Справа № 352/1996/25
Провадження № 1-кп/352/273/25
18 листопада 2025 рокум. Івано-Франківськ
Тисменицький районний суд Івано-Франківської області у складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2
за участю: прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12025091250000149 від 27.05.2025 року по обвинуваченню:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Пійло Калуського району Івано-Франківської області, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , жителя АДРЕСА_2 українця, громадянина України, пенсіонера, неодруженого, з середньою освітою, раніше не судимого
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, -
1. Формулювання обвинувачення у кримінальному провадженні, визнане судом доведеним.
1.1. 26.05.2025, близько 14.20 год., водій ОСОБА_5 керував технічно справним автомобілем марки Peugeot 407, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та рухався ділянкою автодороги Н-10 «Стрий-Чернівці-Мамалига», що проходить в с. Майдан Ямницької ТГ Івано-Франківського району Івано-Франківської області, у напрямку м. Івано-Франківськ. При цьому, водій ОСОБА_5 в салоні автомобіля марки Peugeot 407, на передньому пасажирському сидінні перевозив пасажирку ОСОБА_6 .
Одночасно, зустрічною смугою руху назустріч ОСОБА_5 , керуючи автомобілем марки Dacia Duster, реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухалася водійка ОСОБА_7 .
Проїжджаючи 82-ий кілометр вищевказаної ділянки автодороги Н-10 «Стрий-Чернівці-Мамалига», водій ОСОБА_5 проявив неуважність, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху, не урахував дорожню обстановку, стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, проїжджаючи закруглення дороги в ліво, всупереч дії дорожнього знаку 3.25 "Обгін заборонено" та дорожньої розмітки 1.1 «Вузька суцільна лінія», виїхав на зустрічну смугу руху, де правою передньою та правою частиною свого автомобіля марки Peugeot 407, реєстраційний номер НОМЕР_1 допустив зіткнення із передньою частиною зустрічного автомобіля марки Dacia Duster, реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_7 .
При цьому, водій ОСОБА_5 порушив вимоги Правил дорожнього руху України, а саме:
п. 1.2., згідно якого в Україні установлено правосторонній рух транспортних засобів;
п. 1.5., який вказує, що дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків;
п. 2.3., в якому зазначено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний:
б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;
д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху;
п. 10.1., який зобов'язує водія перед будь-якою зміною напрямку руху переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху;
п. 11.3., на дорогах із двостороннім рухом, які мають по одній смузі для руху в кожному напрямку, за відсутності суцільної лінії дорожньої розмітки чи відповідних дорожніх знаків виїзд на смугу зустрічного руху можливий лише для обгону та об'їзду перешкоди або зупинки чи стоянки біля лівого краю проїзної частини в населених пунктах у дозволених випадках, при цьому водії зустрічного напрямку мають перевагу;
п. 12.1., який вказує, що під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен урахувати дорожню обстановку і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.
п. 13.1., згідно якого водій в залежності від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться і стану транспортного засобу повинен дотримуватися безпечної дистанції та безпечного інтервалу.
У результаті порушення водієм ОСОБА_5 Правил дорожнього руху України сталася дорожньо-транспортна пригода, унаслідок якої пасажирка автомобіля марки Peugeot 407, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_6 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритої тупої травми грудної клітки з переломами ребер зліва: 5, 6, 7, зі зміщенням, справа: 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, гемоплевмотораксом, яка відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, що в момент заподіяння (завдання) чи в клінічному перебігу через різні проміжки часу спричиняють загрозливі для життя явища і котрі без надання медичної допомоги, за звичайним своїм перебігом, закінчуються чи можуть закінчитися смертю; а також у вигляді закритої тупої травми тазу з переломами крижової кістки справа, переднього краю кульшової впадини з обох сторін, нижньої гілки лобкових кісток з обох сторін, без суттєвого зміщення кісткових відламків, закритого перелому у нижній третині правої малогомілкової кістки, без зміщення уламків, закритої тупої травми лівої нижньої кінцівки з переломом медіальної кістки лівої гомілки без зміщення уламків та синцем в ділянці лівого стегна, закритої черепно-мозкової травми зі струсом головного мозку, переломом передньої стінки лобної пазухи та гемосинусом, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, які викликали тривалий розлад здоров'я і не є небезпечними для життя в момент спричинення.
Таким чином, ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України, тобто будучи особою, яка керує транспортним засобом, порушив правила безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження.
