Справа №613/1445/25 Провадження № 2/613/737/25
18 листопада 2025 року м. Богодухів
Богодухівський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді Сеник О.С.,
за участю секретаря судового засідання Дегтяр А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Богодухівського районного суду Харківської області за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу № 613/1445/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
ОСОБА_1 звернулася до Богодухівського районного суду Харківської області з позовом до ОСОБА_2 , у якому просить: розірвати шлюб, укладений між громадянкою України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та громадянином Республіки Індія ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований 11 листопада 2017 року Богодухівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області; судові витрати, в т.ч. витрати на правову допомогу, стягнути з відповідача.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 11.11.2017 Богодухівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області було зареєстровано шлюб між нею та громадянином Республіки Індія ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що зроблено актовий запис № 132. У цьому шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_4 народилася донька ОСОБА_4 .
Підставою для розірвання шлюбу позивачка вважає те, що у сторін відсутні спільні інтереси, є різні погляди на життя, відсутнє взаєморозуміння. У шлюбі позивачка не мала можливості само реалізуватися як працівник, службовець чи підприємець, а відповідно, залежала від чоловіка економічно. Наразі вони втратили почуття любові та поваги один до одного. Фактично шлюбні відносини між сторонами припинено з листопада 2024 року, з того часу сторони не ведуть спільного господарства.
З огляду на викладене, позивачка вважає, що подальше спільне життя з відповідачем та збереження шлюбу є неможливим її суперечить її інтересам. Оскільки сторони мають спільну малолітню дитину, розірвання шлюбу можливе лише в судовому порядку. Шлюб носить формальний характер.
Враховуючи викладене, з посиланням на ст. 24 Сімейного кодексу України, стверджує про наявність підстав для розірвання шлюбу між нею та відповідачем без надання часу для примирення.
Оскільки позивачка є громадянкою України, а відповідач - громадянином Республіки Індія, разом з тим, вони тривалий час мали тісний зв'язок із правами, визначеними законодавством України, зокрема, шлюб між ними зареєстровано згідно із законодавством України, а відтак, розірвання шлюбу повинне здійснюватися за законодавством України. З урахуванням положень ч.10 ст.28 ЦПК України, позов до відповідача, який не має в Україні місця проживання чи перебування, пред'явлено за останнім відомим зареєстрованим місцем проживання чи перебування в Україні.
Ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 20.08.2025 позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Визначено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Призначено у справі судове засідання. Відповідачу запропоновано в установлений судом строк подати письмовий відзив на позов.
14.10.2025 від відповідача надійшов відзив на позов англійською мовою без перекладу на українську мову.
Ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 14.10.2025 відзив відповідача ОСОБА_2 у цивільній справі № 613/1445/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - повернуто відповідачеві.
Роз'яснено відповідачу право подання відзиву українською мовою, залучивши перекладача самостійно на території країни свого проживання, або шляхом подачі відзиву через представника, який вільно володіє українською мовою.
Роз'яснено відповідачу право скористатися послугами перекладача в порядку, передбаченому ст.75 Цивільного процесуального кодексу України.
Встановлено відповідачу ОСОБА_2 для подання відзиву 30-денний строк, який обчислюється з дня отримання копії даної ухвали.
11.11.2025 від відповідача надійшов відзив у перекладі на українську мову, в якому ОСОБА_5 зазначив, що погоджується з вимогами позивачки про розірвання шлюбу та не заперечує проти задоволення позову. Підтвердив, що різниця у темпераменті, звичках, смаках і думах, зростаючу несумісність відносини між сторонами погіршилися, незважаючи на спроби та зусилля відповідача та членів його сім'ї для примирення та відновлення подружніх стосунків. Відповідачем визнаються факти реєстрації шлюбу між сторонами 11.11.2017, народження дитини ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 та існування розбіжностей між сторонами, які унеможливлюють продовження подружнього життя.
Разом з тим, відповідач стверджує, що юрисдикція Богодухівського районного суду Харківської області відповідно до ч.10 ст.28 ЦПК України у даній справі не є належним чином застосовною, оскільки відповідач не має жодного майна, місця проживання або перебування в Україні. Крім того, вважає, що не повинен нести або відшкодовувати витрати позивачки на юридичну допомогу, оскільки такої домовленості між сторонами не було, а в силу ст.141 ЦПК України судові витрати розподіляються судом залежно від результатів розгляду справи.
Вказав, що не заперечує проти розлучення, однак, вважає, що першочерговим фактором є найкращі інтереси неповнолітньої дитини. Відповідач, будучи практикуючим лікарем з хорошою репутацією, є фінансово незалежним і володіє необхідними засобами, щоб взяти на себе повну відповідальність за благополуччя своєї доньки. Він має належну компетенцію, щоб забезпечити дитині належну медичну допомогу, якісну освіту та належний рівень виховання, що сприятиме її загальному розвитку та благополуччю. Якщо позивач в майбутньому відмовить відповідачу у доступі до неповнолітньої доньки або перешкоджатиме йому в цьому, така поведінка суперечитиме першочерговому врахуванню інтересів дитини та зашкодить її цілісному розвитку. Будь-яка відмова несправедливо позбавляє дитину любові, турботи і керівництва обох батьків, а також є порушенням міжнародно визнаних стандартів, зокрема, Конвенції ООН про права дитини, яка підтверджує невід'ємне право дитини на підтримку особистих стосунків і прямих контактів з обома батьками на регулярній основі.
