Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
18 листопада 2025 року справа № 520/28907/24
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Ніколаєва Ольга Вікторівна, розглянувши звіт Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.06.2025 у справі № 520/28907/24
за позовною заявою ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
У провадженні Харківського окружного адміністративного суду перебувала справа №520/28907/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, в якій позивач просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо непроведення з позивачем остаточного розрахунку при звільненні 23.11.2021, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті позивачу грошового забезпечення з 01.01.2020 по 23.11.2021 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня кожного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії;
- зобов'язати відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату грошового забезпечення (з урахуванням раніше сплачених сум) за періоди: з 01.01.2020 по 31.12.2020 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» на 01.01.2020, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, з 01.01.2021 по 23.11.2021 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» на 01.01.2021, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії;
- зобов'язати відповідача здійснити позивачу нарахування та виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні зі служби за період з 23.11.2021 (день звільнення) по день фактичної виплати перерахованих сум грошового забезпечення, виходячи з нормативної формули положень статті 117 КЗпП України та приписів постанови Кабінету Міністрів України № 100, з урахуванням принципу співмірності, законодавчо закріпленого статтею 117 КЗпП України у спосіб множення показника середньоденного грошового забезпечення за два останні місяці перед звільненням 500,85 грн на кількість днів затримки розрахунку, але не більше шести місяців (з урахуванням обмежень, встановлених статтею 117 КЗпП України), що становить 500,85 грн. х 180 = 90153 грн. (дев'яносто тисяч сто п'ятдесят три гривні).
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30.06.2025 у справі №520/28907/24 позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо непроведення нарахування та виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 з 01.01.2020 з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України провести перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2020 за Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» та здійснити його виплату з урахуванням раніше сплачених сум та з відрахуванням обов'язкових платежів. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України провести перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2021 - 23.11.2021 - із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2021 за Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» та здійснити його виплату з урахуванням раніше сплачених сум та з відрахуванням обов'язкових платежів. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.06.2025 №520/28907/24 набрало законної сили 31.07.2025.
Позивач через систему "Електронний суд" подав заяву про встановлення судового контролю за виконанням вказаного судового рішення шляхом зобов'язання відповідача подати протягом 15 днів з дня набрання ухвалою законної сили звіту про виконання судового рішення.
В обґрунтування заяви зазначено, що на теперішній час судове рішення у даній справі не виконано, а поданий боржником звіт свідчить про ухилення з його боку від його виконання те не містить будь-яких обґрунтованих підстав. Відповідачем надано докази виконання рішення, з яких вбачається факт саме невиконання рішення, що зумовлює наявність підстав для встановлення судового контролю.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 10.10.2025 у даній справі заяву прийнято до провадження заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю у справі №520/28907/24. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України протягом 5 днів від дати отримання цієї ухвали подати до Харківського окружного адміністративного суду докази про отримання копії рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.06.2025 у справі №520/28907/24, організаційно-правові заходи, спрямовані на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.06.2025 у справі №520/28907/24.
Відповідач через систему "Електронний суд" 14.05.2025 надав звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.06.2025 у справі № 520/28907/24, в якому зазначив, що виконано в повному обсязі.
Розглянувши поданий відповідачем звіт, суд зазначає наступне.
Згідно зі статтею 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Суб'єктами, на яких поширюється обов'язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26.06.2013 № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).
Конституційний Суд України у Рішенні від 26.06.2013 взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, у пункті 43 рішення у справі Шмалько проти України, заява № 60750/00, від 20.07.2004 вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
Крім того, у Рішенні від 15.05.2019 № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов'язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов'язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі Валерій Фуклєв проти України від 07.06.2005, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі Шмалько проти України від 20.07.2004, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі Юрій Миколайович Іванов проти України від 15.10.2009, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі Apostol v. Georgia від 28.11.2006, заява № 30779/04).
На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв'язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15.05.2019 № 2-р(II)/2019 констатував, що обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Також Конституційний Суд України у рішенні від 30.06.2009 № 16-рп/2009 зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).
Відповідно до статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Аналогічні положення містяться у статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, якою визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень" від 21.11.2024 № 4094-IX набрав чинності 19.12.2024 (далі по тексту - Закон України № 4094-ІХ), яким статтю 382 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) викладено у новій редакції та доповнено статтями 381-1, 382-1, 382-2, 382-3.
Згідно з пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України №4094-ІХ справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом, розглядаються з урахуванням особливостей, що діють після набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частин 1, 2 статті 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п'ятої статті 382-1 цього Кодексу. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб'єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.
За змістом наданого до суду звіту про виконання судового рішення, відомості від 11.08.2025 №7 про здійснення нарахування, платіжної інструкції №18886 підтверджено, що на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.06.2025 у справі №520/28907/24 відповідачем нараховано та виплачено позивачу грошове забезпечення за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2020 за Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» та здійснено його виплату з урахуванням раніше сплачених сум та з відрахуванням обов'язкових платежів та за період з 01.01.2021 - 23.11.2021 - із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2021 за Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» та здійснено його виплату з урахуванням раніше сплачених сум та з відрахуванням обов'язкових платежів.
Як встановлено судом, відповідачем виконано рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.06.2025 у справі №520/28907/24.
Щодо твердження позивача про те, що зазначені виплати на виконання рішення суду у справі №520/28907/24 неправомірно обчислено, суд зазначає наступне.
У резолютивній частині рішення чітко зазначено, що судом визначено перелік виплат, що підлягають виплаті. Вказані види нарахування виплачені позивачу відповідачем, а отже зобов'язання, покладені на суб'єкта владних повноважень згідно з рішенням суду були виконані, що не заперечується позивачем у справі.
Відповідно до частини 1 статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Зі змісту статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що під час розгляду заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень на виконання такого рішення суду, суд не може вирішувати питання, що не були досліджені та не встановлювались під час розгляду справи по суті, оскільки це може призвести до зміни суті рішення.
Отже, фактично відповідачем вчинені дії по виконанню судового рішення у даній справі.
Обставини незгоди позивача з характером виконання суб'єктом владних повноважень рішення суду, не спростовують сам факт виконання відповідачем свого обов'язку щодо проведення виплат, що узгоджується зі змістом рішення суду, що у свою чергу не може свідчити про порушення відповідачем охоронюваного інтересу позивача та можливість використання позивачем правового механізму статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини шостої статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення вказаної заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду у справі за його позовом, у зв'язку із безпідставністю.
Водночас, суд звертає увагу позивача на те, що проаналізувавши предмет поданої заяви у даній справі, суд дійшов висновку, що він фактично спрямований не на належне виконання судового рішення, зокрема, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.06.2025 у справі №520/28907/24, яким вже вирішено питання щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій та індексації, а - на метод розрахунку вказаних виплат.
Отже, обраний позивачем у цій справі спосіб захисту - визнання протиправними рішень, дій, вчинених суб'єктом владних повноважень щодо неправильного обрахунку вказаних виплат, по суті є новим спором, у зв'язку з чим позивач не позбавлений права звернутися до суду у порядку позовного провадження з вимогами про вирішення такого спору, оскільки сам розрахунок виплат не був предметом спору у справі №520/28907/24.
На підставі викладеного, керуючись статтями 241, 243, 248, 370, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Прийняти звіт Військової частини НОМЕР_1 від 17.10.2025 про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.06.2025 у справі №520/28907/24.
Заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю у справі №520/28907/24 - залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили у порядку, передбаченому статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України та підлягає оскарженню у порядку та у строк, визначені частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Ольга НІКОЛАЄВА