Справа № 214/1747/21
Провадження № 1-в/191/468/25
іменем України
18 листопада 2025 року м. Синельникове
Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі :
головуючої судді - ОСОБА_1
за участю: секретаря - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
представника Синельниківського РВ №2 Філії ДУ «Центр пробації» у Дніпропетровській області - ОСОБА_4
захисника засудженого - адвоката ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Синельникове подання начальника Синельниківського районного відділу №2 філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області Державної установи «Центр пробації» Міністерства юстиції України про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення засудженого ОСОБА_6 для відбування призначеного покарання,-
В провадженні Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області знаходиться подання начальника Синельниківського районного відділу №2 філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області Державної установи «Центр пробації» Міністерства юстиції України ОСОБА_7 про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення засудженого ОСОБА_6 для відбування призначеного покарання.
В обґрунтування подання зазначено, що вироком Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11.10.2023 року ОСОБА_6 засуджений за .1 ст. 263 КК України до покарання у виді 4 років позбавлення волію, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання із встановленням іспитового строку 2 роки.
30.11.2023 року вирок Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11.10.2023 року стосовно ОСОБА_6 прийнятий до виконання Синельниківським районним відділом №2 філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області та засуджений узятий на облік.
З моменту постановки на облік ОСОБА_6 не з'являвся до уповноваженого органу з питань пробації без поважних причин. Синельниківським районним відділом №2 проводились першочергові заходи з виявлення ОСОБА_6 , але встановити його місцезнаходження не виявилось можливим. За поданням Синельниківського РВ №2 ОСОБА_6 31.01.2024 року оголошений у розшук.
26.09.2024 року розшукову справу відносно ОСОБА_6 закрито у зв'язку із встановленням його місцязнаходження та надано копію пояснень проте, що засуджений проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
09.10.2024 року з Саксаганського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області отримано відповідь, в якій зазначено, що ОСОБА_6 за вищезазначеною адресою не проживає, у зв'язку з чим 21.11.2024 року ОСОБА_6 оголошено у розшук.
27.03.2025 року місцезнаходження ОСОБА_6 встановлено, в останнього відібрано підписку, в якій його ознайомлено з обов'язками, покладеними на нього законом та судом - за п.п. 1,2 ч.1 ст. 76 КК України, та з правовими наслідками за невиконання вищезазначених обов'язків, а також відібрано зобов'язання про явку до Синельниківського районного відділу №2 філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області. Проте ОСОБА_6 до відділу пробації не прибув та 15.05.2025 року повторно був оголошений у розшук.
30.05.2025 року ОСОБА_6 розшукано та відібрано зобов'язання про явку до Синельниківського районного відділу №2 філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області. Проте ОСОБА_6 до відділу пробації не прибув та 23.07.2025 року повторно був оголошений у розшук.
19.08.2025 року ОСОБА_6 розшуканий та надав пояснення, в якому вказав адресу проживання, яка під час перевірки не була підтверджена.
Таким чином, така поведінка засудженого, яка виражена у систематичному ігноруванні покладених на нього судом обов'язків відповідно до ст. 76 КК України, а саме: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, свідчить, про те що він на шлях виправлення не став, порушує порядок та умови іспитового строку, ухиляється від виконання обов'язків, покладених на нього вироком суду.
Представник Синельниківського РВ №2 Філії ДУ «Центр пробації» у Дніпропетровській області - ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримала подання.
Прокурор в судовому засідання зазначив, що на час розгляду подання про скасування засудженому ОСОБА_6 звільнення від відбування покарання з випробуванням, закінчився іспитовий строк 2 роки, визначений вироком Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11.10.2023 року, а тому, просить відмовити у задоволенні клопотання пробації.
Засуджений ОСОБА_6 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив.
Захисник засудженого в судовому засідання заперечував проти задоволення подання та вказав на відсутність достатніх підстав для скасування ОСОБА_6 іспитового строку, який станом на сьогодні вже закінчений. Також захисник зазначив, що йому не вдалось поспілкуватись із підзахисним та з'ясувати причини його не прибуття до органу пробації.
