Справа № 177/673/25
Провадження № 1-кп/177/156/25
18 листопада 2025 року Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі матеріали кримінального провадження № 12025041730000061 від 13.01.2025 за ч. 1 ст. 115 КК України щодо:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Аджамка Кіровоградського району Кіровоградської області, українця, громадянина України, із повною загальною середньою освітою, офіційно не працевлаштованого, не одруженого, на утриманні дітей, батьків похилого віку, тощо, не має, не є особою з інвалідністю, невійськовозобов'язаного, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , не судимого,
за участі:
секретаря судового засідання ОСОБА_3 ,
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_2 ,
захисника обвинуваченого,
адвоката ОСОБА_5 ,
ОСОБА_2 , 12.01.2025 близько 07 год. 00 хв., прийшов на адресу проживання раніше знайомої ОСОБА_6 , а саме на територію домоволодіння АДРЕСА_3 , де на прохання останньої, у період часу з 07 год. 00 хв. до 20 год. 00 хв., виконував господарські роботи.
Після чого, у цей же день, близько 20 год. 05 хв., ОСОБА_2 разом із ОСОБА_6 перебуваючи у коридорі вказаного будинку, почав вимагати від останньої грошові кошти за виконану роботу, на що вона повідомила, що оплата буде пізніше, так як на даний момент у неї не було грошових коштів. Ця відмова спровокувала сварку між ними, під час якої у ОСОБА_2 раптово виник злочинний умисел спрямований на вбивство ОСОБА_6 .
ОСОБА_2 , 12.01.2025 близько 20 год. 10 хв., реалізуючи раптово виниклий злочинний умисел спрямований на противоправне заподіяння смерті ОСОБА_6 , із підвіконня веранди взяв напилок, тим самим підшукав собі знаряддя для скоєння злочину.
Того ж дня, близько 20 год. 11 хв., ОСОБА_2 реалізуючи раптово виниклий злочинний умисел спрямований на заподіяння смерті ОСОБА_6 , діючи умисно, утримуючи у своїй правій руці напилок, металевою хвостовою частиною вказаного предмету наніс не ним не менше одного удару в ділянку життєво-важливого органу людини - голови зліва ОСОБА_6 , яка була звернута до нього обличчям. Від нанесеного удару потерпіла впала на підлогу, на лівий бік обличчям донизу, після чого ОСОБА_2 , бажаючи доведення свого злочинного умислу до кінця, тобто заподіяння смерті ОСОБА_6 , нахилився над нею та діючи умисно, металевою хвостовою частиною напилку наніс не менше трьох ударів у ділянку життєво-важливого органу людини - голови справа ОСОБА_6 .
У результаті умисних злочинних дій ОСОБА_2 потерпілій ОСОБА_6 , відповідно до висновку судово-медичної експертизи від 10.02.2025 № 130, спричинено тілесні ушкодження, які входять до комплексу «відкрита черепно-мозкова травма», до якої входять: забита рана № 1 правої скроневої області; дві забиті рани лівої скронево-тім'яної ділянки; забита рана № 4 лівої потиличної ділянки; крововиливи в м'які покривні тканини голови в проекції ран; чотири продовжено-дирчато-вдавлених переломів склепіння черепа. Конструкційний уламково-фрагментарний перелом основи черепа; множинні розриви твердої мозкової оболонки, крововиливи під оболонки та у речовину головного мозку, дифузно-вогнищеві субарахноїдальні крововиливи, розтрощення речовини головного мозку, кров у шлуночках головного мозку.
Таким чином, унаслідок умисних злочинних дій ОСОБА_2 , потерпілій ОСОБА_6 спричинено тілесні ушкодження, які входять до комплексу «Відкрита черепно-мозкова травма», у сукупності мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, стосовно живих осіб, як небезпечні для життя у момент спричинення, та перебувають у прямому причинно-наслідковому зв'язку зі смертю потерпілої, від яких вона померла на місці вчинення злочину.
У цей же час, ОСОБА_2 , довівши свій злочинний умисел у вигляді спричинення смерті ОСОБА_6 до кінця, із місця злочину зник.
Дії ОСОБА_2 суд кваліфікує за ч. 1 ст. 115 КК України, за ознаками вбивства, тобто умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині.
