Справа № 629/5460/25
Номер провадження 2/629/1537/25
РIШЕННЯ
18.11.2025 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі головуючого: судді Попова О.Г., за участю секретаря Олексенко Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області про визнання права власності за набувальною давністю,-
Позивачка звернулась до суду з позовом, в якому з урахуванням уточнень просить визнати за нею - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності за набувальною давністю на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .
Зазначає, що 16.01.2002 виконавчим комітетом Лозівської міської ради Харківської області було прийнято рішення про надання їй службового житлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , зі складом сім'ї 2 особи, та видано Ордер. До даного житлового приміщення вона вселилася в листопаді 2003 року, де проживає по теперішній час. Через тривалий час їй стало відомо, що за клопотанням ГУ МВС України в Харківській області 09.08.2022 Рішенням виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області №518 виключено зі складу службового житла квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 . Вона завжди вважала, що квартиру їй було надано для постійного проживання і згодом вона зможе документально оформити право власності на зазначену квартиру. Але, коли вона вирішила оформити право приватної власності на зазначену квартиру, зіткнулась з рядом перешкод, у зв'язку з чим вважає, що дане питання підлягає вирішенню в судовому порядку. Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 379181453 від 19.05.2024 року за квартирою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , право власності ні за ким не зареєстровано, відомості про власника відсутні. Також згідно довідки, виданої КП «ЖУК» Лозівської міської ради інформація стосовно власника чи балансоутримувача зазначеної квартири, в архівних реєстраційних матеріалах підприємства відсутня. Відповідно до інформації, наданої Виконавчим комітетом Лозівської міської ради Харківської області, спірна квартира не перебуває у комунальній власності Лозівської міської об'єднаної територіальної громади, у зв'язку з чим виконком не має повноважень щодо вирішення питання про передачу квартири у приватну власність, так як дане питання повинно бути вирішено власником. ГУМВС України в Харківській області не є власником квартири АДРЕСА_2 , та зазначена квартира на балансі управління не перебуває, а також ГУМВС України не володіє інформацією стосовно власника квартири. При заволодінні даною квартирою вона не знала і не могла знати, що у неї будуть відсутні підстави для оформлення права власності на дану квартиру. Вона була впевнена, що під час будівництва будинку АДРЕСА_3 , дану квартиру було передбачено ГУМВС України в Харківській області виключно для неї і тому користувалась завжди даної квартирою як власник. Вона не знала, що користується чужим майном та обставини, за яких вона отримала у володіння цю квартиру, не давали та не могли давати їй жодного сумніву щодо правомірності володіння даною квартирою. Вона володіє квартирою добросовісно, відкрито та безперервно більш ніж 10 років, а отже має право на визнання на нею права власності на спірну квартиру за набувальною давністю.
Позивач у судове засідання не з'явилась, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, на задоволенні позову наполягає.
Представник відповідачавиконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області у судове засідання не з'явився, надав суду клопотання, в якому просить розглянути справу за його відсутності за наявними матеріалами справи. Також зазначив, що у виконавчого комітету відсутні законні підстави володіти, користуватись та розпоряджатись спірним житловим приміщенням, яке не перебуває у комунальній власності Лозівської міської територіальної громади.
Представник відповідачаГоловного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській у судове засідання не з'явився, надав суду відзив, в якому просив відмовити у задоволенні позову, а також про розгляд справи за його відсутності. Зазначив, що ГУМВС в Харківській області є неналежним відповідачем у справі, оскільки відповідно до інформації, що міститься в листі начальника УЛМТЗ ГУНП в Харківській області від 27.08.2025 № 98124-2025 квартира за адресою: АДРЕСА_1 не перебуває на балансі ані ГУНП в Харківській області, ані ГУ МВСУ в Харківській області. Ліквідаційною комісією ГУ МВСУ в Харківській області клопотання до Виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області про виключення квартири за вище вказаною адресою не подавались.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши докази, з'ясувавши фактичні обставини справи, суд приходить до наступного.
Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно ч. 1,4 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.
Позивачем обрано такий спосіб судового захисту, як визнання права власності за набувальною давністю на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .
Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині 1 статті 344 ЦК України, а саме: наявність суб'єкта, здатного набути у власність певний об'єкт; законність об'єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація). Так, набути право власності на майно за набувальною давністю може будь-який учасник цивільних правовідносин, якими за змістом статті 2 ЦК України є фізичні особи та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права. Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб'єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього. Відтак йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник. Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об'єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю якщо воно має такий правовий режим, тобто є об'єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію. Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов'язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник. Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю. При цьому втрата не зі своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності в разі повернення майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування (абзац 2 частини 3 статті 344 ЦК України); не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є правонаступником іншого володільця, адже в такому випадку ця особа може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина 2 статті 344 ЦК України). Також не перериває набувальної давності здійснення володільцем фактичного розпорядження майном у вигляді передання його в тимчасове користування іншій особі. Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений у ЦК України строк, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років. Також для набуття права власності на майно за набувальною давністю закон не повинен обмежувати чи забороняти таке набуття. При цьому право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається виключно за рішенням суду. Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх вищевказаних умов у сукупності. За змістом частини 1 статті 344 ЦК України добросовісність особи має існувати саме на момент заволодіння нею чужим майном, що є однією з умов набуття права власності на таке майно за набувальною давністю. Після заволодіння чужим майном подальше володіння особою таким майном має бути безтитульним, тобто таким фактичним володінням, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Володіння майном на підставі певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності (наведена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2019 у справі № 910/17274/17).
