Справа № 750/10746/25
Провадження № 2/750/2924/25
18 листопада 2025 року м. Чернігів
Деснянський районний суд м. Чернігова в складі:
судді - Слісаря А.В.,
при секретарі - Примак Т.В.,
за участі позивача, представника позивача - Бредюка О.М., відповідача, представника відповідача - Сало О.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою,
ОСОБА_1 через свого представника-адвоката Бредюка О.М. звернувся до суду з цивільним позовом до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 03.12.2024 о 16:25 год. ОСОБА_2 керувала транспортним засобом Jeep Compass, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по пр. Миру від вул. Козацька в напрямку вул. М.Небаби та на нерегульованому перехресті нерівнозначних доріг, повертаючи ліворуч на вул. О.Білевич, не надала переваги в русі транспортному засобу Skoda Fabia, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , який рухався у зустрічному напрямку прямо. Після чого транспортні засоби зіткнулися та отримали механічні пошкодження. Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 20.12.2024 року ОСОБА_2 визнана винуватою за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. На день ДТП 03.12.2024 року, цивільно-правова відповідальність транспортного засобу Jeep Compass, реєстраційний номер НОМЕР_1 застрахована не була. Внаслідок ДТП, позивачу була спричинена моральна шкода, оскільки він отримав тілесні ушкодження внаслідок ДТП, звертався до травмпункту у зв'язку з погіршенням самопочуття та у нього було діагностовано - ЗЧМТ, СГМ, пошкодження шийного відділу хребта м'язово-зв'язкового апарату справа. Позивач був звільнений від занять з 04.06.2024 по 06.12.2024 та з 07.12.2024 по 13.12.2024 року та до навчання приступив після десяти днів після ДТП. Спричинення тілесних ушкоджень, фізичний біль, необхідність звернення до лікарів, обмеження фізичних можливостей, психічні переживання за своє життя та здоров'я, не відвідування занять за станом здоров'я у своїй сукупності зумовило у позивача втрату душевного спокою, нормальних життєвих зв'язків і потребувало від нього додаткових зусиль для організації свого життя. У зв'язку з наведеним, позивачу спричинено моральну шкоду, яку він оцінює у розмірі 60000,00 грн. та просить стягнути з відповідача вказану суму та витрати по сплаті судового збору.
Ухвалою суду від 06.08.2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
21.08.2025 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, який поданий представником відповідача - адвокатом Сало О.П. обґрунтований тим, що позовні вимоги є суперечливими та незрозумілими. Вказує, що відповідач є учасником бойових дій, а тому станом на 03.12.2024 року вона була звільнені від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України( п.13.1 ст.13 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільної-правової відповідальності власників транспортних засобів».) Звертає увагу, що у постанові Деснянського районного суду м. Чернігова від 20.12.2024 року, встановлено, що учасники ДТП не отримали тілесних ушкоджень. Медичних документів позивач не долучав під час розгляду справи. Розмір моральної шкоди не підтверджується наявними доказами наданими позивачем В день ДТП, відповідач спілкувалася з позивачем та останній не скаржився на стан свого здоров'я. Позивач не надав доказів на підтвердження пропуску занять та що у вказані дні взагалі проводилися заняття у Пенітенціарній академії України. Вказує, що частину свого доходу, відповідач витрачає на лікування матері. Враховуючи наведене, вважає позовні вимоги незаконними і необґрунтованими та просить відмовити у задоволенні позову.
У письмових додаткових поясненнях представник відповідача посилаючись на ст. 24 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(від 01.07.2004 р. № 1961-IV) вказує, що позивач повинен звернутися до МТСБУ для відшкодування йому моральної шкоди, оскільки відповідач являється учасником бойових дій.
Ухвалою суду від 04.09.2025 року клопотання представника відповідача про витребування доказів задоволено та витребувано докази від КНП «Чернігівська міська лікарня №2» та від Управління патрульної поліції в Чернігівській області.
Позивач та його представник у судовому засіданні позов підтримали з наведених у ньому обставин та просили його задовольнити.
Відповідач та її представник у судовому засіданні позов не визнали та просили відмовити у його задоволенні.
Заслухавши учасників справи, дослідивши наявні письмові докази, оцінивши надані докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 20.12.2024 року, ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП і накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. Вказаною постановою суду встановив, що 03.12.2024 о 16:25 год. ОСОБА_2 керувала транспортним засобом Jeep Compass, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по пр. Миру від вул. Козацька в напрямку вул. М. Небаби, та на нерегульованому перехресті нерівнозначних доріг, повертаючи ліворуч на вул. О. Білевич, не надала перевагу в русі транспортному засобу Skoda Fabia, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , який рухався у зустрічному напрямку прямо. Після зіткнення транспортний засіб Skoda Fabia, реєстраційний номер НОМЕР_2 , продовжив некерований рух та здійснив наїзд на металевий паркан. У результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, осіб постраждалих немає.
Згідно ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Отже, вище вказаною постановою підтверджено, що відповідач є винуватцем ДТП, учасником якої був позивач та від якої транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Даного факту також не заперечує відповідач.
Згідно наявного у матеріалах справи листа МТСБУ від 30.04.2025, МТСБУ прийнято рішення про виплату ОСОБА_1 122017,88 грн. на відшкодування шкоди, заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 03.12.2024 о 16:25 за участю транспортного засобу марки SKODA з номерним знаком НОМЕР_2 .