Упродовж судового розгляду кримінального провадження обвинувачений ОСОБА_2 неодноразово змінював свої показання. Так, у судовому засіданні 15.04.2025 обвинувачений ОСОБА_2 вину в пред'явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 115 КК України визнав. Надав показання про те, що зі своєю співмешканкою, ОСОБА_7 , за плату, допомагали по господарству потерпілій, яка також доводилася тіткою його співмешканки. 12.01.2025, приблизно з 07 год. 00 хв., він із ОСОБА_8 прийшли до потерпілої та виконували роботи по господарству упродовж дня. Згодом до них приєднався сусід ОСОБА_9 , а також прийшов син ОСОБА_8 , ОСОБА_10 . Приблизно о 20 год. 00 хв., усі розійшлися та він, залишаючись у будинку з потерпілою вдвох, попросив останню сплатити йому гроші за виконану роботу, однак потерпіла відмовилася розраховуватися, зазначивши, що грошей на даний час не має. Це його обурило, між ними виник словесний конфлікт, під час якого він взяв із підвіконня в руки металевий напилок та наніс ним два удари по голові потерпілої, а саме, у праву та ліву частини. Після нанесених ударів потерпіла впала не підлогу. На питання щодо кількості нанесених ударів, ОСОБА_2 чітко вказана, що наносив два удари. У послідуючому, н а уточнюючі питання щодо нанесення ударів по голові потерпілої обвинувачений спочатку вказав, що наносив два удари, потім пояснив, що не пам'ятає, як наніс ще два удари, оскільки події відбувалися швидко, а він перебував у емоційному стані. Водночас, не виключав, що саме ним були нанесені чотири удари по голові ОСОБА_6 металевим напилком. Чи була потерпіла при свідомості, чи залишалася живою після нанесених ударів, сказати не може, оскільки до неї не підходив та не перевіряв. Однак уточнив, що удари наносив зі значною силою, а при нанесенні удару відчув, як пробив металевим напилком череп потерпілої. Потерпіла не рухалася, нічого не говорила. У подальшому, залишив напилок у цій же кімнаті, та вийшов із будинку. Зустрівши на подвір'ї ОСОБА_8 та її сина, разом пішли додому. Вони до будинку не заходили. Наступного дня, як завжди, зранку, прийшов до будинку потерпілої та побачив, що вона лежала на підлозі на тому ж місці, де він її залишив звечора, а під нею було багато крові, ознак життя вона не подавала. Тому, він пішов до сусіда та повідомив йому, що виявив потерпілу без ознак життя. Сусід викликав швидку та поліцію. За яких обставин потерпілі було спричинено тілесні ушкодження, він нікому не розповідав.
Після дослідження письмових матеріалів справи та висловленої свідком ОСОБА_11 позиції щодо відмови надавати показання згідно зі ст. 63 КК України, оскільки вона є співмешканкою обвинуваченого ОСОБА_2 , із яким проживає без реєстрації шлюбу близько 10 років, обвинувачений ОСОБА_2 змінив свою позицію у судовому засіданні та повністю заперечував свою причетність до вбивства потерпілої. Зазначив, що 12.01.2025 після виконання робіт по господарству, близько 19:00-20:00 години залишив будинок потерпілої, яка на той момент була живою. А коли він прийшов до неї зранку наступного дня, виявив її без ознак життя. Хто та за яких обставин позбавив її життя, йому не відомо. Щодо визнання вини під час досудового розслідування пояснив, що працівники поліції здійснювали на нього психологічний тиск, погрожуючи «закрити» його співмешканку за вбивство потерпілої. Тому він був вимушений обмовити себе, говорив неправду.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_12 надав показання про те, що знайомий із обвинуваченим ОСОБА_2 , який проживає з його сестрою, ОСОБА_8 , та допомагав їх тітці, потерпілій ОСОБА_6 , по господарству, переважно, займався ремонтними роботами. За виконані роботи ОСОБА_6 сплачувала грошові кошти ОСОБА_2 , проте, у якому розмірі, не знає. 11.01.2025 тітка попрохала його допомогти по господарству. Наступного дня, 12.01.2025, зранку, прийшов до неї додому та в неї вже були ОСОБА_2 , ОСОБА_11 та її син, ОСОБА_13 . Упродовж дня виконували у потерпілої роботи по господарству. Увечері, близько 19 год. 00 хв. - 19 год. 30 хв., ОСОБА_11 пішла до сусіда та не дочекавшись її, він, свідок, пішов додому. У ОСОБА_6 залишалися ОСОБА_2 , а також неповнолітній ОСОБА_13 . Упродовж дня в будинку потерпілої все було спокійно, конфліктів не виникало. Наступного дня, близько 06 год. 50 хв., почув на своєму подвір'ї крик. Як з'ясувалося, кричали ОСОБА_11 та ОСОБА_2 . Останній повідомив, що тітка лежить у будинку вся в крові. Зайшовши до будинку потерпілої, побачив, що остання дійсно лежала на підлозі, у крові, без ознак життя. Зателефонував до місцевої медсестри, але вона не брала трубку. Тому сів в атом та поїхав за нею. Остання, прибувши до будинку потерпілої, оглянула її та викликала поліцію, так як остання була без ознак життя. ОСОБА_2 у цей момент пішов додому, оскільки, як повідомила ОСОБА_11 , йому стало зле. На місці події, біля потерпілої, працівниками поліції виявлено кусок металевого напилку, довжиною близько 20 см. Цей напилок бачив раніше у потерпілої, вона його використовувала для зачищення швів. Також свідок пояснив, що потерпіла проживала одна, її чоловік служив. Інші, сторонні люди до неї не ходили, конфліктів із будь-ким, зокрема, із ОСОБА_2 , у неї не виникало.
Неповнолітній свідок ОСОБА_14 , допитаний у судовому засіданні за участі психолога та представника служби у справах дітей, надав показання про те, що проживає з матір'ю, ОСОБА_11 . Разом із ними, близько 11 років, проживає ОСОБА_2 . Стосунки у їх родині були добрі. Мати з ОСОБА_2 ходили працювати до бабусі ОСОБА_6 . 12.01.2025 батьки зранку пішли до ОСОБА_6 , а він прийшов до них вдень, близько 13 год. 00 хв. Мати займалася хатніми справами, а ОСОБА_2 із ОСОБА_12 займалися ремонтними роботами. Працювали до вечора. Потім ОСОБА_9 пішов додому, а мати до сусіда. Він перебував на подвір'ї, у будинку залишалися баба ОСОБА_15 та ОСОБА_2 . Через деякий час повернулася мати, погукала ОСОБА_2 , він вийшов із будинку та вони всі разом пішли додому. ОСОБА_6 він того вечора вже не бачив, до будинку не заходив. По дорозі додому вони розмовляли, ОСОБА_2 поводив себе як завжди, нічого незвичного в його поведінці він не помітив.
