17 листопада 2025 р. м. Чернівці Справа № 600/5128/25-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Анісімова О.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Третього відділу Державної виконавчої служби у місті Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови,-
І. РУХ СПРАВИ
1.1. ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Третього відділу Державної виконавчої служби у місті Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною та скасувати Постанову про накладення штрафу від 15.10.2025 року у виконавчому провадженні №77110815 винесеної Головним державним виконавцем Третього відділу державної виконавчої служби у м. Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Григорчуком Т.В., якою накладено на боржника ОСОБА_1 штраф в розмірі 1700 гривень за невиконання рішення суду.
1.3. Ухвалою суду від 28.10.2025 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
2.1. Головним державним виконавцем Третього відділу державної виконавчої служби у м. Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Григорчуком Т.В. у рамках виконавчого провадження №77110815 винесено постанову про накладення штрафу від 15.10.2025 року на ОСОБА_1 у розмірі 1700,00 грн. за невиконання рішення Садгірського районного суду м. Чернівці у справі № 726/3005/23, з урахуванням постанови Чернівецького апеляційного суду від 17.09.2024 у справі №726/3005/23.
2.3. Позивач не погоджується з прийнятою відповідачем постановою, у зв'язку з чим звернулась до суду з даним позовом.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
Позиція позивача
3.1. Згідно позовної заяви позивача зазначає, що у зазначену дату, - 12 жовтня 2025 року, вона забезпечила готовність дітей до зустрічі з батьком, одягнула по сезону дітей, та вивела їх для побачення із батьком, та жодним чином не перешкоджала проведенню такого побачення.
3.2. Однак діти, побачивши батька, почали плакати, кричати та висловили чітке небажання з ним зустрічатися, що зафіксовано на відеозаписі події.
3.3. Державний виконавець, знаходився в цей час неподалік, та бачив поведінку та психоемоційний cтан дітей, проігнорував думку та бажання дітей, склав акт та усно в розмові зазначив, що небажання дітей «не має значення», а рішення суду має бути виконане будь-якою ціною. Таким чином, під час виконання рішення фактично відбулося психологічне примушування малолітніх дітей до контакту з батьком, що порушує права дітей та суперечить принципам захисту прав дитини.
3.4. Позивач вважає, що зі сторони держаного виконавця мало місце непрофесійні дії та упереджене ставлення. Зокрема, дії державного виконавця ОСОБА_2 суперечать низці норм чинного законодавства, зокрема: ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», яка зобов'язує виконавцю діяти виключно в межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений законом; ч. 2 ст. 64 цього ж Закону, яка визначає, що при виконанні рішень, що стосуються дітей, виконавець зобов'язаний враховувати інтереси дитини та не допускати дій, що можуть зашкодити її психічному чи фізичному здоров'ю; ст. 171 Сімейного кодексу України, за якою при вирішенні питань, що стосуються дитини, обов'язково враховується її думка; п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30.03.2007 р., де вказано, що; спілкування дитини з одним із батьків не може забезпечуватися шляхом примусу або насильства; ст. 12 Конвенції ООН про права дитини, яка гарантує дитині право бути вислуханою у всіх питаннях, що її стосуються; ст. 19 Конвенції ООН про права дитини, що передбачає захист дитини від будь-яких форм психічного насильства.
3.5. Державний виконавець, складаючи Акт від 12.10.2025 року, не врахував найкращих інтересів дітей, проігнорував їхню думку, а своїми діями вийшов за межі наданих законом повноважень, чим допустив порушення вимог законодавства та морально-психологічного благополуччя дітей. Крім того під час вчинення виконавчих дій по виконавчому провадженні, Державний виконавець Гурильов О.В. прямо вказував на обставину, що думка дітей та їх бажання не може враховуватись під час вчинення виконавчих дій, і він їх не враховує. Дана обставина зафіксована на відео файлах які додаються. Вказані обставини в даній частині підтверджують ту обставину, що Держаний виконавець Гурильов О.В. не знає норми законодавства якими регулюють його діяльність під час вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні.
