17 листопада 2025 року справа № 580/740/25
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рідзеля О.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Солом'янського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити дії,
17.10.2025 у Черкаський окружний адміністративний суд із Шостого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду надійшла справа за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Солом'янського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві (далі - відповідач), в якому позивач просить:
визнати неправомірними дії Солом'янського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві, яка проявилася в тому, що начальник Солом'янського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_2 відмовив у задоволенні запиту на інформацію від 22 грудня 2024 року, який подавався з метою уточнення відповіді на скаргу від 13 листопада 2024 року, в частині надання інформації про подію, яка показана на відео, що міститься за посиланням https://youtu.be/Bw1LVn9MSrIsi=UZO2r4WFF-w-EZ8Y, про те, чи є (була) особа, що була одягнена у формений одяг працівника поліції, і при цьому на вимогу громадянина ОСОБА_3 не пред'явила своє службове посвідчення, а також нападала на громадянина ОСОБА_3 , працівником поліції;
зобов'язати Солом'янське управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві надати відповідь на запит на інформацію від 22 грудня 2024 року, який подавався з метою уточнення відповіді на скаргу від 13 листопада 2024 року, в частині надання інформації про подію, яка показана на відео, що міститься за посиланням https://youtu.be/Bw1LVn9MSrI?si=UZO2r4WFF-w-EZ8Y, про те, чи є (була) особа, що була одягнена у формений одяг працівника поліції, і при цьому на вимогу громадянина ОСОБА_3 не пред'явила своє службове посвідчення, а також нападала на громадянина ОСОБА_3 , працівником поліції;
визнати неправомірними дії Солом'янського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві, яка проявилася в тому, що начальник Солом'янського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_2 відмовив у задоволенні запиту на інформацію від 22 грудня 2024 року, який подавався з метою уточнення відповіді на скаргу від 13 листопада 2024 року, в частині надання інформації про подію, яка показана на відео, що міститься за посиланням https://youtu.be/Bw1LVn9MSrIsi=UZO2r4WFF-w-EZ8Y, про те, чи є (була) особа, яка мала бодікамеру, позиціонувала себе як співробітник поліції, не була одягнена у формений одяг працівника поліції, і при цьому на вимогу громадянина ОСОБА_3 не пред'явила своє службове посвідчення, а також здійснила на власний телефон фіксацію облікових даних громадянина ОСОБА_3 , працівником поліції;
зобов'язати Солом'янське управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві надати відповідь на запит на інформацію від 22 грудня 2024 року, який подавався з метою уточнення відповіді на скаргу від 13 листопада 2024 року, в частині надання інформації про подію, яка показана на відео, що міститься за посиланням https://youtu.be/Bw1LVn9MSrIsi=UZO2r4WFF-w-EZ8Y, про те, чи є (була) особа, яка мала бодікамеру, позиціонувала себе як співробітник поліції, не була одягнена у формений одяг працівника поліції, і при цьому на вимогу громадянина ОСОБА_3 не пред'явила своє службове посвідчення, а також здійснила на власний телефон фіксацію облікових даних громадянина ОСОБА_3 , працівником поліції;
визнати неправомірними дії Солом'янського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві, яка проявилася в тому, що начальник Солом'янського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_2 відмовив у задоволенні запиту на інформацію від 22 грудня 2024 року, який подавався з метою уточнення відповіді на скаргу від 13 листопада 2024 року, в частині надання інформації про подію, яка показана на відео, що міститься за посиланням https://youtu.be/Bw1LVn9MSrIsi=UZO2r4WFF-w-EZ8Y, про те, чи була особа, яка здійснила напад на громадянина ОСОБА_3 , та яка постійно знаходилася біля працівників поліції, працівником поліції, а також про те, чи було встановлено особу цього нападника, та про те, чи надавалася правова оцінка діям нападника, а саме, нападу на громадянина ОСОБА_3 ;
зобов'язати Солом'янське управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві надати відповідь на запит на інформацію від 22 грудня 2024 року, який подавався з метою уточнення відповіді на скаргу від 13 листопада 2024 року, в частині надання інформації про подію, яка показана на відео, що міститься за посиланням https://youtu.be/Bw1LVn9MSrIsi=UZO2r4WFF-w-EZ8Y, про те, чи була особа, яка здійснила напад на громадянина ОСОБА_3 , та яка постійно знаходилася біля працівників поліції, працівником поліції, а також про те, чи було встановлено особу цього нападника, та про те, чи надавалася правова оцінка діям нападника, а саме, нападу на громадянина ОСОБА_3 .