Незважаючи на заперечення своєї вини обвинуваченим ОСОБА_2 , суд вважає, що факт скоєння правопорушення та винність обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, підтверджується наступними доказами, які суд, керуючись законом, оцінює з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Так, згідно з протоколу огляду місця події від 13.01.2025, із ілюстративною таблицею до нього (т.1 а.п.7-15), який проводився в будинку АДРЕСА_3 , на підставі повідомлення, відповідно до ст. ст. 104, 105, 106, 234, 237, 223 КПК України, із 11 год. 39 хв. до 15 год. 00 хв., за участі двох понятих, ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , користувача домоволодіння ОСОБА_12 , та фіксувався за допомогою фотозйомки з використанням фотоапарату «CАNON», на підлозі у одній з кімнат будинку, виявлено труп жіночої статі - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . На трупі та навколо нього, на підлозі, речовина бурого кольору, схожа на кров. Під час огляду з місця події виявлено та вилучено дев'ять ліпких стрічок зі слідами папілярних ліній, змиви РБК з поверхні підлоги, металевий стержень зі слідами РБК, недопалки від цигарок.
Труп потерпілої ОСОБА_6 , згідно з протоколу огляду трупа від 13.01.2025, до якого долучено ілюстровану таблицю (т.1 а.п.16-26), оглянутий спеціалістом КМБ СМЕ ОСОБА_18 , у присутності понятих. Під час огляду зафіксовано розташування трупа та виявлені на ньому тілесні ушкодження у ділянці голови, а також відібрано у потерпілої нігтьові зрізи, мікрооб'єкти з правої та лівої рук.
Відповідно до постанови про визнання речових доказів від 13.01.2025 (т.1 а.п.45-46), виявлені та вилучені під час ОПМ у будинку АДРЕСА_3 та огляді трупа від 13.01.2025 речі, визнано речовими доказами, а саме: мобільний телефон марки «Redmi 9С», ІМЕН: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 , із сім-картою в телефоні НОМЕР_3 , який запаковано до спеціального пакету НПУ № PSP1348053; дев'ять липких стрічок зі слідами папілярних ліній, які запаковано до паперового конверту НПУ; чотирнадцять чеків (бірок) на жіночі прикраси, які запаковано до спеціального пакету НПУ № WAR 0093562; банківську картки «ПУМБ» № НОМЕР_4 , «ПриватБанк» № НОМЕР_5 , «ВостокБанк» № НОМЕР_6 , «ІдеаБанк» № НОМЕР_7 , «A-Банк» № НОМЕР_8 , «ПриватБанк» № НОМЕР_9 , «ПриватБанк» № НОМЕР_10 , «Ощадбанк» № НОМЕР_11 , ІдеаБанк» № НОМЕР_12 , «ОтпБанк» № НОМЕР_13 , які запаковано до спеціального пакету НПУ № SUD 2039973; три футляри з прикрасами, а саме: футляр один: набір бус, у кількості 1шт., браслет із бус, в кількості 1 шт., сережки з бус, в кількості 2 шт.; футляр два: пара сережок з металу жовтого кольору, каблучка з металу жовтого кольору з візерунками на верхній частині, дві сережки з камінням жовто-синього кольору; футляр три: два срібних хрестика, закрутка жовтого кольору, дві сережки жовтого кольору з вставками у вигляді листа, два кріплення для ланцюжків, коротка смуга з камінням, сережка з синіми вставками, кільце з білою вставкою, браслет, кільце з маркуванням, які запаковано до спец пакету НПУ № SUD 2039972; дві сережки зі слідами РБК, запаковано до спец пакету НПУ № WAR 0093561; фрагмент картонного мішка зі слідами РБК, недопалки від цигарок та змиви РБК, запаковані, кожен окремо, до паперових конвертів НПУ; дактилокарту трупа, нігтьові зрізи та мікрооб'єкти з лівої та правої рук трупа, які, кожен окремо, запаковано до паперових конвертів.
Місцем зберігання зазначених речових доказів, після проведення судових експертиз, визначено камеру схову речових доказів ВП № 3 Криворізького РУП ГУНП у Дніпропетровській області.
Ухвалою слідчого судді від 17.01.2025 (т.1 а.п.60), на вилучені під час ОПМ речі (мобільний телефон, банківські картки, липкі стрічки,футляри з прикрасами, чеки, фрагмент картонного мішка, недопалки цигарок та металевий стержень), накладено арешт, шляхом заборони володіти, користуватися та розпоряджатися цим майном.
