18 листопада 2025 року справа №360/1446/24
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Гайдара А.В., Казначеєва Е.Г., Компанієць І.Д., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 29 січня 2025 року (головуючий суддя І інстанції - Качанок О.М.), складене у повному обсязі 29 січня 2025 року у м. Дніпро, у справі № 360/1446/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов адвоката Галкіна Вячеслава Леонідовича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, в якому позивач просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо неврахування заробітної плати позивача за період з 01.04.2020 по 31.03.2021 у розмірі 94597,95 грн для розрахунку середньоденної заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для визначення розміру страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (щомісячної страхової виплати) при призначенні щомісячної страхової виплати;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області здійснити перерахунок та виплату страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (щомісячної страхової виплати) позивачу з 25.05.2024, включивши до розрахунку середньоденної заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) заробітну плату позивача за період з 01.04.2020 по 31.03.2021 у розмірі 94597,95 грн, з урахуванням фактично сплачених сум.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 29 січня 2025 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо неврахування у повному обсязі заробітної плати ОСОБА_1 за період з квітня 2020 року по березень 2021 року в розмірі 94597,95 грн до розрахунку середньомісячної заробітної плати для визначення розміру страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 страхової виплати з 25.05.2024, врахувавши у повному обсязі його заробітну плату за період з квітня 2020 року по березень 2021 року в розмірі 94597,95 грн до розрахунку середньомісячної заробітної плати для визначення розміру страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності, з урахуванням фактично сплачених сум страхових виплат.
Не погодившись з вищевказаним судовим рішенням, відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області, звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального процесуального права, просило суд скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначив, що розрахунковий період для обчислення середньої заробітної плати ОСОБА_1 для призначення страхової виплати, становить з 01.05.2020 до 30.04.2021.
Отже, відповідач вважає, що діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Сторони в судове засідання не викликались, про дату та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином.
Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області як потерпілий внаслідок професійного захворювання та отримує щомісячні страхові виплаті, що підтверджується копіями паспорта громадянина України, картки платника податків, письмовими поясненнями сторін у заявах по суті справи та відомостями з інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України, наданими відповідачем.
Згідно з довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії 12ААА № 033895 від 06.10.2021, ступінь втрати професійної працездатності ОСОБА_1 (у відсотках) становить 40% з 06.10.2021, переогляду не підлягає.
З 06.10.2021 позивачу призначено щомісячні страхові виплати в розмірі 951,60 грн, з 01.03.2022 розмір щомісячних страхових виплат перераховано та склав 1084,82 грн, що підтверджується відомостями з інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України.
Представником позивача направлено відповідачу адвокатський запит від 17.10.2024 № 1407 з проханням повідомити, яким чином здійснювався розрахунок середньої заробітної плати для розрахунку виплати за страхуванням від професійного захворювання за заявою про призначення відповідної виплати ОСОБА_1 .
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 22.10.2024 № 1200-0208-8/26972 повідомлено, що Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області прийняло від Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області справи про страхові виплати потерпілим та особам, які мають право на страхові виплати, але в паперовому вигляді були передані лише справи, сформовані зазначеним управлінням після 24.02.2022, постанови про призначення потерпілим перерахованої щомісячної страхової виплати відповідно до частини другої статті 37 Закону України від 23.09.1999 № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в редакції від 01.01.2023 з 01.03.2022 та постанови про припинення (затримання) щомісячної страхової виплати. Справи, сформовані Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області до 24.02.2022 не передавалися, оскільки залишилися на тимчасово окупованій території Луганської області. Згідно Акту приймання-передачі від 16.01.2023 № 1 справ про страхові виплати потерпілих від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання та осіб, які мають право на страхові виплати у разі смерті потерпілого, по яких здійснено нарахування виплати у січні 2023 року, Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на ім'я ОСОБА_1 була передана лише постанова з 01.03.2022 про призначення перерахованої щомісячної страхової виплати від 23.03.2022 № 44027/10025121/1/3 відповідно до частини другої статті 37 Закону № 1105. Згідно з інформацією, що міститься в мігрованій базі даних Фонду соціального страхування України ОСОБА_1 було призначено щомісячну страхову виплату відповідно до висновку МСЕК від 06.10.2021 серії 12ААА № 033895 з встановленою втратою працездатності 40% з 06.10.2021 безстроково. Середньомісячна заробітна плата, з якої проведений розрахунок складає 2379,00
Суд погоджує висновки суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог та зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Спірні правовідносини, що виникли між сторонами регулюються Конституцією України, Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 23 вересня 1999 року № 1105-ХIV (далі - Закон № 1105-ХIV).
