17 листопада 2025 р. м. Чернівці Справа № 600/365/25-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Григораша В.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування рішення і зобов'язання вчинити дії, -
До Чернівецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (відповідач-2) з такими позовними вимогами:
визнати протиправними дії Головного управління пенсійного фонду України в Харківській області та Головного управління пенсійного фонду в Чернівецькій області, які оформлені, відповідно, Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області від 15.11.2024 за №43006/03-16 та листами Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 22.11.2024 за №2400-1706-8/47496 і від 17.12.2024 за №5246-5088-26/8-2400/24 щодо відмови ОСОБА_1 в переході на пенсію державного службовця за віком відповідно до Закону України "Про Державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII та зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України в Чернівецькій області призначити ОСОБА_1 пенсію як державному службовцю відповідно до Закону України "Про Державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII з 06.11.2024 (з часу звернення з заявою про призначення такої пенсії).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачі протиправно відмовили позивачу у призначенні пенсії (переведенні на пенсію) за віком як державному службовцю відповідно до Закону України "Про Державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII. При цьому, позивач наголошував, що станом на 01.05.2016 він перебував на посаді державного службовця, а відтак за ним зберігається право на отримання пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" при наявності достатнього страхового стажу.
Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 11.02.2025 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, не погоджуючись із позовними вимогами, подало до суду відзив, в якому заперечувало щодо задоволення позовних вимог. Зокрема, зазначено, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області правомірно прийнято рішення від 15.11.2024 за №43006/03-16 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України "Про Державну службу", оскільки у позивача відсутній необхідний стаж державної служби для призначення відповідної пенсії.
Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області не скористалось правом на подання відзиву на позовну заяву.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Зважаючи на відсутність клопотання будь-якої зі сторін про інше, суд вважає за можливе продовжити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
З'ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.
Позивач є отримувачем пенсії за віком згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернівецькій області.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач звертався до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області із заявою про переведення на інший вид пенсії, а саме на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про Державну службу".
Згідно принципу екстериторіальності вказана заява позивача була направлена на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області.
За результатами розгляду вказаної заяви, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області рішенням від 15.11.2024 №43006/03-16 відмовило позивачу у переведенні з пенсії за віком згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про Державну службу", оскільки у позивача відсутній необхідний стаж, який дає право на пенсію державного службовця. При цьому, у рішенні зазначено, що стаж позивача, що дає право на призначення пенсії державного службовця, складає 7 років 7 місяців 13 днів.
Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області листами від 22.11.2024 №2400-1706-8/47496 та від 17.12.2024 №5246-5088/В-26/8-2400/24 інформувало позивача про прийняте рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 15.11.2024 №43006/03-16.
Вважаючи свої права порушеними в частині відмови у його переведенні на пенсію державного службовця, позивач звернувся до суду з позовом.
До спірних правовідносин суд застосовує наступні положення законодавства та робить висновки по суті пору.
Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII (далі - Закон №889-VIII, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), що набув чинності 01.05.2016.
За приписами п.5 ч.1 ст.7 Закону №889-VIII державний службовець має право на відпустки, соціальне та пенсійне забезпечення відповідно до закону.
Нормами ст. 90 Закону №889-VIII передбачено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхуванням".
Законом №889-VIII від 10.12.2015 передбачено право на пенсійне забезпечення окремих категорій осіб відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-XII від 16.12.1993.
Пунктом 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим законом 01.05.2016 займають посади державної служби та мають не менше 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 р. № 3723-XII "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців.
Порядок призначення пенсій деяким категоріям осіб, яким визначено умови пенсійного забезпечення державних службовців, починаючи з 01 травня 2016 р. затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 622 від 14.09.2016 Про деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб (далі - Порядок № 622).
Відповідно до п. 3 Порядку № 622 право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням стажу державної служби, передбаченого пунктом 2 цього Порядку, якщо до набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII "Про державну службу" не призначалася пенсія відповідно до Закону.
Нормами п. 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII зазначено, що Перелік посад державної служби, які займали особи з числа колишніх державних службовців, що належать до певної категорії посад, передбачених цим Законом, визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до абз. 2 розпорядження Кабінету Міністрів України №521-р від 13.07.1994 посади інших працівників центрів по нарахуванню і виплаті пенсій та допомоги віднесено до відповідних категорій державних службовців місцевих органів державної виконавчої служби.