Згідно з постановою слідчого від 19.03.2025, із числа речових доказів виключено мобільний телефон марки «Redmi 9С», ІМЕН: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 , із сім-картою в телефоні НОМЕР_3 ; чотирнадцять чеків (бірок) на жіночі прикраси; банківську картки «ПУМБ» № НОМЕР_4 , «ПриватБанк» № НОМЕР_5 , «ВостокБанк» № НОМЕР_6 , «ІдеаБанк» № НОМЕР_7 , «A-Банк» № НОМЕР_8 , «ПриватБанк» № НОМЕР_9 , «ПриватБанк» № НОМЕР_10 , «Ощадбанк» № НОМЕР_11 , ІдеаБанк» № НОМЕР_12 , «ОтпБанк» № НОМЕР_13 ; три футляри з прикрасами, які повернуто власнику, ОСОБА_19 , а також недопалки від цигарок, які знищено (т.1 а.п.64-67).
Як слідує з протоколу затримання особи (т.1 а.п.130-133), ОСОБА_2 затримано 14.01.2025 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 208 КПК України та в порядку ч. 3 ст. 208 КПК України, із дотриманням правил, передбачених ч. 7 ст. 223, ст. 236 КПК України, у присутності понятих: ОСОБА_20 та ОСОБА_21 , здійснено обшук останнього, під час якого у ОСОБА_2 виявлено та вилучено: шапку в'язану чорного кольору, куртку чорного кольору, светр темно-синього кольору, кофту, брюки та кросівки чорного кольору. Зазначений протокол підписано обвинуваченим ОСОБА_2 та його захисником, адвокатом ОСОБА_5 без зауважень та застережень.
Вищевказані речі, що вилучені у ОСОБА_2 під час затримання, згідно з постановою слідчого від 14.01.2025 (т.1 а.п.134) визнано речовими доказами. Місцем зберігання цих доказів, після проведення відповідних судових експертиз, визначено камеру схову речових доказів ВП № 3 Криворізького РУП ГУНП у Дніпропетровській області.
Відповідно до висновку судово-медичної експертизи від 16.01.2025 (т.1 а.п.176-177),будь-яких тілесних ушкоджень при огляді у ОСОБА_2 експертом не виявлено.
На підставі постанови слідчого від 15.01.2025 (т.1 а.с.178), у ОСОБА_2 , згідно з протоколу про відібрання зразків для експертного дослідження від 15.01.2025 (т.1 а.с.179), відібрано зразки крові. Протокол підписано ОСОБА_2 без зауважень.
Як засвідчує висновок експерта від 15.01.2025 № 43 (т.1 а.п.183), кров ОСОБА_2 належить до групи О з ізогемоглютиніном анти-А та анти-В за ізосерологічною системою АВ0
Згідно з висновку експерта від 12.03.2025 № 62 (т.1 а.п.-224), при судово-медичному імунологічному дослідженні сухого зразка крові ОСОБА_6 , встановлена група крові В із ізогемоглютиніном анти-А за ізосерологічною системою АВ0.
Під час дослідження експертом светру темно-синього кольору та кросівок чорного кольору, які вилучено 14.01.2025 у ОСОБА_2 під час його затримання, встановлено, що на цьому светрі та кросівках наявна кров, при дослідженні якої виявлено гемоглобін людини. При серологічному дослідженні крові виявлено антиген В і ізогемоглютинін анти-А, що не виключає можливості походження вказаного сліду за рахунок крові особи (осіб) із групою крові В із ізогемоглютиніном анти-А за ізосерологічною системою АВ0, у тому числі і від ОСОБА_6 , оскільки її кров належить саме до вказаної групи (т.1 а.п.248-251, т.2 а.п.5-7).
Відповідно до висновку експерта від 13.03.2025 № 1159/1285-БД (т.1 а.п.36-49), на металевому стержні, що вилучений 13.01.2025 під час ОМП, а саме, у приміщенні будинку АДРЕСА_3 , встановлена наявність крові та визначено гемоглобін людини. Походження слідів крові на стержні від потерпілої ОСОБА_6 , не виключається.
Згідно з висновку судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_6 від 10.02.2025 № 130 та від 12.02.2025 № 130/1 (т.1 а.п.169-173, 196-198), у потерпілої виявлено тілесніушкодження, які входять до комплексу: «Відкрита черепно-мозкова травма», до якої входять: чотири забиті рани волосистої частини голови: Забита рана № 1 правої скроневої області; Дві забиті рани лівої скронево-тім'яної ділянки; Забита рана № 4 лівої потиличної ділянки; крововиливи в м'які покривні тканини голови в проекції ран; Чотири продовжено-дирчато-вдавлених переломів склепіння черепа. Конструкційний уламково-фрагментарний перелом основи черепа; множинні розриви твердої мозкової оболонки, крововиливи під оболонки та у речовину головного мозку, дифузно-вогищеві субарахноїдальні крововиливи, розтрощення речовини головного мозку, кров у шлуночках головного мозку.
Всі виявлені тілесні ушкодження прижиттєві, виникли незадовго до настання смерті (лічені хвилини, зважаючи на важкість ушкодження головного мозку та результатів судово-гістологічного дослідження).
Рана правої скроневої ділянки - носить ознаки забитої, яка виникла при одноразовій доцентровій дії якогось вузького тупого твердого предмета жорсткої конструкції, що містить у своєму складі або на поверхні сполуки заліза та в поперечнику має тригранну форму, з гранями обмеженими відносно гострими лінійними ребрами, довжиною в межах контакту не менше 10мм.
