Справа № 346/1990/25
Провадження № 1-кп/346/552/25
18 листопада 2025 року м. Коломия
Коломийський міськрайонний суд
Івано-Франківської області
у складі: головуючого судді ОСОБА_1
з участю: секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
розглянувши в залі суду кримінальне провадження про обвинувачення:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця російської федерації, громадянина України, з середньою освітою, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації на посаді дизелиста-електрика радіомаркерного пункту групи радіонавігації та посадки літаків радіотехнічної роти зв'язку та радіотехнічної системи батальйону зв'язку та радіотехнічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні солдат,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, -
ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем, не з'явився вчасно на службу без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.
Злочин вчинено при наступних обставинах.
12.12.2024 року ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 , призвано на військову службу за мобілізацією відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 65/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію» та направлено для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 .
Надалі, наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 14.12.2024 № 352 солдата ОСОБА_4 , зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення даної військової частини і призначено на посаду дизелиста-електрика радіомаркерного пункту групи радіонавігації та посадки літаків радіотехнічної системи роти зв?язку та радіотехнічної системи батальйону зв?язку та рідотехнічного забезпечення вказаної військової частини.
Відповідно до ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності, шанування її державних символів є обов?язком громадян України.
Проходячи військову службу в Збройних Силах України солдат ОСОБА_4 , відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних сил України повинен був свято і беззаперечно дотримуватися Конституції України і Законів України, Військової присяги, сумлінно і чесно виконувати військовий обов?язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, берегти військову честь і поважати гідність інших людей, не допускати негідних вчинків, виконувати свої службові обов?язки, які визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, та дотримуватися вимог статутів Збройних Сил України.
Згідно п.п. 1, 3 ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов?язок військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (начального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять) чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов?язкам військовослужбовця або його направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102- ІХ, в Україні з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 введено воєнний стан строком на 30 діб на всій території України.
В подальшому, строк дії введеного на території України воєнного стану неодноразово продовжувався Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» та триває на даний час.
Таке рішення було ухвалено у зв?язку з військовою агресією російської федерації проти України та на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Згідно ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Про введення в дію воєнного стану солдату ОСОБА_4 достеменно було відомо, оскільки Указ Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року оголошено за допомогою засобів масової інформації та доведено до населення країни.
Однак, солдат ОСОБА_4 , будучи обізнаним із вище зазначеними вимогами законодавства, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, проходячи військову службу за призовом під час мобілізації, з метою тимчасово ухилитися від виконання обов?язків військової служби, в умовах воєнного стану, 16.12.2024 приблизно о 06 годині 00 хвилин самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) та незаконно, без поважних причин, перебував поза розташуванням даної військової частини до 27.02.2025, проводячи час на власний розсуд за місцем свого проживання у м. Івано-Франківську.
27 лютого 2025 року о 16 годині 00 хвилин солдат ОСОБА_4 за сприяння працівників ІНФОРМАЦІЯ_3 прибув до П?ятого слідчого відділу (з дислокацією у м. Івано-Франківську) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснив, що його було призвано по мобілізації в грудні 2024 року. При проходженні військово-лікарської комісії, він надавав медичні документи про своє захворювання, однак його визнали придатним до військової служби.Його відвезли до військової частини та визначили посаду. Однак він в той же день покинув розташування військової частини і поїхав додому, оскільки вважав, що за станом здоров'я не може проходити військову службу. Розумів, що порушив закон, у вчиненому розкаюється.
Не зважаючи на такі показання обвинуваченого, його вина у вчиненому доведена повністю і підтверджується наступними доказами:
Крім цього вина обвинуваченого ОСОБА_4 , також доводиться іншими доказами по справі, а саме:
-Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 62024140150000403 від 31.12.2024 року, відповідно до якого встановлено, що військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації дизеліст-електрик радіомаркерного пункту групи радіонавігації та посадки літаків радіотехнічної системи роти зв?язку та радіотехнічного забезпечення батальйону зв?язку та радіотехнічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 , тел. НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , мати - НОМЕР_4 ) 16.12.2024 самовільно, без поважних причин, в умовах воєнного стану залишив розташування військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) та його місцезнаходження невідоме. Правова кваліфікація кримінального правопорушення - ч. 5 ст. 407 КК України (а.с. 46).
