Справа№ 953/10284/25
н/п 1-кп/953/1050/25
"17" листопада 2025 р. Київський районний суд м. Харкова у складі:
судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження за №22024220000001013 від 13.09.2024 за обвинуваченням
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець смт Прудянка Дергачівського району Харківської області, громадянин України, освіта базова загальна середня, не одружений, не має дітей, не є особою з інвалідністю, військовослужбовець ВЧ НОМЕР_1 , солдат, не судимий, зареєстрований: АДРЕСА_1 , , проживає: АДРЕСА_2 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.1 ст.333 КК України,
встановив:
Громадянином України ОСОБА_5 , проживаючи в кв. АДРЕСА_3 , будучи працездатним, не працюючим та не маючи постійного офіційного джерела доходу, визначив для себе вчинення злочину, пов'язаного з порушенням встановленого порядку здійснення міжнародних передач товарів, що підлягають державному експортному контролю, як джерела доходу.
Так, не пізніше 31.03.2025 ОСОБА_5 з метою особистого збагачення, усвідомлюючи небезпеку задуманого ним злочину, діючи з умислом, спрямованим на порушення встановленого порядку здійснення міжнародних передач товарів, що підлягають державному експортному контролю, не будучи зареєстрованим в ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_3 ) в якості суб'єкта здійснення міжнародних передач товарів, що підлягають державному експортному контролю, розробив план щодо вчинення зазначеного кримінального правопорушення-злочину, за наступних обставин.
ОСОБА_5 , маючи певний життєвий досвід, з урахуванням суспільно-політичної обстановки в Україні, пов'язаної з військовою агресією російської федерації проти України, розпочатої 24.02.2022 та з введенням згідно з Указом Президента України №64/2022 відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнного стану на всій території України, який в подальшому неодноразово продовжений, достовірно обізнаний щодо існуючої в державі заборони вільного здійснення міжнародних передач конкретних товарів, що підлягають державному експортному контролю, що вимагає державного регулювання міжнародних передач товарів, яка може здійснюватися суб'єктом лише за наявності у нього відповідного дозволу чи висновку ІНФОРМАЦІЯ_4 , тобто обов'язкову наявність встановленого на це законом дозволу у вузькому розумінні та передбаченого підзаконними нормативно-правовими актами, а саме: Закону України «Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання» №549-ІV від 20.02.2003; Порядку здійснення державного контролю за міжнародними передачами товарів військового призначення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.11.2003 №1807; Порядку державного контролю за міжнародними передачами товарів подвійного використання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.01.2004 №86.
Згідно з п.3 Порядку здійснення державного контролю за міжнародними передачами товарів військового призначення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.11.2003 №1807, міжнародна передача товарів військового призначення може здійснюватися суб'єктом здійснення міжнародних передач товарів або іноземним суб'єктом господарської діяльності за наявності у нього відповідного дозволу чи висновку ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України «Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання», суб'єкти господарювання України, державні замовники у сфері оборони, які мають намір здійснювати міжнародні передачі товарів, у тому числі проводити посередницьку (брокерську) діяльність, пов'язану з міжнародними передачами товарів військового призначення, попередньо реєструються як суб'єкти здійснення міжнародних передач товарів центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю. З цією метою зазначені суб'єкти подають відомості та документи, необхідні для проведення попередньої експертизи товарів, до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю. За підсумками експертизи центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю, ідентифікує товари, визначає умови здійснення їх міжнародних передач до конкретних держав залежно від категорії товарів, видів міжнародних передач таких товарів тощо та видає зазначеним суб'єктам посвідчення про їх реєстрацію як суб'єктів здійснення міжнародних передач товарів разом з відповідними роз'ясненнями про особливості здійснення таких передач.
При тому, ОСОБА_5 як суб'єкт здійснення міжнародних передач товарів не реєструвався та відповідні дозвільні документи на здійснення передач товарів, що підлягають державному експортному контролю, не отримував.
У той же час, ОСОБА_5 реалізуючи свій кримінальний протиправний умисел, 31.03.2025, точний період часу не встановлений, на порушення встановленого порядку здійснення міжнародних передач товарів, що підлягають державному експортному контролю, в порушення вимог законодавства України у сфері здійснення міжнародних передач товарів військового призначення, визначення яких наведено у ст.1 Закону України «Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання» №549-ІV від 20.02.2003 та ст.10 Порядку здійснення міжнародних передач таких товарів визначено п.3 Порядку здійснення державного контролю за міжнародними передачами товарів військового призначення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.11.2003 №1807, використовуючи можливості оператора поштового зв'язку ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_5 », перебуваючи в приміщенні відділення № НОМЕР_2 за адресою: АДРЕСА_4 , здійснив оформлення міжнародного поштового відправлення №59500003544648 для « ІНФОРМАЦІЯ_6 », за адресою: АДРЕСА_5 , tel НОМЕР_3 , вмістом якого були належні йому контактори «ТКС601ДОД» та «ТКС133ДОД».
Таким чином, ОСОБА_5 виконав (закінчив) усі заплановані ним дії, які вважав за необхідне для доведення до кінця порушень встановленого порядку здійснення міжнародних передач товарів, що підлягають державному експортному контролю.
Однак, довести свої злочинні дії до кінця ОСОБА_5 не зміг з причин, що не залежали від його волі, оскільки 02.04.2025 в зоні митного контролю митного поста « ІНФОРМАЦІЯ_7 » ІНФОРМАЦІЯ_8 на території ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_5 », розташованої за адресою: АДРЕСА_6 , працівниками ІНФОРМАЦІЯ_8 міжнародне поштове відправлення №59500003544648 зупинене та оглянуте на місці. У ході митного огляду співробітниками митниці на законних підставах вилучене вищевказане міжнародне поштове відправлення разом з його вмістом.