2. Підстави доведеності винуватості поза розумним сумнівом.
2.1. Позиція сторони захисту та сторони обвинувачення.
2.1.1. В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою винуватість у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав. Суду пояснив, що дійсно 26.05.2025 року рухався на автомобілі автодорогою, що проходить у с. Майдан. В салоні перевозив пасажирку ОСОБА_6 , в подальшому проявив неуважність та виїхав на зустрічну смугу руху де і здійснив зіткнення із автомобілем, який рухався у зустрічному напрямку, у результаті чого пасажирка отримала тяжкі тілесні ушкодження. Просив суворо не карати. Зазначив, що матеріальна шкода відшкодована в повному обсязі.
2.1.2.Захисник в судовому засіданні зазначила, що його підзахисний вину у вчиненому визнає, відшкодував шкоду в повному обсязі. Просила з урахуванням особи винного, наявності пом'якшуючих обставин та відсутності обтяжуючих, призначити покарання менше, ніж просив прокурор.
2.1.3. Прокурор у судовому засіданні зазначив, що інкриміноване протиправне діяння вчинено обвинуваченим, що повністю доведено в суді. Просив визнати пом'якшуючими обставинами щире каяття та добровільне відшкодування шкоди. Тому з урахуванням обставин, що пом'якшують покарання, відсутності обтяжуючих обставин, які характеризують особу винного, просив суд визнати ОСОБА_5 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України і призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки та позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік, на підставі ст.75 КК України звільнити від відбування основного покарання та встановити іспитовий строк 1 рік. Вирішити питання процесуальних витрати та речових доказів.
2.1.4. Потерпіла ОСОБА_6 в судове засідання не з'явилась, повідомлена про дату, час та місце розгляду справи належним чином. До суду надала заяву, в якій зазначила про відсутність у неї претензій матеріального та морального характеру щодо обвинуваченого ОСОБА_5 , просила його суворо не карати.
2.1.5. Таким чином, оскільки у судовому засіданні обвинувачений у повному обсязі визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.
При цьому суд роз'яснив обвинуваченому положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку останній буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку.
Суд також пересвідчився в добровільності позиції обвинуваченого та не знайшов підстави вважати, що останній себе оговорює або в інший спосіб викривлює визнані ним у судовому засіданні обставини, чи визнає їх під примусом.
Це узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно з якими суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
Ураховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, дійшов висновку, щодо доведеності винуватості ОСОБА_5 поза розумним сумнівом у вчиненні інкримінованого злочину, передбаченого ч. 2 ст.286 КК України, а саме порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження.
3. Обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.
3.1. У судовому засіданні було встановлено, що обвинувачений ОСОБА_5 свою винуватість у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення визнав повністю, у вчиненому кається, засудив свою протиправну поведінку та активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, добровільно відшкодував шкоду потерпілій. На думку суду, визнання винуватості обвинуваченим та його щире каяття не пов'язане саме з бажанням отримати мінімальне покарання, а також наявності беззаперечних доказів учинення злочину в справі. Відтак обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого, згідно зі ст. 66 КК України, є щире каяття та добровільне відшкодування шкоди.
3.2. Обставини, які обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України, відсутні.
4. Мотиви призначення покарання.
4.1.Суд, призначаючи обвинуваченому покарання, дотримується вимог кримінального закону, зокрема ст.65 КК України, та принципів законності,справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, відповідно до яких слід враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Водночас, згідно з ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.
У рішенні «Бемер проти Німеччини» від 03 жовтня 2002 року Європейський суд з прав людини зазначає, що кримінальний суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати в зв'язку з відстрочкою.
4.2. Отже, обираючи вид та строк покарання ОСОБА_5 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Вчинене кримінальне правопорушення відповідно до ст.12 КК України, є тяжким злочином.
Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що обвинувачений є раніше не судимий, пенсіонер, неодружений, з середньою освітою, має постійне місце проживання, в КНП «ПОКЦПЗ ІФ ОР» протягом життя не звертався, амбулаторну допомогу не отримує, відшкодував потерпілій матеріальні збитки, завдані кримінальним правопорушенням, однак грубо порушив ПДР України, здійснивши виїзд на зустрічну смугу руху де зіткнувся із автомобілем, чим вчинив необережний тяжкий злочин, наслідками якого стало завдання тяжких тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_6 .
Відповідно до досудової доповіді органу пробації ризик вчинення повторного кримінального правопорушення низький, відтак орган пробації вважає, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства.
