справа № 208/12697/24
провадження № 1-кс/208/2831/25
17 листопада 2025 р. м. Кам'янське
Заводський районний суд міста Кам'янського в складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,
за участі прокурора: ОСОБА_3 ,
підозрюваного: ОСОБА_4 ,
захисника: ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду № 7 м.Кам'янське клопотання слідчого СВ Маріупольського РУП ГУНП в Донецькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 , погоджене прокурором Маріупольської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 , за матеріалами кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12024052770000414 від 31.10.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в с. Кодацьке, Синельниківського р-ну, Дніпроперовської області, громадянина України, освіта середня, неодружений, військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації, перебуває на посаді навідника 3 аеромобільного відділення 3 аеромобільного взводу 5 аеромобільної роти 2 аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», раніше не судимий, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2
підозрюваного у вчиненні у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України
І. Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається.
До Заводського районного суду міста Кам'янського надійшло вказане клопотання, в обґрунтування якого слідчий, за погодженням з прокурором, зазначає, що в провадженні СВ Маріупольського РУП ГУНП в Донецькій області перебувають матеріали кримінального провадження № 12024052770000414 від 31.10.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, згідно ст. 1 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
На підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в України» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався і діє дотепер.
Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 06.12.2023 № 342, солдата ОСОБА_4 призначено на посаду навідника 3 аеромобільного відділення 3 аеромобільного взводу 5 аеромобільної роти 2 аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 .
Таким чином, солдат ОСОБА_4 в розумінні вимог ст. ст. 18, 19, 22, 401, диспозиції ст. 407 КК України є військовослужбовцем, тобто суб'єктом вказаного злочину та останньому було достеменно відомо про несення військової служби у час воєнного стану.
Згідно до ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.
Являючись військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період солдат ОСОБА_4 , відповідно до вимог ст. ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1 - 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України, бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців.
Відповідно до ст. 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові.
За приписами статей 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов'язків зобов'язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місці служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).
Відповідно до п. п. 1, 3 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять), чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
Проте, солдат ОСОБА_4 , достовірно знаючи свої обов'язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов'язку і проходження військової служби, та маючи можливість належно їх виконувати, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, свідомо допустив їх порушення та вчинив військовий злочин проти встановленого порядку проходження військової служби за наступних обставин.
Так, у зв'язку з виконанням завдань за призначенням, пов'язаних із захистом незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України військова частина НОМЕР_1 виконує завдання за призначенням на території Донецької області.
21.12.2023 солдат ОСОБА_4 усвідомлюючи реальну можливість участі у веденні бойових дій, вирішив не виконувати свої обов'язки щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України та взагалі ухилитися від військової служби у військовій частині НОМЕР_1 .
21.12.2023 (більш точно час під час досудового розслідування не встановлено), солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації в умовах воєнного стану та проходячи її на посаді навідника 3 аеромобільного відділення 3 аеромобільного взводу 5 аеромобільної роти 2 аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 , діючи умисно, з метою тимчасового ухилення від військової служби, незаконно припинив виконувати свій конституційний обов'язок по захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності України, в умовах воєнного стану, в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1 - 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, без відповідних дозволів командирів, начальників, самовільно залишив місце служби на території пункту тимчасової дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_1 , яке розташоване в АДРЕСА_3 , а вільний час використовував на власний розсуд, поза межами тимчасової дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_1 , не пов'язуючи його із виконанням обов'язків з військової служби з метою тимчасово ухилитися від військової служби.
31.10.2024 стосовно солдата ОСОБА_4 складено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України та у зв'язку з неможливістю встановити місцезнаходження останнього, у спосіб, передбачений КПК України, а саме в порядку ч. 2 ст. 135, ч. 1 ст. 278 КПК України письмове повідомлення про підозру вручено для передачі, за останнім місцем роботи (служби) підозрюваного - представнику військової частини НОМЕР_1 .
Крім того, 31.10.2024 у зв'язку із неможливістю встановити місце знаходження військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_4 було оголошено у розшук.
17.11.2025 ОСОБА_4 було затримано на підставі ухвали слідчого судді Заводського районного суду міста Кам'янського від 22.07.2025.
В клопотанні слідчий, за погодженням з прокурором, просить застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб, із визначення розміру застави у розмірі 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, з покладенням обов'язків, визначених ч. 5 ст. 194 КПК України, зазначаючи, що ОСОБА_4 може здійснити спроби переховатися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інші кримінальні правопорушення.
ІІ. Позиції учасників у судовому засіданні.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав подане клопотання та просив його задовольнити у повному обсязі, надавши пояснення, аналогічні викладеним у клопотанні.
