Справа № 354/712/25
Провадження № 2/354/416/25
11 листопада 2025 року м. Яремче
Яремчанський міський суд Івано-Франківської області в складі
головуючої судді Ваврійчук Т.Л.
за участю секретаря судового засідання Старунчак Н.М.
прокурора Семковича О.В.
представника відповідачки адвоката Устінського А.В.
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Яремче у режимі відеоконференції цивільну справу за позовом виконувача обов'язків керівника Надвірнянської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Поляницької сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів,-
Виконувач обов'язків керівника Надвірнянської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Поляницької сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області 09.05.2025 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених грошових коштів у сумі 497548,16 грн у вигляді пайового внеску у розвиток інфраструктури населеного пункту, а також інфляційних втрат у сумі 297548,20 грн та три відсотки річних у сумі 56516,00 грн за прострочення виконання зобов'язання.
Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 13.05.2025 відкрито провадження у вказаній цивільній справі та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 10.07.2025 закрито підготовче провадження у даній справі та призначено її до судового розгляду по суті.
18.08.2025 судом за клопотанням представника відповідачки постановлено ухвалу про повернення до стадії підготовчого провадження у справі.
Ухвалою суду від 01.10.2025 визнано обов'язковою явку у судове засідання представника позивача Поляницької сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області.
Ухвалою суду від 22.10.2025, постановленою без оформлення окремим документом, із зазначенням у протоколі судового засідання, відмовлено у задоволенні заяви представника відповідачки про врегулювання спору за участю судді.
22.10.2025 представник відповідачки адвокат Устінський А.В. подав через підсистему «Електронний суд» клопотання про закриття провадження у вказаній справі на підставі п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України, мотивоване тим, що вказаний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. В обґрунтування даного клопотання зазначено, що згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що відповідачка з 12.09.2016 року є суб'єктом підприємницької діяльності і одним із видів її діяльності є «Будівництво житлових і нежитлових будівель» (КВЕД 41.20). Спір між сторонами виник з приводу несплати відповідачкою пайової участі у зв'язку зі здійсненням ОСОБА_1 діяльності, як суб'єктом підприємництва, а отже правовідносини, що виникли між сторонами внаслідок будівництва є господарськими, а спір у зв'язку із пайовою участю має ознаки господарського спору та підлягає вирішенню у порядку господарського судочинства.
У підготовчому судовому засіданні представник відповідачки подане клопотання про закриття провадження у справі підтримав та просив його задовольнити. Вказав, що чинне земельне законодавство не дозволяє реєструвати об'єкти нерухомого майна за фізичними особами-підприємцями, навіть якщо таке майно використовується у підприємницькій діяльності, його власником є фізична особа. ОСОБА_1 є власником земельної ділянки із кадастровим номером 2611093001:16:008:0081, на якій збудовано індивідуальний житловий будинок. Вказане будівництво здійснювалось відповідачкою як суб'єктом підприємницької діяльності із залученням пайових внесків інших осіб, враховуючи те, що одним із видів її діяльності є КВЕД 41.20 - «Будівництво житлових і нежитлових будівель», а тому даний спір підлягає розгляду у порядку господарського судочинства. Відповідачка з незалежних від неї причин не взмозі подати відповідні докази, оскільки на даний час проживає за кордоном, а документація щодо будівництва, зокрема договори на пайову участь, залишилась за місцем її проживання у м. Херсон та на даний час втрачена. Однак дані обставини підтверджує той факт, що ОСОБА_1 є власником не усього житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 , а лише двох житлових кімнат у вказаному будинку.
Прокурор у судовому засіданні просив у задоволенні клопотання представника відповідачки про закриття провадження у справі відмовити, посилаючись на те, що спір у даній справі виник з цивільних правовідносин, а відповідачка у спірних правовідносинах виступає як фізична особа, а не суб'єкт господарювання. Так у Реєстрі дозвільних документів на порталі Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області зареєстровано подану відповідачкою декларацію про готовність до експлуатації об'єкта №ІФ101210617203 від 17.07.2021 щодо об'єкта «Будівництво 3-х поверхового з мансардним поверхом індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_2 », будівництво якого розпочато ОСОБА_1 07.10.2020 на підставі повідомлення про початок будівельних робіт №ІФ051201007620. У декларації про готовність об'єкта до експлуатації також вказано техніко-економічні показники збудованого об'єкта-індивідуальний житловий будинок. Отже, з наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що замовником та власником об'єкта будівництва є ОСОБА_1 як фізична особа. У жодному із зазначених документів не вказано, що будівництво здійснювалося від імені фізичної особи-підприємця або юридичної особи. Набуття фізичною особою статусу підприємця не означає, що усі її дії є підприємницькими, оскільки господарською вважається лише діяльність, спрямована на систематичне отримання прибутку. Оскільки докази, що об'єкт будівництва створено у межах підприємницької діяльності відповідачки відсутні, ОСОБА_1 у даних правовідносинах діяла як фізична особа, а не як підприємець, а тому підстави для закриття провадження у справі відсутні.
Представник позивача Поляницької сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області у судове засідання не з'явилася, направила до суду клопотання про розгляд справи у її відсутності. Вказала, що позивач позов підтримує та просить задовольнити у повному обсязі, клопотання представника відповідачки про закриття провадження не підтримує.
Відповідно до ч.1 ст.198, ч.1 ст.223 ЦПК України неявка учасників справи (представника) не перешкоджає проведенню підготовчого провадження.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши подане клопотання та матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
Згідно ч.1 ст.189 ЦПК України завданнями підготовчого провадження є остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу, визначення обставин, які підлягають встановленню та зібрання відповідних доказів.