Відповідно до абз.2 ч.5ст.539 КПК України, неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду клопотання (подання), не перешкоджає проведенню судового розгляду, крім випадків, коли їх участь визнана судом обов'язковою або особа повідомила про поважні причини неприбуття.
Суд, дослідивши матеріали особової справи та надані до суду докази в їх сукупності, приходить до наступного.
Вироком вироком Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11.10.2023 року ОСОБА_6 засуджений за .1 ст. 263 КК України до покарання у виді 4 років позбавлення волію, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання із встановленням іспитового строку 2 роки. Відповідно до ст. 76 КК України на ОСОБА_6 покладений обов'язок: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Відповідно до ч. 1 ст. 539 КПК України, питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.
Згідно зі ст. 5 КВК України одним із головних принципів кримінально-виконавчого законодавства, виконання і відбування покарань є диференціація та індивідуалізація виконання покарань, раціональне застосування примусових заходів і стимулювання правослухняної поведінки, поєднання покарання з виправним впливом.
Безумовною підставою для скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням є встановлення умислу засудженого на ухилення від відбування покарання з випробуванням та контролю за його поведінкою, а також інші обставини, які свідчать про небажання засудженого стати на шлях виправлення.
Згідно ч. 1 ст. 166 КВК України, якщо засуджений не виконує обов'язки, встановлені цим Кодексом, Законом України "Про пробацію", а також покладені на нього судом, або систематично вчиняє правопорушення, що тягнуть за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, уповноважений орган з питань пробації вносить до суду подання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення засудженого для відбування призначеного покарання.
При вирішенні питання про скасування звільнення засудженого від відбування покарання з випробовуванням суддя зобов'язаний з'ясувати, чи мав засуджений реальні можливості виконати покладені на нього обов'язки і чи можна розглядати факти, викладені у поданні органу, що відає відбуванням покарання, як свідчення небажання засудженого стати на шлях виправлення.
Згідно з ч. 2 ст. 166 КВК України, подання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення засудженого для відбування призначеного покарання вноситься до суду після застосування уповноваженим органом з питань пробації до засудженого письмового попередження про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення для відбування призначеного покарання.
Відповідно до ч. 2 ст. 78 КК України, якщо засуджений не виконує покладені на нього обов'язки або систематично вчинює правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, суд направляє засудженого для відбування призначеного покарання.
Згідно ч. 3 ст. 166 КВК України систематичним вчиненням правопорушень, що тягнуть за собою адміністративні стягнення і свідчать про небажання стати на шлях виправлення, є вчинення засудженим протягом іспитового строку трьох і більше таких правопорушень.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 3 ст. 26 КПК України слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Отже, враховуючи, ст. 166 КВК України, ст. 537 КПК України та принципи кримінального судочинства, подання органу пробації має бути обґрунтованим та підтвердженим належними доказами.
Суд вважає за необхідне зазначити, що матеріали особової справи №109/23 відносно ОСОБА_6 не містять достатніх відомостей щодо злісного ухилення ним від виконання покладених судом обов'язків та не можуть розцінюватися як свідчення небажання засудженого стати на шлях виправлення, а наявність сумнівів не узгоджується зі стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 (ч. 2 ст. 8, ч. 5 ст. 9 КПК України).
Крім того, засуджений прибув в судове засідання, призначене на 09.10.2025 року, де повідомив про свій незадовільний стан здоров'я, вад зору та відсутність матеріальної можливості прибувати до відділу пробації в м. Синельникове, оскільки проживає без реєстрації у м. Кривий Ріг.
З огляду на зазначене, суд вважає, що подання начальника Синельниківського районного відділу №2 філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області Державної установи «Центр пробації» Міністерства юстиції України про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення засудженого ОСОБА_6 для відбування призначеного покарання не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. 26 КВК України, ст.ст.53,56 КК України, ст.ст.537,539 КПК України, суд,
У задоволенні подання начальника Синельниківського районного відділу №2 філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області Державної установи «Центр пробації» Міністерства юстиції України про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення засудженого ОСОБА_6 для відбування призначеного покарання- відмовити.
Особову справу на засудженого ОСОБА_6 повернути до Синельниківського районного відділу №2 філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області Державної установи «Центр пробації» Міністерства юстиції України.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення.
Суддя ОСОБА_1