3.6. Звертає увагу суд, що складений акт державним виконавцем Гурильовим О.В. позивачу не був вручений та поштовою кореспонденцією не направлявся. Крім того, 01.10.2025 року той самий Державний виконавець Гурильов О.В. приходив до позивача разом із ОСОБА_3 на вчинення виконавчих дій. В присутності Державного виконавця Гурильова О.В. стягувач ОСОБА_3 вчинив домашнє насильство відносно своїх дітей, про що свідчить копія рішення суду та запис подій.
3.7. Позивач наголошує, що вона не ухилялася від виконання рішення суду, забезпечила готовність дітей до зустрічі, однак об'єктивно не могла вплинути на їхню поведінку, тобто мала поважні причини невиконання. Тому накладення штрафу є безпідставним і суперечать правовій позиції Верховного Суду згідно постанови від 06.02.2019 року у справі №420/5465/18.
Позиція відповідача
3.8. Відповідач правом на подачу відзиву на позовну заяву не скористався, хоча ухвалу про відкриття спрощеного позовного провадження в адміністративній справі було надіслано відповідачу в його електронний кабінет у системі “Електронний суд», що підтверджується довідкою про доставку електронного листа. У зв'язку із цим, суд, керуючись положеннями частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вирішує справу за наявними матеріалами.
3.9. Водночас суд звертає увагу на положення частини 4 статті 159 КАС України, згідно змісту якої неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову, які суд застосовує у цій справі, виходячи із повної процесуальної пасивності відповідача.
ІV. ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
4.1. Дослідженням матеріалів справи судом встановлено, що Головним державним виконавцем Третього відділу державної виконавчої служби у м. Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Григорчуком Т.В. у рамках виконавчого провадження №77110815 винесено постанову про накладення штрафу від 15.10.2025 року на ОСОБА_1 у розмірі 1700,00 грн. за невиконання рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 22.05.2024 року у справі № 726/3005/23.
4.2. Виконавче провадження №77110815 відкрито за виконавчим листом від 22.05.2024 року, виданим Садгірським районним судом м. Чернівці у справі № 726/3005/23, яким зобов'язано ОСОБА_1 усунути ОСОБА_3 перешкоди у вихованні та спілкуванні з малолітніми дітьми ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Визначено порядок спілкування та побачення ОСОБА_3 із його дітьми ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
Постановою Чернівецького апеляційного суду від 17.09.2024 року у справі №726/3005/25 рішення Садгірського районного суду м. Чернівців від 22 травня 2024 року в частині визначення порядку участі у вихованні та спілкуванні ОСОБА_3 із його дітьми - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 змінено та встановлений наступний порядок участі батька ОСОБА_3 у вихованні та спілкуванні із дітьми - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у формі побачень:
- протягом першого року з дня прийняття даної постанови, тобто до 17 вересня 2025 року за попередньою домовленістю з матір'ю та з урахуванням режиму дня стану здоров'я дітей кожної неділі в проміжок часу з 10:00 години до 13:00 години в присутності матері за місцем проживання дітей чи в іншому місці за погодженню батьків;
- в подальшому, тобто після 17 вересня 2025 року за попередньою домовленістю з матір'ю та з урахуванням режиму дня та стану здоров'я дітей кожної неділі в проміжок часу з 10:00 години до 18:00 години без присутності матері у місці за вибором батька із обов'язком забрати дітей із місця їхньої проживання та повернути назад до місця їх проживання;
- 15 серпня у день народження батька дітей ОСОБА_3 , щорічно, у проміжок часу із 09:00 годи - 15 серпня у день народження батька дітей ОСОБА_3 , щорічно, у проміжок часу із 09:00 годи до 18:00 години, якщо припадає на вихідний чи святковий день з 18:00 години до 21:00 години якщо вказана дата припадає на будній день, без присутності матері у місці за вибором батька із обов'язком забрати дітей із місця їхнього місця проживання та повернути назад до місця їх проживання;
до 18:00 години, якщо припадає на вихідний чи святковий день з 18:00 години до 21:00 години якщо вказана дата припадає на будній день, без присутності матері у місці за вибором батька із обов'язком забрати дітей із місця їхнього місця проживання та повернути назад до місця їх проживання;- у різдвяні, новорічні та пасхальні свята, святкові дні - ІНФОРМАЦІЯ_1 (день народженця ОСОБА_6 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 (день народження ОСОБА_7 ), 1 вересня, 8 березня щорічно, за бажанням дітей та за домовленістю з матір'ю.