-Повідомленням про вчинення кримінального правопорушення військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 солдатом ОСОБА_4 , відповідно до якого встановлено, що у військовій частині НОМЕР_1 проводиться службове розслідування за фактом самовільного залишення військової частини тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану, військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 солдатом ОСОБА_4 . Також, встановлено, що 16.12.2024 під час ранкової перевірки наявності особового складу батальйону зв?язку та радіотехнічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 було виявлено відсутність військовослужбовця, призваного за мобілізацією, солдата ОСОБА_4 . Мобільний телефон військовослужбовця вимкнений, за місцем проживання відсутній. Матері місце знаходження сина не відоме. Постійний зв?язок з рідними підтримується. Командуванням військової частини організовані заходи з розшуку солдата ОСОБА_4 : організовано чергування за адресою проживання, опитані сусіди, налагоджено взаємодію з правоохоронними органами. Розшуковою групою військової частини НОМЕР_1 був здійснений виїзд за адресою: АДРЕСА_1 . На даний час місце перебування не встановлено, заходи з розшуку тривають. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 16.12.2024 року №937 призначено службове розслідування. Термін проведення до 18.12.2024 року (а.с. 47-48).
-Матеріалами проведення службового розслідування від 18.12.2024 року, згідно з якими встановлено, що станом на 08 годин 00 хвилин 15.12.2024 року не прибув до військової частини солдат ОСОБА_4 , дизеліст-електрик радіо маркерного пункту роти зв?язку та радіотехнічного забезпечення батальйону зв?язку та радіотехнічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 , та призначено службове розслідування, на підставі проведеного службового розслідування встановлено факт залишення військової частини тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану, військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 солдатом ОСОБА_4 . Відповідно до вказаних матеріалів, причинами та умовами, що сприяли вчиненню правопорушення є: особиста недисциплінованість та низька виконавча дисципліна солдата ОСОБА_6 , дизеліста-електрика радіо камерного пункту групи радіонавігації та посадки літаків роти зв'язку та радіотехнічного забезпечення батальйону зв'язку та радіотехнічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 , Також, згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) № 165 від 18.12.2024 року, долученого до матеріалів проведення службового розслідування, військовослужбовець солдат ОСОБА_4 , вважається таким, що самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_1 з 16.12.2024 року без зброї (а.с. 49- 89).
-Листом Територіального управління Державного бюро розслідувань розташоване у місті Львові (ТУ ДБР у м. Львові), відповідно до якого: в провадженні П?ятого слідчого відділу Територіального управління ДБР, розташованого у місті Львові, перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 62024140150000403 від 31.12.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України. З матеріалів кримінального провадження вбачається, що солдат ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проходить військову службу за призовом під час мобілізації, самовільно, без поважних причин залишив територію військової частини НОМЕР_1 (а.с. 90).
-Копією повідомлення військової частини НОМЕР_1 від 22.01.2025 року, згідно з яким: солдат ОСОБА_4 , 1981 року народження, призваний на військову службу під час мобілізації, 16.12.2024 року, самовільно, без поважних причин, залишив розташування частини, військова служба в Збройних Силах України була призупинена з 31.12.2024 року (а.с. 91).
Таким чином вина обвинуваченого знайшла своє підтвердження в судовому засіданні і його дії слід кваліфікувати за ст. 407 ч. 5 КК України, як самовільне залишення військової частини, вчиненого в умовах воєнного стану.
Призначаючи покарання обвинуваченому, у відповідності зі ст.65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обставини, які пом'якшують покарання, передбачені ст. 66 КК України, відсутні.
Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого відсутні.
Суд враховує відомості про особу обвинуваченого.
На підставі викладеного, з урахуванням особи обвинуваченого, суд доходить висновку про неможливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства і не знаходить підстав для призначення йому покарання не пов'язаного з позбавленням волі, а також для застосування до нього ст.75 КК України, а тому йому слід призначити покарання за ч.5 ст. 407 КК України у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 5 ст. 407 КК України.
Питання про речові докази вирішити в порядку ст. 100 КПК України.
Керуючись ст.ст. 370, 374 КПК України, суд, -
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 407 ч.5 КК України, та призначити покарання у виді позбавленням волі на строк п'ять років.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з моменту його фактичного затримання на виконання даного вироку.
Внесену за ОСОБА_4 заставу після набрання вироком законної сили повернути заставодавцю ОСОБА_7 .
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя: ОСОБА_1