18 листопада 2025 року справа № 580/3505/25
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рідзеля О.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень,
31.03.2025 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) Головного управління ДПС у м. Києві (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 06.05.2024 №0134856-240110-2650-UA710600090000088339, №0134847-240110-2650-UA710600090000088339, №0134839-240110-2650-UA710600090000088339.
Позов мотивовано тим, що спірними рішеннями відповідач нарахував позивачу податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на будівлі сільськогосподарського призначення, які відповідно до вимог податкового законодавства не є об'єктами оподаткування.
Ухвалою суду від 21.04.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати на виконання ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) правилами спрощеного позовного провадження. Також встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позовну заяву та доказів.
17.06.2025 відповідач подав відзив на позов, в якому просив відмовити у його задоволенні у повному обсязі. Вказує, що на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що ОСОБА_1 є власником об'єкту нерухомості, а саме: нежитлові будівлі, корівник 4-х рядний з прибудовою. А, а (нежитлова будівля), загальною площею 1966.5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 з 29.01.2021 по 26.09.2024.
Відповідач зазначає, що фізичні особи, які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою КВЕД з урахуванням Класифікатора ДК 016-2010, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин, володіють та використовують будівлі, споруди, віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Класифікатора ДК 018-2000, відносяться до сільськогосподарських товаровиробників з метою визначення об'єкта оподаткування згідно з пп. «ж» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України.
Згідно наявних баз контролюючого органу ОСОБА_1 перебуває на обліку як фізична особа-підприємець, але немає відповідних видів економічної діяльності, які свідчили б про виробництво сільськогосподарської продукції, переробкою власно виробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацію.
Крім того вказано, що позивач не відповідає вимогам до сільськогосподарського товаровиробника, визначеним пп.14.1.235 п. 14.1 ст. 14 ПК України, п. 2.15-1 ст.2 Закону України «Про державну підтримку сільського господарства України». До позовної заяви не додано доказів внесення відомостей про позивача як сільськогосподарського виробника до Державного аграрного реєстру. Матеріалами справи не підтверджено, що в період 2021 року безпосередньо ОСОБА_1 здійснювала виробництво сільськогосподарської продукції, а відтак, не відповідає вимогам, які ставляться до суб'єкта - власника нежитлової нерухомості, для звільнення його від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що унеможливлює підтвердження статусу сільськогосподарського товаровиробника на момент винесення податкових повідомлень-рішень.
Враховуючи викладене, на думку відповідача, податок на нерухоме майно було нараховано правомірно, а спірні ППР є чинними.
27.06.2025 позивач подала суду відповідь на відзив, в якому вказано, що на підставі договору купівлі продажу нерухомого майна 29.01.2021 позивачем придбано нерухоме майно, а саме нежитлову будівлю корівника - 4х рядного з прибудовою за адресою: АДРЕСА_1 , - який відповідно до Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023 та Класифікатора, який втратив чинність (діяв до 2023 року) відноситься до класу «Нежитлові сільськогосподарські будівлі» (код 1271).
Тому, на переконання позивача, посилання Головного управляння ДПС у м. Києві на те, що не підтверджено віднесення зазначеної будівлі до класу «Нежитлові сільськогосподарські будівлі» (код 1271) класифікатора будівель та споруд не відповідає дійсності, оскільки з моменту придбання та поданий час призначення та цільове призначення нерухомого майна не змінювалося.
Також зазначено, що до позовної заяви було надано всі відомості та документальне підтвердження того, що дана будівля використовується в господарській діяльності, надано витяги про наявність земельних ділянок сільськогосподарського призначення.
Посилання у відзиві на норми законів які регулюють отримання сільськогосподарськими підприємствами дотацій кредитів, різного роду державних допомог, на думку позивача, не є доречним оскільки дані норми законів визначають критерії визначення сільськогосподарських підприємств для отримання певного виду допомоги від держави та не зобов'язують підприємства відповідати тим чи іншим критеріям в разі якщо вони не користуються державними програмами у сфері сільського господарства.
Позивач звертає увагу, що знову відповідач посилається на ЗУ «Про держану підтримку сільського господарства України» який визначає основи державної політики у бюджетній, кредитній, ціновій, регуляторній та інших сферах державного управління щодо стимулювання виробництва сільськогосподарської продукції та розвитку аграрного ринку, а також забезпечення продовольчої безпеки населення, який зазнав значних змін а відповідач посилається на норми які вже змінені.
Так. ОСОБА_1 з 18.12.2013 є фізичною особою - підприємцем та використовує майно для ведення господарської діяльності, оскільки одним із видів економічної діяльності згідно, КВЕД: є 01.61- допоміжна діяльність у рослинництві який відноситься до розділу сільське господарство. Наголошує, що за час здійснення підприємницької діяльності вчасно сплачуються всі обов'язкові платежі та збори визначені Податковим кодексом України не допускаючи виникнення заборгованості вчасно подаються звітності до контролюючих органів податкові декларації.
