Справа № 194/1485/25
Номер провадження 3/194/513/25
18 листопада 2025 року м. Тернівка
Суддя Тернівського міського суду Дніпропетровської області Корягін В.О., розглянувши адміністративний матеріал, що надійшов з ВП №1 Павлоградського РВП ГУНП в Дніпропетровській області, відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Луганськ, громадянина України, пенсіонера, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП,-
ОСОБА_1 , 14.09.2025 року о 11-10 год. в м. Тернівка вул. Героїв Рятувальників (парк), вчинив злісну непокору законній вимозі поліцейського, яка виражалась у відмові надання документів згідно ст. 32 «Про Національну поліцію», поводив себе зухвало, висловлювався нецензурною лайкою на адресу працівників поліції, на зауваження не реагував, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст. 185 КУпАП.
ОСОБА_1 у судовому засіданні пояснив, що 14.09.2025 року о 11-10 год. в м. Тернівка вул. Героїв Рятувальників він виїжджав з магазину «АТБ». В подальшому він був зупинений працівниками поліції, у яких він вимагав службові посвідчення. Зазначає, що два працівника поліції одночасно задавали йому питання, однак він не чинив їм супротив. Також, зазначає, що він викликав швидку, та в подальшому його було доставлено до лікарні, де було надано медичну допомогу. Він висловлювався нецензурною лайкою на адресу працівників поліції, однак це відбувалось внаслідок його затримання та він не ображав їх. Працівників поліції не штовхав, не провокував їх, та супротив їм не здійснював і не вчиняв злісну непокору. Вину не визнав та просив закрити справу, а також зазначив, що працівники поліції самі своїми діями створили цю ситуацію. Крім того, визнає, що вчинив адміністративне правопорушення, виїжджаючи зі стоянки АТБ.
Суд, вислухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.
Відповідно до вимог ст. 8 КУпАП, особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час та за місцем вчинення правопорушення.
У відповідності до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративна відповідальність.
Згідно з вимогами ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
У статті 251 КУпАП перелічені докази, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
За положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Стаття 185 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов'язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку.
Слід зазначити, що злісна непокора законному розпорядженню або вимозі поліцейського перешкоджає нормальній діяльності поліції, виконанню представниками влади своїх службових обов'язків по охороні суспільного порядку та забезпеченню суспільної безпеки.
Дане правопорушення виражається в злісній відмові підкорятися законному розпорядженню та вимозі поліцейського при виконанні службових обов'язків. Тобто, виражається у відмові від обов'язкового виконання наполегливих, неодноразово повторених розпоряджень чи вимог поліцейського, або ж в непокорі, що виявляється в зухвалій формі, яка свідчить про прояв явної зневаги до органів та осіб, які охороняють суспільний порядок. Відмова правопорушника проявляється в недвозначній формі словами, жестами, мовчанням та ін.
Вказане тлумачення викладено в Рішенні Конституційного Суду України від 11 жовтня 2011 року № 10-рп/2011.
У відповідності до п. 7 постанови Пленум Верховного Суду України «Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров'я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів» № 8 від 26.06.1992 року (зі змінами) роз'яснено, що злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника міліції при виконанні ним службових обов'язків, що адміністративна відповідальність за ст. 185 КУпАП настає при відсутності застосування фізичної сили з боку винної особи.
Правопорушення, передбачене ст. 185 КУпАП, обов'язково передбачає наявність законної вимоги співробітника поліції при виконанні службових обов'язків, оскільки вимога або розпорядження поліцейського - це акт, юридично рівнозначний наказу, що виражений у категоричній формі та має бути законодавчо обґрунтованим.
Виходячи з диспозиції вказаної статті, для наявності в діях особи складу зазначеного правопорушення, необхідна сукупність обов'язкових елементів, таких, як перебування працівників поліції при виконанні службових обов'язків, законність розпорядження або вимоги поліцейського, злісна непокора.
