30 жовтня 2025 року справа № 580/6020/22
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Рідзеля О.А.,
за участю:
секретаря судового засідання - Черкашина М.В.,
представника позивача - Шаповалова А.М. (за ордером у режимі відеоконференції),
представників ІНФОРМАЦІЯ_1 : ОСОБА_5, ОСОБА_6 (у порядку самопредставництва в режимі відеоконференції),
розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 про визнання протиправними та скасування наказів, визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
05.12.2022 ОСОБА_1 звертався до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - відповідач 1, ІНФОРМАЦІЯ_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 (далі - відповідач 2, ІНФОРМАЦІЯ_5 ), в якому просив:
визнати бездіяльність уповноважених осіб ІНФОРМАЦІЯ_2 , що полягає у нездійсненні розгляду рапорту від 25.10.2022 року про звільнення військовослужбовця ОСОБА_1 , з військової служби на підставі абзацу 4 підпункту г) пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу", у зв'язку з наявністю дружини з інвалідністю II групи, - протиправною та зобов'язати розглянути такий рапорт;
зобов'язати уповноважених осіб ІНФОРМАЦІЯ_2 звільнити військовослужбовця ОСОБА_1 , з військової служби на підставі абзацу 4 підпункту г) пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу", у зв'язку з наявністю дружини з інвалідністю II групи;
визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 01.09.2022 року № 280 та № 281 про позбавлення сержанта ОСОБА_1 , додаткової винагороди на час дії військового стану та премій за серпень 2022 року та наказу від 02.09.2022 року №285 про позбавлення додаткової винагороди на час дії військового стану та премії за липень 2022 року;
зобов'язати уповноважених осіб ІНФОРМАЦІЯ_2 видати наказ про виплату додаткової винагороди на час дій військового стану та премій за липень та серпень 2022 року сержанту ОСОБА_1 .
стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_3 , грошове забезпечення, а саме премії за липень та серпень 2022 року та додаткову винагороду на час дії воєнного стану;
стягнути солідарно з відповідачів понесені судові витрати, що складаються з витрат по сплаті судового збору, а також з витрат на професійну правову допомогу у розмірі 20000 грн. 00 коп.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є військовослужбовцем Збройних Сил України, призваним на військову службу під час мобілізації відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №69/2022 "Про загальну мобілізацію".
25.10.2022 позивачем подано до ІНФОРМАЦІЯ_1 та до ІНФОРМАЦІЯ_1 рапорти про звільнення від мобілізації та військової служби, відповідно до пп. "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" за сімейними обставинами, у зв'язку з тим, що його дружина, ОСОБА_2 , належить до числа осіб з інвалідністю ІІ групи, однак останні розглянуті не були.
Також, позивачу безпідставно не виплачено додаткове грошове забезпечення згідно з наказами ІНФОРМАЦІЯ_6 від 01.09.2022 № 280, № 281 та наказом від 02.09.2022 №285 в наслідок відсутності на службі без поважних причин.
ІНФОРМАЦІЯ_7 подав суду відзив на позов, в якому просив відмовити у його задоволенні. Вказував, що позивач з часу самовільного залишення служби 29.07.2022 та 05.10.2022 у встановленому порядку не звертався (п. 233 Положення №1153/2008) із рапортом про звільнення зі служби.
Наголошено, що в наслідок самовільного полишення служби внесені відомості до ЄРДР №42022252020000107 від 04.11.2022.
Щодо виплати додаткової винагороди то вказано, що з часу полишення частини та акту службового розслідування, враховуючи наявність дисциплінарного правопорушення вчиненого сержантом ОСОБА_3 , оголошено сувору догану і позбавлено премії та додаткової винагороди законно і справедливо.
ІНФОРМАЦІЯ_8 подано до суду аналогічний відзив на позов, в якому просив відмовити у його задоволенні. Вказано, що оскільки позивач самовільно покинув місце служби, то згідно ст. 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" військова служба призупинилася, а відповідно і не може бути звільнений зі служби.
За наслідками вирішення спору, рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 26.10.2023, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.01.2024 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Постановою Верховного Суду від 08.07.2025 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 26.10.2023 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.01.2024 у справі №580/6020/22 скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо розгляду рапорту від 25.10.2022 про звільнення військовослужбовця ОСОБА_1 з військової служби на підставі абзацу 4 підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" та зобов'язання розглянути такий рапорт, а справу в цій частині направлено на новий розгляд до Черкаського окружного адміністративного суду. В решті рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 26.10.2023 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.01.2024 залишено без змін.
Направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд зазначив, що суд першої інстанції вирішив справу без належного та всебічного з'ясування всіх необхідних обставин, не надав достатнього обґрунтування щодо незастосування відповідних нормативних актів, які регулюють порядок розгляду та надання відповіді на рапорт військовослужбовця про звільнення. Це призвело до передчасних та недостатньо аргументованих висновків суду щодо суті справи. Суд апеляційної інстанції не виправив таку помилку та залишив без змін рішення суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи судам необхідно ретельно дослідити спірні правовідносини з урахуванням викладених у цій постанові висновків, надати оцінку вказаним обставинам й аргументам сторін та, у залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права і постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.
За наслідками автоматизованого розподілу, визначено головуючого суддю Рідзеля О.А.
Ухвалою від 22.07.2025 суд прийняв адміністративну справу до свого провадження та призначив підготовче засідання.
05.08.2025 ІНФОРМАЦІЯ_5 подав суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у її задоволення. Зазначив, що як вбачається з наказів ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також матеріалів службового розслідування оформлених актом від 08.08.2022 та 15.10.2022, ОСОБА_1 29.07.2022 та 05.10.2022 самовільно покинув місце служби, внаслідок чого останньому призупинено військову службу та звільнено з посади, а також визнано таким, щ не виконує обов'язки військової служби з припиненням виплати грошового забезпечення.
Також вказано, що ІНФОРМАЦІЯ_4 розглянутий рапорт позивача від 25.10.2022, за результатом розгляду якого позивачу відмовлено у його задоволенні листами від 02.11.2022 та 09.11.2022.
Крім того, відповідачем обраний належний порядок розгляду рапорту ОСОБА_1 від 25.10.2022, оскільки матеріалах справи відсутні докази надходження вказаного рапорту на адресу безпосереднього командира відповідача, внаслідок самовільного залишення місця несення служби.
06.08.2025 представник позивача подав суду відповідь на вказаний відзив, в якому зазначив, що у відповідях ІНФОРМАЦІЯ_1 від 02.11.2022 № 3/1961 та від 09.11.2022 №3/1042 зазначено, що «задля вирішення питання за вищевказаним рапортом, військовослужбовець зобов'язаний прибути за місцем служби».
Однак, Порядком розгляду рапортів військовослужбовців щодо звільнення з військової служби, що визначається Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, таких умов не передбачено.
Крім того, твердження стосовно самовільного залишення позивачем несення військової служби 05.10.2022 та призупинення військової служби не підтверджується доказами.
07.08.2025 ІНФОРМАЦІЯ_4 подав суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у її задоволення. Зазначив, що сержант ОСОБА_1 05.10.2022 самовільно залишив місце несення військової служби, його військова службу призупинена, він не отримує грошове та інші види утримання і йому не зараховується час самовільного залишення військової служби до вислуги у військовому званні та вислуги років для виплати надбавки за вислугу років. Сержант ОСОБА_1 із часу самовільного залишення місця несення військової служби 05.10.2022 до місця несення військової служби не повернувся.
До вирішення кримінального провадження №42022252020000107 від за ч. 5 ст. 407 ККУ за даним фактом самовільного залишення сержантом ОСОБА_1 місця несення військової служби, військова служба сержанта ОСОБА_1 зупинена, звільнення за таких обставин до вироку суду не передбачене чинними законодавством.
Так, 15.10.2022 до ІНФОРМАЦІЯ_1 поштовим відправленням від імені ОСОБА_1 надійшов рапорт про надання відпустки. Вказаний рапорт не погоджений командиром роти охорони, тобто безпосереднім командиром, а направлений відразу начальнику ІНФОРМАЦІЯ_1 .
19.10.2022 позивачу від начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 було надіслано відповідь, згідно якої сержанту ОСОБА_1 , який самовільно залишив місце проходження військової служби, у відпустці відмовлено та повідомлено, що матеріали службового розслідування про самовільне залишення місця несення військової служби сержантом ОСОБА_1 05.10.2022 направлені до Черкаської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони.
Рапорт датований 25.10.2022 про звільнення з військової служби поштовим відправленням надійшов до ІНФОРМАЦІЯ_1 , який командиром роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_1 та начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 погоджений не був.