Відповідно до ст. 30 Закону № 1105-ХIV, страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.
Факт нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання розслідується в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до Закону України "Про охорону праці" (ч.2).
Підставою для оплати потерпілому витрат на проведення професійної реабілітації, оплати соціальних послуг, а також для здійснення страхових виплат є акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання (отруєння) за встановленими формами (ч. 3).
Страхові виплати складаються із:
1) щомісячної страхової виплати втраченої заробітної плати (або відповідної її частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата);
2) страхової виплати у встановлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім'ї та особам, які перебували на утриманні померлого);
3) страхової виплати дитині, яка народилася з інвалідністю внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності;
4) страхових витрат на професійну реабілітацію та соціальну допомогу;
5) допомоги по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (ч. 7).
Згідно з ч.1 ст. 36 Закону № 1105-ХIV сума щомісячної страхової виплати встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячної заробітної плати, яку потерпілий мав до ушкодження здоров'я. Максимальний розмір щомісячної страхової виплати не може перевищувати чотири мінімальні заробітні плати. Максимальний розмір щомісячної страхової виплати після проведеного перерахування відповідно до частини другої статті 31 цього Закону не може перевищувати чотири мінімальні заробітні плати. Мінімальний розмір призначеної щомісячної страхової виплати потерпілому у перерахунку на 100 відсотків втрати професійної працездатності не може бути меншим за мінімальну заробітну плату.
Відповідно до ст.37 Закону №1105 для призначення страхових виплат потерпілий або особи, які мають право на такі виплати у разі смерті потерпілого, подають до уповноваженого органу управління в електронній формі через Єдиний державний вебпортал електронних послуг або веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України заяву про призначення виплати (особисто або через уповноваженого представника) за формою, затвердженою правлінням Пенсійного фонду України.
Заява може бути подана до Пенсійного фонду України у формі паперового документа.
Територіальні органи уповноваженого органу управління приймають рішення про призначення страхових виплат на підставі заяви та отриманих шляхом автоматизованого обміну наявними даними між інформаційно-комунікаційними системами органів державної влади, підприємств, установ, організацій:
1) акта розслідування нещасного випадку або акта розслідування професійного захворювання за встановленими формами;
2) даних про встановлення інвалідності та ступеня втрати професійної працездатності;
3) даних Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження особи, яка має право на виплати, та її походження, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть потерпілого та інших актів цивільного стану, необхідних для призначення страхових виплат;
4) даних реєстру застрахованих осіб та реєстру страхувальників Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування про працевлаштування, нараховану заробітну плату (дохід) і сплату страхових внесків та інших даних, необхідних для призначення виплат;
5) наявних даних Єдиного державного демографічного реєстру про реєстрацію місця проживання;
6) даних органів реєстрації про реєстрацію місця проживання;
7) даних Єдиної державної електронної бази з питань освіти про навчання;
8) даних Державного реєстру боржників про виплату аліментів;
9) даних Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб щодо статусу внутрішньо переміщеної особи;
10) даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Потерпілий або особи, які мають право на страхові виплати, у разі відсутності необхідної інформації в державних реєстрах і базах даних мають право надати додаткові документи, необхідні для призначення страхових виплат.
