10 листопада 2025 року справа № 580/5394/25
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі судді Л.В.Трофімової за участі секретаря судового засідання В.С.Олійник розглянув у письмовому порядку за правилами загального позовного провадження адміністративну справу №580/5394/25 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправним та скасування індивідуального акта, ухвалив рішення.
І. ПРОЦЕДУРА/ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ
14.05.2025 вх.№24673/25 представник позивача - адвокат Оразов Артем Андрійович просить (редакція адміністративного позову від 20.05.2025 за вх.№25690/25, 12.06.2025 вх. №30221/25):
-визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 у повторній постановці на військовий облік особи, яка була виключена з нього під час складання протоколів та винесенні постанов про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 за ч.3 ст.210-1 КУпАП, так як він не може бути взятий (поновлений) на військовому обліку, та не має військового обов'язку;
- зобов'язати працівників ІНФОРМАЦІЯ_1 скасувати рішення про повторну постановку на військовий облік ОСОБА_1 .
Некоректне з точки зору лінгвістики формулювання вимог позову не може бути перешкодою для захисту порушеного права особи, яка звернулася до суду, оскільки надміру формалізований підхід стосовно дослівного розуміння вимог позову як реалізованого способу захисту суперечить завданням судочинства (позиція Верховного Суду у постанові від 2 жовтня 2024 року у справі №372/3733/22).
Ухвалою суду від 19.05.2025 позовну заяву залишено без руху, 11.06.2025 продовжений строк для усунення недоліків, 12.06.2025 вх. №30221/25 представник позивач надав до суду заяву про усунення недоліків адміністративного позову.
17.06.2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрити провадження, розгляд справи вирішив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).
Юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи: 1) що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України; 2) що мають вирішуватися у порядку кримінального судочинства; 3) про накладення адміністративних стягнень, крім випадків, визначених КАС України; 4) щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) громадського об'єднання, саморегулівної організації віднесені до його (її) внутрішньої діяльності або виключної компетенції, крім справ у спорах, визначених пунктами 9, 10 частини першої цієї статті (ч.2 ст.19 КАС України). На сторінці застосунку призовників, військовозобов'язаних та резервістів Резерв+ (https://reserveplus.mod.gov.ua/) наявний Електронний кабінет призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також є можливість отримання інформації про статус призовника, військовозобов'язаного та резервіста. У Резерв+ є можливість оформлення відстрочки від мобілізації онлайн. Як сплатити штраф у Резерв+: роз'яснення Міноборони (https://mod.gov.ua/news/yak-splatiti-shtraf-u-rezerv-roz-yasnennya-minoboroni).
ІНФОРМАЦІЯ_3 (за результатом ліквідації ІНФОРМАЦІЯ_4 ) отримав ухвалу суду (доставлено в електронний кабінет ЄСІТС 17.06.2025 о 20:25), проте вимоги щодо надання до суду витребуваних доказів не виконав, відзив до суду не направив.
28.08.2025 суд здійснив перехід із спрощеного до загального провадження, вирішив здійснювати за правилами загального позовного провадження подальший розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_5 про визнання протиправним та скасування індивідуального акта, продовжив строк проведення підготовчого провадження у справі №580/5933/25, витребував у позивача копію оскарженого індивідуального акта у формі рішення (без дати) про постановку на військовий облік ОСОБА_1 із датою ухвалення документа та зобов'язав ІНФОРМАЦІЯ_3 (до реорганцізації - ІНФОРМАЦІЯ_6 ) протягом двох днів з дати отримання ухвали надати до суду витребувані докази та письмові пояснення про причини невиконання ухвали суду від 17.06.2025; закрив підготовче провадження у справі 10.10.2025, призначив розгляд справи по суті.
Суд залучив співвідповідача та витребував від ІНФОРМАЦІЯ_7 протягом докази щодо підстав постановки на облік та/або зняття з обліку позивача з наданням копій рішень (витягів) щодо підстав та обставин військового обліку ОСОБА_1 .
Якщо справа щодо однієї з вимог підсудна окружному адміністративному суду, а щодо іншої вимоги (вимог) - місцевому загальному суду як адміністративному суду, таку справу розглядає окружний адміністративний суд (ч.3 ст.21 КАС України).
ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА
В обгрунтуванні представник позивача 14.05.2025 зазначив, що 10.05.2025 ІНФОРМАЦІЯ_3 складені відповідно до ст.235 КУпАП протоколи про адміністративне правоворушення від 10.05.2025 через відсутність військово-облікового документа за наявної інформації про виключення з військового обліку та можливість адміністративного органу звірки даних з реєстром «Оберіг» та «Резерв+», тому подана скарга до Черкаської обласної прокуратури та до ІНФОРМАЦІЯ_8 . Адвокат стверджує: вимога ТЦК та СП до виключеної з військового обліку особи пройти ВЛК, та вчинити інші дії, що пов'язані з виконанням військового обов'язку та дотриманням правил військового обліку, є дією, що погіршує її існуюче становище, та буде обмеженням контитуційних прав і свобод. Повідомляючи про заходи досудового врегулювання спору, представник не надав рішень про результати розгляду вругулювання. Адвокат, покликаючись на рішення у справі №240/2261/24 щодо повторної постановки на військовий облік, вказує: оскільки позивача знято з війського обліку 18.03.2004 на підставі наказу Міністерства оборони України від 09.06.2006 №342, а не виключено з нього, то останній на виконання абзацу 7 п.2 ч.1 ст.37 Закону №2232-ХІІ повинен був взятий (поновлений) на військовий облік, а також висновує представник позивача таке: поновлені на військовому обліку можуть бути громадяни України, яких було знято, а не виключено з обліку. Має місце порушення законодавства, пов'язане протиправними діями працівників ТЦК - поновлення на військовому обліку раніше виключеного ОСОБА_1 , а саме абзацу 7 п.2 ч.1 ст.37 Закону №2232-ХІІ, ст.4, 15 Порядку №560. Протиправність дій ІНФОРМАЦІЯ_9 проясляється у порушенні наказу від 14.08.2008 №402 під час направлення на проходження ВЛК та селаданню протоколу №2364/М/2025 про відмову від проходження ВЛК, позаяк позивач не має військового обовязку, Положення №402 поширюється на військовослужбовців, призовників, військовозобовязаних, резерівстів.
ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧІВ
Відповідач ІНФОРМАЦІЯ_10 правом на подачу відзиву не скористався, копію ухвали від 17.06.2025 про відкриття провадження у справі та адміністративний позов отримав в підсистему Електронний суд 17.06.2025 в 20:29, про перехід із спрощеного до загального від 28.08.2025 - 29.08.2025 в 08:01, про витребування доказів від 01.10.2025 - 01.10.2025 в 19:42, що підтверджується довідкою про доставку в матеріалах справи.
14.10.2025 вх.№51497/25 ІНФОРМАЦІЯ_11 пояснює: згідно облікової картки Позивача до 20.09.2004 ОСОБА_1 перебував на військовому обліку, проте був виключений на підставі п.г) ч.5 ст.37 Закону №2232-ХІІ в редакції чинній станом на 20.09.2004 як особа, яка була засуджена до позбавлення волі. 31.08.2010 Позивач а) прибув з установи відбування покарань та прийнятий на військовий облік ІНФОРМАЦІЯ_7 ; направлений та пройшов ВЛК (за результатом визнаний непридатним до військової служби у мирний час, обмежено придатний у військовий час на підставі ст.3б, ст.15 б, гр.ІІ наказу Міністра оборони України №402); виключений з військового обліку ІНФОРМАЦІЯ_7 як особа, яка була засуджена до позбавлення волі відповідно до п.6 ч.6 ст.37 Закону №2232-ХІІ в редакції чинній станом на 31.08.2010.
Згідно з частиною 4 статті 159 КАС України неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Суд встановив згідно облікової картки №956 до квитка (серія і номер не заповнені), що ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_12 ) не проходив військову службу (не служив). У графі карточки вказано: знятий (виключений) з обліку 31.08.2010 за пп.6 п.6 ст.37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (а.с.157-158).
