г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області
Справа № 213/3793/25
Номер провадження 2-о/213/98/25
17 листопада 2025 року Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого - судді Мазуренка В.В., при секретарі Гусаровій О.С., за участі представника заявника, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , представник заявника - ОСОБА_2 , заінтересована особа: Територіальна громада в особі виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради, Територіальна громада в особі виконавчого комітету Довгинцівської районної у місті ради, про встановлення факту, що має юридичне значення, -
Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, вказуючи, що ОСОБА_3 на реєстраційному обліку перебувала за адресою АДРЕСА_1 , але фактично вона проживала з березня 2017 року і до дня смерті, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 без реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 , разом з заявником. Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина, за якою звернулась заявник, але якій було відмовлено через пропущений строк, та вказано, що вона не проживала разом з спадкодавцем тому строк пропущено. Просила встановити факт проживання зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини.
Письмові відзиви не подавались.
Заявник до суду не з'явилась. Представник заявника в судовому засіданні заявлені вимоги підтримала, посилалась на обставини викладені у заяві, після перерви надала заяву про розгляд справи за її відсутності.
Заінтересована особа: Територіальна громада в особі виконавчого комітету Довгинцівської районної у місті ради надали заяву про розгляд справи за їх відсутності, не заперечували проти заяви.
Заінтересована особа: Територіальна громада в особі виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради до суду не з'явились.
23.07.2025р. відкрито провадження.
В судовому засіданні були допитані свідки: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , які підтвердили факт проживання заявника та ОСОБА_3 з березня 2017р. по бул Європейському 3/41, по день смерті ОСОБА_3 , тобто по ІНФОРМАЦІЯ_1 . Свідок ОСОБА_5 підтвердила, що 09.07.2025р. було складено акт про проживання та вона його підписувала.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши сторони, суд вважає встановленими такі обставини.
У відповідності до положень ч.1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав відповідно до п.1 ч. 2 ст. 16 ЦК України є визнання права.
Також ст. 4 ЦПК України гарантовано право особи на звернення до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно правового змісту положень ст.ст. 12, 81, 82 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась ОСОБА_6 , матір'ю якої є ОСОБА_3 (а.с.8,31,43)
13.06.2015р. ОСОБА_7 зареєстрував шлюб з ОСОБА_6 , якій після реєстрації шлюбу було присвоєне прізвище ОСОБА_8 (а.с.9,32,45).
Таким чином встановлено, що заявник доводиться рідною донькою ОСОБА_3
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 (а.с.7,33), після смерті якої залишилась спадщина.
ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 на праві власності належить квартира по АДРЕСА_2 (а.с.10).
Заявник звернулась до нотаріуса для отримання спадщини після смерті ОСОБА_6 , але отримала відмову через пропуск строку т.як на момент смерті ОСОБА_6 була зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , а заявник з нею не була зареєстрована (а.с.12,13,27,34,49).
На підставі ч.ч. 3, 5 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу (шість місяців), він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно до Акту від 09.07.2025р. ОСОБА_3 проживала без реєстрації в квартирі АДРЕСА_3 з березня 2017 року по день смерті, тобто по ІНФОРМАЦІЯ_1 . За вказаною адресою ОСОБА_3 проживала разом зі своєю матір'ю ОСОБА_10 та донькою ОСОБА_1 (а.с.14,30).
Відповідно до п. 211 «Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженої наказом Міністра Юстиції України №20/5 від 03 березня 2004 року - доказом постійного проживання разом зі спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом зі спадкодавцем; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.
Метою звернення позивача до суду є встановлення факту його постійного проживання, як спадкоємця зі спадкодавцем на час відкриття спадщини для подальшого оформлення прав на спадкове майно в нотаріальному порядку на підставі ч. 3 ст. 1268 ЦК України.
У своїй ухвалі № 505/2085/14-ц від 14.09.2016 року Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшов висновку - «якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини. Згідно зі ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. З наведених підстав колегія суддів погоджується із висновками апеляційного суду про те, що відсутність реєстрації спадкоємця за останнім місцем проживання спадкодавця сама по собі не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини ч. 3 ст. 1268 ЦК України підтверджуються достатністю інших належних і допустимих доказів.»
Аналогічні правові висновки містяться в ухвалі Верховного Суду України № 6-7165св09 від 03 листопада 2010 року, рішенні Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6048327св14 від 11 листопада 2015 року, ухвалі Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6-20158св15 від 21 жовтня 2015 року.
В судовому засіданні встановлено, що від встановлення факту постійного проживання заявника зі спадкодавцем на час смерті залежить виникнення та зміна його майнових та немайнових прав, що пов'язані з можливістю звернення до нотаріуса за видачею свідоцтва про право на спадщину за законом, як спадкоємцем за законом першої черги.
Відповідно до ч. 1 ст. 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
Згідно роз'яснень викладених у п.п.2, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах спадкування" №7 від 30.05.2008 року, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.
З огляду на те, що в складі спадщини наявне нерухоме майно, в силу вимог ч. 1 ст. 1299 ЦК України спадкоємці зобов'язані зареєструвати право на спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна, для цього заявнику необхідно отримати свідоцтво про право на спадщину. Так як такі документи у заявниці відсутні, то вона звернулась до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, маючи за мету оформлення та видачу нотаріусом свідоцтва про право на спадщину.
Згідно положень ч. 2 ст. 1120 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
Таким чином, оскільки заявник, як спадкоємець за законом постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини в одному помешканні та протягом шести місяців з часу відкриття спадщини не заявив про свою відмову від спадщини, то він вважається таким, що прийняв спадщину.
Під час судового розгляду з письмових доказів та показань свідків встановлено, що заявник постійно проживала разом з спадкодавцем на час відкриття спадщини, за адресою: АДРЕСА_2 .
Метою встановлення факту спільного проживання заявниці зі спадкодавцем є необхідність реалізації права на оформлення спадкового майна, отже такий факт породжує юридичні наслідки; чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що заява обґрунтована, знайшла своє підтвердження у судовому засіданні та підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 13, 259, 264, 265, 293, 294, 315, 319, 354 ЦПК України, суд,-
Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення - задовольнити.
Встановити факт спільного проживання спадкоємця ОСОБА_1 разом зі спадкодавцем ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_2 , з березня 2017 року по день смерті ОСОБА_3 , тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 включно.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_4 .
Заінтересована особа Територіальна громада в особі виконавчого комітету Довгинцівської районної у місті ради, код ЄДРПОУ 05410872, вул. Володимира Великого, 32, м. Кривий Ріг.
Заінтересована особа Територіальна громада в особі виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради, код ЄДРПОУ 05520744, вул. Дніпропетровське шосе, 11, м. Кривий Ріг.
Суддя: В.В.Мазуренко