Відповідно до мотивувальної частини цієї постанови апеляційний суд зазначив, що діти є дуже малого віку: 2 та 4 рочки. Менша дитина практично батька не знає, оскільки сторони припинили шлюбні стосунки ще до її народження. Отже, для звикання та налагодження стосунків з батьком дітям потрібний певний час для адаптації. А тому колегія суддів визначила, що зустрічі з дітьми протягом першого року з дня прийняття даної постанови слід проводити батькові в присутності матері ОСОБА_1 .
Таким чином, суд встановлено, що зміст рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 22.05.2024 року у справі № 726/3005/23, що змінено Постановою Чернівецького апеляційного суду від 17.09.2024 року, викладено чітко і зрозуміло та не допускає подвійного його трактування щодо порядку участі у вихованні та спілкуванні ОСОБА_3 із його дітьми.
4.5. Щодо обставин накладення штрафу, то судом встановлено, що 12.10.2025 року за адресою: м. Чернівці, вул. Бідняка, 14 було проведено виконавчу дію щодо участі батька ОСОБА_3 у вихованні та спілкуванні зі своїми дітьми - ОСОБА_5 та ОСОБА_4 . За результатами виконавчої дії, державним виконавцем Гурильовим Олегом було складено Акт державного виконавця від 12.10.2025 року, відповідно до якого рішення суду боржником не виконано.
Оремо судом досліджено відеодокази, які долучено до справи.
V. ПОЗИЦІЯ СУДУ
5.1. Предметом цього позову є постанова від 15.10.2025 року головного державним виконавцем Третього відділу державної виконавчої служби у м. Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Григорчуком Т.В. у рамках виконавчого провадження №77110815, якою на позивача накладено штраф у розмірі 1700,00 грн. за невиконання рішення Садгірського районного суду м. Чернівці у справі № 726/3005/23.
5.2. Отже, при розгляді цієї справи, суд має надати зазначеним постановам відповідача оцінку на предмет відповідності чинним нормативно-правовим актам, через призму верховенства права.
5.3. Водночас суд звертає увагу на те, що в цій справі в межах адміністративної юрисдикції, надаватиметься оцінка виконання позивачем рішення суду, яке прийняте в цивільній справі та врегульовує сімейні правовідносини пов'язанні з проведенням побачень батька з донькою. За загальними стандартами правосуддя судовий контроль за виконанням рішення суду здійснюється тим судом, яким прийняв рішення в межах своєї юрисдикції. Однак, для справ цієї категорії (оскарження постанов щодо застосування штрафу) законодавець наділив саме суд адміністративної юрисдикції повноваженнями, перевіряти законність постанов державного виконавця про застосування штрафу, а тому суд має перевірити правомірність оскаржуваних постанов, дотично перевіряючи, як позивач, будучи боржником по виконавчому провадженню, виконує рішенням суду у цивільній справі.
5.4. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 року №1404-VІІІ (далі - Закон №1404-VІІІ).
5.5. У відповідності до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
5.6. Відповідно до статті 2 Закону №1404-VІІІ виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов'язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об'єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
5.7. Згідно частини 1 статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (пункт 1 частини 2 статті 18 Закону №1404-VIII).
5.8. Відповідно до статті 26 Закону №1404-VІІІ виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, в тому числі, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
5.9. Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» від 03.07.2018 року, №2475-VIII внесено зміни до Закону №1404-VІІІ, якими додано статтю 64-1.
5.10. Так, статтею 64-1 Закону №1404-VIII визначено порядок виконання рішення про встановлення побачення з дитиною, рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною.