Окрім того ОСОБА_1 має у користуванні земельні ділянки кадастровий номер 7120982800:01:001:0018 площею 0,2475 га із цільовим призначенням для іншого сільськогосподарського призначення та у власності земельну ділянку кадастровий номер 7120982800:01:001:0023 площею 3,1200 га із цільовим призначенням для ведення фермерського господарства.
Тому позивач стверджує, шо нею обґрунтоване та підтверджене використання майна, як особи, яка займається сільським господарством для власних потреб та використовує її для господарської (підприємницької) діяльності.
Оцінивши доводи сторін, дослідивши письмові докази, суд встановив таке.
Згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з 29.01.2021 позивач є власником нежитлової будівлі корівника 4-х рядного з прибудовою А, а, площею 1966,5 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 .
06.05.2024 відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення:
№0134856-240110-2650-UA710600090000088339, яким нарахував позивачу податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2021 рік за об'єктом: нежитлова будівля за адресою: АДРЕСА_1 (загальна площа - 1966.50 кв.м.), - на суму 23598,00 грн;
№0134847-240110-2650-UA710600090000088339, яким нарахував позивачу податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2022 рік за об'єктом: нежитлова будівля за адресою: АДРЕСА_1 (загальна площа - 1966.50 кв.м.), - на суму 38346,75 грн;
№0134839-240110-2650-UA710600090000088339, яким нарахував позивачу податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2023 рік за об'єктом: нежитлова будівля за адресою: АДРЕСА_1 (загальна площа - 1966.50 кв.м.), - на суму 39526,65 грн.
За наслідками адміністративного оскарження вказаних ППР, рішенням ДПС України від 19.02.2024 №957/К/99-00-24-02-03-09 відмовлено у їх скасуванні.
Не погоджуючись із цими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернулась в суд з позовом.
Надаючи оцінку спірним рішенням, суд зазначає таке.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Податковий кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України тут і далі у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) є спеціальним законодавчим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Законом України від 28.12.2014 №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», який набрав чинності з 01.01.2015, статтю 265 ПК України викладено у новій редакції, якою передбачено сплату податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, як різновид податку на майно.
Згідно з підп.265.1.1 п.265.1 ст.265 ПК України (у редакції, чинній з 01.01.2015) податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є складовим елементом податку на майно, який в силу приписів підпункту 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 цього Кодексу, належить до місцевих податків.
Відповідно до під.266.1.1 п.266.1 ст.266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Підпунктом 266.2.1. п.266.2. ст.266 ПК України визначено, що об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
На підставі підп.266.6.1. п.266.2 ст.266 ПК України що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Згідно підп.266.3.1. п.266.3 ст.266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
Відповідно до підп.266.3.2 п.266.3 ст.266 ПК України база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Пункт 266.5.1 ст.266 ПК України передбачає, що ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Пунктом 30.1 статті 30 ПК України визначено поняття податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.
Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (п. 30.2 статті 30 ПК України).
Отже, податковою пільгою є часткове або повне звільнення осіб від сплати певного податку за наявності передбачених та закріплених юридичних фактів.
За змістом пункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України (у редакції до 16.03.2024) не є об'єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Суд для вирішення спору враховує висновки Верховного Суду, зокрема у постановах від 09 травня 2023 року у справі № 380/10802/22, від 16 жовтня 2025 року у справі № 600/7751/23-а, відповідно до яких застосування пункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України передбачає наявність двох умов:
перша з яких - власник об'єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником (юридичною та фізичною особою);
друга - об'єкт нерухомості (будівля, споруда) віднесений до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здається їх власником в оренду, лізинг, позичку.
Оцінюючи доводи сторін щодо віднесення вказаних вище об'єктів до переліку нерухомості, які не є об'єктом оподаткування, відповідно до підп. «ж» 266.2.2. п. 266.2. ст.266 ПК України, суд врахував таке.
Підпунктом 14.1.129-1 п.14.1 ст.14 ПК України визначено об'єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють серед іншого господарські будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо.
Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17 серпня 2000 року № 507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000 (був чинним до 31 грудня 2023 року), який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб'єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України.
Об'єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.
Відповідно до вказаного класифікатора будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності (будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо) віднесено до підрозділу «Будівлі нежитлові» (група 127 «Будівлі нежитлові інші» клас 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства»).