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач не надав інформації на його запит від 22.12.2024, чим порушив право на отримання публічної інформації.
Ухвалою суду від 22.10.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідач відзиву на позов не подав.
Оцінивши заявлені доводи та аргументи сторін, дослідивши письмові докази у справі, суд встановив таке.
22.12.2024 позивач звернувся до Солом'янського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві із запитом на інформацію, в якому зазначив, що 12.11.2024 в мережі Інтернет набула розголосу подія, яка відбулася 14 жовтня 2024 року на залізничному вокзалі у місті Києві.
13.11.2024 позивач звернувся, зокрема, до Національної поліції України зі скаргою, в якій просив перевірити, чи є окремі особи працівниками поліції.
Позивачем зазначено, що із відповіді на скаргу не зрозуміло, чи невідомі особи, які позиціонували себе як працівники поліції, є (були) працівниками поліції.
З огляду на наведене, позивач у запиті просив:
проінформувати про те, чи є (була) особа 1 працівником поліції, якщо так, то вказати посаду, прізвище, ім'я та по-батькові зазначеного працівника поліції;
проінформувати про те, чи є (була) особа 2 працівником поліції, якщо так, то вказати посаду, прізвище, ім'я та по-батькові зазначеного працівника поліції;
проінформувати про те, чи є (була) особа 3 працівником поліції, про те, чи було встановлено особу цієї особи 3, про те, чи надавалася правова оцінка діям особи 3, а саме, нападу особи 3 на громадянина ОСОБА_3 .
На вказаний запит позивача, відповідач листом від 13.01.2025 №10424-2025 повідомив, що особа, відносно, якої спрямований запит, є суб'єктом персональних даних. У даному запиті відсутня письмова згода вищевказаного громадянина про передачу його персональних даних третім особам.
Водночас, відповідно до частини 2 статті 11 Закону України «Про інформацію», не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків визначених законом і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини.
Також, вказано, що відповідно до розпорядження Київської міської адміністрації «Про створення груп оповіщення резервістів та військовозобов'язаних на території м. Києва» від 04.10.2024 № 1163 створено групи оповіщення резервістів та військовозобов'язаних на території м. Києва, тому керуючись вимогами наказу МВС України від 12.07.2023 № 573 «Про затвердження Переліку відомостей, що становлять службову інформацію в системі Міністерства внутрішніх справ України» участь у здійсненні заходів правового режиму воєнного стану, охорони об'єктів критичної інфраструктури та об'єктів, що забезпечують життєдіяльність населення, розподіл особового складу по пунктах управління (групах) інформація про працівників поліції не підлягає розповсюдженню.
Не погоджуючись із ненаданням інформації на запит, позивач звернувся в суд з цим позовом.
Суд врахував, що відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.ч.1-2 ст.34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань; кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації, здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації врегульовані Законом України від 2 жовтня 1992 року №2657-XІІ «Про інформацію» (далі - Закон №2657-XІІ), Законом України від 13 січня 2011 року №2939-VІ «Про доступ до публічної інформації» (далі - Закон №2939-VІ) та іншими нормативно-правовими актами.
Частина 1 ст.3 Закону №2657-XІІ встановлює право кожного на вільне одержання, використання, поширення, зберігання та захист інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.
Відповідно до ст.1 Закону №2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Право на доступ до публічної інформації гарантується: обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом. Доступ до інформації забезпечується шляхом: надання інформації за запитами на інформацію (п.1 ч.1 ст.3, п.2 ч.1 ст.5 Закону №2939-VІ).
Суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації згідно з ч.1 ст.12 Закону №2939-VІ є:
1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень;
2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону;
3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.
Відповідно до ч.1 ст.13 Закону №2939-VІ розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються:
1) суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання;
2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів;
3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків;
4) суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них;
5) юридичні особи публічного права, державні/комунальні підприємства або державні/комунальні організації, що мають на меті одержання прибутку, господарські товариства, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) прямо чи опосередковано належать державі та/або територіальній громаді, - щодо інформації про структуру, принципи формування та розмір оплати праці, винагороди, додаткового блага їх керівника, заступника керівника, особи, яка постійно або тимчасово обіймає посаду члена виконавчого органу чи входить до складу наглядової ради.