З огляду на зазначене, врахувавши ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, як у загально-соціальному плані, так і в плані його потенційної суспільної небезпеки, обставини вчинення кримінального правопорушення, суд дійшов висновку про необхідність призначення обвинуваченому основного покарання, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, а саме у виді позбавлення волі строком на три роки, яке в даному випадку є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігатиме вчиненню обвинуваченим та іншими особами нових кримінальних правопорушень.
Разом з тим, беручи до уваги дані про особу обвинуваченого зокрема, вчинення злочину вперше, щире каяття, відшкодування завданого збитку, досудову доповідь органу пробації відповідно до якої ризики вчинення повторно кримінального правопорушення та небезпеки для суспільства є низькими, суд приходить до висновку про можливість виправлення ОСОБА_5 без ізоляції від суспільства, а тому його слід звільнити від відбування покарання з випробуванням відповідно до ст. 75 КК України, із встановленням іспитового строку тривалістю 1 рік та покладенням на нього обов'язків, передбачених ст.76 КК України.
При вирішенні питання щодо необхідності призначення додаткового покарання, суд вважає, що призначення додаткового покарання: позбавленням права керувати транспортними засобами строком на один рік буде відповідати меті покарання та сприятиме виправленню обвинуваченого.
Суд наголошує, що призначення покарання є дискрецією лише суду, та здійснюється лише на підставі внутрішнього переконання судді, і оцінки особистості обвинуваченого, з метою досягнення саме мети визначеної ст. 50 КК України, тобто не лише покарати за вчинення правопорушення, а здійснити виправлення особистості, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
5. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
5.1. Витрати на залучення експертів у даній справі становлять 11588,20 грн та підлягають стягненню з обвинуваченого.
5.2.Запобіжний захід ОСОБА_5 на момент ухвалення вироку не обраний і підстав для його обрання суд не вбачає.
5.3. Цивільний позов в даному кримінальному провадженні не заявлений.
5.4. Питання речових доказів суд вирішує в порядку ст.100 КПК України.
Керуючись статтями 7, 124, 128, 349, 368-370, 373, 374, 376, 392-395, 615 КПК України, суд, -
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки з позбавленням права керування транспортирними засобами строком на 1 (один) рік.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням та встановити йому іспитовий строк тривалістю у 1 (один) рік.
На підставі ст.76 КК України зобов'язати ОСОБА_5 :
1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи;
3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 10.06.2025 року, на транспортний засіб марки Peugeot 407, реєстраційний номер НОМЕР_1 , шасі (номер кузова) НОМЕР_3 , із слідами механічних пошкоджень та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу на даний автомобіль НОМЕР_4 , власником якого є ТОВ «Автокредит плюс», що розташоване за адресою: м. Дніпро, проспект Праці, 2-Т Дніпропетровської області, в частині розпорядження та відчуження.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 10.06.2025 року, на транспортний засіб марки Dacia Duster, реєстраційний номер НОМЕР_2 , шасі (номер кузова) НОМЕР_5 зі слідами механічних пошкоджень та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу на даний автомобіль серії НОМЕР_6 , власником якого є ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителька АДРЕСА_3 в частині користування, розпорядження та відчуження.
Речові докази: транспортний засіб марки Peugeot 407, реєстраційний номер НОМЕР_1 , вважати повернутим користувачу ОСОБА_5 , згідно ухвали слідчого судді Тисменицького районного суду від 23.06.2025 року;
марки Dacia Duster, реєстраційний номер НОМЕР_2 , шасі (номер кузова) НОМЕР_5 зі слідами механічних пошкоджень та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу на даний автомобіль серії НОМЕР_6 - після вступу вироку в законну силу повернути власнику ОСОБА_7 .
Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави витрати у розмірі: 5 348 (п'ять тисяч триста сорок вісім) грн 40 коп. на проведення судової інженерно-транспортної експертизи; 3 119 (три тисячі сто дев'ятнадцять) грн 90 коп., на проведення судової інженерно-транспортної експертизи; 3 119 (три тисячі сто дев'ятнадцять) грн 90 коп. на проведення судової інженерно-транспортної експертизи.
Апеляційна скарга на вирок суду може бути подана виключно з підстав, передбачених ст.394 КПК України до Івано-Франківського апеляційного суду через Тисменицький районний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору в порядку, визначеному статтями 376, 615 КПК України.
Суддя Тисменицького районного суду
Івано-Франківської області ОСОБА_1