З довідки № 13 від 04.12.2024 року травмпункту КП «Чернігівська міська лікарня № 2» вбачається, що позивач звертався до медичної установи 04.12.2024 року де йому був встановлений діагноз - ЗЧМТ, СГМ, пошкодження шийного відділу хребта. Крім того, о6.12.2024 року невролог КНП «Чернігівська міська лікарня № 2» діагностував у позивача струс головного мозку.
Відповідно до листа Пенітенціарної академії України від 19.08.2025 р. № 23/1203, у період з 04-06 грудня 2024 року та з 07-13 грудня 2024 року у студента ОСОБА_1 , відповідно до графіку освітнього процесу для здобувачів вищої освіти, які навчаються на другому (магістерському) рівні денної форми навчання на 2024/2025 навчальний рік та розкладу навчальних занять тривала екзаменаційна сесія; до відділу магістратури студентом ОСОБА_1 довідка про тимчасову непрацездатність № 13 від 04.12.2024 не надавалася, тому останній у період з 04-06 грудня 2024 року та з 07-13 грудня 2024 року від навальних занять (екзаменаційної сесії) не звільнявся.
Згідно з частиною першою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Згідно ч. 2, 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Верховний Суд у постанові по справі № 214/7462/20 від 05.12.2022 зазначив, що по своїй суті зобов'язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов'язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов'язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди (див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц (провадження № 61-18013сво18).
Зобов'язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв'язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов'язання з її відшкодування. Покладення обов'язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22).
Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61?1132св22).
Абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, оскільки вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв'язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21).
Суд погоджується з тим, що в результаті протиправних дій відповідача позивачу спричинено моральну шкоду, оскільки останній внаслідок ДТП отримав травми та звертався за медичною допомогою, тобто позивач зазнав страждань у зв'язку з ушкодженням здоров'я, він зазнав душевних страждань у зв'язку з протиправною поведінкою щодо нього діями відповідача та у зв'язку із пошкодженням його автомобіля, деякий час залишився без можливості користуватися своїм автомобілем, він змушений витрачати час на захист своїх прав та інтересів.
Однак, як вбачається з посвідчення НОМЕР_3 , ОСОБА_2 є учасником бойових дій(а.с.50).
Згідно ч. 13.1. ст. 13 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 р. № 1961-IV(який діяв на час ДТП) учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності та особи з інвалідністю внаслідок війни, що визначені законом, особи з інвалідністю I групи, які особисто керують належними їм транспортними засобами, а також особи, що керують транспортним засобом, належним особі з інвалідністю I групи, у її присутності, звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України. Відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди, винуватцями якої є зазначені особи, проводить МТСБУ у порядку, визначеному цим Законом.
Отже, відповідач будучи учасником бойових дій, на момент вчинення ДТП була звільнена від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України, а відшкодовувати збитки від дорожньо-транспортної пригоди, винуватцем якої є відповідач у справі, повинна проводить МТСБУ у порядку, визначеному цим Законом.
Відповідно до п. г ч. 41.1. ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 р. № 1961-IV(який діяв на час ДТП) МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння особами, на яких поширюється дія пункту 13.1 статті 13 цього Закону.
У частині 23.1 ст. 23 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 р. № 1961-IV(який діяв на час ДТП) передбачено, що шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, окрім іншого, є також моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Стаття 26-1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 р. № 1961-IV(який діяв на час ДТП) передбачає, що страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена Законом (рішення ЄСПЛ від 12 липня 2007 року в справі «Stankov v. Bulgaria», заява № 68490/01).
З вище наведений норм Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 р. № 1961-IV слідує, що моральну шкоду має відшкодовувати МТСБУ у порядку та розмірі передбаченому цим Законом.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20) зазначено, що: «Велика Палата Верховного Суду послідовно наголошує, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми. Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом № 1961-IV у страховика (страховика) не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов'язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV) (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі №147/66/17).
Внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права й обов'язки, пов'язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов'язок виплатити відповідне відшкодування за Законом №1961-IV виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність (у визначених Законом №1961-IV випадках - МТСБУ) та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик (МТСБУ) за Законом №1961-IV не має обов'язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату).
Верховний Суд у постанові від 19 березня 2025 року у справі № 727/10408/23 акцентує увагу, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.
З вище наведеного, суд приходить до висновку, що з винуватця ДТП стягується шкода у тому числі і моральна, якщо згідно із Законом у страховика(МТСБУ) не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.
Відповідач у справі не укладала договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оскільки вона є учасником бойових дій та на час вчинення ДТП вона звільнялася від обов'язку укладати такі договори.
При цьому, відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 р. № 1961-IV(який діяв на час ДТП) у МТСБУ виник обов'язок виплатити страхове відшкодування, у тому числі і відшкодування моральної шкоди, розмір якої також передбачений у вказаному Законі.
Отже, покладання обов'язку з відшкодування моральної шкоди на відповідача, від дорожньо-транспортної пригоди, винуватцями якої він є, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності стягнення моральної шкоди з винуватця ДТП, якщо відшкодування такої шкоди передбачено у Законі та покладено на страховика (МТСБУ).
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку що підстави для задоволення позову відсуні, оскільки моральну шкоду у даному випадку має відшкодувати МТСБУ у порядку та розмірі передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 р. № 1961-IV(який діяв на час ДТП). При цьому позивачем не надано доказів про звернення до МТСБУ про відшкодування моральної шкоди, або доказів виплати такої шкоди у розмірі меншому ніж передбачено у Законі.
Керуючись ст.ст. 10, 12, 81, 141, 264, 265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Рішення може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя А.В. СЛІСАР