02.11.2022 сержанту ОСОБА_1 надана відповідь начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , яким повідомлено, що сержанту ОСОБА_1 , який самовільно залишив місце несення військово служби, військова служба призупинена. Сержанту ОСОБА_1 роз'яснено необхідність прибути до місця несення військової служби, доповісти командиру про прибуття, доповісти про все, що сталось з військовослужбовцем, пояснити причини самовільного залишення ним розташування роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_1 /місця несення військової служби, роз'яснено його обов'язки.
Також, від імені сержанта ОСОБА_1 , поштовим відправленням до ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов рапорт датований 07.11.2022 про його звільнення з військової служби, який командиром роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_1 не погоджений та начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 не погоджений.
09.11.2022 сержанту ОСОБА_1 знову надана відповідь начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , яким повідомлено, що сержанту ОСОБА_1 , який самовільно залишив місце несення військової служби, військова служба призупинена, повідомлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 було розглянуто аналогічний рапорт сержанта ОСОБА_1 і надано відповідь. Повторно було роз'яснено сержанту ОСОБА_1 про необхідність прибути до місця несення військової служби, доповісти командиру про прибуття, доповісти про все, що сталось з військовослужбовцем, пояснити причини самовільного залишення ним розташування роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_1 /місця несення військової служби.
Відповідач зазначає, що рапорти, направлені поштовим відправленням невідомої особи від імені сержанта ОСОБА_1 про його звільнення не погоджені і не подані в установленому порядку, місце перебування самого сержанта ОСОБА_1 невідоме, а отже, підстав для звільнення ОСОБА_1 з військової служби немає.
Усною ухвалою від 25.09.2025 суд закрив підготовче провадження та призначив судовий розгляд справи по суті.
Заслухавши пояснення учасників, дослідивши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, з урахуванням висновків Верховного Суду у постанові від 08.07.2025, суд зазначає таке.
Відповідно до військового квитка серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 з 24.02.2022 проходить військову службу за призовом під час мобілізації. З 01.07.2022 - у ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно запису командира військової частини НОМЕР_2 на сторінці НОМЕР_3 військового квитка серії НОМЕР_1 «службові відмітки» - відмовився захищати Батьківщину.
29.07.2022 наказом №137 ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 з 29.07.2022 призупинено військову службу та звільнено з посади і вважати таким, що не виконує обов'язки військової служби з припиненням виплати грошового забезпечення за час самовільного полишення служби.
06.08.2022 сержант ОСОБА_1 самостійно прибув до ІНФОРМАЦІЯ_1 та відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 07 серпня 2022 року № 143-1 вважати таким, що повернувся в розташування роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_1 , поставлений на всі види забезпечення з 09 серпня 2022 року
08.08.2022 начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 затверджено результати службового розслідування за фактом не прибуття 29.07.2022 у розташування ІНФОРМАЦІЯ_1 сержанта ОСОБА_1 оформлене актом та оголошено догану.
08.08.2022 наказом №257 ІНФОРМАЦІЯ_1 "Про результати службового розслідування" завершено службове розслідування та оголошено ОСОБА_1 - догану, внаслідок залишення частини без поважних причин в умовах воєнного стану, позбавлено премій та додаткової винагороди на поточний місяць.
08.08.2022 наказом №257/1 ІНФОРМАЦІЯ_1 "Про результати службового розслідування" внесено зміни до наказу №257 від 08.08.2022 оголошено ОСОБА_1 - сувору догану.
01.09.2022 наказом №280 ІНФОРМАЦІЯ_1 "Про виплату додаткової винагород", встановлено виплату винагороди за виключенням ОСОБА_1 - самовільне залишення частини.
01.09.2022 наказом №281 ІНФОРМАЦІЯ_1 "Про преміювання за серпень 2022 року", встановлено відсотковий розмір премії до розміру посадового окладу за виключенням ОСОБА_1 - самовільне залишення частини.
02.09.2022 наказом №285 ІНФОРМАЦІЯ_1 внесено зміни до наказу ІНФОРМАЦІЯ_1 від 01.08.2022 №251, яким позбавлено ОСОБА_1 премії за липень 2022 року - самовільне залишення частини.
У подальшому, 15.10.2022 начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 затверджено акт службового розслідування за фактом самовільного залишення роти хорони ІНФОРМАЦІЯ_1 сержантом ОСОБА_1 о 04:30 05.10.2022.