Така позиція сформульована у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду 09 липня 2019 року у справі № 920/999/16.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17 (провадження № 12-291гс18) зроблено висновок, що «добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб'єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього. Звідси, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник. Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном. Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об'єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю якщо воно має такий правовий режим, тобто є об'єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію. Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов'язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник. Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю. При цьому втрата не зі своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності в разі повернення майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування (абзац 2 частини третьої статті 344 Цивільного кодексу України); не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є правонаступником іншого володільця, адже в такому випадку ця особа може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 Цивільного кодексу України). Також не перериває набувальної давності здійснення володільцем фактичного розпорядження майном у вигляді передання його в тимчасове користування іншій особі. Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений у Цивільному кодексі України строк, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років. Також для набуття права власності на майно за набувальною давністю закон не повинен обмежувати чи забороняти таке набуття. При цьому право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається виключно за рішенням суду. Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності» (Постанова Верховного Суду від 29.04.2021 у справі № 466/9865/17; провадження № 61-9397св20).
Набувальна давність визначається як засіб закріплення майна за суб'єктами, що ним володіють, у випадках, коли вони не мають можливості через певні обставини підтвердити підстави виникнення прав, а також в інших ситуаціях. Право власності за набувальною давністю може бути набутим як на безхазяйні речі, так і на майно, яке належить за правом власності іншій особі.
Рішенням виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області № 3 від 16.01.2002 затверджено протокол від 15.01.2002 № 1 засідання житлової комісії виконавчого комітету міської ради.
Рішенням виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області № 4 від 16.01.2002 квартиру за адресою: АДРЕСА_1 включено до переліку службового житла Лозівського міськрайвідділу управління внутрішніх справ України в Харківській області.
На підставі рішення виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області № 3 від 16.01.2002 позивачці ОСОБА_1 , як співробітнику Лозівського МРВ УМВСУ, та її сім'ї, яка складається з 2 осіб, 16.01.2002 видано ордер № 26 в на службове житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 .
До даного житлового приміщення позивачка вселилася у листопаді 2003 року, де проживає по теперішній час.
Рішенням виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області №518 від 09.08.2022 квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , виключено зі складу службового житла.
Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 04.08.2025 року за квартирою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , право власності ні за ким не зареєстровано, відомості про власника відсутні.
Відповідно до інформації, наданої Виконавчим комітетом Лозівської міської ради Харківської області, спірна квартира не перебуває у комунальній власності Лозівської міської об'єднаної територіальної громади, у зв'язку з чим виконком не має повноважень щодо вирішення питання про передачу квартири у приватну власність.
Згідно з інформацією, що міститься в листі начальника УЛМТЗ ГУНП в Харківській області від 27.08.2025 квартира за адресою: АДРЕСА_1 на балансі ГУНП в Харківській області та ГУ МВСУ в Харківській області не перебуває.
Відповідно до п. 5,7 ст. 16 ЖК Української РСР (чинного на час виникнення правововідносин) виконавчі комітети селищних, сільських Рад народних депутатів у межах і в порядку, встановлених законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР, на території відповідної Ради: приймають рішення про надання жилих приміщень у будинках житлового фонду Ради (стаття 51), затверджують спільні рішення адміністрації і профспілкового комітету підприємства, установи, організації про надання жилих приміщень у будинках відомчого жилого фонду (стаття 52); видають ордери на жилі приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду (частина перша статті 58).
Згідно ст. 69 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11.12.1984 р. № 470 (чинних на час виникнення правовідносин) ордер є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення. Ордер може бути видано лише на вільне жиле приміщення. Ордер дійсний протягом 30 днів.
Судом встановлено, що позивачка добросовісно (на підставі ордеру) заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном (житловим приміщенням - квартирою) більше десяти років, починаючи з 2003 року по теперішній час, а відтак відповідно по положень ст. 344 ЦК України наявні правові підстави для набуття нею права власності на нерухоме майно, а саме квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .
Враховуючи викладене, позовні вимоги про визнання права власності на квартиру за набувальною давністю підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 81, 89, 259, 264, 265, 268 ЦПК України,
Позовні вимогиОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності за набувальною давністю на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмовиу відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач:ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідачі:
-виконавчий комітет Лозівської міської ради Харківської області, адреса: Харківська область, м. Лозова, вул. Ярослава Мудрого, буд. 1;
- Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, адреса: 61002, м. Харків, вул. Жон Мироносиць, 5.
Суддя Олексій ПОПОВ