У наданій фотокопії, засвідченій КЕП адвоката, військово-облікового документа Резерв+, сформованого 27.06.2024 містяться відмітки: «виключено»; «не військовозобов'язаний» - дійсний до 27.06.2025. Адміністративний позов сформований в підсистемі Електронний суд - 14.05.2025, проте докази усупереч вимог ч.1 ст.161 КАС України на підтвердження перебування на військовому обліку клієнта представник Позивача до суду не надав з огляду на твердження про "можливість адміністративного органу звірки даних з реєстром «Оберіг» та «Резерв+»" та усупереч вимог ч.7 ст.161 не надав індивідуального акта - рішення про повторну постановку ІНФОРМАЦІЯ_13 на військовий облік ОСОБА_1 з конкретизацією дати.
Розглянувши подані документи і матеріали, перевіривши повідомлені доводи, аргументи учасників щодо обставин справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів сукупно, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову належить відмовити з огляду на таке.
V. НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
Згідно з ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-ХІІ). Відповідно до ч. 1, 3 ст. 33 Закону № 2232-ХІІ військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Військовий облік військовозобов'язаних та резервістів за призначенням поділяється на загальний і спеціальний. Згідно із ч.5 ст.33 Закону №2232-ХІІ військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться у порядку, встановленому КМУ. Персонально-якісний облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів, що узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (ч.1 ст. 34 Закону № 2232-ХІІ). Відповідно до ч.6 ст. 37 Закону №2232-ХІІ п.2. взяттю на військовий облік призовників, військовозобов'язаних: які прибули після відбування покарання з установ виконання покарань; п.3 призовники, військовозобов'язані та резервісти після прибуття до нового місця проживання зобов'язані в семиденний строк стати на військовий облік. У разі декларування місця проживання особи за декларацією про місце проживання, поданою в електронній формі засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг, взяття на військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів здійснюється відповідними районними (міськими) територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки на підставі відомостей про призовників, військовозобов'язаних та резервістів в електронній формі, надісланих органами реєстрації через Єдину інформаційну систему Міністерства внутрішніх справ України до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів; п.6. виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які: 1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими; 2) припинили громадянство України; 3) визнані непридатними до військової служби; 4) досягли граничного віку перебування в запасі. У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку (стаття 37 із змінами, внесеними згідно із Законами № 1254-VI від 14.04.2009, № 2926-VI від 13.01.2011, № 3353-VI від 12.05.2011, № 5404-VI від 02.10.2012, № 406-VII від 04.07.2013, № 589-VII від 19.09.2013, № 1275-VII від 20.05.2014, № 1634-VII від 12.08.2014, № 116-VIII від 15.01.2015, № 267-VIII від 19.03.2015, № 901-VIII від 23.12.2015, № 440-IX від 14.01.2020; в редакції Закону № 1357-IX від 30.03.2021; із змінами, внесеними згідно із Законами № 1150-IX від 28.01.2021, № 1417-IX від 27.04.2021, № 1871-IX від 05.11.2021, № 2995-IX від 21.03.2023, № 3621-IX від 21.03.2024; в редакції Закону № 3633-IX від 11.04.2024) в редакції станом на 10.05.2025.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, що у подальшому продовжений та на момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні триває.
