г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області
Справа № 213/4598/25
Номер провадження 2/213/1980/25
18 листопада 2025 року м. Кривий Ріг
Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого - судді Попова В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу №213/4598/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Короткий зміст позовних вимог.
Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 10 січня 2020 року між ТОВ «ГОУФІНГОУ» та ОСОБА_1 укладено електронний кредитний договір №3039720656/204395, за умовами якого відповідач отримав кредит у сумі 3 000,00 грн строком на 30 днів зі сплатою процентів за користування кредитом - 1,85% в день. Відповідач не вжив заходів для повернення кредиту та сплати процентів, у зв'язку із чим утворилася заборгованість. 31 травня 2021 року між ТОВ «ГОУФІНГОУ» та ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП» укладено договір факторингу № 1-31/05/21, на підставі якого ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП» набуло право вимоги до боржників, зокрема відповідача за договором №3039720656/204395. 03 червня 2021 року між ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП» та ТОВ «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» укладено договір відступлення права вимоги № 1-03/06/2021, відповідно до умов якого ТОВ «ГОУФІНГОУ» відступило позивачу право вимоги до боржників, зокрема до відповідача. Заборгованість відповідача за кредитним договором станом на 26 травня 2025 року становить 7 384,50 грн і складається із простроченої заборгованості за сумою кредиту - 3 000,00 грн та простроченої заборгованості за процентами - 4 384,50 грн. Просить стягнути з відповідача зазначену суму заборгованості, сплачений судовий збір у сумі 2 422,40 грн.
Процесуальні дії у справі.
29 серпня 2025 року позовна заява надійшла до суду.
11 вересня 2025 року судом отримано інформацію щодо зареєстрованого місця проживання (перебування) відповідача.
11 вересня 2025 року позовну заяву залишено без руху.
18 вересня 2025 року усунуто недоліки.
19 вересня 2025 року позовна заява прийнята до розгляду, провадження у справі відкрито. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Інші процесуальні дії у справі судом не здійснювались.
Заяви, клопотання.
Представник позивача надав заяву про розподіл судових витрат, просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 500,00 грн, на підтвердження вартості яких надав докази.
Відповідач відзив на позов не подав.
У зв'язку з ненаданням відповідачем відзиву, суд приходить до висновку про вирішення справи за наявними матеріалами.
Фактичні обставини, встановлені судом.
10 січня 2020 року між ТОВ «ГОУФІНГОУ» та ОСОБА_1 укладено електронний договір про надання фінансового кредиту №3039720656/204395, за умовами якого кредитодавець надає відповідачу кредит у розмірі 3 000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.
Кредит надається строком на 30 днів, тобто до 08 лютого 2020 року. Строк дії договору - 30 днів, але в будь-якому разі цей договір діє до повного виконання клієнтом своїх зобов'язань за цим договором (п.1.2 договору).
За користування кредитом клієнт сплачує товариству 675,25% річних від суми кредиту в розрахунку 1,85% на добу. Тип процентної ставки - фіксована.
Кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, зазначеної клієнтом.
Згідно з п.2.3. договору обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за цим договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з першого дня надання кредиту клієнту (перерахування грошових коштів на банківський рахунок, вказаний клієнтом) до дня повного погашення заборгованості за кредитом (зарахування грошових коштів на поточний рахунок товариства) включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом.
Клієнт має право продовжити строк надання кредиту, оплативши не пізніше останнього дня терміну повернення кредиту, зазначеного в графіку розрахунків, в повному обсязі нараховані проценти по кредиту (п.3.3.3. договору).
Відповідно до п.5.2 договору всі зміни і доповнення до цього договору оформлюються шляхом підписання сторонами додатків і додаткових угод з використанням одноразового ідентифікатора відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію».
У розділі 7 договору «реквізити та підписи сторін» зазначено реквізити рахунку ОСОБА_1 : 4314 - 03xx - xxxx - 9497.
Договір підписаний відповідачем з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором R6896.
Сторонами договору також підписано додаток 1 до договору - графік розрахунків та орієнтовна сукупна вартість кредиту, де сумою нарахованих процентів за користування кредитом зазначено 1 665,00 грн, до оплати всього - 4 665,00 грн.
Згідно з інформаційною довідкою Вих. № 2025-ПО/217 від 19 серпня 2025 року ТОВ «Платежі Онлайн» як технологічний оператор платіжних послуг повідомляє, що на сайті торговця через платіжний сервіс «Platon» проведено транзакції, зокрема видача кредиту у сумі 3 000,00 грн на платіжну картку № НОМЕР_1 , емітентом якої є АТ КБ «ПРИВАТБАНК».
Таким чином, кредитодавцем виконано обов'язок з надання кредитних коштів.
Відповідач свої зобов'язання перед кредитором не виконав, внаслідок чого утворилася заборгованість.