Надалі 23.04.2025 слідчим СВ УСБУ в Харківській області на підставі відповідної ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Харкова про тимчасовий доступ до речей та документів поштове відправлення №59500003544648 (поштова оболонка та вкладення) та документи, складені митною службою з приводу виявлення у вказаному поштову відправленні заборонених до пересилання предметів, вилучені.
За результатами проведеної ідентифікації контакторів «ТКС601ДОД» та «ТКС133ДОД» встановлено, що вони відносяться до товарів військового призначення, міжнародні передачі яких підлягають державному експортному контролю, визначених Постановою Кабінету Міністрів України від 20.11.03 №1807.
Своїми умисними та протиправними діями ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення-злочин, передбачений ч.2 ст.15 ч.1 ст.333 КК України, - закінчений замах на порушення встановленого порядку здійснення міжнародних передач товарів, що підлягають державному експортному контролю.
24.09.2025 між прокурором та обвинуваченим за участі захисником досягнута угода про визнання винуватості.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 винуватим себе у вчиненні вказаного кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.2 ст.15 ч.1 ст.333 КК України визнав повністю та зазначив, що він розуміє надані йому законом права, визначені ст.473 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, характер пред'явленого обвинувачення та вид покарання, яке до нього буде застосоване в результаті затвердження угоди про визнанні винуватості та наполягав на затвердженні угоди.
Захисник ОСОБА_4 просив затвердити угоду про визнання винуватості та призначити покарання, визначене в угоді.
Прокурор просив угоду затвердити.
Дослідивши матеріали справи та вислухавши учасників кримінального провадження, суд встановив, що прокурор ОСОБА_3 та обвинувачений ОСОБА_5 за участі захисника ОСОБА_4 досягли угоди про визнання винуватості та підписали її. Обвинувачений ОСОБА_5 беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення за вказаних обставин. Між обвинуваченим, захисником та прокурором досягнута домовленість про призначення покарання у виді штрафу у розмірі двох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 грн.
В угоді передбачені наслідки її укладення, затвердження та невиконання, які роз'яснені обвинуваченому.
Розглядаючи питання про можливість затвердження даної угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного:
Відповідно ст. 468, 469 КПК України у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам, може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
ОСОБА_5 розкаявся у вчиненому кримінальному правопорушенні та активно сприяв розкриттю злочину. Потерпілих від кримінального правопорушення не має. Шкода внаслідок вчинення кримінальних правопорушень не завдана, тяжкі наслідки відсутні.
Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що ОСОБА_5 має базову загальну середню освіту, не одружений, не має дітей, не є особою з інвалідністю, раніше не судимий військовослужбовець ВЧ НОМЕР_1 , солдат, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває.
Суд вважає, що укладення сторонами угоди є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. ОСОБА_5 повністю усвідомлює зміст укладеної з прокурором угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватим, цілком розуміє положення, визначені п.1 ч.4 ст.474 КПК України, а також наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч.2 ст.473 КПК України, наслідки її не виконання, передбачені ст.476 КПК України.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого, відповідно до ст.66 КК України, суд визнає щире каяття, яке полягає у повному визнанні своєї вини обвинуваченим, осуду власних дій, наявності відчуття жалю за вчинене, розуміння наслідків своїх дій та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, про що зазначено стороною обвинувачення в ході судового розгляду.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Зміст угоди про визнання винуватості відповідає вимогам ст.472 КПК України.
Враховуючи вищевикладене, дії обвинуваченого вірно кваліфіковані за ч.2 ст.15 ч.1 ст.333 КК України, внаслідок яких шкода завдана лише державним інтересам, від злочину потерпілих немає, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для затвердження цієї угоди, та призначення ОСОБА_5 узгодженої сторонами міри покарання у виді штрафу у розмірі двох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 (тридцять чотири тисячі) грн.
Питання щодо речових доказів суд вирішує згідно ст.100 КПК України.
Відповідно до ст.96-2 КПК України, суд застосовує спеціальну конфіскацію до предмету кримінального правопорушення, - контакторів «ТКС601ДОД», «ТКС133ДОД», належних обвинуваченому.
Запобіжний захід до обвинуваченого ОСОБА_5 не застосовувався і підстав його застосування, суд не вбачає.
Потерпілі у кримінальному провадженні відсутні.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
Керуючись ст. 373, 468, 469, 474, 475 КПК України, суд,
ухвалив:
Угоду про визнання винуватості у кримінальному провадженні №22024220000001013 від 13.09.2024, укладену 24.09.2025 між прокурором відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Харківської обласної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_5 за участі захисника ОСОБА_4 , - затвердити.
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченогоч.2 ст.15 ч.1 ст.333 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі двох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 (тридцять чотири тисячі) грн.
Застосувати спеціальну конфіскацію, звернувши на користь Держави належні обвинуваченому контактор « ІНФОРМАЦІЯ_9 »; контактор « ОСОБА_6 ».
Речові докази: інвайс №59500003544648 від 31.03.2025; ТТН (trak 59500003544648) від 31.03.2025; акт проведення огляду (перегляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу VA209210/2025/006727 від 02.04.2025; оболонка поштового міжнародного відправлення №59500003544648 з товаром, який відправляється, на упаковці містяться дві наліпки із зазначенням відправника: ОСОБА_5 , м. П'ятихатки (Харківська область), віддіп. тел. 48786477893, Warszawa, oddziat 03/5; 1 шт., - залишити зберігати в матеріалах кримінального провадження.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст.394 КПК України, до апеляційного суду через Київський районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
Суддя ОСОБА_1