Підозрюваний ОСОБА_4 та його захисник - адвокат ОСОБА_5 заперечували проти задоволення клопотання, просили обрати запобіжний захід у виді домашнього арешту, в обґрунтування якого зазначили, що протягом останніх 2 років підозрюваний проживав за місцем проживання, жодних повісток слідчого він не отримував. Крім того, до РУП Синельниківського району він прийшов самостійно у кримінальному провадженні, де він визнаний як потерпілий, для надання показів щодо майна, яке в нього було викрадено. Про те, що він перебуває в розшуку йому нічого відомо не було, він не від кого не переховувався.
ІІІ. Положення закону, якими керувався слідчий суддя при постановленні ухвали.
Згідно із ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження є запобіжні заходи (п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК).
Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: (1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; (2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; (3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
Слідчий суддя відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою. Запобіжні заходи застосовуються під час досудового розслідування - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора (частини 3, 4 ст. 176 КПК).
Статтею 177 КПК України встановлено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам, зокрема:
(1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
(2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
(3) незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні;
(4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
(5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: (1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; (2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказують детектив та прокурор; (3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 КПК, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок не встановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень (ч. 1 ст. 42 КПК).
Згідно із ч. 1 ст. 12 КПК України, під час кримінального провадження ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом.
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 (ч. 1 ст. 183 КПК).
Згідно із ч. 1 ст. 182 КПК України, застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу.
IV. Встановлені слідчим суддею обставини, мотиви, з яких слідчий суддя виходив при постановленні ухвали.
Під час розгляду клопотання слідчий суддя встановив наступні обставини та дійшов таких висновків.
Щодо обґрунтованості підозри.
Згідно із усталеною судовою практикою, яка обґрунтовується рішеннями Європейського суду з прав людини (у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011, у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28.10.1994 та у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Також, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином, і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Саме з огляду на таке розуміння обґрунтованості підозри слідчий суддя вирішував це клопотання, та дійшов висновку про те, що описана у клопотанні фабула, в сукупності з наданими прокурором поясненнями та матеріалами кримінального провадження, свідчать про наявність у діях ОСОБА_4 ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України.
Слід однак зауважити, що на цьому етапі провадження слідчий суддя не вирішував тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, винуватість чи невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі оцінки сукупності отриманих відомостей лише визначив, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою (за стандартом «обґрунтованої підозри») для застосування щодо неї запобіжного заходу.
Обґрунтованість повідомленої ОСОБА_4 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України підтверджується зібраними під час досудового розслідування належними та допустимими доказами у їх сукупності, зокрема: матеріалами службового розслідування, допитами свідків та іншими зібраними під час досудового розслідування доказами в їх сукупності.
Отже, оцінивши наведені вище докази в їх сукупності, слідчий суддя дійшов висновку, що досліджених матеріалів достатньо для того, щоб в межах судового контролю, який наразі здійснюється, дійти висновку про наявність обґрунтованої підозри.
Щодо існування ризиків
Прокурор, наполягаючи на застосуванні до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, окрім обґрунтованості підозри останнього у вчиненні кримінальних правопорушень, вказує також на існування ризиків, які дають підстави вважати, що підозрюваний може: (1) переховуватися від органів досудового розслідування та суду; (2) незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні; (3) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; (4) вчиняти інші кримінальні правопорушення.
На переконання слідчого судді, ризики, що дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірної можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.
Водночас, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Перевіряючи існування зазначених прокурором ризиків, слідчий суддя установив таке.
(1) Ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду.
ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину за який, передбачено понесення винною особою покарання у вигляді позбавлення волі строком від 5 до 10 років, у зв'язку із чим, розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання підозрюваного винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення понесення покарання.
(2) Ризик незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні.
ОСОБА_4 може вплинути на свідків, які разом із ним проходять військову службу в одній військовій частині, що фактично створить умови для здійснення впливу на безпосередніх свідків, у тому числі шляхом залякування та здійснення стосовно останніх насильницьких дій. Слід зазначити, що ризик незаконного впливу на свідків залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст. 23 КПК України. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України.
Тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Отже, на переконання слідчого судді, є доведеним ризик того, що підозрюваний ОСОБА_4 з метою уникнення від покарання, яке йому загрожує у разі доведення його винуватості перед судом, може здійснити спроби незаконного впливу на свідків, зокрема, шляхом вмовляння, підкупу або погроз, що може призвести до зміни їх показів у судовому провадженні, а це, у свою чергу може призвести до уникнення підозрюваним законного справедливого покарання.
(3) Ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином
ОСОБА_4 розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, наслідки та ризик втечі для нього, при цьому як військовослужбовець маючи певну підтримку серед інших військовослужбовців може будь-яким чином здійснювати вплив на свідків або інших підозрюваний. Імовірність впливу на свідків за допомогою насилля складатиме суть ризику вчинити інше кримінальне правопорушення або перешкоджання кримінальному провадженню будь-яким чином.
Крім цього, підозрюваний перебуваючи на волі, з метою ухилитись від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, в якому підозрюється, як військовослужбовець може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення досудового розслідування.