До будівель, споруд сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності відносяться об'єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства», що включає підкласи: 1271.1 «Будівлі для тваринництва»; 1271.2 «Будівлі для птахівництва»; 1271.3 «Будівлі для зберігання зерна»; 1271.4 «Будівлі силосні та сінажні»; 1271.5 «Будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства»; 1271.6 «Будівлі тепличного господарства»; 1271.7 «Будівлі рибного господарства»; 1271.8 «Будівлі підприємств лісівництва та звірівництва»; 1271.9 «Будівлі сільськогосподарського призначення інші».
Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об'єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.
Отже, правовою підставою для застосування до особи пільги зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді звільнення від його сплати є, зокрема, правовий статус будівлі.
Верховний Суд (зокрема постанова від 16 жовтня 2025 року у справі №600/7751/23-а) неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об'єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.
Як установлено, відповідні нежитлові будівлі, які належать позивачу на праві власності, за вимогами ДК 018-2000 віднесені до класу (код 1271) «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (корівник), що передбачає застосування пільги згідно з пунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.
Стосовно другої умови - власник об'єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником, суд зазначає таке.
Згідно з абз.2 ст.1 Закону України від 23 вересня 2008 року №575-VI «Про сільськогосподарський перепис» (у редакції з 04.12.2020) виробники сільськогосподарської продукції - сільськогосподарські товаровиробники, фізичні особи (у тому числі домогосподарства, фізичні особи, що здійснюють діяльність, пов'язану з веденням особистого селянського господарства, самозайняті особи у сфері сільського господарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю.
Суд встановив, що позивач з 18.12.2013 зареєстрована фізичною особою - підприємцем.
Одним із видів діяльності позивача є КВЕД 06.01. «Допоміжна діяльність у рослинництві», який відноситься до розділу «Сільське господарство».
Також, згідно з даними державного реєстру речових прав ОСОБА_1 має у власності земельні ділянки з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства: 7120987400:01:001:0565 площею 0,0555, га; 7120984900:02:001:0084 площею 0,45 га; 7120982800:02;001:0451 площею 2,00 га; 7120987400:01:001:0767 площею 0,1396, га, - та в оренді земельну ділянку з кадастровим номером 7120987400:02:001:0962, площею 0,1999 з цільовим призначенням для городництва.
У власності ОСОБА_1 зареєстровано трактор екскаватор-навантажувач JCB4CХ SITEMASTER 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить позивачу на підставі Свідоцтва про реєстрацію машини Серії НОМЕР_2 від 30.03.2024.
Відповідно до довідки від 01.07.2025 №79/03-08/15 за відписом старости Соколівського старостинського округу (в.о. старости Конельського старостинського округу), ФОП ОСОБА_1 у корівнику за адресою: АДРЕСА_1 з 2021 по 2024 р.р. здійснювала господарську діяльність по розведенню та утриманню вівець породи Курдюк чистий та Романівська для власних потреб. Всього на утримані (вигодовуванні) знаходяться 38 голів в тому числі: 4 барани із них 2 гол породи Курдюк чистий, 2 гол. породи Романівська; 10 ярок із них 7 гол. породи Курдюк чистий, 3 гол. породи Романівська; 5 овечок із них 4 породи Курдюк чистий , 1 гол породи Романівська; 19 ягнят із них 12 гол породи Курдюк чистий, 7 гол породи Романівська.
За встановлених обставин, суд дійшов висновку, що позивач має ознаки сільськогосподарського товаровиробника, а належні їх на праві власності нежитлова будівля - (корівник) за вимогами ДК 018-2000 віднесена до класу (код 1271) «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства», що в силу положень п. “ж» підп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України звільняє позивача від сплату податку на майно, відмінного від земельної ділянки.
Суд зазначає, що встановлення законодавцем певних податкових пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як в даному випадку підпункт “ж» пп. 266.2.2 п. 266.2 статті 266 ПК України, за своєю сутністю спрямоване на збалансування суспільних відносин у сфері справляння податків та мало на меті створити умови для стимулювання та зменшення податкового навантаження на тих платників податків фізичних та юридичних осіб, які є власниками певних об'єктів нерухомості.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що спірні рішення є протиправними та підлягають скасуванню, а позовні вимоги - задоволенню повністю.
Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Дотримуючись вказаних вимог, суд дійшов висновку, що сплачений позивачем судовий збір в сумі 1211,20 грн. підлягає стягненню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст.2, 6, 14, 242-245, 255, 257-262, 295 КАС України, суд
1. Позов ОСОБА_1 - задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 06.05.2024:
№0134856-240110-2650- НОМЕР_3 ;
№0134847-240110-2650- НОМЕР_3 ;
№0134839-240110-2650-UA710600090000088339.
2. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд.33/19, код ЄДРПОУ 44116011) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 ) судовий збір у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
3. Копію рішення направити учасникам справи.
4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом 30 днів з складення повного тексту судового рішення.
Суддя Олексій РІДЗЕЛЬ