Відповідно до п. 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 26 вересня 2001 року № 1266 (далі - Порядок № 1266): «середньоденна заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період (12 календарних місяців) заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на яку нарахований єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або страхові внески на відповідні види загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - єдиний внесок та/або страхові внески), на кількість календарних днів зайнятості (відповідно до видів страхування - період перебування у трудових відносинах, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими договорами, проходження служби, провадження підприємницької або іншої діяльності, пов'язаної з отриманням доходу безпосередньо від такої діяльності) у розрахунковому періоді без урахування календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин, - тимчасова непрацездатність, відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами, відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку за медичним висновком, відпустка без збереження заробітної плати (далі - поважні причини). Місяці розрахункового періоду (з першого до першого числа), в яких застрахована особа не працювала з поважних причин, виключаються з розрахункового періоду.»
Згідно з п. 11 Порядку № 1266: «Розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата, є 12 календарних місяців за місцем роботи, де стався страховий випадок, починаючи з місяця, що передує місяцю настання страхового випадку. Якщо застрахована особа перебувала у трудових відносинах менше ніж 12 календарних місяців за місцем роботи, де стався страховий випадок, середня заробітна плата обчислюється за фактично відпрацьовані календарні місяці (з першого до першого числа). У разі коли застрахована особа перебувала у трудових відносинах менше ніж календарний місяць за місцем роботи, де стався страховий випадок, середня заробітна плата обчислюється за фактично відпрацьований час (календарні дні) перед настанням страхового випадку».
Пункт 12 Порядку № 1266 зазначає, що якщо у розрахунковому періоді перед настанням страхового випадку застрахована особа з поважних причин не мала заробітку або страховий випадок настав у перший день роботи, середня заробітна плата визначається виходячи з тарифної ставки (посадового окладу) або її частини, встановленої на день настання права на страхову виплату. У разі коли тарифна ставка (посадовий оклад) не встановлена та відповідні дані відсутні, розрахунок проводиться виходячи з розміру мінімальної заробітної плати (або її частини), встановленого законом на день настання права на страхову виплату.
Відповідно до 13 Порядку № 1266 середня заробітна плата обчислюється за тією професією (посадою, розрядом, роботою) на підприємстві (в цеху, на дільниці, ділянці), за якою застрахована особа працювала до моменту ушкодження здоров'я і за якою медико-соціальною експертною комісією їй встановлено стійку втрату професійної працездатності.
У разі коли у розрахунковому періоді є місяць (місяці), в якому повністю відсутня заробітна плата у зв'язку з: поважною причиною, - такий місяць (місяці) виключається з розрахункового періоду, тобто сума коефіцієнтів за розрахунковий період ділиться на 11 (або на меншу кількість) місяців; причиною, не віднесеною цим Порядком до поважної, - такий місяць не виключається з розрахункового періоду, тобто сума коефіцієнтів за розрахунковий період ділиться на 12 або на кількість місяців у конкретному розрахунковому періоді.
Пункт 16 Порядку № вказує на те, що якщо у місяці, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати, застрахована особа працювала неповний календарний місяць з поважних причин, середня заробітна плата працівників, зайнятих в економіці України, застосовується пропорційно фактичній кількості відпрацьованих календарних днів у такому місяці.
В індивідуальних відомостях про застраховану особу - ОСОБА_1 з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (форма ОК-5) від 08.10.2024 по страхувальнику відокремлений підрозділ «Шахта імені Д.Ф. Мельникова» Акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» (код 26349183) наявні відомості про нарахування заробітної плати, зокрема, за період з січня 2020 року по липень 2021 року (включно).
Водночас, починаючи з серпня 2020 року по липень 2021 року (включно) відсутні відомості щодо сплати роботодавцем страхових виплат за позивача.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464 єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок (п. 10 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464).
Відповідно до абзацу 2 п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску.
Платник єдиного внеску зобов'язаний подавати звітність, у тому числі про основне місце роботи працівника, про нарахування єдиного внеску в розмірах, визначених відповідно до цього Закону, у складі звітності з податку на доходи фізичних осіб (єдиного податку) до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки та порядку, встановлені Податковим кодексом України. Форма, за якою подається звітність про нарахування єдиного внеску у складі звітності з податку на доходи фізичних осіб (єдиного податку), встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом та Фондом загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464).