В акті зазначено, що відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 29.08.2022 №159 сержант ОСОБА_1 вибув в розпорядження командира роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Під час проведення службового розслідування, з рапорту командира роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_1 капітана ОСОБА_4 встановлено, що сержант ОСОБА_1 після доведення про його вибуття до зведеної роти ІНФОРМАЦІЯ_9 для доукомплектування та виконання у складі даного підрозділу завдань із охорони та збереження територіальної цілісності держави в умовах збройної агресії російської федерації о 04:30 год 05.10.2022 був відсутній, тобто самовільно залишив межі розташування роти.
15.10.2022 наказом №332 ІНФОРМАЦІЯ_1 "Про результати службового розслідування" завершено службове розслідування щодо ОСОБА_1 - припинено виплату грошового забезпечення, виведено поза штат ІНФОРМАЦІЯ_1 , вважати таким, що не виконує обов'язки військової служби з 05.10.2022. Передано матеріали службового розслідування для вирішення питання кримінального провадження.
04.11.2022 в Єдиному реєстрі досудових розслідувань зареєстровано кримінальне провадження №42022252020000107 про вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення за частиною п'ятою статті 407 КК України.
Водночас, ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку АТ "Укрпошта" надіслав до ІНФОРМАЦІЯ_1 рапорт від 25.10.2022 (вх. від 01.11.2022 №1/19.2992), в якому просив клопотати перед вищим командуванням про звільнення його зі служби згідно пп."г" п. 2 ч. 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" у зв'язку з тим, що його дружина ОСОБА_2 , є особою з інвалідністю II групи.
На рапорті міститься запис начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 наступного змісту: «Начальнику ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рапорт. Дійсним доповідаю, що с-т ОСОБА_1 рахується, як самовільно залишив частину».
Листом ІНФОРМАЦІЯ_1 від 02.11.2022 №3/1967 повідомлено ОСОБА_1 , що поданий рапорт до ІНФОРМАЦІЯ_1 переданий на розгляд ІНФОРМАЦІЯ_10 . Вказано, що сержант ОСОБА_1 є таким, який самовільно залишив розташування роти хорони ІНФОРМАЦІЯ_1 /місце служби, у зв'язку із чим військова служба призупинена. Задля вирішення питання за вищевказаним рапортом, військовослужбовець зобов'язаний прибути до місця служби, доповісти командиру про прибуття, доповісти про все, що сталось з військовослужбовцем, пояснити причини самовільного залишення ним розташування, мають бути з'ясовані причини залишення роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_1 /місця служби.
Також, ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку АТ "Укрпошта" надіслав до ІНФОРМАЦІЯ_1 рапорт від 25.10.2022, в якому просив клопотати перед вищим командуванням про звільнення його зі служби згідно пп."г" п. 2 ч. 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" у зв'язку з тим, що його дружина ОСОБА_2 , є особою з інвалідністю II групи.
На рапорті міститься резолюція «Надати відповідь».
Листом ІНФОРМАЦІЯ_1 від 09.11.2022 №3/1042 повідомлено ОСОБА_1 , що за аналогічним рапортом, поданим рапорт до ІНФОРМАЦІЯ_1 надана відповідь.
Також вказано, що сержант ОСОБА_1 є таким, який самовільно залишив розташування роти хорони ІНФОРМАЦІЯ_1 /місце служби, у зв'язку із чим військова служба призупинена. Задля вирішення питання за вищевказаним рапортом, військовослужбовець зобов'язаний прибути до місця служби, доповісти командиру про прибуття, доповісти про все, що сталось з військовослужбовцем, пояснити причини самовільного залишення ним розташування, мають бути з'ясовані причини залишення роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_1 /місця служби.
Не погоджуючись із бездіяльністю щодо розгляду по суті вказаних рапортів та прийняття рішення, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам в частині розгляду рапортів позивача про звільнення з військової служби, суд зазначає таке.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Поряд з цим, відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України" на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
На момент розгляду цієї адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжений.
Згідно із статтею 1 Закону України Про правовий режим воєнного стану від 12.05.2015 №389-VIII (далі - Закон №389-VIII), воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Згідно пункту 4 Указу №69/2022 призов військовозобов'язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.
У свою чергу, правове регулювання відносин між Державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, врегульовано положеннями Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII) (тут і далі у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин).
Статтею 26 Закону №2232-XII визначені підстави для звільнення з військової служби.
Зокрема, абз.5 підп. "г" п.2 ч.4 статті 26 Закону №2232-XII визначено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) - у зв'язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи.