Відповідач домагається опіки над дитиною. В іншому випадку, якщо опікунство залишиться за позивачем, відповідач просить суд забезпечити, що у разі згоди позивачки, донька може бути беззастережно передана відповідачу в Індії, де він забезпечить її повноцінну освіту, виховання та догляд; візьме повну відповідальність за доньку, якщо позивачка добровільно погодиться передати опіку над нею зараз або пізніше; якщо опіка не буде передана, позивачка зобов'язана забезпечити можливість відеодзвінків зі свого мобільного телефону двічі на тиждень для спілкування дитини з батьком та бабусею і дідусем. Крім того, відповідачу слід надавати право відвідування дитини під час шкільних канікул, святкових заходів та інших особливих подій, за умови його наявності, враховуючи, що дитини проживає на значній відстані від свого батька.
Заперечив твердження позивачки про те, що шлюбні відносини були припинені в листопаді 2024 року, вважаючи, що наданими ним доказами (записами про проживання, рахунками, проїзними документами, фотографіями) підтверджено проживання позивачки з ним до 14 травня 2025 року до її від'їзду в Україну.
Враховуючи викладене, відповідач просить суд : 1) видати рішення про розірвання шлюбу між сторонами; 2) надати відповідачу право опіки над неповнолітньою дитиною, ОСОБА_4 , в Індії, за згодою позивача; 3) в іншому випадку, задовольнити позов відповідача : відеозв'язок двічі на тиждень через мобільний /груповий відео дзвінок між дитиною та її батьком/ дідусем/бабусею /дідусем; розумні права на фізичне відвідування під час відпустки та в особливих випадках; 4) взяти до уваги документальні докази відповідача, які підтверджують проживання позивачки з ним до 14 травня 2025 року до її від'їзду в Україну; 5) відхилити вимогу позивача про відшкодування судового збору та витрат на правничу допомогу як необґрунтовану, помилкову та таку, що суперечить ст.141 ЦПК України.
Крім того, відповідач просив розглянути справу за його відсутності, посилаючись на неможливість бути присутнім у судовому засіданні особисто, оскільки наразі не проживає в Україні та не має на її території місця проживання або перебування, крім того, активно працює та має певні юридичні, процедурні та технічні перешкоди для здійснення міжнародної поїздки в Україну.
Сторони у судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Представник позивачки у надісланому до суду письмовому клопотанні просив розглянути справу за його відсутності та за відсутності ОСОБА_1 , повідомив, що на задоволенні позовних вимог наполягає.
Відповідач у надісланому до суду письмовому відзиві просив розглянути справу за його відсутності, повідомив, що не заперечує проти задоволення позовних вимог про розірвання шлюбу.
Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, враховуючи неявку в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , громадянка України, та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянин Республіки Індія, перебувають у шлюбі, який зареєстровано 11.11.2017 Богодухівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 11.11.2017, актовий запис про шлюб № 132.
Від шлюбу сторони мають неповнолітню дитину - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується наявною в матеріалах справи копією свідоцтва про народження серії від 24.12.2019 № НОМЕР_2 , виданого Муніципалітетом Камархаті Департаменту здоров'я та сімейного добробуту Уряду штату Західний Бенгал Республіки Індія.
Відповідно до довідки Посольства України в Республіці Індія від 10.08.2020 № 6152/36-536-1159, ОСОБА_4 зареєстрована громадянкою України.
Згідно з витягом з реєстру територіальної громади від 18.06.2025, ОСОБА_1 зареєстрована за адресою : АДРЕСА_1 .
Як вбачається зі з місту позовної заяви та підтверджується відповідачем у відзиві, шлюбно-сімейні відносини між сторонами припинені, подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу є неможливим та суперечить інтересам сторін, питання про розірвання шлюбу сторонами вирішено остаточно.
Клопотань про надання строку на примирення не надходило. Натомість, позивачка у позовній заяві просила не надавати термін на примирення, а відповідач у поданому до суду письмовому відзиві підтвердив наявність підстав для розірвання шлюбу (несуміність звичок і характерів, різниця у поглядах на життя, неможливість подальшого спільного подружного життя з позивачкою) та просив шлюб розірвати без зайвих зволікань.
Відповідно до ч. 1 ст. 110 СК України, позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Згідно зі ст. 24 Сімейного кодексу України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування до шлюбу не допускається.
