18 листопада 2025 року Чернігів Справа № 620/10903/25
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Тихоненко О.М., розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, в якому просить:
визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Чернігівській області щодо не зарахування ОСОБА_1 до стажу служби у поліції період служби в органах Державної кримінально-виконавчої служби України;
зобов'язати Головне управління Національної поліції в Чернігівській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу служби у поліції, що дає право на встановлення надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, службу (вислугу років) в органах Державної кримінально-виконавчої служби з 10.08.2008 року по 01.03.2021 року, станом на 14.07.2021 року (дату прийняття на службу в поліцію).
В обґрунтування своїх вимог позивачем зазначено, що остання має право на зарахування вислуги років за час проходження нею служби в органах Державної кримінально-виконавчої служби до стажу служби в поліції.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 06.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. Ухвалою суду надано термін для подачі відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечень.
Відповідачем подано відзив на позов, в якому просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі та зазначає, що Державна кримінально-виконавча служба не входить до складу системи МВС України і тому не зараховується до стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 в період з 10.08.2008 по 08.07.2011 проходила навчання в Чернігівському юридичному коледжі Державного департаменту України з питань виконання покарань (курсант). Наказом Чернігівського юридичного коледжу Державного департаменту України з питань виконання покарань №100о/с від 10.08.2008 позивачу присвоєне звання «рядовий внутрішньої служби», наказом Державної пенітенціарної служби України №61о/с від 08.07.2011 - «лейтенант внутрішньої служби». У подальшому з 09.08.2011 по 01.03.2021 позивач проходила службу у підрозділах Державної пенітенціарної служби України на різних (атестованих) посадах.
01.03.2021 позивача відповідно до витягу з наказу Державної установи «Чернігівська виправна колонія (№44)» №22/ОС-21 від 11.02.2021 звільнено з Державної кримінально-виконавчої служби України за п. 4 ч. 1 ст. 77 (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) Закону України «Про Національну поліцію». Вислуга років позивача на день звільнення з Державної кримінально-виконавчої служби України у календарному обчисленні становила 12 років 06 місяців 21 день, у пільговому обчисленні - 15 років 08 місяців 28 днів.
В подальшому позивач з 14.07.2021 продовжила проходження служби в органах Національної поліції, а саме у підрозділах ГУНП в Чернігівській області, де на даний час перебуває на посаді старшого інспектора-чергового ізолятора тимчасового тримання №2 ГУНП в Чернігівській області.
Позивач звернулась до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області з запитом від 05.09.2025 щодо зарахування спірного стажу.
Листом від 10.09.2025 №53452-2025 Головне управління Національної поліції в Чернігівській області відмовило позивачу у задоволенні її заяви, посилаючись на відсутність правових підстав включити до стажу служби в поліції періоди проходження служби в Державному департаменті України з питань виконання покарань (а.с.14).
Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернулась до суду з відповідним позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно зі статтями 1,2 Закону № 580-VIII Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.
Завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку: 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.
Служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень (частина перша статті 59 Закону № 580-VI1I).
Положеннями статті 78 Закону №580-VIII передбачено, шо стаж служби в поліції дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки.
До стажу служби в поліції зараховуються: 1) служба в поліції на посадах, що заміщуються поліцейськими, з дня призначення на відповідну посаду; 2) військова служба в Збройних Силах України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України, Управлінні державної охорони. Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону. Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній спеціальній службі транспорту; 3) служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду; 4) час роботи у Верховній Раді України, місцевих радах, центральних і місцевих органах виконавчої влади із залишенням на військовій службі, на службі в органах внутрішніх справ України або на службі в поліції; 5) час роботи в органах прокуратури і суді осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих, а також служба у Службі судової охорони; 6) дійсна військова служба в Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР.
Під час обчислення стажу служби в поліції враховуються тільки повні роки вислуги років без округлення фактичного розміру вислуги років у бік збільшення.
Відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень Кримінально-виконавчого кодексу України від 11 липня 2003 року №1129-ІУдо законодавчого врегулювання питань проходження служби персоналом органів і установ виконання покарань та його соціального захисту на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої системи поширюються дія статей 22 і 23 Закону України «Про міліцію», а також порядок і умови проходження служби та грошового забезпечення, передбачені для працівників органів внутрішніх справ.
При цьому, частина п'ята статті 23 Закону України від 23 червня 2005 року №2713-ІV «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» передбачає, що на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України «Про Національну поліцію», а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.
Системний аналіз вищенаведених норм свідчить про те, що фактично законодавець поширив дію усіх норм, які врегульовують порядок і умови проходження служби працівниками органів внутрішніх справ, а в подальшому - поліцейськими, на працівників кримінально-виконавчої служби.
Сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначені Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України від 22 лютого 2006 року №3460-IV.
Згідно з преамбулою зазначеного Статуту його дія поширюється на осіб начальницького складу Національного антикорупційного бюро України, осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України та податкової міліції, які повинні неухильно додержуватися його вимог.
Крім того, частиною першою статті 6 Закону України «Про Державну кримінально- виконавчу службу України» закріплено, що Державна кримінально-виконавча служба України відповідно до закону здійснює правозастосовні та правоохоронні функції і складається з центрального органу виконавчої влади, шо реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, його територіальних органів управління, кримінально- виконавчої інспекції, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, воєнізованих формувань, навчальних закладів, закладів охорони здоров'я, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ і організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України.