За змістом наведених норм, можна виділити такі ознаки публічної інформації: 1) готовий продукт інформації, який отриманий або створений лише в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством; 2) заздалегідь відображена або задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація; 3) така інформація знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень або інших розпорядників публічної інформації; 4) інформація не може бути публічною, якщо створена суб'єктом владних повноважень не під час виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків; 5) інформація не може бути публічною, якщо створена не суб'єктом владних повноважень.
Отже, визначальним для публічної інформації є те, щоб вона була заздалегідь готовим, зафіксованим продуктом, отриманим або створеним суб'єктом владних повноважень у процесі виконання своїх обов'язків.
Одним із способів доступу до інформації відповідно до п.2 ч.2 ст.5 Закону №2939-VI є надання її за запитами на інформацію.
Згідно з ч.1 ст.19 Закону №2939-VI запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
На підставі ч.2 ст.19 Закону №2939-VI запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.
П.6 ч.1 ст.14 Закону №2939-VI встановлено, що розпорядники інформації зобов'язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.
Ч.1 ст.3 Закону №2939-VI визначені гарантії забезпечення права на публічну інформацію, зокрема: обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до ч.ч.1, 4 ст.20 Закону №2939-VI розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту, а у разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Закон №2939-VI передбачає, що публічна інформація є відкритою, крім випадків, установлених законом. Водночас, вказаним Законом визначено випадки обмеження доступу до інформації.
Так, статтею 6 Закону №2939-VІ передбачено, що інформацією з обмеженим доступом є: конфіденційна інформація; таємна інформація; службова інформація.
Обмеження доступу до інформації відповідно до ч.2 ст.6 Закону №2939-VІ здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог:
1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;
2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;
3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.
Відповідно ч.4 ст.6 Закону №2939-VІ інформація з обмеженим доступом має надаватися розпорядником інформації, якщо немає законних підстав для обмеження у доступі до такої інформації, які існували раніше.
Статтями 7, 8, 9 Закону №2939-VІ визначено, що конфіденційна інформація - інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. Не може бути віднесена до конфіденційної інформація, зазначена в частині першій і другій статті 13 цього Закону.
Розпорядники інформації, визначені частиною першою статті 13 цього Закону, які володіють конфіденційною інформацією, можуть поширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди - лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Таємна інформація - інформація, доступ до якої обмежується відповідно до частини другої статті 6 цього Закону, розголошення якої може завдати шкоди особі, суспільству і державі. Таємною визнається інформація, яка містить державну, професійну, банківську, розвідувальну таємницю, таємницю досудового розслідування та іншу передбачену законом таємницю.
Порядок доступу до таємної інформації регулюється цим Законом та спеціальними законами.
Відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону до службової може належати така інформація:
1) що міститься в документах суб'єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов'язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень;
2) зібрана в процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, яку не віднесено до державної таємниці.
Документам, що містять інформацію, яка становить службову інформацію, присвоюється гриф "для службового користування". Доступ до таких документів надається відповідно до частини другої статті 6 цього Закону.
Частиною 1 ст.22 Закону №2939-VI визначено, що розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:
1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;
2) інформація, що запитується, належить до категорії (інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;
3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком;
4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.
Пунктом 3 ч.4 статті 22 Закону №2939-VI передбачено, що відмова у задоволенні запиту на інформацію повинна бути мотивованою.
З аналізу наведених норм вбачається, що у відмові розпорядник інформації зобов'язаний обґрунтувати наявність підстав обмеження у доступі до інформації.
Зокрема, з відмови у доступі до публічної інформації повинно вбачатися:
- якому з перелічених у пункті 1 частини 2 статті 6 Закону №2939-VI інтересів відповідає обмеження, а також чому обмеження доступу відповідає зазначеному інтересу (інтересам);
- у чому конкретно полягає шкода правомірному інтересу (інтересам); яким є причинно-наслідковий зв'язок між наданням доступу та можливим настанням шкоди; чому ця шкода є істотною; яка ймовірність настання шкоди внаслідок надання доступу до інформації;
- чому шкода від надання інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні (пункт 3 частини 2 статті 6 Закону № 2939-VI).
