Іменем України
№ 610/4413/25 № 1-кс/610/731/2025
м. Балаклія13 листопада 2025 року
Слідчий суддя Балаклійського районного суду Харківської області ОСОБА_1
за участю
прокурора: ОСОБА_2 (відеоконференція),
підозрюваного: ОСОБА_3 ,
захисника: ОСОБА_4 ,
секретаря: ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання старшого слідчого СВ ВП № 1 Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області ОСОБА_6 у кримінальному провадженні № 12025221080000545 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Боярка Києво-Святошинського району Київської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ; громадянина України; з вищою освітою; командира роти логістики військової частини НОМЕР_1 , учасника бойових дій; одруженого; рнокпп НОМЕР_2 ; раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України,
Погоджене з прокурором клопотання обґрунтовано повідомленням про підозру у вчиненні вказаного кримінального правопорушення.
Саме цей вид запобіжного заходу необхідний для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
oпереховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
oнезаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні.
Прокурор клопотання підтримав із наведених у ньому підстав.
Підозрюваний пояснив, що автомобіль, на якому скоїв ДТП, був переданий військовій частині благодійною організацією. Підтвердив вживання алкоголю, однак наказу їхати п'яним не було. Просив призначити йому мінімальний розмір застави.
Захисник заперечував проти задоволення клопотання. Посилався на необхідність врахування особи підозрюваного, який до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувався, є учасником бойових дій, служить з 2015 року (звання капітан), має стійкі соціальні зв'язки, а також на утриманні неповнолітню дочку та матір 70 років, яка потребує постійного догляду. Вважав вказані у клопотанні ризики непідтвердженими. До того ж його підзахисний на даний час проходить військову службу, перебуває під постійним контролем військового керівництва, буде корисним по військовій службі. Просив застосувати до підозрюваного більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, або визначити розмір застави.
Судом встановлено, що слідчим відділенням ВП № 1 Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025221080000545 від 11.11.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України.
11.11.2025 ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України, - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що заподіяло потерпілому тяжке тілесне ушкодження, - письмове повідомлення про яке 11.11.2025 вручено йому особисто під підпис, а також його захиснику.
Він підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення за таких обставин:
« ОСОБА_3 є військовослужбовцем ЗСУ та перебуває на посаді командира роти забезпечення військової частина НОМЕР_1 .
Згідно з вимогами ст. 17, 65 Конституції України, ст. 1, 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", положень Військової присяги, ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України капітан ОСОБА_3 під час проходження військової служби повинен свято та непорушно дотримуватись Конституції України і законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, вивчати військову справу, зразково виконувати свої службові обов'язки та бути готовим до виконання завдань, пов'язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, забезпечувати недоторканність державного кордону та охорону суверенних прав України, не допускати негідних вчинків та стримувати від них інших, про все, що сталося з ним і стосується виконання службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження зобов'язаний доповідати безпосередньому начальникові.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 10.11.2025 приблизно о 21 год 00 хв. капітан ОСОБА_3 керував технічно справним автомобілем марки "Jeep", р.н. НОМЕР_3 , та рухався на автодорозі М03 "Київ-Харків-Довжанський" 590 км + 400 м в напрямку від м. Ізюм Харківської області до м. Харків, при цьому знаходився у стані алкогольного сп'яніння, чим грубо порушив вимоги п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху України (далі - ПДР України), згідно з яким:
- п. 2.9 (а) «Водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».
Під час руху по вказаній автодорозі, поблизу с. Вишнева Ізюмського району Харківської області, капітан ОСОБА_3 , діючи необережно, грубо порушив вимоги п. 12.1 ПДР України, згідно з яким:
- п. 12.1 «Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним»;
обрав таку швидкість руху і такі прийоми керування, при яких втратив контроль над керуванням автомобіля марки "Jeep", р.н. НОМЕР_3 , та допустив його виїзд на зустрічну смугу руху з подальшим зіткненням з автомобілем марки "Citroen", р.н. НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , внаслідок чого останній отримав тілесні ушкодження.