Рана лівої потиличної ділянки - носить ознаки забитої, яка виникла при одноразовій відцентровій дії якогось вузького тупого твердого предмета жорсткої конструкції, що містить у своєму складі або на поверхні сполуки заліза та в поперечнику має тригранну форму, з гранями обмеженими відносно гострими лінійними ребрами, довжиною в межах контакту - не менше 5 мм.
Дві рани лівої скронево-тім'яної ділянки є з забитими, виникли при двократній відцентровій дії якогось вузького тупого твердого предмета жорсткої конструкції, що в поперечнику має близьку до тригранної форму, з гранями довжиною в межах контакту - не менше 2мм.
При медико-криміналістичному дослідженні склепіння черепа від трупа виявлено: Зону травматичного впливу «1», яка охоплює праву скроневу, частково праві потиличну, тім'яну і лобну ділянки та носить ознаки продовженого дірчастого перелому, що виник від дії з великою кінетичною енергією якогось вузького тупого твердого предмета жорсткої конструкції товщиною не більше 11мм в межах контакту, який на своїй поверхні мав накладання речовини темно-сірого кольору. Більш детально встановити властивості предмета, що травмував не виявилось можливим, унаслідок втрати суміжних кісткових фрагментів.
Зону травматичного впливу «2», що охоплює луски лівої скроневої та тім'яної кісток і носить ознаки продовженого фрагментарно-уламкового перелому, який, ймовірно, виник від неодноразової дії якогось вузького тупого твердого предмета жорсткої конструкції, одна з поверхонь якого має розмір не більше 10x3мм в межах контакту. Більш детально визначити властивості предмета та точну кількість впливів в цій зоні не виявилось можливим, внаслідок виходу деяких ушкоджень за межі кісткового препарату.
Зону травматичного впливу «З», яка розташована приблизно в місці з'єднання потилично-соскоподібного, тім'яно-соскоподібного та ламбдоподібного швів зліва і носить ознаки продовженого дірчасто-вдавленого перелому, що виник від одноразової дії якогось вузького тупого-твердого предмета жорсткої конструкції клиноподібно-довгастої форми, товщиною не більше 12 мм у межах контакту.
Виявлені при судово-медичній експертизі трупа ушкодження, які входять «Відкрита черепно-мозкова травма», у сукупності, стосовно живих осіб, мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя в момент спричинення.
Смерть настала від несумісних з життям тілесних ушкоджень, які входять до комплексу «відкрита черепно-мозкова травма», яка супроводжувалась чотирьома забитими ранами голови, дирчато-вдавленими та осколково-фрагментарними переломами кісток черепа з розтрощенням речовини головного мозку, крововиливами під оболонки та у речовину головного мозку, що підтверджується результатами судово-медичної експертизи трупа та даними додаткових методів дослідження.
Враховуючи динаміку розвитку трупних явищ при дослідженні їх в морзі та на місці події, причину смерті, умови перебування трупу, смерть могла наступити приблизно за 22-24 години до вимірювання трупних явищ на місці події. При судово-токсикологічному дослідженні крові трупа спирти не виявлено.
Між усіма наявними тілесними ушкодженнями та смертю наявний прямий причинний зв'язок.
Зважаючи на важкість виявленої відкритої черепно-мозкової травми, смерть потерпілої могла настати за лічені хвилини після отримання нею тілесних ушкоджень. Здійснення нею якихось самостійних рухів у цей період малоймовірний.
Положення потерпілої та нападника могло бути будь-яким та змінювалося.
Зважаючи на важкість виявленої відкритої черепно-мозкової травми, даних судово-гістологічного дослідження, смерть потерпілої могла настати за лічені хвилини після отримання нею тілесних ушкоджень
Вищезазначені ушкодження від ран № 1 та № 4 могли бути спричинені вузьким тупим твердим предметом жорсткої конструкції, що містить у своєму складі або на поверхні сполуки заліза та в поперечнику має тригранну форму, із гранями обмеженими відносно гострими лінійними ребрами, довжиною в межах контакту не менше 10 мм, не більше 12 мм у межах контакту. Рани № 2, № 3 лівої тім'яно-скроневої області виникли від вузького тупого твердого предмета жорсткої конструкції, одна з поверхонь якого має розмір не більше 10x3мм в межах контакту.
Зважаючи на характер переломів кісток черепа, їх руйнування, в тому числі в місці найтовщих ділянок склепіння черепа, усі удари були спричинені зі значною силою.
Потерпілій було спричинено чотири травматичні дії в зону волосистої частини голови, а саме: у праву скроневу області, в ліву скронево-тім'яну ділянку, в ліву потиличну (завушну) ділянку.
Виявлені при судово-медичній експертизі трупа ушкодження, які входять до комплексу: «Відкрита черепно-мозкова травма», в сукупності і окремо є небезпечними для життя в момент спричинення.