Відповідно до п. 8 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154, завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки є виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, здійснення контролю за його станом, зокрема в місцевих держадміністраціях, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно- територіальної одиниці (крім СБУ та розвідувальних органів України), забезпечення у межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) (районні ТЦК та СП), проведення заходів з приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил, ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України від 16.03.2017 №1951-VIII «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» (далі - Закон №1951-VIII) Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України. Основними завданнями Реєстру є: 1) ідентифікація призовників, військовозобов'язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України; 2) інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період; 3) інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов'язку (ч.1 ст.2 Закону №1951-VIII). Держателем Реєстру є Міністерство оборони України (далі - Держатель Реєстру), розпорядником Реєстру є Генеральний штаб Збройних Сил України (далі - розпорядник Реєстру), а Служба безпеки України та розвідувальні органи України є органами адміністрування та ведення Реєстру. Адміністратором Реєстру є Держатель Реєстру (ч.1 ст.5 Закону №1951-VIII). Відповідно ч.5 ст. 5 Закону №1951-VIII органами адміністрування Реєстру у межах своїх повноважень є: територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя. Відповідно ч.6 ст. 5 Закону №1951-VIII органи адміністрування Реєстру: 1) здійснюють аналітичну обробку даних; 2) забезпечують взаємодію щодо ведення Реєстру, контролюють повноту, відповідність та своєчасність внесення інформації, наданої державними органами, контролюють виконання рішень Держателя та розпорядника Реєстру. Орган адміністрування Реєстру має доступ до статистичних відомостей Реєстру; 3) забезпечують зберігання та резервування бази даних Реєстру, контроль за її цілісністю, дотриманням вимог законодавства та Порядку ведення Реєстру, затвердженого Кабінетом Міністрів України; 4) організовують підготовку та підвищення кваліфікації персоналу підпорядкованого органу адміністрування. Відповідно до ч.8 ст.5 органами ведення Реєстру є Міністерство оборони України, районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Відповідно до ч.1 ст.6 Закону №1951-VIII до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Відповідно до ч.1 ст. 7 Закону №1951-VIII до персональних даних призовника, військовозобов'язаного та резервіста належать, зокрема: відомості про встановлення, зміну групи інвалідності; відомості про результати медичних оглядів, що проводяться з метою визначення придатності до виконання військового обов'язку. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 9 Закону №1951-VIII призовник, військовозобов'язаний та резервіст має право: 1) отримувати інформацію про своє включення (невключення) до Реєстру та відомості про себе, внесені до Реєстру, в тому числі через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста; 2) звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру. Відповідно до ч.1 ст.14 Закону №1951-VIII ведення Реєстру включає: внесення запису про призовників, військовозобов'язаних та резервістів до бази даних Реєстру для взяття на облік або під час відновлення на військовому обліку з перевіркою відповідності персональних та службових даних призовників, військовозобов'язаних та резервістів існуючим обліковим даним; внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов'язаних, резервістів на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов'язаними, резервістами. Актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями)між Реєстром та Інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.
Кабінет Міністрів України на виконання ч.5 ст.33 Закону №2232-ХІІ затвердив Порядок організації ведення військового обліку військовозобов'язаних, призовників та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 (далі - Порядок №1487), п.2 - військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави, що полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов'язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Головною вимогою до системи військового обліку є постійне забезпечення повноти та достовірності даних, що визначають кількісний склад та якісний стан призовників і військовозобов'язаних (п.6 Порядку №1487). Військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів. Для внесення запису/актуалізації даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів ними надаються персональні дані відповідно до вимог Закону №1951-VIII (п.20 Порядку №1487). Відповідно до п.79 Порядку №1487 районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, з-поміж іншого: організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; організовують взаємодію з державними органами, підприємствами, установами та організаціями щодо строків та способів звіряння даних списків персонального військового обліку та карток первинного обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також їх оповіщення; організовують та забезпечують зберігання облікової документації призовників, військовозобов'язаних та резервістів, персональних даних, що містяться в них; проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього; виконують архівно-довідкову роботу з питань військового обліку; виконують функції з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Адміністративний орган - орган виконавчої влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування, їх посадова особа, інший суб'єкт, який відповідно до закону уповноважений здійснювати функції публічної адміністрації (п.1 ч.1 ст.2 Закону України «Про адміністративну процедуру» від 17 лютого 2022 року № 2073-IX). У науково-практичному коментарі до Закону України «Про адміністративну процедуру» зазначено: принципи добросовісності та розсудливості корелюються насамперед з п.5 та п.6 частини 2 ст.2 КАС України як критеріями для оцінки правомірності рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до п.9 ч.1 ст.19 КАС України у спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій, експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб (пункт 9 частини першої статті 19 із змінами, внесеними згідно із Законом № 4170-IX від 19.12.2024).
Стандарт доказування - це та ступінь достовірності наданих стороною доказів, за яких суд має визнати тягар доведення знятим, а фактичну обставину - доведеною ( ОСОБА_2 . Стандарт доказування: внутрішнє переконання чи баланс вірогідностей / https://yur-gazeta.com/publications/practice/sudova-praktika/standart-dokazuvannya-vnutrishne-perekonannya-chi-balans-virogidnostey.html).