Згідно з ч. 2 ст. 112 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Враховуючи, що збереження шлюбу суперечить інтересам сторін, шлюбно-сімейні стосунки між сторонами припинені, сторони мають різні інтереси та погляди на життя, обидві сторони на розірванні шлюбу наполягають, суд дійшов висновку про наявність підстав для ухвалення рішення про задоволення позову ОСОБА_1 про розірвання шлюбу.
Суд відхиляє посилання відповідача на відсутність у Богодухівського районного суду Харківської області юрисдикції щодо розгляду даної справи, оскільки згідно з ч.2 ст.28 ЦПК України позови про розірвання шлюбу можуть пред'являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров'я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них.
Враховуючи, що за змістом позовної заяви та відзиву, малолітня дитина ОСОБА_4 проживає разом з позивачкою на території України, вказана цивільна справа є підсудною Богодухівському районному суду Харківської області.
Щодо доводів відповідача про наявність підстав для встановлення опіки над дитиною та визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 разом із ним на території Республіки Індія, суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Позовні вимоги ОСОБА_1 стосуються виключно розірвання шлюбу із Дей Індранілом. Вимог щодо визначення місця проживання дитини позивачкою не заявлено.
Зустрічного позову про визначення місця проживання дитини відповідачем ОСОБА_2 не подано.
Враховуючи викладене, в даному позовному провадженні розглядаються виключно позовні вимоги ОСОБА_1 про розірвання шлюбу.
Разом з тим, суд зазначає, що згідно з ч.1 ст.160 Сімейного кодексу України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
Наслідки виникнення спору між матір'ю та батьком щодо місця проживання малолітньої дитини визначені статтею 161 Сімейного кодексу України.
Так, за приписами ч.1 ст.161 Сімейного кодексу України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно зі ст.158 СК України за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї.
Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення.
Рішення органу опіки та піклування є обов'язковим до виконання. Особа, яка ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, зобов'язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.
В силу ч.ч.1, 2 ст.159 СК України якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.
Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.
Отже, у разі недосягнення згоди між батьками та виникнення спору щодо місця проживання малолітньої дитини, або у разі чинення позивачкою перешкод у спілкуванні відповідача з дитиною (у разі, якщо матимуть місце відповідні фактичні обставини), відповідач має право звернутися за вирішенням цього питання до органу опіки та піклування за місцем проживання дитини з відповідною заявою, або до суду - з позовом.
З огляду на викладене, враховуючи предмет позову (розірвання шлюбу) та положення ч.1 ст.13 ЦПК України, у суду відсутні процесуальні підстави для вирішення місця проживання дитини у даному позовному провадженні або зобов'язання позивачки вчиняти дії щодо забезпечення побачень батька з дитиною у той спосіб, що зазначає відповідач.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає, що згідно з ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.ч.1-3, 8 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до приписів ч.1 ст.141 ЦПК України, враховуючи висновок суду про задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивачки слід стягнути витрати по сплаті судового збору в розмірі 1211,20 грн.
На підтвердження витрат на правничу допомогу позивачкою подано договір про надання юридичної (правничої) допомоги від 07.07.2025, укладеного між ОСОБА_1 (Клієнт) та Тризною Є.М. (Адвокат), відповідно до якого Адвокат приймає на себе доручення клієнта про надання їй правничої (юридичної) допомоги, та послуг представника, зокрема, у судах усіх інстанцій, з питань, пов'язаних з підготовкою до розгляду та розглядом судами справи про розірвання шлюбу з громадянином Республіки Індія ОСОБА_2 , а також додаткову угоду № 1 до вказаного договору від 07.07.2025, згідно з якою розмір винагороди за надання правової допомоги визначено у вигляді фіксованої суми 9000,00 грн; правова допомога вважається наданою після закінчення розгляду Богодухівським районним судом цивільної справи за поданим позовом.
При розгляді справи «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року, №37246/04) ЄСПЛ зазначив, що при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим.
Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 сформовано правовий висновок про те, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123-130 ГПК України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Отже, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, суд зазначає, що розмір пред'явлених ОСОБА_1 до відшкодування витрат на надання правової допомоги є завищеним щодо іншої сторони спору.
Враховуючи складність справи, яка не є складною, входить до категорії справ з усталеною судовою практикою, складність виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов висновку про необхідність зменшення їх розміру та стягнення з відповідача на користь позивача 2000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись ст.ст. 105, 110, 112 Сімейного Кодексу України, ст. ст. 4, 12, 13, 28, 81, 206, 141, 247, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянкою України, та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянином Республіки Індія, зареєстрований 11 листопада 2017 року Богодухівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області, актовий запис про шлюб № 132.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять грн 20 коп.) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн (дві тисячі грн. 00 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Відповідач: ОСОБА_5 , громадянин Республіки Індія, ІНФОРМАЦІЯ_3 , останнє відоме місце проживання на території України : АДРЕСА_1 .
Суддя О.С. Сеник