З оглянутого у судовому засіданні відеозапису події (наданого працівниками поліції з бодікамери, а також особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, які є аналогічними), вбачається, що працівниками поліції ОСОБА_1 було повідомлено про порушення ним правил дорожнього руху (зокрема, порушення проїзду знаку «Рух тільки праворуч», та паркування на місцях для людей з інвалідністю). ОСОБА_1 почав вимагати у працівника поліції службове посвідчення «офіційного зразка». Працівник поліції неодноразово показав ОСОБА_1 своє посвідчення з обох сторін. Втім, ОСОБА_1 не сприйняв наданого посвідчення та наполягав надати йому посвідчення «офіційного зразка». На вимогу працівника поліції надати своє посвідчення водія ОСОБА_1 відмовився, акцентуючи, що робити цього не буде поки йому не нададуть свої посвідчення працівники поліції. Працівниками поліції було роз'яснено, що у випадку невиконання законних вимог ОСОБА_1 буде затримано. Втім, ОСОБА_1 продовжив вимагати службові посвідчення, та почав відходити від працівників поліції та уходити від них в іншій бік, внаслідок чого, останніми ОСОБА_1 було затримано. При затриманні працівниками поліції останній оказував активний супротив та висловлювався нецензурною лайкою в їх бік. Після застосування спеціальних засобів ОСОБА_1 добровільно погодився проїхати до відділення поліції. Протягом всього часу процесу затримання ОСОБА_1 нецензурно висловлювався на адресу працівників поліції.
Після прибуття до приміщення відділення поліції ОСОБА_1 просив викликати швидку допомогу з огляду на погане самопочуття після його затримання та забезпечити участь адвоката. На вимогу надати своє «прізвище, ім'я, по-батькові» для виклику швидкої допомоги та адвоката, ОСОБА_1 зазначив, що надавати цього не буде та просив записати його «громадянином України». Протягом всього часу продовжував висловлюватись нецензурною лайкою на адресу працівників поліції. Після огляду ОСОБА_1 фельдшером медичної допомоги було встановлено «забій грудної клітини», про що було відображено в протоколі затримання. В подальшому ОСОБА_1 було доставлено до медичного закладу в м. Тернівка, де його було оглянуто лікарем та направлено до лікарні в м. Павлоград.
В подальшому в приміщенні лікарні в присутності захисника ОСОБА_1 було звільнено, про що було повідомлено останнього. Також, ОСОБА_1 було повідомлено про складання відносно нього протоколів (ч. 1 ст. 122-2, ст. 185 КУпАП) та постанови (ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 126 КУпАП). Від надання пояснень відмовився, в подальшому має намір оскаржити дії працівників поліції, про що було зазначено в протоколі. Копії протоколів отримав.
З письмових пояснень ОСОБА_2 від 14.09.2025 року, вбачається, що автомобіль під керуванням ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції, після чого останній вийшов з автомобіля та на прохання працівників поліції надати документи не реагував, поводив себе зухвало, ображав працівників поліції. Ці пояснення підтверджується і дослідженими у судовому засіданні відеозаписами.
Судом вживались заходи щодо виклику свідка ОСОБА_2 , однак останнього працівники поліції не забезпечили, і тому з урахуванням позиції особи, яка притягається, суд вирішив розглянути справу за його відсутності.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в документах, у таких випадках: якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення.
У період дії воєнного стану та/або під час мобілізації (крім цільової) поліцейський має право вимагати в особи чоловічої статі віком від 18 до 60 років пред'явлення нею військово-облікового документа разом з документом, що посвідчує особу, у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в документах.
Згідно постанови серії ББА №604117 від 14.09.2025 року ОСОБА_1 14.09.2025 року вчинив адміністративні правопорушення передбачені ч. 1 ст. 126, ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Суд зауважує, що з метою встановлення причетності ОСОБА_1 до вчинення адміністративного правопорушення (зокрема, порушення проїзду знаку «Рух тільки праворуч», та паркування на місцях для людей з інвалідністю) працівники поліції на підставі ст.32 ЗУ «Про національну поліцію» неодноразово просили ОСОБА_1 надати документи, зокрема посвідчення водія. Після заперечення ОСОБА_1 надати посвідчення водія, працівниками поліції неодноразово висловлено вимогу надати документи, які засвідчують особу останнього.