Верховний Суд у справі № 640/11938/20 зазначає: порушення вимог Закону рішенням чи діями суб'єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх судом протиправними, оскільки обов'язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями чи рішенням з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого поданий позов.
У постанові Верховного Суду від 17.04.2019 у справі №342/158/17 вказано: протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень треба розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу чи його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону (або ж іншого нормативно-правового регулювання) віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Відповідності до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт під час здійснення ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п.7 ч.1 ст.4 КАС України).
Індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (п.19 ч.1 ст.4 КАС України).
Верховний Суд 11 вересня 2023 року у справі №420/14943/21 (адміністративне провадження №К/990/8225/23) сформулював правовий висновок про те, що критеріями обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень є: 1) логічність та структурованість викладення мотивів, що стали підставою для прийняття відповідного рішення; 2) пов'язаність наведених мотивів з конкретно наведеними нормами права, що становлять легітимну основу такого рішення; 3) наявність правової оцінки фактичних обставин справи (поданих заявником документів, інших доказів), врахування яких є обов'язковим у силу вимог закону під час прийняття відповідного рішення суб?єкта владних повноважень; 4) відповідність висновків, викладених у такому рішенні, фактичним обставинам справи; 5) відсутність немотивованих висновків та висновків, що не ґрунтуються на нормах права.
Рішення, яке приймається суб'єктом владних повноважень у межах дискреційних повноважень є правомірним лише за умови, що воно відповідає усім критеріям, що визначені частиною другою статті 2 КАС України (висновки ВС у справі №380/13558/21).
Перевірка рішення госпітальної (гарнізонної) ВЛК на предмет того, чи дотримані всі умови та критерії, передбачені Положенням №402 при проведенні медичного огляду військового, належить до функцій ВЛК регіону чи ЦВЛК, а остаточного рішення, яке підлягає судовому оскарженню, з приводу придатності позивача до військової служби та встановлення причинного зв'язку захворювань, ВЛК регіону чи ЦВЛК (в межах справи) не приймали, тому позивач не дотримався вимог Положення №402 щодо процедури оскарження результатів медичного огляду, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні вимог адміністративного позову. Аналогічна правова позиція, як вказав суд, викладена в постановах Верховного Суду від 26.02.2025 по справам №240/13173/22 та №600/3273/22-а.
Можливі порушення ВЛК під час призову не є свідченням непридатності. Верховний Суд у постанові від 10 лютого 2022 року у справі №160/7153/20 наголосив, що перевірка правильності прийнятого ВЛК рішення виключно за медичними показниками не входить до компетенції адміністративного суду. Адміністративний суд не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 12 лютого 2021 року у справі №820/5570/16 від 12 червня 2020 року у справі №810/5009/18 про те, що надання оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статей розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби виходить за межі судового розгляду суду.
Верховний Суд № 826/9751/14 ЄДРСР 100973142 звертає увагу на те, що саме з метою виконання завдання адміністративного судочинства сторона у справі має користуватися процесуальними правами, сприяючи тим самим суду у здійсненні правосуддя.
Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України під час вибору і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки, що викладені у постановах Верховного Суду. Згідно частини 5 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, що застосовують у діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Відповідно до ч.4 ст.6 Закону України «Про адміністративну процедуру» висновки про застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх адміністративних органів, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
ВС у справі № 240/12017/19 висновує, що після завершення процесуальних строків на оскарження, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. ВС у справі № 400/3989/19 ЄДРСР 104008947 вказав, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Верховний Суд у справі №826/16958/17 ЄДРСР 77537724 зазначив: якщо від наявності доказу залежить визначення предмета спору та підтримання позивачем відповідних вимог, позивач не може перекладати на суд власний обов'язок визначитися з предметом спору.
Великою Палатою Верховного Суду у справі №640/7310/19 (ЄДРСР 94394125) зазначено: особа, яка вважає, що порушені її права, свободи чи інтереси, і яка у зв'язку із цим звертається за їх захистом до адміністративного суду, має зазначити в позовній заяві: хто, який саме суб'єкт владних повноважень (а якщо відповідачем може бути суб'єкт господарювання, то який саме) порушив її права чи інтереси, яким чином, якими діями (рішенням, бездіяльністю) відбулося втручання в її права, які саме права були порушені, чи належать вони позивачу, які обставини про це свідчать.