31 травня 2021 року між ТОВ «ГОУФІНГОУ» та ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП» укладено договір факторингу № 1-31/05/21, на підставі якого ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП» набуло право вимоги до боржників, зокрема відповідача за договором №3039720656/204395.
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу позивач набув право вимоги за кредитним договором №3039720656/204395 до ОСОБА_1 на загальну суму 7 384,50 грн.
03 червня 2021 року між ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП» та «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» укладено договір відступлення права вимоги №1-03/06/2021, згідно з умовами якого ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП» відступило позивачу права вимоги за кредитним договором.
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору відступлення права вимоги позивач набув право вимоги за кредитним договором №3039720656/204395 до ОСОБА_1 на загальну суму 7 384,50 грн.
Отже, ТОВ «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» придбало право вимоги до відповідача за вищезазначеним кредитним договором.
Згідно з наданим позивачем документом під назвою «виписка з особового рахунку» станом на 26 травня 2025 року заборгованість за кредитним договором становить 7 384,50 грн, що складається з простроченої заборгованості за сумою кредиту у розмірі 3 000,00 грн та простроченої заборгованості за процентами - 4 384,50 грн.
Зміст спірних правовідносин.
Встановленим обставинам відповідають правовідносини із зобов'язань за кредитним договором та недопустимості односторонньої відмови від виконання зобов'язань, а також щодо наслідків неналежного виконання зобов'язань.
Норми права, які застосовує суд.
Відповідно до ст.ст.525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до пункту 6 частини 1 цієї статті Закону, електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до ч.2 ст.1050, ч.2 ст.1054 ЦК України позичальник зобов'язується повертати кредит та сплачувати проценти за користування ним у розмірах та на умовах, встановлених договором. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути кредит частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст.610 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Крім того відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.
Згідно зі ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Нормою ст.625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. За приписами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених ст. 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом згідно зі статтею 514 ЦПК України.
Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов'язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (ч. 3 ст. 656 ЦК України); (б) дарування (ч. 2 ст. 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України).
Висновок суду.
Судом встановлено, що позивачем підтверджений факт укладення відповідачем кредитного договору з первісним кредитором, надання первісним кредитором кредитних коштів, порушення ОСОБА_1 взятих на себе зобов'язань, набуття позивачем права вимоги до відповідача за цим договором.
Відповідачем порушувалися умови кредитного договору, кошти на повернення кредиту не сплачувалися, що призвело до виникнення заборгованості.
При визначенні розміру заборгованості суд бере до уваги, що позивачем не надано розрахунок заборгованості первісного кредитора, який містить відомості про щоденні нарахування, складові заборгованості та їхній розмір.
Тому судом самостійно розраховано розмір процентів за користування кредитом протягом передбаченого умовами договору строку кредитування (30 днів): 3 000 х 1,85% х 30 = 1 665,00 грн. Саме такий розмір процентів передбачено і додатком до договору.
Таким чином, судом встановлено, що заборгованість відповідача за тілом кредиту становить 3 000,00 грн, за процентами - 1 665,00 грн. Наявність та розмір таких заборгованостей відповідачем не спростовано, виписки з особового рахунку та контррозрахунку заборгованості не надано, а тому вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 4 665,00 грн підлягають задоволенню.
При вирішенні питання про доцільність стягнення заборгованості за простроченими процентами у розмірі 2 719,50 грн (4 384,50 - 1 665,00) суд враховує правові висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16.
Велика Палата Верховного Суду наголошує, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за "користування кредитом" (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).
Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.
Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно "користуватися кредитом", натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за "користування кредитом") за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.
Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред'явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред'явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.
Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за "користування кредитом" поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов'язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.
Велика Палата Верховного Суду зауважує, що зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов'язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов'язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 ЦК України.
За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов'язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.
Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.
Регулятивні відносини між сторонами кредитного договору обмежені, зокрема часовими межами, в яких позичальник отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг (строком кредитування та визначеними у його межах періодичними платежами). Однак якщо позичальник порушує зобов'язання з повернення кредиту, в цій частині між ним та кредитодавцем регулятивні відносини трансформуються в охоронні.
Інакше кажучи, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (пункт 6.28)).
На період після прострочення виконання зобов'язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника - обов'язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.
Велика Палата Верховного Суду зауважує, що підхід, за якого проценти за "користування кредитом" могли нараховуватися та стягуватися за період після закінчення строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, не тільки не відповідає правовій природі таких процентів, а й призводить до вочевидь несправедливих результатів.
Отже, у разі порушення позичальником зобов'язання з повернення кредиту настає відповідальність - обов'язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.
Також Велика Палата Верховного Суду нагадує, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (пункт 8.22)).
