про залишення позовної заяви без руху
17 листопада 2025 року справа № 580/12577/25
м. Черкаси
Суддя Черкаського окружного адміністративного суду Гаращенко В. В., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
До Черкаського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , в якому позивач в особі представника адвоката Отрох Алли Володимирівни просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невключення до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошової компенсації ОСОБА_1 за невикористані дні оплачуваних відпусток в загальній кількості 127 днів, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", та провести її виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Також представник позивача в позовній заяві заявила клопотання про поновлення строку звернення до суду. Вказала, що про порушення своїх прав на отримання всіх належних виплат при звільненні позивач дізнався 02.10.2025, отримавши відповідь військової частини НОМЕР_1 на адвокатський запит, відповідно до якої додаткова грошова винагорода не враховувалась при обрахунку грошової компенсації за невикористані дні щорічної та додаткової відпусток.
Ознайомившись із матеріалами позову, суддя встановив недоліки, які перешкоджають відкриттю провадження у цій справі.
На підставі п. 5 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
У частині другій цієї статті зазначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено іншого, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина третя статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України).
Частиною першою статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Відповідно до частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
З матеріалів справи суддя з'ясував, що позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 08.01.2025 № 8 позивач був виключений зі списків особового складу частини, всіх видів забезпечення з 08.01.2025.
При звільненні позивачу було нараховано грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022-2025 роки у розмірі 85 днів та грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2023-2025 роки у розмірі 42 дні.
Суддя зауважує, що із зазначеного наказу від 08.01.2025 № 8 не вбачається чи враховувалась при обрахуванні компенсації за невикористані дні відпустки додаткова грошова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168.
Представник позивача 24.03.2025 звернулась до військової частини НОМЕР_1 з адвокатським запитом № НВ/609736/00, в якому просила, зокрема, надати інформацію чи було враховано додаткову грошову винагороду, отриману ОСОБА_1 , при обрахунку грошової компенсації за невикористану щорічну та додаткову відпустки за 2022-2025 роки.
Листом від 01.04.2025 № 6259 військова частина НОМЕР_1 повідомила, що відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства Оборони України від 07 червня 2018 року № 260, розмір грошової компенсації за невикористану щорічну та додаткову відпустку визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї компенсації.
У вересні 2025 року представник позивача повторно звернулась до відповідача із адвокатським запитом від 23.09.2025 № НВ/609736/03, в якому просила, зокрема, надати інформацію чи було враховано додаткову грошову винагороду, отриману ОСОБА_1 , при обрахунку грошової компенсації за невикористану щорічну та додаткову відпустки за 2022-2025 роки.
Відповідач повторно листом від 02.10.2025 № 18364 повідомив заявника, що відповідно до Порядку № 260 розмір грошової компенсації за не використану щорічну та додаткову відпустку визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї компенсації.
Представник позивача вважає, що про порушення своїх прав позивач дізнався, отримавши у жовтні 2025 року лист відповідача від 02.10.2025 № 18364.
Суддя зауважує, що відповідь на адвокатський запит представника позивача від 23.09.2025 № НВ/609736/03, надана листом від 02.10.2025 № 18364, має аналогічний зміст відповіді, наданої листом від 01.04.2025 № 6259 на адвокатський запит представника позивача від 24.03.2025 № НВ/609736/00.
Тобто, позивач, отримавши у квітні 2025 року лист військової частини НОМЕР_1 від 01.04.2025 № 6259, був повідомлений про те, що розмір нарахованої йому грошової компенсації за невикористані щорічну та додаткову відпустки був здійснений без врахування винагород, у тому числі без урахування додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168.
Отримання у жовтні 2025 року листа від 02.10.2025 № 18364 не спростовує того, що про порушення своїх прав позивач дізнався у квітні 2025 року.
Проте до суду з цим позовом позивач в особі свого представника звернувся 12.11.2025, тобто позивач пропустив тримісячний строк звернення до суду з адміністративним позовом, передбачений частиною 2 статті 233 Кодексу законів про працю України.
Суддя зазначає, що будь-яких обставин і фактів, які об'єктивно перешкодили позивачу своєчасно звернутися до суду з позовом, позовна заява та наведене у ній клопотання про поновлення такого строку не містять.
При зверненні до суду позивач повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом встановленого законом строку від дати порушення його прав, свобод чи інтересів. У той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
При цьому, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об'єктивний характер, та з обставин незалежних від позивача унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.
Частиною 6 статті 161 КАС України визначено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Згідно до ч. ч. 1-2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Враховуючи викладене, суддя дійшов висновку, що позовна заява не відповідає вимогам ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України, що має наслідком на підставі ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України залишення позовної заяви без руху.
Керуючись статтями 132, 160-161, 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,
Позовну заяву ОСОБА_1 залишити без руху.
Надати позивачу десятиденний строк з моменту отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до Черкаського окружного адміністративного суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з доказами поважності причин його пропуску.
У разі невиконання вимог, зазначених в ухвалі, позовна заява буде повернута позивачеві.
Копію ухвали надіслати позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та оскарженню не підлягає.
СуддяВалентин ГАРАЩЕНКО