Згідно з протоколом слідчого експерименту від 15.01.2025, проведеного за участі ОСОБА_2 , як підозрюваного, у присутності його захисника, адвоката ОСОБА_5 , за участі судово-медичного експерта, понятих (т.1 а.п.147-151), із застосуванням відео зйомки на камеру «Samsung», встановлено, що ОСОБА_2 добровільно, без застосування фізичного та психологічного впливу, самостійно, детально розповів та на місці, а саме, у будинку АДРЕСА_3 , показав, за яких обставин завдав ОСОБА_6 тілесне ушкодження. При цьому зазначив, що після відмови потерпілої сплати обумовлену між ними суму за виконану ним роботу, він взяв «напильник», вдарив два рази по голові потерпілу в праву та ліву частину голови, після чого вона впала. На питання, якого зросту була потерпіла, підозрюваний відповів, що нижча за нього та на манекені показав її зріст, вказав відстань між собою та нею (приблизно 40 см) та показав удар правою рукою, в якій тримав знаряддя злочину - один в ліву частину голови (над вухом) та один в праву частину голо ви (над вухом). На запитання, якою частиною «напильника» він завдавав удари - гострою чи тупою, підозрюваний відповів, що гострою: завдав спочатку удар у ліву частину голови потерпілої, після чого вона впала на підлогу вниз обличчям, при цьому голова була повернута обличчям праворуч, після чого завдав ще удар «напильником» позаду вуха праворуч, вище вуха приблизно на 5 см, а праворуч вище вуха приблизно на 3 см. ОСОБА_2 продемонстрував, що завдавав удари з замахом із-за голови зі значною силою. На запитання, чи від удару «напильник» пробив череп, заходив у нього, ОСОБА_2 відповів, що так, приблизно на 1 см, як при першому ударі, так і при другому. На питання, чи була кров від ударів, підозрюваний відповів, що від першого удару не було, а від другого - так. Спочатку крові багато не було, однак, потім утворилася калюжа крові в області голови праворуч, вона спочатку впала на коліна, а потім всім тілом, обличчям праворуч.
Під час перегляду відеозапису, встановлено його повну відповідність викладеному у протоколі слідчої дії.
При цьому, під час проведення додаткової судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_6 від 12.02.2025 № 130/1, експертом, із урахуванням даних слідчого експерименту за участі підозрюваного ОСОБА_2 зазначено, що показання останнього щодо механізму нанесення тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_6 , відповідають частково об'єктивним медичним даним, отриманим під час дослідження трупу. ОСОБА_2 продемонстровано локалізацію та механізм утворення ран № 1 та № 4. Механізм утворення ран № 2 та № 3 лівої тім'яно-скроневої ділянки ОСОБА_2 не пояснив.
Суд критично оцінює доводи обвинуваченого щодо його невинуватості та механізму спричинення потерпілій ОСОБА_6 тілесних ушкоджень.
Враховуючи те, що цей злочин вчинено в умовах неочевидності, суд за основу доказування бере докази, які добуті в процесі досудового розслідування та досліджені, перевірені під час судового розгляду.
Так, при проведенні слідчого експерименту обвинувачений вказав про обставини, які не були відомі органу досудового розслідування та встановлені саме в процесі цієї слідчої дії виключно з показань обвинуваченого, де він вказав на місце та знаряддя скоєння злочину, як та при яких обставинах ним спричинені тілесні ушкодження потерпілій ОСОБА_6 , тобто, вказав механізм спричинення тілесних ушкоджень. І хоча кількість травматичних дій, внаслідок яких виникли пошкодження на голові у ОСОБА_6 більша, ніж вказував обвинувачений ОСОБА_2 під час слідчого експерименту, а саме, останній вказував про нанесення лише двох ударів по голові потерпілої металевим стержнем, дане протиріччя в кількості вказаних ударів обвинуваченим і виявлених тілесних ушкоджень на тілі загиблої суд розцінює як суб'єктивне сприйняття обвинуваченим даних обставин при скоєнні ним злочину. Суд враховує, що згідно з висновку судово-медичної експертизи причиною смерті потерпілої є відкрита черепно-мозкова травма, яка супроводжувалася саме чотирма забитими ранами голови, які були спричинені одним знаряддям - вузьким тупим твердим предметом жорстокої конструкції. Смерть потерпілої настала за лічені хвилини після отримання зазначених тілесних ушкоджень.
Отже, як вже зазначалося судом, вказане умисне вбивство мало місце в умовах неочевидності, за яких безпосередніх очевидців події не було, або ж, щонайменше не встановлено. У зв'язку з чим, доказування стороною обвинувачення відбулось за допомогою непрямих доказів, які викладені судом вище у вироку.
Як зазначено у вироку, судом достеменно встановлено, що обвинувачений ОСОБА_2 12.01.2025 здійснював роботи по господарству в домоволодінні ОСОБА_6 . Одягнений він був у светр, штани та кросівки темного кольору. Як повідомив у судовому засіданні свідок ОСОБА_22 , ОСОБА_2 щодня носив один і той самий одяг, зокрема, 12.01.2025 та наступного дня, він був одягнений у ті ж светр, штани та кросівки. Жодних заперечень щодо цього обвинувачений ОСОБА_2 у судовому засіданні не висловлював. Вказані речі були вилучені у ОСОБА_2 під час затримання та саме на цих речах (светрі та кросівках), за результатами проведення судово-медичних експертиз, виявлено кров, яка могла походити за рахунок потерпілої ОСОБА_6 . Сам обвинувачений у судовому засіданні, заперечуючи причетність до вбивства, пояснював, що виявив тіло потерпілої у будинку останньої наступного дня зранку, до потерпілої безпосередньо не підходив, її не торкався, при цьому у судовому засіданні не міг пояснити походження слідів крові потерпілої на своєму одязі.