(4) Ризик вчиняти інші кримінальні правопорушення підтверджується
ОСОБА_4 , вчиняючи самовільне залишення місця служби, в умовах особливого періоду, фактично відмовився виконувати бойові завдання та наказ командира підрозділу щодо виконання свої службових обов'язків на бойових позиціях в умовах воєнного стану, що само по собі утворює склад іншого злочину за ст. 402 ч. 4 КК України.
Мотиви слідчого судді щодо запобіжного заходу, який слід застосувати щодо підозрюваного та інші питання
Оскільки раніше було встановлено обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України та наявність декількох ризиків, то з метою забезпечення дієвості кримінального провадження, застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного є об'єктивно необхідним. Тому наступним кроком буде визначення, запобіжного заходу, який належить застосувати.
Прокурор просив застосувати щодо ОСОБА_4 найбільш суворий запобіжний захід - тримання під вартою на 60 днів, без визначення розміру застави, покликаючись на обґрунтованість підозри та наявність ризиків. Прокурор вважав, що застосування більш м'яких запобіжних заходів, передбачених КПК України, не забезпечить виконання підозрюваним своїх обов'язків та не запобігатиме існуючим ризикам.
Як зазначалося раніше, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Запобіжний захід у виді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років (п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК).
Відомостей, які свідчили б про неможливість застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, сторонами не надано.
Строк дії ухвали суду про тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання затриманого - з моменту затримання (частини 1, 2 ст. 197 КПК України).
Зважаючи на встановлені судом ризики, про які йшлося вище, слідчий суддя дійшов висновку про необхідність застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк 60 днів.
Оцінюючи можливість застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, слідчий суддя, врахував наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України. Така оцінка стосується перспективних фактів, тому слідчий суддя використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м'які запобіжні заходи, зокрема застава, домашній арешт та інші, не зможуть запобігти визначеним ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього, а тому у задоволені клопотання підозрюваного та захисника про обрання цілодобового домашнього арешту слід відмовити.
На переконання слідчого судді, застосування щодо ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою, буде недостатнім для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків та для запобігання реалізації ним встановлених ризиків. Ця позиція слідчого судді обґрунтовується сукупністю усіх без винятку обставин, наведених раніше у цій ухвалі, з урахуванням відомостей про особу підозрюваного.
Слідчий суддя також враховує, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення дієвості кримінального провадження, тобто досягнення його завдань, чого можливо досягнути лише за умови нівелювання ризиків кримінального провадження. За таких обставин, необхідним є саме тримання підозрюваного під вартою, оскільки застосування більш м'якого запобіжного заходу у цьому кримінальному провадженні буде не недієвим. Домашній арешт, пов'язаний з доступом підозрюваного до технічних засобів, безпосередніх соціальних контактів з іншими особами, що також може завадити виконанню завдань кримінального провадження на цьому його етапі.
Тому, враховуючи вищевикладене, слідчий суддя дійшов висновку, що щодо ОСОБА_4 слід застосувати винятковий запобіжний захід у виді тримання під вартою та таке обмеження права підозрюваного на свободу не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки існують ознаки суспільного інтересу, які, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.
Попри це, згідно із ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Щодо визначення розміру застави
Визначаючись із розміром застави, слідчий суддя врахував таке.
В клопотанні про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 слідчий, за погодженням з прокурором, просить слідчого суддю застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб без визначення розміру застави.
Водночас, у випадку обрання альтернативного запобіжного заходу у виді застави, слідчий, за погодженням з прокурором, просить визначити заставу у розмірі 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Зважаючи на встановлені судом ризики, про які йшлося вище, слідчий суддя дійшов висновку про необхідність застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк 60 днів.
Попри це, згідно із ч.8 ст.176 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.
ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, відтак, враховуючи положення ч.8 ст.176 КПК України, відносно підозрюваного у даному кримінальному провадженні може бути обрано запобіжний захід виключно у виді тримання під вартою, тому у цій частині у задоволенні клопотання прокурора слід відмовити.
За таких умов, слідчий суддя вважає, що до підозрюваного ОСОБА_4 слід застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави, оскільки ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України.
Що стосується клопотання захисника про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, слідчий суддя зазначає, що захисником не надано суду належних і допустимих доказів на підтвердження обставин при вирішенні зазначеного клопотання.
Керуючись ст. ст. 131, 132, 176 - 178, 182 - 184, 193, 194, 196, 309, 376 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання слідчого СВ Маріупольського РУП ГУНП в Донецькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 , погоджене прокурором Маріупольської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 , за матеріалами кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12024052770000414 від 31.10.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 - задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 15.01.2026.
Строк тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рахувати з моменту його затримання, з 08:45 год. 17.11.2025.
У задоволенні клопотання підозрюваного ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_8 про обрання запобіжного заходу у виді домашнього арешту - відмовити.
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Копію ухвали негайно вручити підозрюваному, захиснику, прокурору.
Повний текст ухвали складено і проголошено 18.11.2025 о 16:50 год.
Слідчий суддя: ОСОБА_1