Як вбачається з матеріалів справи, з 22.03.2005 по 23.05.2012 (7 років 2 місяці 1 день) позивач працював на різних посадах державної служби в Чернівецькій обласній державній адміністрації, що не заперечувалося пенсійним органом.
При цьому, факт віднесення зайнятих позивачем посад до посад державної служби підтверджується розпорядженнями Чернівецької обласної державної адміністрації про присвоєння позивачу відповідних рангів державного службовця, які містяться в матеріалах справи.
Крім того, з 18.04.2013 - 31.10.2016 (3 роки 6 місяців 13 днів) позивач працював на посаді головного спеціаліста Центру по нарахуванню виплат та здійснення соціальних виплат, яка згідно положень розпорядження Кабінету Міністрів України №521-р від 13.07.1994 відносилась до посад державної служби.
З 01.11.2016 у зв'язку із введенням в дію Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII позивачу змінено статус та переведено на посаду провідного фахівця Центру по нарахуванню виплат та здійснення соціальних виплат.
Також матеріалами справи підтверджується, що позивач займав посади державної служби в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (з 14.11.2017 - 05.03.2021) та у Регіональному відділенні Фонду державного майна по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях з 09.03.2021 - 30.11.2023.
Як зазначено судом вище, позивач звертався до пенсійного органу із заявою про переведення на пенсію державного службовця, однак Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області рішенням від 15.11.2024 за №43006/03-16 відмовило у задоволенні поданої заяви з огляду на відсутність у позивача необхідного стажу державної служби.
Надаючи оцінку спірному рішенню Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 15.11.2024 за №43006/03-16 суд зазначає наступне.
Так, 01.05.2016 набув чинності Закон №889-VIII, згідно ч. 2 Прикінцевих та перехідних положень якого визнано такими, що втратили чинність, зокрема, Закон №3723-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України Про державну службу від 16.12.1993 №3723-ХІІ (далі - Закон №3723-XII) на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
До досягнення віку, встановленого першим реченням ч. 1 цієї статті, право на пенсію за віком мають державні службовці, визначені цією статтею.
Таким чином, необхідною умовою для наявності у осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, права на пенсію відповідно до згаданої статті є досягнення такими особами певного віку та наявність страхового стажу, передбаченого абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Тобто, до 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом №889-VIII) право на пенсію державного службовця мали особи, які: а) досягли певного віку та мають передбачений законодавством страховий стаж; б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Після 01.05.2016, відповідно до ст.90 Закону №889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
При цьому, законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-ХІІ.
Так, відповідно до п.10 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст.25 Закону №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст.37 попереднього Закону у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-ХІІ в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Водночас, для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, ст.37 Закону №3723-ХІІ передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.
Аналізуючи зазначені норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених ч.1 ст.37 Закону № 3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Отже, після 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом №889-VIII) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону №3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №889-VIII, та мають передбачені ч. 1 ст. 37 Закону №3723-ХІІ вік і страховий стаж.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена у рішенні Верховного Суду від 04.04.2018 (зразкова справа № 822/524/18).
Крім того, суд зазначає, що згідно положень пунктів 1- 3 Порядку №622 пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
При наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Пунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Як зазначалося вище, відповідно до абз.2 розпорядження Кабінету Міністрів України №521-р від 13.07.1994 посади інших працівників центрів по нарахуванню і виплаті пенсій та допомоги віднесено до відповідних категорій державних службовців місцевих органів державної виконавчої служби.
Судом встановлено, що з 22.03.2005 по 23.05.2012 (7 років 2 місяці 1 день) позивач працював на різних посадах державної служби в Чернівецькій обласній державній адміністрації, що не заперечувалося пенсійним органом.
З 18.04.2013 - 31.10.2016 (3 роки 6 місяців 13 днів) позивач працював на посаді головного спеціаліста Центру по нарахуванню виплат та здійснення соціальних виплат, яка згідно розпорядження Кабінету Міністрів України №521-р від 13.07.1994 відносилась до посад державної служби.