Відповідно до ч. 11 ст. 9 Закону № 2464 у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Відтак, відповідальність у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску покладається на роботодавця як платника єдиного внеску, а працівник, у цьому випадку позивач, не може нести відповідальність за такі порушення та має право на врахування заробітної плати за відповідні періоди, за які роботодавцем несплачені страхові внески, при розрахунку середньоденної заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для визначення розміру страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (щомісячної страхової виплати).
З матеріалів справи встановлено, що у зв'язку із зареєстрованим страховим випадком професійного захворювання, комісією з розслідування нещасних випадків та/або гострих професійних захворювань (отруєнь), що не підлягають спеціальному розслідуванню складено акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) за формою П-4 від 27.05.2021 на відокремленому підрозділі «Шахта ім. Д.Ф. Мельникова» Акціонерного товариства «Лисичанськвугілля», затверджений 28.05.2021 начальником Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці.
Згідно з зазначеним актом комісія провела розслідування причини виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння): 1. Хронічний бронхіт ІІ ст., в фазі затихаючого загострення, прикореневий та нижньочастковий пневмосклероз, ЛН І-ІІ ст. (один-два); 2. Хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість з легким (ІІ) ступенем зниження слуху за класифікацією ОСОБА_2 та Пономарьової Н.І.; захворювання професійні, встановлені вперше Державною установою «Інститут медицини праці імені Ю.І. Кундієва НАМН України».
Крім того, з вказаного акту вбачається, що повідомлення про наявність хронічного професійного захворювання до територіального органу Держпраці надійшло 11.05.2021 (пункт 8 акту), дата встановлення остаточного діагнозу - 20.04.2021 (пункт 9 акту), діагноз встановлено клінікою професійних захворювань Державної установи «Інститут медицини праці імені Ю.І. Кундієва Національної академії медичних наук України» (пункт 10), захворювання виявлено при зверненні до КНП Лисичанської міської ради Луганської області «Лисичанська багатопрофільна лікарня» (пункт 11).
Отже, в спірних правовідносинах страхові виплати позивачу передбачені у зв'язку із професійним захворюванням, що виникло внаслідок професійної діяльності застрахованого.
При цьому, медичним висновком від 20.04.2021 № 14/423 лікарсько-експертної комісії Державної установи «Інститут медицини праці імені Ю.І. Кундієва Національної академії медичних наук України» підтверджено встановлення професійного захворювання; повідомлення про наявність вперше виявленого хронічного професійного захворювання (отруєння) від 20.04.2021 № 346.
Таким чином, страховий випадок пов'язаний із професійним захворюванням ОСОБА_1 , який вперше виявлено 20.04.2021 та в той же день документально підтверджено медичним висновком.
Оскільки в спірних правовідносинах страховий випадок підтверджено 20.04.2021, обчислення середньої заробітної плати для визначення розміру страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (щомісячної страхової виплати) повинно бути здійснено за період з квітня 2020 року по березень 2021 року у відповідності до вимог пункту 11 Порядку № 1266.
Судами встановлено, що заробітна плата позивача за вказаний період склала 94597,95 грн, як і визначено в позовній заяві.
За таких обставин, з урахуванням пункту 3 Порядку № 1266, середньомісячний заробіток позивача за період з квітня 2020 року по березень 2021 року є вищим за вказану відповідачем суму середньомісячного заробітку - 2379,00 грн, з якої позивачу обчислено розмір страхових виплат.
Отже, відповідачем допущено протиправну бездіяльність, яка полягає у неврахуванні в повному обсязі заробітної плати позивача за період з квітня 2020 року по березень 2021 року в розмірі 94597,95 грн для розрахунку середньомісячної заробітної плати для визначення розміру страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності.
Відтак, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області - залишити без задоволення.
Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 29 січня 2025 року у справі № 360/1446/24 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 18 листопада 2025 року.
Судді А.В. Гайдар
Е.Г.Казначеєв
І.Д. Компанієць