Провадження № 1-кп/734/63/25 Справа № 734/1670/24
18 листопада 2025 року селище Козелець
Козелецький районний суд Чернігівської області в складі
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
розглядаючи у відкритому судовому засіданні в приміщенні Козелецького районного суду Чернігівської області кримінальне провадження № 12023270350000434 за обвинуваченням ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 310, ч. 3 ст.307 КК України,
В провадженні Козелецького районного суду Чернігівської області перебуває кримінальне провадження № 12023270350000434 за обвинуваченням ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 310, ч. 3 ст.307 КК України.
Прокурором подані клопотання про продовження обвинуваченим ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 діб. Клопотання обґрунтовані тим, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України: ризик переховування від суду, незаконного впливу на свідків, експертів, перешкоджання кримінальному правопорушенню іншим чином, вчинення іншого кримінального правопорушення.
Адвокат ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, мотивувавши його тим, що прокурором не доведені ризики, визначені КПК та зазначені прокурором в клопотанні, ризик впливу на свідків відсутній, оскільки в судовому засіданні 18 листопада 2025 року допитали свідка сторони обвинувачення та просив змінити його підзахисному запобіжний захід на домашній арешт або визначити розмір застави, у випадку прийняття судом рішення про продовження строку тримання його підзахисного під вартою.
Адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою та просив замінити ОСОБА_9 запобіжний захід з тримання під вартою на запобіжний захід у виді домашнього арешту.
Адвокат ОСОБА_10 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, мотивувавши його тим, що ОСОБА_8 потрібно замінити запобіжний захід з тримання під вартою на запобіжний захід у виді арешту.
Обвинувачені ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 повністю підтримали думку своїх адвокатів.
Вислухавши думки учасників судового провадження, вивчивши подані клопотання, суд приходить до висновку про доцільність продовження тримання обвинувачених під вартою, оскільки, на думку суду, продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, ступінь яких не зменшився, та інші більш м'які запобіжні заходи не зможуть забезпечити виконання обвинуваченими покладених на них процесуальних обов'язків, виходячи з наступного.
Ухвалою Козелецького районного суду Чернігівської області від 06 жовтня 2025 року обвинуваченим продовжено обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою, який закінчується 05 грудня 2025 року.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового засідання зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам (ч. 1 ст. 177 КПК).
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 177, ст. 197 КПК України, підставою продовження строків тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Суд зазначає, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві, однак відповідно до вимог ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, згідно якої «термін «обґрунтована підозра» означає те, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення; вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Суд враховує, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
При вирішенні питання про доцільність продовження обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд враховує також, крім іншого, тяжкість покарання, що загрожує їм у разі визнання винуватими у вчиненні кримінальних правопорушень, у яких вони обвинувачуються, вік та стан здоров'я, міцність соціальних зв'язків, ризик повторення чи продовження ними протиправної поведінки.
На переконання суду, відповідні ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірної можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій. Водночас КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Отже, перш за все, суду слід перевірити чи підтверджується існування ризиків, на які посилається прокурор.
На переконання суду, ймовірна можливість переховування обвинувачених від суду підтверджується тим, що одне з кримінальних правопорушень, у вчиненні якого вони обвинувачуються, - ч. 3 ст. 307 КК України, відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, за який законом передбачене покарання від дев'яти до дванадцяти років позбавлення волі з конфіскацією майна, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для обвинувачених переховуватись від суду. Хоча такий ризик не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку, водночас суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику переховування.
Ризик впливу на свідка у даному кримінальному провадженні суд оцінює як такий, що відпав, оскільки в судовому засіданні 18 листопада 2025 року був допитаний єдиний свідок сторони обвинувачення. До ризику впливу на експертів суд ставиться критично та вважає його необґрунтованим.
Суд вважає також таким, що заслуговує на увагу ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, зокрема, шляхом створення штучних доказів та підбурювання осіб, які не були свідками кримінального правопорушення до дачі завідомо неправдивих свідчень на підтвердження висунутих ними у подальшому захисних версій.
Ризик вчинення обвинуваченими ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_11 іншого кримінального правопорушення прокурором не доведено.
Зважаючи на усі обставини цього кримінального провадження, наведені вище, суд переконаний, що прокурор довів наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики того, що обвинувачені ймовірно можуть переховуватись від суду, незаконно впливати на свідка в цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Вирішуючи питання продовження строку тримання під вартою, суд, з урахуванням наведених вище обставин, виходить із такого.
Згідно з ч. 1 ст. 197 КПК строк дії ухвали суду про продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Частиною 3 ст. 176 КПК встановлено, що суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.
Отже, зважаючи на встановлені судом існуючі ризики, про які йшлося вище, суд дійшов висновку про необхідність продовження строку тримання під вартою обвинуваченим на строк 60 днів. Суд окрім того, не знаходить підстав для зміни обвинуваченим запобіжного заходу на інший, не пов'язаний з триманням під вартою, про що просила сторона захисту. Така позиція суду обумовлена тим, що з урахуванням встановлених під час розгляду цього клопотання обставин, суд дійшов висновку, що застосування більш м'якого запобіжного заходу не зможе забезпечити виконання обвинуваченими покладених на них процесуальних обов'язків, а також запобігти ризикам, існування яких встановлено судом, з огляду на що в задоволенні клопотань про зміну запобіжного заходу слід відмовити.
Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст. 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
При постановленні даної ухвали про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд, відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, враховуючи зазначені вище підстави та обставини, передбачені ст. 177 та 178 цього Кодексу, а також те, що обвинувачені обвинувачуються у вчиненні злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, вважає за необхідне не визначати розмір застави у кримінальному провадженні, оскільки вказаний альтернативний запобіжний захід, на думку суду, на даний час не зможе забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки обвинувачених та запобігти наявним і дійсним ризикам.
Керуючись ст. 176-178, 182-184, 331 КПК України
постановив:
Клопотання прокурора про продовження обвинуваченим ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 запобіжного заходу у виді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 діб в державній установі «Чернігівській слідчий ізолятор» до 17 січня 2026 року включно.
Продовжити ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 діб в державній установі «Чернігівській слідчий ізолятор» до 17 січня 2026 року включно.
Продовжити ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 діб в державній установі «Чернігівській слідчий ізолятор» до 17 січня 2026 року включно.
Ухвала може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду протягом 5 днів з моменту оголошення (обвинуваченим, який утримується під вартою, - в той же строк з моменту вручення копії ухвали).
Повний текст ухвали буде проголошений 18 листопада 2025 року о 16.00 год.
Суддя ОСОБА_12