Отже, аналізуючи докази, суд констатує факт належності речових доказів (светра та кросівок, вилучених у обвинуваченого під час затримання) до обвинуваченого, оскільки розумних, достовірних та таких, що можливо перевірити доводів на спростування належності вказаних речей не ОСОБА_2 , останнім суду не надано.
Показання обвинуваченого ОСОБА_2 щодо причетності до вбивства ОСОБА_6 іншої особи, спростовуються показаннями свідків ОСОБА_23 та ОСОБА_22 , які вказували, що напередодні загибелі потерпілої, виключно ОСОБА_2 залишався з нею наодинці в будинку. У той день свідки не бачили на тілі потерпілої жодних тілесних ушкоджень. Остання проживала одна та не мала будь з ким неприязних відносин, ворогів, сторонні особи її не відвідували.
Отже, показання обвинуваченого про те, що до вбивства можуть бути причетні сторонні особи не узгоджуються між собою та суперечать матеріалам кримінального провадження. Також, суд вважає неспроможною версію обвинуваченого про те, що до будинку потерплої, пізно ввечері чи вночі ( ОСОБА_2 залишив будинок близько 19:30-20:00 год.) могла зайти стороння особа та вчинити умисне вбивство потерпілої. Окрім того, час настання смерті ОСОБА_6 , яка, згідно з висновку експерта, настала за лічені хвилини після спричинення ударів, та приблизно за 22-24 години, до вимірювання трупних явищ на місця події (13.01.2025 18:59-19:00), що фактично відповідає часу настання смерті - 12.01.2025 19:00-20:00 години. Тобто, саме в цей день та час ОСОБА_2 залишався у будинку наодинці з ОСОБА_6 та наніс їй удари металевим напилком, про що останній повідомляв під час слідчого експерименту та під час надання першочергових показань у судовому засіданні.
Також суд критично відноситься до пояснень обвинуваченого в частині визнання ним вини у скоєнні злочину під час досудового розслідування через застосування до нього органом досудового розслідування заходів психологічного тиску, оскільки такі доводи обвинуваченого спростовуються постановою про закриття кримінального провадження по факту кримінального правопорушення за ст. 365 КК України, у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення. У казана постанова є чинною та обвинуваченим у встановлені законом строк та порядку не оскаржувалася.
Будь-яких інших доказів у ході судового розгляду сторонами, як з боку обвинувачення, так і захисту, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб передбачених КПК України, враховуючи, що суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість у ході розгляду даного кримінального провадження створив їм необхідні умови для реалізації процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, надано не було.
Зміна обвинуваченим власних показів перед судом, свідчить про намагання обвинуваченого спотворити дійсні обставини справи та, на переконання суду, така позиція обвинуваченого є лінією захисту з метою уникнення відповідальності за фактично вчинене діяння
Суд, враховуючи обставини вбивства, а також те, що вказаний злочин вчинено в умовах, які виключали стороннє спостерігання таких подій, при визначені мотиву злочину враховує ту сукупність фактів і доказів, які були виявлені і досліджені в суді та вважає, що умисне вбивство ОСОБА_6 вчинено ОСОБА_2 у результаті його роздратування, яке могло мати місце під час сварки з потерпілою, яка відмовилася сплачувати ОСОБА_2 обумовлену суму грошових коштів за виконану останнім роботу по господарству, що в свою чергу призвело до вищого ступеню неприязні та, у кінцевому рахунку, і стало мотивом вбивства.
Відповідно до закону (ст. ст. 24, 115 КК України) для обвинувачення в умисному вбивстві необхідно встановити, що винна особа, вчиняючи протиправні дії, передбачала настання смерті потерпілого і внаслідок цих дій бажала чи свідомо припускала настання такого наслідку.
Як передбачено п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи» № 2 від 07.02.2003, суди повинні ретельно досліджувати докази, що мають значення для з'ясування змісту і спрямованості умислу винного. Питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема, враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб'єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій.
Суд уважає, що обвинувачений, зважаючи на його психічний стан, вчиняючи протиправні дії, усвідомлював суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачав настання смерті потерпілої і внаслідок цих дій, свідомо бажав настання такого наслідку, про що свідчить знаряддя злочину, кількість та характер поранень, виявлених на трупі ОСОБА_6 .
Таким чином, оскільки всі досліджені судом докази логічно взаємопов'язані, послідовно доповнюють один одного, не містять протиріч, суд, оцінивши їх окремо та в сукупності, приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого злочину доказана в повному обсязі, та дії обвинуваченого ОСОБА_2 , поза розумним сумнівом, правильно кваліфіковано за ч. 1 ст. 115 КК України, як умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.
Щодо питання осудності обвинуваченого, суд враховує, що відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи від 18.02.2025 № 73-к, обвинувачений ОСОБА_2 хронічним психічним захворюванням у період інкримінуємого йому діяння не виявляв і в теперішній час не виявляє будь-яких психічних розладів.
Як випливає з матеріалів кримінального провадження і даного психіатричного обстеження, у період часу, що відноситься до інкримінованого йому діяння, іспитований виявляв правильне орієнтування в навколишньому й особах, певну послідовність і цілеспрямованість дій, відсутність в його поведінці і висловлюваннях у той час ознак маячіння, галюцинацій, розладів свідомості або інших хворобливих порушень психічної діяльності.
ОСОБА_2 у період часу, до якого відноситься інкриміноване йому діяння, міг усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними.