ВПВС у справі № 990/150/23 у п.28 постанови зазначає: реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 5 КАС України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту; п.33 - звертаючись до суду, позивач самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права; п. 37 зміст позовних вимог - це максимально чітко і зрозуміло сформовані визначення способу захисту порушеного права, свободи чи інтересу у прохальній частині позову; п.43 - формулювання прохальної частини позову із зазначенням альтернатив можливих способів захисту порушеного права є таким, що не відповідає положенням КАС України.
VІ. ОЦІНКА СУДУ
Суд вирішує лише ті вимоги по суті спору, про вирішення яких клопочуть сторони, і за загальним правилом, не повинен виходити за межі цих вимог. Суд зв'язаний предметом і обсягом заявлених вимог (постанова Верховного Суду від 19.02.2019 у справі № 824/399/17-а). Відповідно до ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Надаючи оцінку доводам представника Позивача про повторність постановки на військовий облік, суд зазначає таке.
ІНФОРМАЦІЯ_11 пояснив перебування ОСОБА_1 до 20.09.2004 на військовому обліку та виключенння з обліку на підставі п.г) ч.5 ст.37 Закону №2232-ХІІ в редакції чинній станом на 20.09.2004 як особа, яка була засуджена до позбавлення волі, а також обставини направлення на ВЛК після прибуття з установи відбування покарань та виключення з військового обліку ІНФОРМАЦІЯ_7 як особа, яка була засуджена до позбавлення волі відповідно до п.6 ч.6 ст.37 Закону №2232-ХІІ в редакції чинній станом на 31.08.2010.
Вказуючи про порушення конституційних прав і свобод (множина) ІНФОРМАЦІЯ_1 представник Позивача не обгрунтував зміст і характер порушеного права, стверджуючи про повторну постановку на військовий облік ОСОБА_1 , і не надав відповідного рішення ІНФОРМАЦІЯ_9 , тому у задоволенні необгрунтованої вимоги про скасування індивідуального акта без дати за відсутності доводів щодо його протиправності належить відмовити як необгрунтованій зважаючи на таке: 1) позивачем не надано копії військового квитка з відмітками під час дії режиму воєнного стану з огляду на прибуття з установи відбування покарань у межах діючої редакції Закону №2232-ХІІ, зокрема станом на 10.05.2025 (щодо доводів про направлення на ВЛК) під час здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку з огляду на фотокопію роздрукцівки військово-облікового документа Резерв+, сформованого 27.06.2024, що містить відмітки: «виключено»; «не військовозобов'язаний» - дійсний до 27.06.2025 у контексті усування недоліків позовної заяви станом на 12.06.2025; 2) не повідомленням про результати досудового врегулювання щодо скарг до Черкаської обласної прокуратури та до ІНФОРМАЦІЯ_8 на дії ІНФОРМАЦІЯ_7 на час розгляду справи по суті після 27.06.2025; 3) не врахування чинної редакції Закону №2232-ХІІ станом на час складання протоколів за відмову у проходженні ВЛК станом на 10.05.2025 і не надання доказів декларування місця проживання особи з повідомленням відповідного ТЦК та СП; 4) позивачем не надано копії власної заяви до ІНФОРМАЦІЯ_9 до редакцій адміністративного позову щодо питань постановки на військовий облік (а.с.3, а.с.13, а.с.23).
У задоволенні вимоги визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 у повторній постановці на військовий облік особи, яка була виключена з нього під час складання протоколів та винесенні постанов про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 за ч.3 ст.210-1 КУпАП, так як він не може бути взятий (поновлений) на військовому обліку, та не має військового обов'язку належить відмовити як необгрунтованій за відсутності доказів до позовної заяви про первинну та/або повторну постановку на військовий облік саме ІНФОРМАЦІЯ_13 , зважаючи на відсутність заяв/повідомлень ОСОБА_1 до обраного Відповідача та відмітку лише у наданій фотокопії військово-облікового документа Резерв+, сформованого 27.06.2024, з огляду на п.2, п.3, п.6 ч.6 ст.37 Закону №2232-ХІІ в редакції станом на 10.05.2025 у контексті доводів представника Позивача щодо перевірки даних реєстрів, позаяк адміністратором Реєстру є Держатель Реєстру (ч.1 ст.5 Закону №1951-VIII) під час здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку, а взяття, зняття або виключення з обліку у цілеспрямованій діяльності державних органів щодо фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками покладається на відповідні ТЦК та СП.