При цьому компенсаторний характер процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, не свідчить про те, що вони є платою боржника за "користування кредитом" (тобто можливістю правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу). Такі проценти слід розглядати саме як міру відповідальності. На відміну від процентів за "користування кредитом", до процентів річних, передбачених зазначеною статтею, застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.
Отже, в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. Вказаний висновок сформульований в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (пункт 54) та від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19). Велика Палата Верховного Суду вважає, що підстав для відступу від цього висновку немає.
Під час розгляду справи встановлено, що строк дії договору - 30 днів, кредит надається до 08 лютого 2020 року (п.1.2. договору). Пунктом 3.3.3. договору передбачено право клієнта продовжити строк надання кредиту, оплативши не пізніше останнього дня терміну повернення кредиту, зазначеного в графіку розрахунків, в повному обсязі нараховані проценти по кредиту. Відповідно до п.5.2 договору всі зміни і доповнення до цього договору оформлюються шляхом підписання сторонами додатків і додаткових угод.
Позивачем не доведено продовження строку дії договору, підписані додатки та додаткові угоди до позову не додано.
Умови п. 1.2 та п.2.3. договору, згідно з якими договір діє до повного виконання клієнтом своїх зобов'язань за цим договором і проценти за користування кредитом нараховуються до дня повного погашення заборгованості, суд вважає неправомірними з огляду на те, що сторони не можуть з посиланням на принцип свободи договору домовитись про те, що їхні відносини будуть регулюватися певною нормою закону за їхнім вибором, а не тією нормою, яка регулює їхні відносини, виходячи з правової природи останніх.
Зазначене не означає, що сторони не можуть домовитися про те, що в разі прострочення повернення кредиту позичальник сплачує кредитору проценти саме як міру відповідальності, зокрема в тому ж розмірі, в якому він сплачував проценти як плату за наданий кредит, або в іншому розмірі. Водночас така домовленість за правовою природою є домовленістю про сплату процентів річних у визначеному договором розмірі на підставі статті 625 ЦК України.
Тобто зазначення у договорі умови, згідно з якою проценти за "користування кредитом" нараховуються не лише в межах строку кредитування, а й після спливу такого строку, тобто до моменту повного фактичного повернення кредитних коштів, свідчать про помилкове розуміння правової природи процентів, які сплачуються позичальником у випадку прострочення грошового зобов'язання. Проценти, які можуть бути нараховані поза межами строку кредитування (чи після вимоги про дострокове погашення кредиту), є мірою цивільно-правової відповідальності та сплачуються відповідно до положень статті 625 ЦК України.
Викладене узгоджується з висновками, викладеними у постанові в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16.
Тому суд вважає, що нарахування прострочених процентів за користування кредитом після закінчення строку дії договору є безпідставним.
Після спливу визначеного договором строку кредитування права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Умова кредитного договору щодо обов'язку позичальника сплачувати проценти за користування кредитом поза межами строку кредитування не відповідає нормам законодавства, а тому є нікчемною.
Позивачем позовні вимоги в порядку ст. 625 ЦК України не заявлено.
Доведення позивачем умов кредитування і наявності заборгованості є обов'язком позивача, виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого ст.12 ЦПК України. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18 березня 2019 року у справі №61-28582ск18.
Таким чином, обставини, на які посилається позивач як на підстави для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за простроченими процентами у розмірі 2 719,50 грн, не знайшли своє підтвердження при розгляді справи, тому така вимога не підлягає задоволенню.
Отже, оцінивши кожний доказ з точки зору їх належності та допустимості, а сукупність доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню: стягненню з відповідача заборгованості за кредитним договором у розмірі 4 665,00 грн, що складається з заборгованості за кредитом - 3 000,00 грн, заборгованості за процентами - 1 665,00 грн.
Щодо розподілу судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір у розмірі 1 530,23 грн (63,17%).
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 500,00 грн.
Як передбачено статтею 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, які підлягають розподілу між сторонами.
З урахуванням часткового задоволення позовних вимог та відсутності клопотання відповідача про зменшення витрат підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 632,85 грн (63,17%).
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 13, 81, 89, 137, 141, 263, 265, 274-279 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» заборгованість за кредитним договором №3039720656/204395 від 10 січня 2020 року у розмірі 4 665 (чотири тисячі шістсот шістдесят п'ять) грн 00 коп ., з яких: заборгованість за кредитом - 3 000,00 грн, заборгованість за нарахованими процентами - 1 665,00 грн.
У задоволенні решти позовних вимоги - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» 1 530,23 грн на відшкодування сплаченого судового збору, а також витрати на правничу допомогу у розмірі 6 632,85 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН», місцезнаходження: вул. Саперне Поле, будинок 12, інше, нежитлове приміщення 1008, м. Київ, код ЄДРПОУ 44243120.
Відповідач: ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Повне судове рішення складено 18 листопада 2025 року.
Головуючий суддя В.В. Попов/