Справа № 204/5348/25
Провадження № 2/204/2957/25
іменем України
18 листопада 2025 року м. Дніпро
Чечелівський районний суд міста Дніпра у складі головуючого - судді Книш А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовною заявою ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ДІДЖИ ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення з нього заборгованості за кредитним договором №101873283 від 16 червня 2021 року у сумі 35200 грн та судових витрат у справі. В підтвердження своїх позовних вимог посилається на те, що відповідач уклав Договір про споживчий кредит №101873283 від 16 червня 2021 року з ТОВ «МІЛОАН» та відповідачу були перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 8000 грн. 30 вересня 2021 року згідно умов Договору відступлення прав вимоги №09Т ТОВ «МІЛОАН» відступлено право вимоги за кредитним договором №101873283 від 16 червня 2021 року на користь позивача, а відповідно позивачем набуто права вимоги до відповідача. Згідно договору відступлення прав вимоги сума боргу перед новим кредитором є обґрунтованою та документально підтвердженою, та становить 35200 грн.
Ухвалою Чечелівського районного суду міста Дніпра від 30 червня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та витребувано докази в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК».
24 липня 2025 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача Тисячник Р.Р. просила відмовити у задоволенні позовної заяви в повному обсязі. Вказує, що належних доказів переходу права вимоги саме за боргом відповідача до позивача не надано, позивач не долучив до позову повного та підписаного обома сторонами реєстру боржників. Також позивач не надав належних доказів укладення кредитного договору з дотриманням вимог законодавства. Позивачем не надано жодних об'єктивних доказів того, що саме відповідач отримав та ввів зазначені коди/паролі для укладення договору, не надано роздруківки смс-повідомлень з кодом, що були надіслані на номер телефону відповідача. Крім того, позивач не надав належних та беззаперечних доказів фактичного перерахування грошових коштів на рахунок відповідача. Наданий позивачем розрахунок заборгованості є математично суперечливим, довільним та не ґрунтується на умовах документів, які сам позивач долучив до справи. Строк нарахування відсотків перевищено. Витрати на правничу допомогу у розмірі 6000 грн вважає завищеними та неспівмірними, оскільки справа є типовою та не потребує значних затрат часу.
У відповіді на відзив, яка надійшла на адресу суду 30 липня 2025 року, представник позивача Вершковська Т.Ю. зазначає, що кредитний договір укладено в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства та доступний, зокрема, через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби. Правила надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «МІЛОАН» розміщені для ознайомлення на офіційному веб-сайті кредитодавця https://miloan.ua. Кредитний договір №101873283 не визнаний недійсним чи/або неукладеним у встановленому законом порядку, тобто презумпція правомірності правочину, передбачена ст.204 ЦК України, не спростована. Позивач повідомляє, що не володіє та не може володіти оригіналами первинних документів (касовими та меморіальними) на отримання та повернення відповідачем кредитних коштів за укладеним з ТОВ «МІЛОАН» договором, оскільки не є первісним кредитором, а дані документи формуються, складаються та зберігаються в установі банку, який видав кредит. Позивачем було надано суду всі наявні документи по кредитній справі за договором про споживчий кредит №101873283, які були передані ТОВ «МІЛОАН» в рамках укладеного договору факторингу. Вказує, що оскільки відповідач 16 липня 2021 року кредит в сумі 8000 грн не повернув, а продовжував користуватися кредитними коштами, то ТОВ «МІЛОАН» нарахував проценти за період з 17 липня 2021 року по 14 вересня 2021 року, і таке нарахування відповідає вимогам ЦК України та умовам договору, та спростовує доводи представника відповідача про незаконність нарахування відсотків за користування кредитом після 16 липня 2021 року. Представник відповідача розрахунок заборгованості належними та допустимими доказами не спростував, не надав власний розрахунок наявної заборгованості. Щодо відступлення права вимоги вказує, що в додатку №1 до договору факторингу №09Т від 30 вересня 2021 року міститься інформація щодо великої кількості боржників, яка є таємницею фінансової послуги, розкриття якої має здійснюватися у визначеному законом порядку, а тому до позовної заяви долучався саме витяг з означеного додатку, що містить лише дані відповідача. Позивач надав разом із позовом усі необхідні докази отримання професійної правничої допомоги по справі, що підтверджують співмірність та справедливість витрат на професійну правничу допомогу зі складністю справи, часом, обсягом та ціною позову. Враховуючи викладене, просить задовольнити у повному обсязі позовні вимоги позивача.
Суд, дослідивши письмові докази, встановив наступні фактичні обставини.
16 червня 2021 року ОСОБА_1 складена анкета-заява №101873283 на отримання кредиту у ТОВ «Мілоан» (а.с.9).
16 червня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та відповідачем укладено Договір про споживчий кредит №101873283 відповідно до умов якого кредитодавець зобов'язався на умовах, визначених цим Договором, строком на 30 днів з 16 червня 2021 року надати позичальнику грошові кошти у сумі 8000 грн, а позичальник зобов'язався повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений термін - 16 липня 2021 року, та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором (а.с.10-13).
Відповідно до п.п.1.5.1.-1.7. Договору про споживчий кредит №101873283 від 16 червня 2021 року комісія за надання кредиту - 800 грн, проценти за користування кредитом - 2400 грн, які нараховуються за ставкою 1,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Тип процентної ставки за цим договором - фіксована.
Позичальник підтвердив, що: до укладення цього договору ознайомився з наявними схемами кредитування, отримав у письмовій формі (у вигляді електронного документа, розміщеного в особистому кабінеті) паспорт споживчого кредиту, який є невід'ємною частиною цього договору, з інформацією, передбаченою ч.2,3 ст.9 Закону України «Про споживче кредитування»; до укладення договору отримав проект цього кредитного договору разом з додатками (в електронному вигляді в особистому кабінеті), ознайомився з усіма його умовами (у т.ч. викладеними у п.6.3) та Правилами, що розміщені на сайті Товариства та є невід'ємною частиною цього договору; умови договору йому зрозумілі та він підтверджує, що договір адаптовано до його потреб та фінансового стану; до укладення цього договору отримав від товариства інформацію, зазначену в Законі України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та в Законі України «Про споживче кредитування» (п.5.1. Договору про споживчий кредит №101873283 від 16 червня 2021 року).
Відповідно до п. 6.1. Договору про споживчий кредит №101873283 від 16 червня 2021 року, цей кредитний договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт Товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.
Розміщені в особистому кабінеті позичальника проект цього кредитного договору або інформація з посиланням на нього є пропозицією Товариства про укладення кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладання цього кредитного договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення Товариству електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається Товариством електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефонний номер позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього кредитного договору/ електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). Електронне повідомлення (акцепт) може бути відправлене позичальником через сайт товариства, мобільний додаток, месенджери або у SMS-повідомленні з мобільного телефонного номеру позичальника на номер 2277 (вартість відправки SMS-повідомлення для позичальника визначено у правилах). Після укладення цей кредитний договір надається позичальнику шляхом розміщення в особистому кабінеті позичальника. Додатково укладений електронний кредитний договір та/або повідомлення про його укладення може бути на розсуд Товариства направлено позичальнику на електронну пошту або іншими каналами (засобами) зв'язку, наданими позичальником Товариству (п. 6.2. Договору про споживчий кредит №101873283 від 16 червня 2021 року).
Пунктом 6.3. Договору про споживчий кредит №101873283 від 16 червня 2021 року передбачено, що приймаючи пропозицію Товариства про укладання цього кредитного договору позичальник також погоджується з усіма додатками та невід'ємними частинами (у т.ч. Правилами, Паспортом споживчого кредиту та Графіком платежів) Договору в цілому та підтверджує, що зокрема він ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє і зобов'язується неухильно дотримуватись умов кредитного договору та Правил надання фінансових кредитів (послуг) товариством, що розміщені на сайті товариства та є невід'ємною частиною цього Договору.
Укладення товариством кредитного договору з позичальником у електронній формі юридично є еквівалентним отриманню товариством ідентичного за змістом кредитного договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв'язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов'язання та наслідки. Цей Договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі (п.п. 6.4., 6.5. Договору про споживчий кредит №101873283 від 16 червня 2021 року).
У розділі 10 договору «Реквізити сторін» вказано ідентифікуючі відомості ТОВ «МІЛОАН», а також ідентифікуючі відомості позичальника, зокрема: прізвище, ім'я та по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, дані паспорта, адреса місця реєстрації (проживання), електронна пошта та номер телефону.
Договір про споживчий кредит №101873283 від 16 червня 2021 року підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором «U17103» час: 16 червня 2021 року 21:55 відповідно до скрін-шоту першого листа договору, наведеного позивачем у відповіді на відзив (а.с.95 зворотна сторона).
Відповідно до відомостей ТОВ «МІЛОАН» про щоденні нарахування та погашення, вбачається, що ОСОБА_1 має заборгованість у загальному розмірі 35200 грн, з яких 8000 грн - заборгованість за кредитом, 26400 грн - заборгованість по процентам, 800 грн - заборгованість по комісії (а.с.8).
30 вересня 2021 року між ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС" та ТОВ «МІЛОАН» укладено Договір факторингу № 09Т, відповідно до умов якого ТОВ «МІЛОАН» зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідному реєстрі прав вимоги, а ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС" зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором (а.с.17-19).
Відповідно до Витягу з Додатку до договору факторингу № 09Т від 30 вересня 2021 року, боржником за договором про споживчий кредит №101873283 зазначено ОСОБА_1 (а.с.24).
З наданої АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" на виконання ухвали суду виписки про рух коштів по картковому рахунку № НОМЕР_1 , що належить клієнту ОСОБА_1 , встановлено, що 16 червня 2021 року на зазначений рахунок відповідача було зараховано кошти у сумі 8000 грн, що також підтверджується долученим до позовної заяви платіжним дорученням №28818207 (а.с.16, 88-89).
Вирішуючи пред'явлені позовні вимоги судом враховується наступне.
Статтею 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За ст.ст.628, 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно приписів ч.2 ст.638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Положення ч.1 ст.205 ЦК України визначають, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді відповідно до ст.ст. 205, 207 ЦК України.
Такі висновки викладені в постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.633 ЦК України публічним є договір, у якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Згідно змісту ч.1 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
За ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно зі ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
За ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідно до ч.4 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч.5 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Положення ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Згідно ч.8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
За ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Враховуючи вищенаведене, проаналізувавши зміст кредитного договору, його форму, суд доходить висновку, що договір про споживчий кредит №101873283 від 16 червня 2021 року, укладений між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 в електронній формі із застосуванням електронної комерції, відповідає вимогам ЦК України та Закону України «Про електронну комерцію».
Доказів зворотного відповідач суду не надав, як і не спростував сам факт укладення такого договору.
Свої зобов'язання за кредитним договором кредитор виконав належним чином, надавши відповідачу кредит в розмірі 8000 грн, що підтверджується долученим до позовної заяви платіжним дорученням №28818207, відповідно до якого 16 червня 2021 року на номер карти НОМЕР_2 були перераховані кошти згідно договору 101873283 у сумі 8000 грн, що також підтверджується наданою АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" випискою про рух коштів по картковому рахунку № НОМЕР_1 , що належить відповідачу (а.с.16, 88-89).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 643/17966/14-ц (провадження №14-203цс19) зазначено, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.
У даній справі позичальником не доведено належного повернення кредитних коштів у розмірі та на умовах, визначених вказаним договором, як і презумпція правомірності його не спростована.
Також суд звертає увагу на те, що ОСОБА_1 не зверталася з позовом щодо визнання правочину (договору про споживчий кредит №101873283 від 16 червня 2021 року) недійсним, будь-які рішення з приводу цього матеріали справи не містять.