Верховний Суд у постанові від 18.07.2019 у справі №826/2426/16 (ЄДРСР 83104634) зазначив, що листи - це службова кореспонденція, вони не є нормативно-правовими актами, можуть носити лише роз'яснювальний, інформаційний та рекомендаційний характер і не повинні містити нових правових норм, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер. Верховний Суд висновує у справі №6-951цс16: вимога вчинити дії у майбутньому не може бути задоволена, оскільки захисту належить тільки порушене право.
VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ
Згідно із ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів. Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Верховний Суд наголошує (ЄДРСР 80510189, 96669462): дії учасників судового процесу та їхніх представників мають не лише за формою, але й за змістом відповідати завданню адміністративного судочинства.
Другу позовну вимогу представник Позивача формулює до працівників ІНФОРМАЦІЯ_5 без обгрунтування в позовній заяві: хто, який саме суб'єкт владних повноважень (а якщо відповідачем може бути суб'єкт господарювання, то який саме) порушив її права чи інтереси, яким чином, якими діями (рішенням, бездіяльністю) відбулося втручання в її права, які саме права були порушені, чи належать вони позивачу, які обставини про це свідчать.
Працівник - це фізична особа, яка працює за трудовим договором (контрактом) на підприємстві, в установі та організації незалежно від форми власності та виду діяльності або у фізичної особи, яка відповідно до законодавства використовує найману працю (Закон України «Про професійний розвиток працівників» від 12.01.2012 №4312-VI). Термін «особа», як з позицій лінгвістичного, так і у плані філософського, соціологічного, психологічного, формально-юридичного аналізу є неоднозначним. Особливістю української мови є те, що даний термін не завжди використовується під час характеристики людини [Шульга А.М. «Особа» і «Особистість» як терміни правничої лінгвістики (https://univd.edu.ua/general/publishing/konf/27_10_2017/pdf/76.pdf)].
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється під час розгляду справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові (постанови ВС у справі № 826/4406/16, у справі № 1340/4630/18, у справі № 712/3842/17, у справі № 500/477/15-а).
За перевірених доводів сторін, оцінених доказів, зясованих обставин справи, суд не встановив протиправної бездіяльності та/або протиправних дій та/або рішення про первинну/повторну постанову на облік Позивача саме ІНФОРМАЦІЯ_13 у спірних правовідносинах і доходить висновку про достатні пістави відмовити у задоволенні необгрунтованої вимоги зобов'язати працівників ІНФОРМАЦІЯ_5 скасувати рішення про повторну постановку на військовий облік ОСОБА_1 .
У межах заявлених позовних вимог суд не встановив порушеного права ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_14 у спірних правовідносинах за відсутності сформованих вимог до ІНФОРМАЦІЯ_7 під час дії режиму воєнного стану, зважаючи на чинну редакцію п.2, п.3, п.6 ч.6 ст.37 Закону №2232-ХІІ станом на 10.05.2025, тому у задоволенні адміністративного позову належить відмовити повністю.
VІІІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає про таке.
Згідно з частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Керуючись статтями 2, 5-16, 19, 73-78, 90, 139, 242-246, 250, 255, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Судові витрати не розподіляються.
Рішення набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, що може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України до Шостого апеляційного адміністративного суду у зв'язку із початком функціонування модулів ЄСІТС з урахуванням підпунктів 15.1, 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України відповідно до рішення ВРП від 17.08.2021 №1845/О/15-21.
Копію рішення суду направити сторонам справи:
позивач: ОСОБА_1 [ АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ];
відповідачі: ІНФОРМАЦІЯ_10 [ АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ], ІНФОРМАЦІЯ_15 [ АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ].
Рішення складене 18.11.2025.
Суддя Лариса ТРОФІМОВА