Згідно з медичною картою № 8763 Ф № 300 внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди потерпілому ОСОБА_7 заподіяно наступні тілесні ушкодження: поєднаної травми голови, грудей, живота, кінцівок, закрита черепномозкова травма, струс головного мозку, закрита травма грудей, правобічний пневмоторакс, тупа травма живота, закритий перелом середньої третини обох кісток лівого передпліччя, закритий перелом середньої третини, нижньої третини правої стегнової кістки зі зміщенням, відкритий перелом верхньої та середньої третини обох кісток правої гомілки зі зміщенням, відкритий перелом верхньої третини лівої стегнової кістки зі зміщенням, відкритий перелом нижньої третини обох кісток лівої гомілки зі зміщенням, масивна трансфузія компонентів крові, аспіраційний синдром».
Надана стороною обвинувачення сукупність матеріалів кримінального провадження на даному етапі кримінального провадження, до моменту вирішення обвинувачення по суті, є достатньою для обґрунтованості повідомленої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України, що підтверджується:
1)Даними протоколу огляду місця події від 10.11.2025, в ході якого було здійснено огляд місця ДТП на автодорозі МОЗ Київ-Харків-Довжанський + 400 м, чим зафіксовано дорожню обстановку, а також виявлено та вилучено транспортний засіб марки CITROEN модель JUMPY з д.н.з. НОМЕР_4 , за кермом якого перебував ОСОБА_7 . Окрім того виявлено та вилучено транспортний засіб марки Jeep модель V6 CRD з д.н.з. НОМЕР_3 , за кермом якого перебував ОСОБА_3 , які було визнано речовими доказами у кримінальному провадженні та вилучено на територію майданчика тимчасового тримання ВП №1 Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області.
2)Даними медичної карти № 8763 ф. № 300, відповідно до якої у ОСОБА_7 наявні наступні тілесні ушкодження: закрита черепномозкова травма, струс головного мозку, закрита травма грудей, правобічний пневмоторакс, тупа травма живота, закритий перелом середньої третини обох кісток лівого передпліччя, закритий перелом середньої третини, нижньої третини правої стегнової кістки зі зміщенням, відкритий перелом верхньої та середньої третини обох кісток правої гомілки зі зміщенням, відкритий перелом верхньої третини лівої стегнової кістки зі зміщенням, відкритий перелом нижньої третини обох кісток лівої гомілки зі зміщенням, масивна трансфузія компонентів крові, аспіраційний синдром.
3)Даними протоколу затримання особи у порядку ст. 208 КПК України 11.11.2025 о 03.00 год (фактичне затримання).
4)Даними протоколу допиту свідка ОСОБА_8 , заступника командира військової частини начальника логістики в/ч НОМЕР_1 , який пояснив, що в його підпорядкуванні є ОСОБА_3 на посаді т.в.о. начальника роти логістики, який 10.10.2025 приблизно о 18.05 год зателефонував йому та повідомив, що він їде на автомобілі "Джип" у с. Крючки з м. Ізюм Харківської області. О 20.07 год ОСОБА_3 надіслав йому повідомлення у месенджер та повідомив, що він потрапив у ДТП, на що він запитав у нього, чи не перебуває він в стані алкогольного сп'яніння, на що той відповів, що він алкоголь не вживав, однак начальник служби військової техніки ОСОБА_9 по прибуттю на місце події повідомив, що від ОСОБА_3 чутно запах алкоголю з ротової порожнини. Через пару годин йому зателефонував ОСОБА_3 та повідомив, що він вживав алкоголь і у нього виявили 1,5 проміле алкоголю у крові. ОСОБА_3 характеризує тільки з позитивного боку, добрий командир, накази виконував чітко.
5)Даними протоколу допиту свідка ОСОБА_10 , який пояснив, що він разом з побратимами 10.11.2025 близько о 20.40 год направлялись на автомобілі з боку с. Волохів Яр до с. Вишнева та, проїжджаючи по автодорозі МОЗ-Київ-Харків-Довжанський, вони звернули увагу, що на вказаній дорозі відбулася ДТП, після чого вони вирішили зупинитись, щоб розгледіти, що трапилось. Як виявилось, чоловік на ім'я ОСОБА_11 керував транспортним засобом JEEP V6 CRD та здійснив зіткнення і інший транспортний засіб марки CITROEN сірого кольору, яким керував ОСОБА_12 . Внаслідок зіткнення ОСОБА_12 отримав численні тілесні ушкодження та переломи, натомість чоловік на ім'я ОСОБА_11 , який перебував за кермом автомобіля JEEP V6 CRD, пересувався самостійно та міг говорити. Окрім того розмовляючи з ОСОБА_13 він звертав увагу на те, що з його порожнини рота мається запах алкоголю, також було видно, що він перебував у стані алкогольного сп'яніння, а саме по його нестійкій ході.