Оцінюючи викладені у листі від 13.01.2025 №10424-2025 підстави відмови у наданні позивачу запитуваної інформації, суд зазначає, що відмовляючи у надання запитуваної позивачем інформації, відповідач, серед іншого вказує, що особа, відносно, якої спрямований запит, є суб'єктом персональних даних. У запиті відсутня письмова згода громадянина про передачу його персональних даних третім особам.
З цього приводу суд зазначає, що частина 2 ст.32 Конституції України не допускає збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Натомість, відповідно до ч.2 ст.5 Закону України від 01.06.2010 №2297-VI «Про захист персональних даних» персональні дані можуть бути віднесені до конфіденційної інформації про особу законом або відповідною особою. Не є конфіденційною інформацією персональні дані, що стосуються здійснення особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень.
Згідно з позицією Конституційного Суду України, відображеною у рішенні від 20.01.2012 №2-рп/2012, інформація про особисте та сімейне життя особи (персональні дані про неї) - це будь-які відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована, а саме: національність, освіта, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, матеріальний стан, адреса, дата і місце народження, місце проживання та перебування тощо, дані про особисті майнові та немайнові відносини цієї особи з іншими особами, зокрема членами сім'ї, а також відомості про події та явища, що відбувалися або відбуваються у побутовому, інтимному, товариському, професійному, діловому та інших сферах життя особи, за винятком даних стосовно виконання повноважень особою, яка займає посаду, пов'язану зі здійсненням функцій держави або органів місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень.
Зважаючи, що запит позивача стосується осіб, які можливо є поліцейськими, суд враховує, що відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про Національну поліцію» національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Ч.1 ст.17 Закону України «Про Національну поліцію» передбачає, що поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу в поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що відмова у наданні запитуваної інформації щодо поліцейського через заборону розповсюдження його персональних даних, таких як ПІБ та посада, є необґрунтованими.
Стосовно викладеної у листі підстави - не підлягає розповсюдженню інформація про працівників поліції щодо участі у здійсненні заходів правового режиму воєнного стану, охорони об'єктів критичної інфраструктури та об'єктів, що забезпечують життєдіяльність населення, розподіл особового складу по пунктах управління (групах) інформація, суд зазначає таке.
Перелік відомостей, що становлять службову інформацію в Міністерстві внутрішніх справ України затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України 12 липня 2023 року № 573 (далі - Перелік №573).
Так, службовою інформацією у сфері мобілізаційної підготовки та мобілізації є інформація, що розкриває відомості про:
1) заходи мобілізаційної підготовки, мобілізаційного плану МВС, за винятком відомостей, які віднесені до державної таємниці;
2) створення, розвиток, утримання, передачу, ліквідацію, реалізацію та фінансування мобілізаційних потужностей, за винятком відомостей, які віднесені до державної таємниці;
3) мобілізаційні завдання (замовлення) на виробництво продукції, виконання робіт, надання послуг в особливий період, за винятком відомостей, які віднесені до державної таємниці;
4) забезпечення виконавців мобілізаційних завдань матеріально-технічними, сировинними та енергетичними ресурсами в особливий період, за винятком відомостей, які віднесені до державної таємниці;
5) показники з праці та кадрів на особливий період, джерела забезпечення кадрами потреб структурних підрозділів апарату МВС, закладів, установ і підприємств, що належать до сфери управління МВС, на особливий період;
6) номенклатуру, обсяги (норми), місця зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву закладів, установ і підприємств, що належать до сфери управління МВС, за винятком відомостей, які віднесені до державної таємниці;
7) створення страхового фонду документації для забезпечення виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг в особливий період;
8) методичні матеріали з питань мобілізаційної підготовки МВС та про стан виконання актів Президента, законів, інших нормативно-правових актів із питань мобілізаційної підготовки в МВС;
9) чисельність військовозобов'язаних, заброньованих у цілому за МВС;
10) заходи, передбачені для забезпечення сталого функціонування (підвищення стійкості функціонування) апарату МВС, закладів, установ і підприємств, що належать до сфери управління МВС, в особливий період, за винятком відомостей, які віднесені до державної таємниці;
11) стан мобілізаційної готовності апарату МВС, закладів, установ і підприємств, що належать до сфери управління МВС;
12) дані, які заносяться (містяться) в експлуатаційну документацію на програмні засоби та комплексну систему захисту інформації в автоматизованих системах із питань мобілізаційної підготовки МВС;
13) заходи мобілізаційної підготовки та мобілізаційного плану апарату МВС, закладів, установ і підприємств, що належать до сфери управління МВС, щодо життєзабезпечення населення в особливий період;
14) порядок переведення апарату МВС, територіальних органів з надання сервісних послуг МВС, закладів, установ і підприємств, що належать до сфери управління МВС, на режим роботи в умовах особливого періоду;
15) довгострокові та річні програми мобілізаційної підготовки МВС, за винятком відомостей, які віднесені до державної таємниці;
16) потребу в асигнуваннях та фактичні фінансові витрати на мобілізаційну підготовку апарату МВС, закладів, установ і підприємств, що належать до сфери управління МВС;
17) розподіл (списки) керівництва МВС на пунктах системи управління державою в особливий період, списки оперативних груп для взаємодії МВС на запасних пунктах управління інших органів управління держави та центральних органів виконавчої влади;
18) підготовку та проведення командно-штабних (штабних, настільних, тактико-спеціальних) мобілізаційних навчань (тренувань), звіти про їх результати, за винятком відомостей, які віднесені до державної таємниці.