Тобто, всі обов'язки, обмеження служби в органах внутрішніх справ та поліції, її специфічні умови, порядок та підстави дисциплінарної відповідальності визнані законодавцем тотожними умовам проходження служби персоналом органів і установ виконання покарань.
Таким чином, на позивача, як і на інших працівників кримінально-виконавчої служби, під час проходження ними служби в період, що досліджується, розповсюджується дія нормативно-правових актів органів внутрішніх справ України, а в подальшому - поліції, в тому числі й дія статей 22, 23 Закону України «Про міліцію» та відповідні норми Закону України «Про Національну поліцію», Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року №114, Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України.
Тобто, всі обов'язки, обмеження служби в органах внутрішніх справ та поліції, її специфічні умови, порядок та підстави дисциплінарної відповідальності визнані законодавцем тотожними умовам проходження служби персоналом органів і установ виконання покарань.
Як наслідок, служба в органах Державного департаменту України з питань виконання покарань має такий же правовий статус, як і служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у своїй постанові від 20.10.2022 у справі № 160/11127/20, та підтримана також Верховним Судом у постанові від 01.03.2023 у справі № 240/30024/21.
З наведеного слідує, шо служба в органах Державної кримінально-виконавчої служби України прирівнюється до служби в органах внутрішніх справ України, оскільки здійснювалась вона в порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а відтак має такий же правовий статус і повинна в силу вимог пункту 3 частини другої статті 78 Закону №580-VIII зараховуватись до стажу служби в поліції.
Аналогічний правовий висновок, викладено в постанові Верховного Суду від 20.10.2022 по справі №160/11127/20.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Щодо періоду навчання позивача в Чернігівському юридичному коледжі Державного департаменту України з питань виконання покарань з 10.08.2008 по 08.07.2011, суд зазначає наступне.
Так, відповідно до абз. 2 пункту «й» статті 17 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ) до вислуги років поліцейським, співробітникам, зокрема. Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних закладах вищої освіти, а також в інших закладах освіти, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, Служби судової охорони, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п'яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393«Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій І грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб» передбачено, що до вислуги років поліцейським, співробітникам, зокрема, Державної кримінально-виконавчої служби, особам, зазначеним у п. «ж» ст.ст. 1. 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ (далі Закон №2262-ХІІ), під час призначення пенсії згідно з п. «а» ст. 12 вказаного Закону додатково зараховується час навчання в межах до п'яти років (незалежно від форми навчання) у цивільних закладах вищої освіти, а також в інших закладах освіти, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на службу, зокрема, до органів Державної кримінально-виконавчої служби або до призначення на відповідну посаду із розрахунку - один рік навчання за шість місяців служби.
У постанові від 22.01.2020 (справа №200/5111/19) Верховний Суд зазначив, що «визначальною умовою для застосування наведеного законодавчого припису є присвоєння особі офіцерського (спеціального) звання у зв'язку з закінченням відповідного навчального закладу».
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи на підставі наказу від 10.08.2008 №100 о/с позивачу після вступу на навчання присвоєно звання «рядовий внутрішньої служби». По закінченню навчання позивачу присвоєно звання «лейтенант внутрішньої служби» (наказ від 08.07.2011 №61о/с).
Враховуючи те, що позивачу перше офіцерське (спеціальне) звання «рядовий внутрішньої служби» було присвоєно 10.08.2008, у зв'язку із вступом до Чернігівського юридичного коледжу, 08.07.2011 у зв'язку із закінченням навчання присвоєно звання «лейтенант внутрішньої служби», тому період навчання підлягає зарахуванню до стажу служби в поліції.
Отже, відповідачем допущено протиправну бездіяльність, яка полягає у не зарахуванні до стажу служби в поліції позивача вислуги років в органах Державної кримінально-виконавчої служби України.
Суд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, що виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких обираючи спосіб захисту порушеного права слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менш, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьев проти України» від 5 квітня 2005 року (заява №38722/02)).
Отже, «ефективний засіб правового захисту» в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.
Враховуючи, що відповідачем протиправно не зараховано до стажу служби в поліції період проходження позивачем служби в органах Державної кримінально-виконавчої служби України, належним способом відновлення порушеного права є зобов'язання відповідача зарахувати позивачу до стажу служби у поліції, що дає право на встановлення надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, службу (вислугу років) в органах Державної кримінально-виконавчої служби України з 10.08.2008 по 01.03.2021 станом на 14.07.2021 (дату прийняття на службу в поліцію).
Згідно із частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд дійшов висновку щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Тому, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений при поданні позовної заяви судовий збір в розмірі 1211,20 грн.
Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Чернігівській області щодо не зарахування ОСОБА_1 до стажу служби у поліції період служби в органах Державної кримінально-виконавчої служби України.
Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Чернігівській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу служби у поліції, що дає право на встановлення надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, службу (вислугу років) в органах Державної кримінально-виконавчої служби України з 10.08.2008 по 01.03.2021, станом на 14.07.2021 року (дату прийняття на службу в поліцію).
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: Головне управління Національної поліції в Чернігівській області (просп. Перемоги, буд. 74, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 40108651).
Повне судове рішення складено 18.11.2025.
Суддя Оксана ТИХОНЕНКО