Тобто, наведена стаття є спеціальною нормою, якою врегульовані правовідносини з виконання рішення суду про встановлення побачення з дитиною та про усунення перешкод у побаченні з дитиною. А отже, вона є пріоритетною при правозастосуванні до цих правовідносин.
5.11. Відповідно до частини 1 статті 64-1 Закону №1404-VIII виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням, а згідно частини 2 цієї ж статті Закону №1404-VIII державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем.
Аналогічні положення містить розділ IX Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року №512/5 (далі - Інструкція №512/5).
5.12. Проаналізувавши наведені положення частини 1 статті 64-1 Закону №1404-VIII слід прийти до висновку, що боржник зобов'язаний вчинити активні дії щодо забезпечення побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням.
При цьому суд звертає увагу, що чинна редакція частини 1 статті 64-1 Закону №1404-VIII, змінила підхід до даного виду правовідносин, внаслідок чого пасивна поведінка боржника у виді не чинення перешкод у спілкуванні дитини із стягувачем - є недостатньої. Боржник має певні позитивні зобов'язання, сутність яких полягає у вчиненні активних дій щодо забезпечення побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням суду.
5.13. Судом у цій справі встановлено, що рішенням Садгірського районного суду м. Чернівці від 22.05.2024 року у справі № 726/3005/23 зобов'язано ОСОБА_1 усунути ОСОБА_3 перешкоди у вихованні та спілкуванні з малолітніми дітьми ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Визначено порядок спілкування та побачення ОСОБА_3 із його дітьми ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
5.14. Постановою Чернівецького апеляційного суду від 17.09.2024 року у справі №726/3005/25 рішення Садгірського районного суду м. Чернівців від 22 травня 2024 року в частині визначення порядку участі у вихованні та спілкуванні ОСОБА_3 із його дітьми - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 змінено та встановлений наступний порядок участі батька ОСОБА_3 у вихованні та спілкуванні із дітьми - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у формі побачень:
- протягом першого року з дня прийняття даної постанови, тобто до 17 вересня 2025 року за попередньою домовленістю з матір'ю та з урахуванням режиму дня стану здоров'я дітей кожної неділі в проміжок часу з 10:00 години до 13:00 години в присутності матері за місцем проживання дітей чи в іншому місці за погодженню батьків;
- в подальшому, тобто після 17 вересня 2025 року за попередньою домовленістю з матір'ю та з урахуванням режиму дня та стану здоров'я дітей кожної неділі в проміжок часу з 10:00 години до 18:00 години без присутності матері у місці за вибором батька із обов'язком забрати дітей із місця їхньої проживання та повернути назад до місця їх проживання;
- 15 серпня у день народження батька дітей ОСОБА_3 , щорічно, у проміжок часу із 09:00 годи - 15 серпня у день народження батька дітей ОСОБА_3 , щорічно, у проміжок часу із 09:00 годи до 18:00 години, якщо припадає на вихідний чи святковий день з 18:00 години до 21:00 години якщо вказана дата припадає на будній день, без присутності матері у місці за вибором батька із обов'язком забрати дітей із місця їхнього місця проживання та повернути назад до місця їх проживання;
до 18:00 години, якщо припадає на вихідний чи святковий день з 18:00 години до 21:00 години якщо вказана дата припадає на будній день, без присутності матері у місці за вибором батька із обов'язком забрати дітей із місця їхнього місця проживання та повернути назад до місця їх проживання;- у різдвяні, новорічні та пасхальні свята, святкові дні - 16 червня (день народженця ОСОБА_6 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 (день народження ОСОБА_7 ), 1 вересня, 8 березня щорічно, за бажанням дітей та за домовленістю з матір'ю.
Відповідно до мотивувальної частини цієї постанови апеляційний суд зазначив, що діти є дуже малого віку: 2 та 4 рочки. Менша дитина практично батька не знає, оскільки сторони припинили шлюбні стосунки ще до її народження. Отже, для звикання та налагодження стосунків з батьком дітям потрібний певний час для адаптації. А тому колегія суддів визначила, що зустрічі з дітьми протягом першого року з дня прийняття даної постанови слід проводити батькові в присутності матері ОСОБА_1 .