Ч.7 ст.26 Закону №2232-XII визначено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення №1153/2008), яким визначається порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов'язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов'язку в запасі (пункт 1).
Відповідно до абз.2 п.12 Положення №1153/2008 право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Згідно з п.2 п.225 Положення звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п'ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»: у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.
Оскільки позивач перебував у розпорядженнні командира роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_1 та мав військове звання - сержант, належним суб'єктом прийняття рішення про звільнення позивача є саме начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до п.233 Положення №1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються:
підстави звільнення з військової служби;
думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю;
районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
На підставі п.234 Положення №1153/2008 перед звільненням військовослужбовців уточнюються дані про проходження ними військової служби, документально підтверджуються періоди служби, що підлягають зарахуванню до вислуги в календарному та пільговому обчисленні, проводиться розрахунок вислуги років військової служби.
Вислуга років військової служби військовослужбовців розраховується не пізніше ніж за два місяці до дати, на яку планується звільнення.
Інформація про розраховану вислугу років військової служби доводиться військовослужбовцю під підпис перед оформленням документів для його звільнення з військової служби. У разі незгоди з розрахунком вислуги років військової служби військовослужбовець повинен письмово обґрунтувати свої заперечення на аркуші з розрахунком вислуги років і засвідчити їх своїм підписом. У разі відмови військовослужбовця підписати розрахунок вислуги років про це робиться відповідний запис на цьому ж аркуші та засвідчується підписами осіб, які були присутні під час бесіди.
Заперечення військовослужбовців щодо розрахунку вислуги років військової служби розглядаються командирами (начальниками) військових частин перед оформленням документів для звільнення з військової служби. Спірні питання щодо заліку вислуги років окремих періодів служби для призначення пенсії розглядаються спеціальною комісією Міністерства оборони України.
Згідно з п.242 Положення №1153/2008 після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов'язані у п'ятиденний строк прибути до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік.
Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністра оборони України 10.04.2009 №170 (далі - Інструкція №170) визначає механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.
Відповідно до п. 1.5 Інструкції №170 для встановлення, зміни, призупинення, або припинення правових відносин з громадянами України, які реалізуються наказами посадових осіб по особовому складу, у Генеральному штабі Збройних Сил України, Командуванні об'єднаних сил Збройних Сил України, видах Збройних Сил України, окремих родах сил Збройних Сил України, окремих родах військ Збройних Сил України, органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах, організаціях, (далі - військові частини), оформляються: подання (додаток 1), рішення колегіальних органів, утворених і діючих відповідно до законодавчих актів і актів Міністерства оборони України, Резерв кандидатів для просування по службі (додаток 2), План переміщення військовослужбовців на посади номенклатури посад (далі - План переміщення на посади) (додаток 16) на військовослужбовців крім тих, які проходять строкову військову службу, зокрема щодо звільнення з військової служби.
Згідно із абз.2 п.14.10 розд. XIV Інструкції №170 звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.
Додатком 19 Інструкції №170 передбачено перелік документів, що подаються з поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби.
Зокрема відповідно до п.5 Додатку при поданні до звільнення з військової служби за підставами: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12 червня 2013 року № 413 та визначено підпунктом «г» пункту 1 частини четвертої, підпунктом «ґ» пункту 2 частини п'ятої, підпунктом «г» пункту 2 частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», подаються: копія рапорту військовослужбовця; документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин; копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років).
Аналіз наведених законодавчих норм свідчить про те, що розгляд рапорту про звільнення зі служби відбувається за встановленою процедурою, яка включає підготовку подання, перевірку документів, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин щодо дотримання абз.3 п.14.10 розд. XIV Інструкції №170, уточнюються дані про проходження особою військової служби, документально підтверджуються періоди служби, що підлягають зарахуванню до вислуги в календарному та пільговому обчисленні, проводиться розрахунок вислуги років військової служби.
Проект наказу про звільнення зі служби до подання їх на підпис командирам перевіряється безпосереднім керівником кадрового органу або особою, на яку відповідно до письмового наказу покладено тимчасове виконання обов'язків за цією посадою та проходить правову експертизу в юридичній службі.
При цьому, відповідно до п.14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV (далі - Статут внутрішньої служби), із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
Згідно з п.31 Статуту внутрішньої служби начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.