6)Даними протоколу допиту підозрюваного ОСОБА_3 , який пояснив, що 10.11.2025 приблизно о 20.00 год він їхав з м. Покровськ Донецької області через м. Ізюм до с. Крючки Ізюмського району Харківської області по автодорозі М03 "Київ-Харків-Довжанський" з приблизною швидкістю 100 км/год на власному авто, яке йому надали у користування волонтери, марки Jeep, р.н. НОМЕР_3 . Автомобіль знаходився у технічно справному стані. В цей день йшов невеликий дощ, асфальтобетонне покриття було вологе. Також додав, що в ніч з 09.11.2025 на 10.11.2025 разом зі своїми побратимами вживав алкогольні напої, а саме горілку приблизно 300-400 гр. Увечері 10.11.2025 приблизно о 20.00 год направився до с. Крючки у службовій необхідності, при цьому вважаючи, що алкоголь вже вийшов. Так, під'їжджаючи до с. Вишнева Ізюмського району Харківської області він не зрозумів, як саме, але сталося зіткнення його автомобіля з автомобілем Сітроен р.н. НОМЕР_4 , який саме механізм вказати не може у зв'язку з тим, що все трапилось швидко. Готовий співпрацювати зі слідством в повному обсязі, надавати допомогу потерпілому, щиро жалкує про те, що сталося. Додатково роз'яснив, що рухався зі швидкістю не 100 км/год, а 80 км/год.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ: у справі "Феррарі-Браво проти Італії" від 14 березня 1984 року № 9627/81 Суд зазначив, що «питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою»; у справі "Мюррей проти Сполученого Королівства" від 23 жовтня 1994 року № 14310/88 «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
До того ж у п. 48 рішення "Чеботарь проти Молдови" № 35615/06 від 13.11.2007 - Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
У розумінні положень, що наведені у чисельних рішеннях Європейського Суду з прав людини ("Нечипорук, Йонкало проти України" від 21 квітня 2011 року № 42310/04, "Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року № 12244/86, 12245/86, 12383/86 "Мюррей проти Сполученого Королівства" від 28 жовтня 1994 року № 14310/88 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Мета затримання полягає в сприянні розслідуванню злочину через підтвердження або спростування підозр, які стали підставою для затримання. «Для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1(c), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту, ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання» (справа "Чеботарь проти Молдови" від 13 листопада 2007 року № 35615/06).
Встановлено, що надані стороною обвинувачення докази доводять обставини, які свідчать про: наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України - переховуватися від органів досудового розслідування або суду; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування ("Бекчиєв проти Молдови" §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти ("Ідалов проти Росії", "Гарицьки проти Польщі", "Храїді проти Німеччини", "Ілійков проти Болгарії").
Надаючи оцінку можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину, може вдатися до відповідних дій.
У розумінні Європейського суду з прав людини тяжкість покарання не є самостійною підставою для застосування запобіжного заходу, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
У справі "Ілійков проти Болгарії" від 26 липня 2001 року № 33977/96 ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Суттєвим є той фактор, що про підозру ОСОБА_3 повідомлено 11.11.2025, що стало початком притягнення його до кримінальної відповідальності, тому ризик втечі фактично виник лише з цієї дати і в подальшому лише збільшується внаслідок наближення моменту можливого призначення передбаченого суворого покарання.
До того ж приписом ч. 1 ст. 75 КК України заборонено звільнення від відбування покарання з випробуванням у разіпорушення правил безпеки дорожнього руху особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного сп'яніння.
Кримінальним процесуальним кодексом України встановлено процедуру отримання показань у кримінальному провадженні - спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).
За таких обставин ризик незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від них та дослідження їх судом.
Вказане надає підстави обґрунтовано припускати ймовірну можливість незаконного впливу зі сторони зацікавлених осіб з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними показань тощо.
Підозрюваний раніше не судимий має вищу освіту, є командиром роти логістики військової частини НОМЕР_1 , учасником бойових дій, одружений, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , а фактично проживає за місцем проходження військової служби.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Переконання про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання вказаним ризикам ґрунтується на: тяжкості кримінального правопорушення і тяжкості покарання, що загрожує у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, а це тяжкий злочин, в сфері злочинів проти безпеки руху та експлуатації транспорту, за який передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від п'яти до восьми років, вчинений військовим в стані алкогольного сп'яніння, в умовах воєнного стану, у тяжкий для держави та людей час, що спричинило потерпілому тяжкі тілесні ушкодження та який перебуває у критичному стані.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес. Із урахуванням конкретних обставин вчинення кримінального правопорушення, яке інкримінується підозрюваному, слідчий суддя вважає, що у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства.