5.15. Аналізуючи наведене, слід прийти до висновку, що суд цивільної юрисдикції встановив, окрім іншого, право ОСОБА_3 (батьківських прав не позбавлений) на систематичні побачення з його доньками - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
5.16. Суд звертає увагу, що події, які описані в оскаржуваній постанові, мали місце 12.10.2025 року, тобто по спливу першого року з дня прийняття постанови апеляційним судом (тобто після 17 вересня 2025 року). Відтак, батьку дітей ОСОБА_3 згідно рішення суду надано право на побачення з дітьми за попередньою домовленістю з матір'ю та з урахуванням режиму дня та стану здоров'я дітей кожної неділі в проміжок часу з 10:00 години до 18:00 години без присутності матері у місці за вибором батька із обов'язком забрати дітей із місця їхньої проживання та повернути назад до місця їх проживання.
5.17. Суд у цій справі не вправі переоцінювати судові рішення судів загальної юрисдикції, а отже встановлені ними обставини та прийнятті рішення, є обов'язковими як для державного виконавця, так і для сторін виконавчого провадження.
5.18. Аналізуючи наведені судові рішення, у сукупності з положеннями частини 1 статті 64-1 Закону №1404-VIII, слід прийти до висновку, що ОСОБА_1 зобов'язана вчиняти активні дії щодо забезпечення побачень стягувача з дітьми в порядку, визначеному рішенням суду.
5.19. Відсутність у рішенні Садгірського районного суду м. Чернівці та постанові Чернівецького апеляційного суду у справі № 726/3005/23 прописаного детального алгоритму дій щодо організації побачень батька з дітьми, свідчить про його гнучкість та не позбавляє обов'язку позивача у цій справі виконувати положення частини 1 статті 64-1 Закону №1404-VIII. Попри це, вказаними судовим рішеннями чітко визначено те, що побачення батька з дітьми мають здійснюватися без присутності матері у місці за вибором батька із обов'язком забрати дітей із місця їхньої проживання та повернути назад до місця їх проживання.
5.20. Крім цього, відповідно до пункту 9 частини 1 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість судового рішення.
Наведені положення Конституції України, дублюються в усіх процесуальних кодексах України (а тому числі КАС України) та є в усіх міжнародних нормативно-правових актах, які стосуються питань судоустрою.
5.21. Дослідженням матеріалів справи, судом встановлено, що рішення Садгірського районного суду м. Чернівці у справі від 22.05.2024 року, яке змінено постановою Апеляційного суду Чернівецької області від 17.09.2024 року, у справі № 726/3005/23 - не виконується, що фактично нівелює його сутність та дискредитує органи державної влади в Україні.
Наведене є неприпустимим у правовій державі та негативно сприймається ЄСПЛ, відповідно до його усталеної практики.
5.22. Відповідно до частини 3 статті 64-1 Закону №1404-VIII у разі невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт та виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною першою статті 75 цього Закону. У постанові зазначаються вимога виконувати рішення та попередження про кримінальну відповідальність.
5.23. З наведених вище положень Закону №1404-VIII слідує, що підставою для прийняття державним виконавцем постанови про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути виключно невиконання такого рішення без поважних причин, тоді як боржник мав реальну можливість та обов'язок виконати судове рішення.
5.24. Дослідженням матеріалів виконавчого провадження, доводів позивача, ОСОБА_1 не забезпечила можливість здійснити побачення батька з дітьми без присутності матері у місці за вибором батька із обов'язком забрати дітей із місця їхньої проживання та повернути назад до місця їх проживання.