За своїм психічним станом ОСОБА_2 у теперішній час також може усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними.
Застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.
Обставин які б пом'якшували чи обтяжували покарання обвинуваченого ОСОБА_2 під час судового розгляду не встановлено.
Вирішуючи питання щодо виду та міри покарання, суд враховує приписи ст. ст. 50, 65 КК України, зі змісту яких випливає, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, воно повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують і обтяжують. Саме на зазначені критерії призначення кримінального покарання звернуто увагу Верховним Судом (далі - ВС) у постанові від 10.07.2018 (справа № 148/1211/15-к).
Отже, вирішуючи питання про вид і міру покарання обвинуваченому ОСОБА_2 , суд, керуючись ст. ст. 50, 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а також тяжкість заподіяних злочином наслідків у вигляді позбавлення життя потерпілої, спосіб вчинення злочину і його мотиви, форму вини, обстановку вчинення злочину, психічний стан обвинуваченого та стан його поведінки, який не усвідомив протиправність своїх дій, суспільну небезпеку вчиненого ним злочину, у вчиненому не розкаявся, а також особу обвинуваченого, який за місцем проживання характеризується позитивно, проживає з ОСОБА_8 у незареєстрованому шлюбі, утриманців немає, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебував та не перебуває, інвалідності не має, раніше до кримінальної відповідальності не притягався, судимостей не має, тому вважає, що покарання обвинуваченому слід обрати в межах санкцій статті, за якою кваліфіковано кримінальне правопорушення, а саме, за ч. 1 ст. 115 КК України, у виді позбавлення волі.
Таке покарання, на думку суду, є справедливим, та у розумінні ст. 50 КК України, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та запобіганню вчиненню ним нових злочинів.
Підстав для застосування вимог ст. ст. 75, 69, 69-1 КК України, судом не встановлено.
Цивільний позов у даному кримінальному провадженні не подавався.
Згідно з протоколу затримання особи (т.1 а.п.130-133), ОСОБА_2 затримано 14.01.2025 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 208 КПК України та ухвалою слідчого судді Покровського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16.01.2025, у рамках цього кримінального провадження до нього застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк дії якого неодноразово продовжувався, востаннє, ухвалою Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 25.09.2025, до 23.11.2025 включно. Оскільки підстав для зміни чи скасування цього запобіжного заходу судом не встановлено, суд, враховуючи призначення ОСОБА_2 реального покарання у виді позбавлення волі, для забезпечення його виконання, вважає за необхідне залишити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без змін. Слід зазначити, що залишення без змін запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не є порушенням конституційних/конвенційних прав обвинуваченого ОСОБА_2 , оскільки, виходячи з погляду ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, воно буде розглядатися як таке, що підпадає під пункт (а), а саме законне ув'язнення особи після засудження її компетентним судом (постанова ККС ВС від 24.09.2024 у справі № 554/5107/22).
Заходи забезпечення кримінального провадження, а саме, арешт, накладений на вилучене під час оглядів місця події від 13.01.2025 майно, скасувати, відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України (т.1 а.п.60).
Питання про речові докази суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
Витрати, пов'язані з залученням експертів у кримінальному провадженні, підлягають стягненню з обвинуваченого відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України.
Керуючись ст. ст. 369-371, 373-374, ч. 15 ст. 615 КПК України, суд, -
У Х В А Л И В:.
Визнати ОСОБА_2 винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 115 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 9 (дев'ять) років.
Початок строку відбуття покарання у виді позбавлення волі обвинуваченому ОСОБА_2 рахувати з дня його затримання на підставі ст. 208 КПК України у рамках цього кримінального провадження, а саме, із 14.01.2025.
Запобіжний захід ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою до набрання вирок законної сили залишити без змін.
Арешт, накладений на вилучене під час оглядів місця події від 13.01.2025 майно, скасувати, відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України (т.1 а.п.60).
Речові докази в кримінальному провадженні, а саме:
-светр темно-синього кольору, кросівки чорного кольору, у спец-пакетах, кожен окремо, № WAR1710372 та № WAR1710372, металевий стержень зі слідами РБК у спец-пакеті НПУ, фрагмент картонного мішка зі слідами РБК у паперовому конверті НБУ, змиви РБК із поверхні підлоги, нігтьові зрізи та мікрооб'єкти з лівої та правої рук трупа, дактилокарта трупа та підозрюваного ОСОБА_2 , нігтьові зрізи з лівої та правої рук підозрюваного ОСОБА_2 , які, кожен окремо запаковані до паперових конвертів, що зберігаються у камері речових доказів ВП № 3 Криворізького РУП ГУНП у Дніпропетровській області, - після набрання вироком законної сили, знищити.
-дві сережки зі слідами РБК, які запаковано до спец-пакету № WAR0093561, що зберігаються у камері речових доказів ВП № 3 Криворізького РУП ГУНП у Дніпропетровській області, - після набрання вироком законної сили повернути потерпілому, ОСОБА_19 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів у розмірі 4775 (чотири тисячі сімсот сімдесят п'ять) гривень 40 копійок (а.п.209).
Матеріали кримінального провадження № 12025041730000061 від 13.01.2025 залишити при обвинувальному акті, з подальшим зберіганням у справі № 177/673/25 (провадження № 1-кп/177/156/25).
Вирок може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Криворізький районний суд Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії вироку.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Суддя: