Справа № 204/11068/25
Провадження № 1-кп/204/1077/25
17 листопада 2025 року Чечелівський районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,
прокурора: ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченого: ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань кримінальне провадження № 12025042140000445 внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07.04.2025, за обвинуваченням: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Криничувате Софіївського району Дніпропетровської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, на утриманні нікого не маючого, реєстрації не маючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
Чечелівським районним судом міста Дніпра здійснюється судовий розгляд вищевказаного кримінального провадження.
У судовому засіданні прокурор подала клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 . Клопотання прокурора обґрунтовано наявністю ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України. В обґрунтування клопотання прокурор зазначила, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 4 до 8 років, тому усвідомлюючи невідворотність покарання та його наслідки, з метою уникнення відповідальності за вчинене ОСОБА_5 може переховуватись від суду. Про наявний ризик, який передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливість незаконно впливати на свідків, свідчить те, що з врахуванням того факту, що ОСОБА_5 відомі місце проживання свідків у даному кримінальному провадженні, є всі підстави вважати, що існує обґрунтований ризик незаконного впливу на свідків кримінального правопорушення з метою уникнення відповідальності за вчинене тяжке кримінальне правопорушення шляхом їх залякування, умовляння, пропонування неправомірної вигоди. Ураховуючи, що ОСОБА_5 займається незаконним збутом наркотичних засобів, та в червні 2025 року вчинив умисне кримінальне правопорушення, у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, тому є особою, яка зневажливо ставиться до норм чинного законодавства України, а отже є підстави вважати, що ОСОБА_5 може вчинити інше кримінальне правопорушення.
У судовому засіданні прокурор подане клопотання підтримала, просила суд його задовольнити.
Обвинувачений ОСОБА_5 у судовому засіданні просив обрати йому більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_4 у судовому засіданні проти задоволення клопотання прокурора заперечував. Звертав увагу суду, що до застосування запобіжного заходу ОСОБА_5 виявляв належну процесуальну поведінку, отже ризики у даному кримінальному проваджені мінімальні. Захисник просив суд змінити обраний обвинуваченому запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт або зменшити заставу до 20 прожиткових мінімумів доходів громадян.
Вислухавши клопотання прокурора, думку захисника, обвинуваченого, суд доходить таких висновків.
Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.
Згідно зі ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що обвинувачений, може здійснити такі дії: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Крім того, відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про запобіжний захід, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, необхідно враховувати в тому числі й вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим, вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого, міцність його соціальних зв'язків, наявність постійного місця роботи, навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання раніше застосованих запобіжних заходів та інше.
Судом встановлено, що інкриміноване обвинуваченому кримінальне правопорушення, відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії тяжкого, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 4 до 8 років. На думку суду вже лише ця обставина спонукає людину до вчинення дій, спрямованих на ухилення від кримінальної відповідальності, що кореспондується з позицією ЄСПЛ щодо необхідності оцінки ризику втечі у світлі фактів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню. Таким чином, наявний ризик можливого переховування обвинуваченого від суду. Також, при розгляді клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою судом враховується, що наразі в Україні діє правовий режим воєнного стану, у зв'язку з чим ОСОБА_5 може покинути територію Дніпропетровської області та України.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 не працює, не одружений, не має утриманців, не має місця реєстрації, таким чином характеризується відсутністю соціальних зв'язків та стримуючих факторів.
Оскільки кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду, перебуваючи на свободі, та під загрозою можливого застосування тяжкого покарання, у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованих злочинів, що є вагомим психологічним фактором, ОСОБА_5 може впливати на свідків, які не допитані в судовому засіданні. При цьому, слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК), таким чином на даний час існує ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Існування ризику передбаченого п.5 ч. 1 ст. 177 КПК України підтверджується тим, що обвинувачений не працює, постійного джерела доходів не має, тобто характеризуються відсутністю постійного, законного джерела доходу. Тому можна дійти висновку про наявність ризику вчинення ним інших кримінальних правопорушень.
У сукупності наведені обставини свідчать про достатні ризики втечі з метою ухилення від кримінальної відповідальності, впливу на свідків, а також вчинення інших кримінальних правопорушень, з урахуванням чого зміна обвинуваченому запобіжного заходу не буде дієвим у даному провадженні та не забезпечить його належної процесуальної поведінки, відтак клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу на більш м'який задоволенню не підлягає.
Таким чином, з метою забезпечення виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов'язків, попередження ризиків переховування від суду та впливу на свідків, вчинення іншого кримінального правопорушення, суд на даній стадії судового провадження вважає за доцільне продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 на строк 60 днів.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. В ухвалі суду зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину розмір застави визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ст. 194 КПК України на обвинуваченого повинні бути покладені обов'язки, передбачені п.п.1, 2, 3 ч. 5 цієї статті на строк не більше 2 (двох) місяців. У разі невиконання цих обов'язків обвинуваченим відносно нього можуть наступити наслідки, передбачені КПК України.
З огляду на викладене, враховуючи обставини кримінальних правопорушень, майновий стан обвинуваченого, дані про його особу, ризики кримінального провадження, суд вважає за доцільне визначити розмір застави у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто у розмірі 121120 гривень, саме такий розмір застави буде достатнім для забезпечення процесуальної поведінки обвинуваченого та у відповідності до ст. 194 КПК України покласти на обвинуваченого обов'язки, передбачені п. п. 1, 2, 3 ч. 5 цієї статті.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 176-179, 183, 193, 194, 197, 314-317, 315, 369- 372, 376, 392 КПК України, суд
Клопотання прокурора про продовження ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів до 15 січня 2026 року включно.
Визначити стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу в кримінальному провадженні у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто у розмірі 121120 грн.
У випадку внесення обвинуваченим ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначеної застави у розмірі 121120 гривень, вважати, що до нього обрано запобіжний захід у вигляді застави.
У випадку внесення застави зобов'язати обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком до 15 січня 2026 року виконувати наступні обов'язки: прибувати до прокурора або суду із встановленою періодичністю; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора або суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.
У задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу на більш м'який- відмовити.
Роз'яснити обвинуваченому, що в разі невиконання покладених на нього обов'язків, застава звертається в дохід держави, а до нього для забезпечення виконання визначених законом обов'язків, може бути застосовано інший запобіжний захід.
Копію ухвали направити до Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)» для виконання та вручити учасникам кримінального провадження.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складено 18 листопада 2025 року.
Суддя ОСОБА_1