Пунктом 10 ч.2 ст.197 ЦПК України передбачено, що у підготовчому судовому засіданні суд вирішує заяви та клопотання учасників справи.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
За змістом частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а за частиною першою статті 16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу, аналогічні положення викладено у ст.4 ЦПК України.
Згідно із частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Положеннями частини другої статті 4 ГПК України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Зазначене право на звернення до суду може бути реалізоване у визначеному процесуальним законом порядку, оскільки воно зумовлене дотриманням процесуальної форми, передбаченої для цього чинним законодавством, а також установленими ним передумовами для звернення до суду.
Згідно з пунктами 1, 15 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; інші справи у спорах між юридичними особами, які здійснюють господарську діяльність, та/або фізичними особами - підприємцями.
Згідно з пунктом першим частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Отже, розмежування компетенції судів з розгляду спорів здійснюється відповідно до їх предмета та суб'єктного складу учасників. У порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства. Спори, сторонами в яких є юридичні особи та фізичні особи-підприємці, про захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів розглядаються господарськими судами.
Верховний Суд в постанові від 05.08.2021року в справі № 199/6042/1 вказав, що при визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин в справі.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2022 у справі №183/4196/21, від 08.06.2022 у справі №362/643/21, від 23.11.2021 у справі №641/5523/19 та інші).
Кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (стаття 42 Конституції України). Це право закріплено й у статті 50 ЦК України, у якій передбачено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.
Фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. При цьому правовий статус фізичної особи - підприємця сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право- і дієздатністю, та не обмежує їх.
Відтак підприємець - це юридичний статус фізичної особи, який засвідчує право цієї особи на заняття самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Набуття статусу фізичної особи - підприємця не означає, що всі подальші правовідносини за участю цієї особи мають ознаки господарських, а спори з її участю належать до господарських, адже фізична особа продовжує діяти як учасник цивільних відносин, зокрема, укладаючи правочини для забезпечення власних потреб, придбаваючи нерухоме та рухоме майно.
У даній справі спір виник з приводу несплати відповідачкою грошових коштів у сумі 497548,16 грн у вигляді пайової участі у створенні та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту при введенні в експлуатацію об'єкта будівництва.
Обов'язок щодо участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту визначався статтею 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у редакції, що була чинною до 01.01.2020.
Відповідно до частин другої-третьої даної статті замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.
Відповідно до пункту четвертого частини першої статті 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, замовник - фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.
Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 з 12.09.2016 року зареєстрована як фізична особа-підприємець і одним із видів її діяльності є 41.20: Будівництво житлових і нежитлових будівель.
Із долучених до позовної заяви витягів з Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, вбачається, що Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області 17.06.2021 зареєстровано подану відповідачкою декларацію про готовність до експлуатації об'єкта №ІФ101210617203 щодо об'єкта «Будівництво 3-х поверхового з мансардним поверхом індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_2 », будівництво якого розпочато ОСОБА_1 як фізичною особою 07.10.2020 на підставі повідомлення про початок будівельних робіт №ІФ051201007620 на належній їй на праві власності земельній ділянці із кадастровим номером 2611093001:16:008:0081.
Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта №425578142 від 06.05.2025 за ОСОБА_1 16.11.2018 зареєстровано на праві власності земельну ділянку із кадастровим номером 2611093001:16:008:0081, що розташована за адресою АДРЕСА_2 , а також кімнати №№ НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 .
Водночас жодних доказів того, що будівництво зазначеного об'єкту нерухомості здійснювалось ОСОБА_1 як фізичною особою-підприємцем, в тому числі із залученням коштів інших осіб на підставі договорів пайової участі у фінансуванні будівництва об'єкта нерухомого майна чи використання зазначеного об'єкта відповідачкою у її підприємницькій діяльності суду не надано та до поданого відповідачкою відзиву та клопотання про закриття провадження у справі не долучено.
Наявність у відповідачки статусу фізичної особи-підприємця, як і твердження про те, що ОСОБА_1 є власником окремих житлових приміщень, а не усього житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 не можуть слугувати належною та достатньою підставою для висновку про те, що у спірних правовідносинах відповідачка виступала не як фізична особа, а як суб'єкт підприємницької діяльності, а даний спір виник у зв'язку зі здійсненням нею господарської діяльності та не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.
За таких обставин, приймаючи до уваги те, що замовниками будівництва, на яких покладався обов'язок щодо пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, відповідно до ст.1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» могли бути як фізичні так і юридичні особи, враховуючи відсутність у даній справі належних та достатніх доказів на підтвердження того, що будівництво спірного об'єкта нерухомого майна здійснювалось ОСОБА_1 як суб'єктом підприємницької діяльності, а вказане майно використовується нею у своїй господарській діяльності, суд приходить до висновку, що у задоволенні клопотання представника відповідачки про закриття провадження у даній справі на підставі п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 189, 197, 255, 258-261, ч.2 ст.353 ЦПК України, суд,-
У задоволенні клопотання представника відповідачки адвоката Устінського Андрія Вікторовича про закриття провадження у цивільній справі за позовом виконувача обов'язків керівника Надвірнянської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Поляницької сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів-відмовити.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення та оскарженню не підлягає, заперечення щодо неї можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Повна ухвала суду складена 17 листопада 2025 року.
Головуючий суддя: Тетяна ВАВРІЙЧУК