Доказів того, що договір був укладений не відповідачем, враховуючи, що в даному договорі наявні персональні дані відповідача, такі як серія паспорта, дата його видачі, РНОКПП, суду не надано. До правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно нього шахрайських дій позичальник не звертався.
Таким чином не можна погодитися із твердженнями представника відповідача з того приводу, що кредитний договір відповідачем не укладався, а кредитних коштів він не отримував.
За вимогами статей 527, 530 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (стаття 611 Цивільного кодексу України).
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Вирішуючи позовні вимоги про стягнення заборгованості за відсотками у розмірі 26400 грн суд зазначає наступне.
У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі N 14-10цс18, Постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі N 14-154цс18 та Постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі N 14-318цс18 міститься правовий висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором відсотки за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Отже, протягом дії договірних відносин, розмір і порядок одержання відсотків встановлюються договором та протягом дії останнього сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору, а після закінчення строку договору, у випадку наявності невиконаного грошового зобов'язання, у кредитора виникає право вимоги відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.
Пунктами 1.3. та 1.4. договору про споживчий кредит №101873283 від 16 червня 2021 року визначено строк надання кредиту - 30 днів з 16 червня 2021 року до 16 липня 2021 року. Тобто кредитор має право на нарахування відсотків лише протягом строку дії договору, а саме до 16 липня 2021 року.
В той же час позивачем наданий розрахунок заборгованості за відсотками, який виконаний за період з 16 червня 2021 року по 14 вересня 2021 року, тобто після закінчення строку дії кредитного договору.
З наведеного слідує, що кредитор не мав права після закінчення строку дії кредитного договору (з 17 липня 2021 року) нараховувати відповідачу заборгованість за простроченими відсотками у розмірі 24000 грн (26400-2400 (заборгованість за відсотками, нарахована в межах строку дії кредитного договору)).
Вирішуючи позовні вимоги про стягнення комісії у розмірі 800 грн, суд враховує правову позицію викладену у постанові Верховного Суду України від 06 листопада 2023 року № 204/224/21.
10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення частин першої, другої, п'ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний перелік складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною в договорі про споживчий кредит, - за кількістю днів, щомісяця, щокварталу) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та/або супутніх послуг банку, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб за кожним платіжним періодом за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не більше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно з частиною п'ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.
Визнання судом нікчемного правочину недійсним за вимогою сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, оскільки нікчемний правочин є недійсним в силу закону з моменту його укладення.
Схожі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 вересня 2022 року у справі № 755/11636/21 (провадження № 61-7098св22), від 08 лютого 2023 року у справі № 168/349/20 (провадження № 61-2223св21), та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 листопада 2022 року у справі № 755/9486/21 (провадження № 61-5581св22).
Таким чином, суд не вбачає підстав для задоволення вимог в частині стягнення заборгованості за комісією у розмірі 800 грн.
Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у розмірі 10400 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту у розмірі 8000 грн та заборгованість за відсотками у розмірі 2400 грн.
Згідно зі ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2488,44 грн ((2422,40+6000)*10400/35200) (а.с.34-39, 41, 58).
Судом враховано правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19, відповідно до якої витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).
Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 89, 141, 264 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ДІДЖИ ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ДІДЖИ ФІНАНС" заборгованість за договором про споживчий кредит №101873283 від 16 червня 2021 року, яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 8000 грн та заборгованості за відсотками у розмірі 2400 грн, а всього 10400 (десять тисяч чотириста) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ДІДЖИ ФІНАНС" судові витрати у розмірі 2488 (дві тисячі чотириста вісімдесят вісім) гривень 44 (сорок чотири) копійки.
У задоволенні решти позовних вимог ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ДІДЖИ ФІНАНС" - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ДІДЖИ ФІНАНС", місцезнаходження: м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, ідентифікаційний код 42649746.
Відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Головуючий