Так, службове посвідчення поліцейського за змістом ст. 5-1 Закону України "Про Національну поліцію" відноситься до ознак належності до поліції.
Згідно з ч. 3 ст. 18 Закону України "Про Національну поліцію", звертаючись до особи, або у разі звернення особи до поліцейського, поліцейський зобов'язаний назвати своє прізвище, посаду, спеціальне звання та пред'явити на її вимогу службове посвідчення, надавши можливість ознайомитися з викладеною в ньому інформацією, не випускаючи його з рук.
Як слідує з відеозапису, ОСОБА_1 наполягав на тому, що він буде говорити після пред'явлення службового посвідчення «офіційного зразка» працівниками поліції.
Однак, такі пояснення ОСОБА_1 судом не беруться до уваги та спростовуються дослідженими в судовому засіданні доказами, оскільки працівником поліції неодноразово було продемонстровано своє службове посвідчення з обох сторін, що безпосередньо було зафіксовано на нагрудну бодікамеру поліцейського.
Крім того, працівниками поліції роз'яснено ОСОБА_1 наслідки не пред'явлення документів для встановлення особи останнього та повідомлено, що вони матимуть право затримати його до встановлення особи.
Навіть під час спілкування з медичними працівниками ОСОБА_1 не називав свого прізвища, ім'я, по-батькові. Крім того, не назвав і під час виклику захисника для надання безоплатної правової допомоги.
Не зважаючи на це, ОСОБА_1 на неодноразові законні вимоги пред'явити документи, які засвідчують його особу відмовився їх надавати, також висловлювався на їх адресу нецензурною лайкою, на зауваження не реагував, що утворює склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 185 КУпАП.
Відтак, працівником поліції під час виконання ним службових обов'язків ОСОБА_1 були вказані підстави його зупинки та поліцейським наполегливо, неодноразово була виказана законна вимога надати документи, що посвідчують його особу (посвідчення водія), однак ОСОБА_1 на наполегливі, неодноразово повторені законні вимоги працівника поліції при виконанні ним службових обов'язків, відмовився їх виконати з явною неповагою до працівників поліції під час виконання своїх повноважень, що супроводжувалось, у тому числі, нецензурною лайкою на адресу працівників поліції.
Воєнний стан, що був оголошений в державі Указом Президента України від 22.02.2022 року, триває до цього часу.
Отже, працівники поліції поміж іншого мали об'єктивні підстави вимагати від ОСОБА_1 дотримання належної законослухняної поведінки і пред'явлення документа, що посвідчує особу, у зв'язку з чим реагували відповідно до вимог КУпАП та Закону України «Про Національну поліцію» щодо затримання особи за вчинення адміністративного правопорушення та для його припинення.
В даному випадку відмова ОСОБА_1 від виконання законного розпорядження та вимоги поліцейського спочатку мала місце саме в пасивному невиконанні тих дій, які він був зобов'язаний виконати, а в подальшому проявилась в зухвалому відношенні та активних діях зокрема шляхом висловлюванні нецензурної лайки на адресу поліцейських, що свідчить про прояв явної зневаги до осіб, які охороняють суспільний порядок.
В цілому поведінка ОСОБА_1 свідчила про перешкоджання нормальній діяльності поліції, та виконанню представниками влади своїх службових обов'язків по охороні суспільного порядку та забезпеченню суспільної безпеки.
На думку суду, поведінка і характер спілкування ОСОБА_1 були недоречними і недопустимими в умовах обстановки, що склалася.
Суд наголошує, що у ОСОБА_1 не було жодної обґрунтованої причини відмовляти працівникам поліції у наданні документів для встановлення його особи. Коректна поведінка, надання пояснень і адекватна реакція ОСОБА_1 взагалі не спричинили б розвитку подальшої ситуації.
Поміж іншим, ст. 260 КУпАП передбачено застосування такого заходу як адміністративне затримання з метою: припинення адміністративних правопорушень, усунення його негативних наслідків, в т.ч. попередження вчинення нових правопорушень; коли вичерпано інші заходи впливу; встановлення особи; складення протоколу про адміністративне правопорушення у разі неможливості складення його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов'язковим; забезпечення своєчасного і правильного розгляду справ та виконання постанов по справах про адміністративні правопорушення.