Подання рапорту "по команді" означає направлення його в порядку підпорядкування безпосередньому командиру, який після розгляду та задоволення передає далі своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання. І так далі до прямого керівника, командира військової частини або іншої посадової особи, що наділена правом вирішувати питання по суті, зокрема, питання звільнення підлеглого військовослужбовця зі служби чи скасування рішень попередніх командирів. Рапорт має дійти до останньої ланки з клопотаннями безпосередніх (прямих) командирів (начальників) або з обґрунтуванням їх відсутності.
Аналізуючи вищенаведені норми, суд дійшов висновку, що звільнення військовослужбовця зі служби відбувається за встановленою процедурою, яка включає:
подання військовослужбовцем рапорту «по команді» про звільнення з наданням підтверджуючих для цього підстав документів;
розгляд рапорту про звільнення;
прийняття наказу щодо звільнення зі служби;
здача посади та розрахунок при звільненні;
постановка на військовий облік у ТЦК.
Як установлено судом, відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 29.08.2022 №159 сержант ОСОБА_1 вибув в розпорядження командира роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно, рапорт про звільнення мав був бути поданий позивачем по команді безпосередньо командиру роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У той же час, як установлено судом, рапорти про звільнення з військової служби за сімейними обставинами згідно підп "г" п.2 ч.4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" були направлені позивачем засобами поштового зв'язку на адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Таким чином рапорт позивачем подано не по команді в порядку підпорядкованості, а отже, на переконання суду, позивачем порушено встановлений порядок подання рапорту про звільнення.
Крім того, вказані вище рапорти про звільнення були направлені позивачем в період самовільної відсутності на службі, що підтверджується наказом ІНФОРМАЦІЯ_1 від 15.10.2022 №332 "Про результати службового розслідування", яким припинено виплату грошового позивачу забезпечення, виведено поза штат ІНФОРМАЦІЯ_1 , вважати таким, що не виконує обов'язки військової служби з 05.10.2022.
Також, як установлено судом, 04.11.2022 в Єдиному реєстрі досудових розслідувань зареєстровано кримінальне провадження №42022252020000107 про вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення за частиною п'ятою статті 407 КК України.
Відсутність позивача на службі без поважних причин (самовільне залишення частини), на переконання суду, перешкоджає вирішенню питання звільнення з військової служби, оскільки відсутня можливість вчинення дій, напряму передбачених вимогами Положення №1153/2008 та Інструкції №170, зокрема проведення співбесіди, здача посади та військового майна тощо.
Виходячи з системного аналізу норм чинного законодавства та встановлених обставин справи, суд дійшов висновку про відсутність протиправної бездіяльності відповідача в частині прийняття рішення про звільнення з військової служби позивача, з огляду на допущення позивачем вищевказаних порушень щодо порядку подання рапорту, а також самовільне залишення частини.
Тому суд дійшов висновку, що у відповідача відсутній обов'язок розгляду по суті питання звільнення позивача зі служби.
Отже, направлення позивачу листів від 02.11.2022 №3/1967 та від 09.11.2022 №3/1042 із роз'ясненням, що для вирішення питання про звільнення позивач зобов'язаний прибути до місця служби, на переконання суду, відповідає вимогам чинного законодавства щодо проходження військової служби.
Таким чином, відсутні підстави для визнання протиправної бездіяльності відповідача та зобов'язання його розглянути рапорт позивача про звільнення по суті.
При цьому, в межах даної справи суд не надає оцінку наявності або відсутності підстав для звільнення позивача з військової служби згідно з підп "г" п.2 ч.4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу", оскільки суб'єктом владних повноважень відповідне рішення ще прийнято не було.
Також суд не надає оцінку питанню виплати позивачу додаткової винагороди та премії за липень та серпень 2022 року, оскільки в цій частині рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 26.10.2023 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.01.2024 залишені без змін постановою Верховного Суду від 08.07.2025.
Решта доводів позивача, зокрема, щодо перебування на лікуванні, проходження ВЛК тощо висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Відтак, позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню, а судові витрати - розподілу згідно зі ст.139 КАС України.
Керуючись ст. 6, 9, 14, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Відмовити повністю у задоволенні позову ОСОБА_1 .
2. Судові витрати розподілу не підлягають.
3. Копію рішення направити учасникам справи.
4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.
Учасники справи:
1) позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 );
2) відповідач 1 - ІНФОРМАЦІЯ_8 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 );
3) відповідач 2 - ІНФОРМАЦІЯ_7 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ).
Повне судове рішення виготовлено 03.11.2025.
Суддя Олексій РІДЗЕЛЬ