Наведені обставини не заперечувалися відповідачами у ході судового розгляду справи.
Таким чином, оскільки станом на 01.05.2016 (на момент набрання чинності Законом №889-VIII) позивач працював на посаді державного службовця Центру по нарахуванню виплат та здійснення соціальних виплат, а його стаж на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, становив більше 10 років, суд вважає, що позивач має безумовне право на отримання пенсії за віком відповідно до Закону №889-VIII.
Також суд зауважує, що оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 15.11.2024 за №43006/03-16 не містить будь-яких інших підстав для відмови позивачу у переведенні на пенсію державного службовця, окрім відсутності необхідного стажу державної служби.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області протиправно відмовило позивачу у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону №889-VIII.
При цьому, суд вважає за необхідне зазначити про суперечність висновків пенсійних органів в частині обрахунку стажу державної служби позивача, оскільки у оскаржуваному рішенні від 15.11.2024 за №43006/03-16 Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області вказало, що стаж державної служби позивача складає 7 років 7 місяців 13 днів, в той час як у листі Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 17.12.2024 №5246-5088/В-26/8-2400/24 зазначено, що стаж державної служби позивача складає 12 років 4 місяці 13 днів.
Визначаючись щодо обрання належного способу захисту порушеного права позивача в межах заявлених позовних вимог, суд зазначає, що рішення про відмову у переведенні позивача на пенсію за віком відповідно до Закону №889-VIII приймалося безпосередньо Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області за результатами розгляду поданої заяви позивача, а Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області листами від 22.11.2024 №2400-1706-8/47496 та від 17.12.2024 №5246-5088/В-26/8-2400/24 фактично лише інформувало позивача про прийняте рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області.
З наведеного слідує, що листи Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 22.11.2024 №2400-1706-8/47496 та від 17.12.2024 №5246-5088/В-26/8-2400/24 носили виключно інформаційних характер та були похідними від рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 15.11.2024 за №43006/03-16. Тобто зазначені листі у даних правовідносинах не є рішеннями суб'єкта владних повноважень, якими позивачу відмовлено у переведенні на інший вид пенсійного забезпечення на підставі поданої ним заяви.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача у даних правовідносинах є визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 15.11.2024 за №43006/03-16, яким позивачу фактично і було відмовлено у переведенні на пенсію державного службовця, та зобов'язання перевести позивача на пенсію державного службовця.
Водночас, суд не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, які оформлені листами від 22.11.2024 №2400-1706-8/47496 та від 17.12.2024 №5246-5088/В-26/8-2400/24, оскільки належним способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправним та скасування саме рішення про відмову у переведенні на пенсію державного службовця, а тому у цій частині позовних вимог слід відмовити.
Щодо визначення належного органу пенсійного фонду, яким має здійснити переведення позивача на пенсію за віком відповідно до Закону №889-VIII, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Тож дії зобов'язального характеру має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував безпосередньо питання про переведення позивача на інший вид пенсії, яким у цьому випадку є Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області.
Наведений висновок суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 07.05.2024 у справі №460/38580/22, від 24.05.2024 у справі №460/17257/23, від 18.09.2024 у справі №240/6201/23.
За наведених вище мотивів, суд не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог в частині, що стосуються зобов'язань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно з частиною 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв'язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позивачем доведено наявність підстав для часткового задоволення заявлених вимог.
При цьому, з метою логічності та зрозумілості рішення суду його резолютивна частина буде викладена дещо в іншому формулюванні ніж заявлені позовні вимоги, однак вказане не впливатиме на зміст останніх та обсяг їх задоволення.
Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За звернення до суду з позовом позивачем сплачено судовий збір у сумі 1211,20 грн,
Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, сплачена позивачем сума судового збору підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області у розмірі 605,60 грн, протиправне рішення якого фактично і слугувало підставою звернення позивача до суду з цим позовом.
Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування рішення і зобов'язання вчинити дії, - задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 15.11.2024 №43006/03-16, яким ОСОБА_1 відмовлено у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про Державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перевести ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про Державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області судовий збір у сумі 605,60 грн.
5. У задоволенні іншої частин позову, - відмовити.
Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.О. Григораш