5.25. В обґрунтування не можливості забезпечити побачення батька з дітьми ОСОБА_1 вказує, що 12 жовтня 2025 року, вона забезпечила готовність дітей до зустрічі з батьком, одягнула по сезону дітей, та вивела їх для побачення із батьком, та жодним чином не перешкоджала проведенню такого побачення. Однак діти, побачивши батька, почали плакати, кричати та висловили чітке небажання з ним зустрічатися, що зафіксовано на відеозаписі події. Державний виконавець, знаходився в цей час неподалік, та бачив поведінку та психоемоційний cтан дітей, проігнорував думку та бажання дітей, склав акт та усно в розмові зазначив, що небажання дітей «не має значення», а рішення суду має бути виконане будь-якою ціною. Таким чином, під час виконання рішення фактично відбулося психологічне примушування малолітніх дітей до контакту з батьком, що порушує права дітей та суперечить принципам захисту прав дитини.
5.26. Судом досліджено відеодокази, які позивачем долучено до позову, з яких вбачається наступне. Дійсно, 12.10.2025 року, позивач забезпечила готовність дітей до зустрічі з батьком, одягнула по сезону дітей, та вивела їх для побачення із батьком. Біля будинку (на проїзній частині вулиці) очікували державний виконавець та батько дітей ОСОБА_3 . В цей час діти знаходилися біля матері, поведінка дітей свідчила про сильне емоційне збудження (плакати, кричати). У подальшому діти зайшли до будинку, а ОСОБА_1 спілкувалася виключно з державним виконавцем. Державний виконавець у спокійній та толерантній формі пояснив ОСОБА_1 сутність вчинення виконавчої дії з огляду на спосіб та порядок побачення дітей з батьком на основі судових рішень у справі № 726/3005/23. У свою чергу, ОСОБА_1 заперечувала щодо дійсної можливості здійснити побачення батька з дітьми через небажання дітей, на що державний виконавець склав відповідний акт та роз'яснив позивачці його зміст.
5.27. Щодо не бажання дітей зустрічатися з ОСОБА_3 , то суд насамперед звертає увагу на конфліктні відносини між позивачем, з якою проживають діти, та ОСОБА_3 . При цьому, діти є дуже малого віку: 3 та 5 років. У такому віці поведінкова модель дітей формується виключно на основі вказівок батьків (у даному випадку у більшій мірі матері, з якою діти проживають). У цій справі, суд не може надавати оцінку правильності виховання дітей будь-якої зі сторін виконавчого провадження.
5.28. Суд не перекладає вину за цю конфліктну ситуацію на ОСОБА_1 , оскільки конфлікт це завжди непорозуміння між двома і більше особами. Однак, суд вважає, що позивач, незважаючи на своє відношення до ОСОБА_3 , зобов'язана була вчиняти дії щодо забезпечення спілкування дітей з батьком, в тому числі шляхом залучення медіатора тощо. Але нічого з цього не було зроблено, жодних доказів зворотного позивач суду не надала. Її позиція заснована насамперед на тому, що вона не зобов'язана сприяти проведенню побачень батька з дітьми (на фоні їх «небажання») на виконання судових рішень у справі №726/3005/23, що є помилковим.
5.29. Більше того, у постанові від 17.09.2024 року, у справі № 726/3005/23 апеляційним суд констатував, що у кожному із випадків, описаних ОСОБА_1 , ОСОБА_3 діяв як турботливий батько, намагався вчинити якнайкраще в інтересах дітей, відстоював своє безумовне право на участь у їхньому житті покладистими та мирними методами. Натомість поведінка ОСОБА_1 свідчить про зворотнє, а саме про небажання сприяти розвитку стосунків дітей і батька, створення перешкод у їхній взаємодії, умисне створення конфліктних ситуацій, невдоволення будь-якими позитивними намаганнями, бурхливу негативну реакцію у моменти, коли батько намагається реалізувати свої права щодо дітей, психологічний вплив на дітей шляхом словесних образ батька у їхні присутності, крику у його бік, владного та скептичного тону у розмові з ним, тощо. Із досліджених доказів, у стороннього спостерігача, може скластись враження, що ОСОБА_1 , вважаючи дітей виключно своїми, розпоряджається ними на власний розсуд, одноосібно приймає ті чи інші рішення, із власної волі надає дозвіл батьку на вчиненні тих чи інших дій, використовує дітей як засіб маніпуляції з метою задоволення власних егоцентрични прагнень, свої думки, бажання та методи виховання вважає єдино правильними, при цьому батько не має будь яких повноважень щодо реалізації своїх прав та повинен реалізовувати їх (навіть взяти дитину на руки) з дозволу та під контролем ОСОБА_1 .