Із запиту позивача вбачається, що позивач просить надати йому інформацію стосовно певних осіб (чи є поліцейськими), які з представниками ТЦК брали участь у перевірці документів особи та врученні повістки.
Суд зазначає, що діяльність груп оповіщення військовозобов'язаних регламентована Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Уряду від 16.05.2024 №560, а особовий склад таких груп оповіщення не віднесено до інформації з обмеженим доступом, ні Переліком №573, ні Порядком №560.
Також, на підставі ч.3 ст.18 Закону України «Про Національну поліцію» звертаючись до особи, або у разі звернення особи до поліцейського, поліцейський зобов'язаний назвати своє прізвище, посаду, спеціальне звання та пред'явити на її вимогу службове посвідчення, надавши можливість ознайомитися з викладеною в ньому інформацією, не випускаючи його з рук.
Відповідно до абз.3 п.54 Порядку №560 під час перевірки військово-облікового документа поліцейські та представники органів охорони державного кордону або їх структурних підрозділів Держприкордонслужби відрекомендовуються у порядку, визначеному наказами керівників Національної поліції та Держприкордонслужби відповідно.
Отже, вказаними нормами підтверджено обов'язок поліцейського під час виконання службових обов'язків відрекомендуватись та пред'явити службове посвідчення.
Вказані обов'зки свідчать про те, що інформація щодо ПІБ та посади поліцейського не є інформацією з обмеженим доступом.
Крім того, здійснення обмежень у наданні інформації може бути встановлене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
Однак, лист відповідача від 13.01.2025 №10424-2025 не містить визначених статтею 6 Закону №2939-VІ сукупності перелічених вище вимог, наявність яких передбачає обмеження доступу до інформації та документів, що її містять.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідач листом від 13.01.2025 №10424-2025 неправомірно відмовив у наданні позивачу запитуваної інформації.
Таким чином, відповідач проявив бездіяльність не надавши інформації на запит позивача.
Виходячи з викладеного, суд вважає, що така бездіяльність відповідача є порушенням права на отримання повної інформації на запит, реалізація якого визначена ч. 2 ст. 34 Конституції України та Законом №2939-VI, а тому є підставою для визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо надання повної інформації по суті запиту позивача.
Тому для повного відновлення порушеного права позивача суд дійшов висновку про наявність підстав для зобов'язання відповідача надати позивачу надати повну інформацію на запит від 22.12.2024.
Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору і не надав доказів понесених судових витрат, відсутні підстави для їх розподілу.
Керуючись ст.ст. 6, 14, 242-245, 255, 295 КАС України, суд
1. Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Солом'янського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві щодо надання інформації на запит ОСОБА_1 від 22.12.2024.
Зобов'язати Солом'янське управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві (03151, м. Київ, пр-т Повітряних Сил, буд.49, код ЄДРПОУ 40108583) надати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) повну інформацію на його запит від 22.12.2024.
2. Судові витрати розподілу не підлягають.
3. Копію рішення направити сторонам.
4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.
Суддя Олексій РІДЗЕЛЬ