Це рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини ("Ілійков проти Болгарії", "Летельє проти Франції", "Москаленко проти України"), згідно з якою суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Тому обставини, на яких ґрунтуються заперечення сторони захисту проти клопотання, не є достатніми для запобігання зазначеним ризикам, які є підвищеними.
Інші позитивні дані про особу підозрюваного цього висновку не спростовують. Підозрюваний не є інвалідом, неповнолітніх дітей не має, догляд ні за ким не здійснює, в тому числі за своєю хворою матір'ю, доказів цьому не надано, визнає вчинення кримінального правопорушення в умовах очевидності. Даних, про те, що підозрюваний за станом здоров'я не може утримуватися під вартою матеріали справи не містять.
Факт проходження військової служби та перебування на керівній посаді в сукупності з іншими обставинами не знижує суттєво суспільну небезпечність кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_3 , і його особи, та не зменшують встановлених слідчим суддею ризиків, а суспільний інтерес тримання підозрюваного під вартою в цьому випадку переважає його особистий інтерес.
Застосування запобіжного заходу необхідно для забезпечення здійснення досудового розслідування, яке з об'єктивних причин не закінчено на даний час.
Обставин, що могли б свідчити про можливість запобігання зазначеним ризикам шляхом застосування інших запобіжних заходів, не пов'язаних з триманням під вартою, натепер не встановлено.
На цьому етапі кримінального провадження слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, остаточної правовій кваліфікації інкримінованого кримінального правопорушення тощо.
Відповідно до вимог ст. 182-183 КПК України, із урахуванням тяжкості кримінального правопорушення, виключних обставин, майнового і сімейного стану підозрюваного, ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, суд вважає можливим визначити для забезпечення виконання підозрюваним його обов'язків заставу, проте у мінімальному розмірі - 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 60 560 гривень із розрахунку (3028 грн х 20). Суд також вважає, що саме такий розмір застави буде достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не є завідомо непомірним для нього.
На підставі викладеного, керуючись ст. 176-201 КПК України,
1.Клопотання задовольнити повністю.
2.Застосувати до підозрюваного ОСОБА_3 запобіжний захід у виді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування - до 03.00 години 09 січня 2026 року.
3.Визначити розмір застави 60 560 гривень.
При внесенні вказаної застави ОСОБА_3 звільнити з-під варти.
У разі внесення застави у визначеному розмірі вважається, що до підозрюваного застосований запобіжний захід у виді застави.
Заставу можливо внести в межах строку дії ухвали.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави покласти на підозрюваного обов'язки:
1)за кожною вимогою прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду;
2)не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3)повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
4)утримуватися від спілкування із потерпілим, свідками у цьому кримінальному провадженні;
5)здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити, що у випадку внесення застави оригінал документів з відміткою банку, який підтверджує внесення коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі місця попереднього ув'язнення.
Заставодавець зобов'язаний: забезпечувати належну поведінку підозрюваного; забезпечувати явку, належно повідомленого підозрюваного до слідчого, прокурора чи суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про причини неявки підозрюваного. Попередити заставодавця, що у разі невиконання покладених на нього та самого підозрюваного обов'язків, застава буде звернена в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України.
4.Строк дії ухвали до 03.00 години 09 січня 2026 року.
5.Зобов'язати слідчих, які здійснюють досудове розслідування у даному кримінальному провадженні, негайно повідомити близького родича підозрюваного ОСОБА_3 про тримання під вартою останнього.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення, може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а підозрюваним в той же строк, але з моменту отримання її копії.
Слідчий суддя ОСОБА_1
(отримувач коштів: ТУ ДСА України у Харківській області; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 26281249; код банку отримувача (МФО): 820172; банк отримувача: Державна казначейська служба України, м. Київ; рахунок отримувача: UA208201720355299002000006674; призначення платежу: (застава, справа № _______, підозрюваний ________ (прізв., ініціали), платник ________ (прізв., ініціали) (Балаклійський районний суд Харківської області).