5.30. Суд наголошує, що жодної іншої можливості ОСОБА_3 спілкуватися з дітьми як у порядку, що визначений судовими рішеннями у справі №726/3005/23, немає. Відтак, ОСОБА_1 зобов'язана сприяти такому спілкуванню, зокрема, шляхом формування у дітей сприятливої до ОСОБА_3 поведінкової моделі.
5.31. При вирішенні цього спору суд вважає за необхідним звернути увагу на постанову Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 12.04.2021 року, справа № 638/12278/15-ц (провадження 4-с/638/65/20), в якій зазначено, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини вимагає врахування поглядів дітей, ці погляди не обов'язково є незмінними, а заперечення дітей, які мають бути наділені належною увагою, не обов'язково є достатніми для подолання інтересів батьків, особливо в тому, щоб мати постійний контакт з їхніми інтересами з дитиною. Зокрема, право дитини висловлювати свої власні погляди не повинно тлумачитися як ефективне надання безумовного права вето дітям без будь-яких інших факторів, що розглядаються, а також проведення експертизи для визначення їх найкращих інтересів. Такі інтереси зазвичай диктують, що зв'язки дитини з сім'єю повинні зберігатися, за винятком випадків, коли це може шкодити його здоров'ю та розвитку (рішення у справі “А.В. проти Словенії» від 09 квітня 2019 року).
5.32. За своєї природою штраф, який накладений державним виконавцем на позивача, має свою особливість, згідно якого особа карається саме за бездіяльність. Доказів активних дій щодо виконання рішення суду позивач не надала, а отже правомірно була притягнута до відповідальності згідно статті 64-1 Закону №1404-VIII.
5.33. Щодо можливих процедурних порушень з боку державного виконавця під час прийняття оскаржуваної постанови, то під час судового розгляду справи процедурні порушення, які б стали підставою для скасування оскаржуваної постанови про накладення штрафу, судом не виявлені.
5.34. Закон суровий, але він закон та підлягає застосуванню незалежно від причин конфлікту в цих правовідносинах, у зв'язку з чим, суд вважає, що у задоволенні цього позову необхідно відмовити повністю.
VІ. ВИСНОВКИ СУДУ
6.1. Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а згідно частини 2 цієї статті КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
6.2. Аналізуючи матеріали адміністративної справи у своїй сукупності та враховуючи вищевикладене, суд доходить до висновку, що відповідачем доведено суду правомірність прийняття оскаржуваних позивачем постанов, а тому суд вважає, що позовні вимоги є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
6.3. Окрім цього, суд вважає за необхідним зазначити, що ОСОБА_3 має право на побачення зі своїми дітьми, а позивач зобов'язана не вчиняти перешкоди цьому. При цьому, суд усвідомлює те, що позивач як матір, яка постійно проживає разом з дітьми, може впливати на їх волевиявлення щодо побачень з батьком.
6.4. Надаючи в межах адміністративної справи суху оцінку наведеній вище сімейній трагедії, суд не вирішить конфлікт між учасниками цієї справи, однак він орієнтує сторони на подальшу комунікацію між собою, заради майбутнього дітей. Рішення суду необхідно виконувати, навіть якщо внутрішні переконання цьому суперечать.
VІІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ
7.1. У зв'язку із відмовою у задоволенні цього позову, суд не стягує та не присуджує судові витрати.
На підставі викладеного, керуючись статтями 73-77, 90, 241-246, 250, 287 КАС України, суд -
1. У задоволенні позову ОСОБА_1 до Третього відділу Державної виконавчої служби у місті Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови, відмовити повністю.
Згідно статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.
У відповідності до статей 287, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на ухвалу подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Повне найменування учасників процесу:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач - Третій відділ Державної виконавчої служби у місті Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Чернівці, вул. Підкови Івана, буд. 2, код ЄДРПОУ 41660030).
Суддя О.В. Анісімов