Отже, дії працівників поліції узгоджуються з вимогами ст. 45 КУпАП щодо застосування спеціальних засобів, не були передчасними та знайшли своє підтвердження під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Посилання на те, що ОСОБА_1 не здійснив жодних дій щодо злісної непокори законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов'язків не спростовує наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП.
Факту можливого спричинення тілесних ушкоджень працівниками поліції під час адміністративного затримання ОСОБА_1 , а також медичним документам наданим останнім на їх підтвердження, суд оцінку не надає, оскільки це не є предметом розгляду під час вирішення питання в наявності діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності складу адміністративного правопорушення.
Невизнання вини ОСОБА_1 та його твердження з приводу цього, суд розцінює, як лінію захисту з метою уникнення адміністративної відповідальності, передбаченої за вчинені ним адміністративні правопорушення, оскільки це спростовується дослідженими в судовому засіданні доказами, зокрема відеозаписом подій, та показами допитаних в судовому засіданні свідків, які не суперечать один одному та обставинам, які були встановлені.
Однак, суд вважає за необхідне виключити обставини зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення в частині того, що ОСОБА_1 штовхав працівників поліції, оскільки останні не підтвердилися у судовому засіданні жодними доказами, а останній саме оказував активний супротив при затриманні працівникам поліції.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях підкреслив, що суд не мусить надавати відповіді на кожне порушене питання, проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені в даній справі, були вивчені і була надана конкретна чітка відповідь на аргументи, які є вирішальними для вирішення справи (справи «Ван де Хурк проти Нідерландів», §61, «Болдеа проти Румунії», §30, «Морейра Феррейра проти Португалії», § 84).
Отже в судовому засіданні встановлена винність ОСОБА_1 у вчинені ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, що узгоджується дослідженими у судовому засіданні доказами, які в своїй сукупності не спростовують вказаних обставин.
Суд, перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що винність ОСОБА_1 у вчинені ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, підтверджується: даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №862142 від 14.09.2025 року; рапортом працівника поліції від 15.09.2025 року; письмовими поясненнями ОСОБА_2 від 14.09.2025 року; письмовими поясненнями ОСОБА_3 від 14.09.2025 року;протоколом про адміністративне затримання серії АЗ №040135 від 14.09.2025 року; копією постанови серії ББА №604117 від 14.09.2025 року; відеозаписом технічних засобів.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, відповідно до ст. 34, ст. 35 КУпАП, судом не встановлені.
З урахуванням характеру правопорушення,особи ОСОБА_1 , відсутність обставин, які пом'якшуютьта обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, суд дійшов висновку, що на ОСОБА_1 необхідно накласти адміністративне стягнення за ст. 185 КУпАП у вигляді штрафу на користь держави в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 255 грн.
Крім того, згідно вимог ст. 40-1 КУпАП та п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення, судовий збір, сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33-35, 36, 40-1, 221, 268, 276, 283-284 КУпАП,
Визнати винним ОСОБА_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП.
Притягнути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ст. 185 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 255 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір у розмірі 605 (п'ятсот тридцять шість) грн. 60 коп. на користь держави.
Відповідно до ч. 2 ст. 308 КУпАП, у порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу.
Роз'яснити, що у випадку несплати накладеного на нього штрафу у передбачений законом строк, до нього може бути застосоване подвійне стягнення штрафу в порядку ст. 308 Кодексу України про адміністративні правопорушення, тобто у випадку примусового виконання постанови суду.
Згідно ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати штрафу у строк, установлений ч. 1 ст. 307 КУпАП, постанову про накладення штрафу надіслати для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом, та у порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягнути подвійний розмір штрафу, а саме 510 грн.
Постанова підлягає зверненню до виконання протягом трьох місяців з дня винесення, а у разі оскарження постанови перебіг строку давності виконання постанови зупиняється до розгляду скарги.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Тернівський міський суд Дніпропетровської області особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя В.О. Корягін