Справа № 344/20491/25
Провадження № 1-кс/344/7983/25
18 листопада 2025 року місто Івано-Франківськ
Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання старшого слідчого відділу СУ ГУНП в Івано-Франківській області підполковника поліції ОСОБА_3 , погоджене з прокурором у кримінальному провадженні - прокурором у кримінальному провадженні - прокурором Івано-Франківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_4 , про арешт майна в рамках кримінального провадження №12025090000000667, внесеного 13 листопада 2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 Кримінального кодексу України,-
Слідчий за погодженням з прокурором звернувся з вказаним клопотанням, в обґрунтування якого зазначив, що слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 Кримінального кодексу України.
У ході досудового розслідування встановлено, що 05 червня 2024 року о 16:40 год у м. Калуші по вул. Винниченка, 1, ОСОБА_5 незаконно збув ОСОБА_6 особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено, - PVP (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентанон-1-он), кількістю 0,3204 грами.
12 червня 2025 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Калуш Івано-Франківської області, із зареєстрованим місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , із фактичним місцем проживання за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 Кримінального кодексу України.
Покарання за ч. 2 ст. 307 Кримінального кодексу України передбачає позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна.
13.06.2025 слідчим суддею Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області щодо ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави у розмірі 60 560 грн строком до 09.08.2025.
17.06.2025 ОСОБА_5 звільнено з-під варти у зв'язку із внесенням застави у розмірі 60 560 грн.
Згідно реєстраційних карток ОСОБА_5 являється власником транспортних засобів: FORD TRANSIT CONNECT, державний номерний знак НОМЕР_2 , Vin: НОМЕР_3 , та VIPER, державний номерний знак НОМЕР_4 , Vin: НОМЕР_5 .
Слідчий у судове засідання не прибув, проте подав заяву, у якій просить клопотання про арешт майна слухати без його участі.
На підставі частини другої статті 172 Кримінального процесуального кодексу України, клопотання слідчого, погоджене прокурором, про арешт майна слідчий суддя вважає можливим розглядати без повідомлення підозрюваного, оскільки це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.
Згідно частини четвертої статті 107 Кримінального процесуального кодексу України, у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Вивчивши подане клопотання, слідчий суддя виходить з наступного.
Відповідно до частини першої статті 131 Кримінального процесуального кодексу України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Згідно пункту 7 частини другої статті 131 Кримінального процесуального кодексу України, заходами забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
Частина перша статті 170 Кримінального процесуального кодексу України передбачає, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Згідно частини другої статті 170 Кримінального процесуального кодексу України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У відповідності з вимогами частини п'ятої статті 170 Кримінального процесуального кодексу України, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Згідно частини десятої статті 170 Кримінального процесуального кодексу України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Слідчим суддею встановлено, що слідчий звернувся з вказаним клопотанням, що відповідає вимогам статті 171 Кримінального процесуального кодексу України.
Слідчим суддею встановлено, що слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 Кримінального кодексу України.
12 червня 2025 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 Кримінального кодексу України.
Покарання за ч. 2 ст. 307 Кримінального кодексу України передбачає позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна.
Підозрюваному ОСОБА_5 на праві приватної власності належать наступні транспортні засоби: FORD TRANSIT CONNECT, державний номерний знак НОМЕР_2 , Vin: НОМЕР_3 , та VIPER, державний номерний знак НОМЕР_4 , Vin: НОМЕР_5 .
При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно статей 94, 132, 173 Кримінального процесуального кодексу України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» зазначив, що факти, які викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або навіть для пред'явлення обвинувачення, що являється завданням наступних етапів кримінального процесу.
При цьому при вирішенні питання про арешт зазначеного у клопотанні майна, слідчий суддя враховує обставини, з якими закон пов'язує застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження.
Накладення арешту на майно перебуває у площині забезпечення покарання у виді конфіскації майна, що передбачено санкцією ч. 2 ст. 307 Кримінального кодексу України, за якою ОСОБА_5 висунуто підозру.
Отже, мета накладеного арешту відповідає положенням пункту 3 частини другої статті 170 Кримінального кодексу України.
Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб слідчим суддею під час розгляду клопотання не встановлено.
Стороною кримінального провадження, який звернувся з клопотанням, поза розумним сумнівом доведено наявність достатніх підстав вважати, що арешт майна, про застосування кого просить слідчий за погодженням з прокурором, необхідний з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.
Отже, на підставі вищенаведеного та враховуючи наявність правових підстав для задоволення клопотання, з метою забезпечення збереження майна, що належить на праві приватної власності підозрюваному ОСОБА_5 , оскільки незастосування накладення арешту може призвести до наслідків, визначених частиною одинадцятою статті 170 Кримінального процесуального кодексу України, зокрема, таких як його можливе приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна, а також правову підставу для арешту майна та наслідки арешту майна для інших осіб, керуючись засадами розумності та співмірності, слідчий суддя приходить до переконання, що клопотання підлягає задоволенню.
Додатково слідчий суддя вважає необхідним роз'яснити сторонам кримінального провадження, що підозрюваний, захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково, арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за їх клопотанням, якщо вони доведуть, що в подальшому в застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Керуючись ст.ст. 170-173, 309, 376, 395 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя -
Клопотання задовольнити.
Накласти арешт із забороною відчуження та розпорядження з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання на майно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зокрема транспортні засоби:
1) FORD TRANSIT CONNECT, державний номерний знак НОМЕР_2 , Vin: НОМЕР_3 ;
2) VIPER, державний номерний знак НОМЕР_4 , Vin: НОМЕР_5 .
Ухвала підлягає до негайного виконання та може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1