Справа № 226/2538/21
Провадження № 2-с/932/21/24
13 листопада 2025 року м. Дніпро
Суддя Шевченківського районного суду міста Дніпра Потоцька С.С., розглянувши заяву ОСОБА_1 , про скасування судового наказу та поновлення пропущеного строку для подання заяви про скасування судового наказу по справі № 226/2538/21 від 17.09.2021 року, виданого Димитровським міським судом Донецької області за заявою ОКП «Донецьктеплокомуненерго» до ОСОБА_1 про видачу судового наказу стосовно стягнення заборгованості за теплову енергію,-
ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про скасування судового наказу у справі № 226/2538/21 від 17.09.2021, виданого на користь ОКП «Донецьктеплокомуненерго» щодо стягнення заборгованості за теплову енергію в сумі 8 154,70 грн за період з 01.11.2019 по 01.07.2021, інфляційних збитків у розмірі 379,10 грн, 3% річних у сумі 139,74 грн за період з 21.12.2019 по 20.06.2021, а також судових витрат у сумі 227,00 грн.
Заявник не погоджується з судовим наказом та вважає, що він підлягає. Зокрема, вказала, що у зв'язку з вторгненням на територію України та бойовими діями на сході країни, зокрема в м. Мирноград Донецької області, остання була змушена покинути своє місце проживання та реєстрації. У зв'язку з цим, на даний час є внутрішньо переміщеною особою та проживає у м. Києві. Враховуючи зазначене, заявниця вважає вимоги ОКП «Донецьктеплокомуненерго» щодо стягнення з неї грошових коштів на суму 8 900,54 грн необґрунтованими.
Заявник наголошує на тому, що посилання у заяві про видачу судового наказу, на підставі якого стягнуто вказану суму, на наявність «індивідуального договору про надання комунальних послуг» є некоректним, оскільки такий договір не був укладений. Це сталося через порушення виконавцем комунальних послуг вимог ст. 8 і 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», оскільки виконавець не перевірив належним чином документацію, що призвело до незаконного стягнення коштів з заявниці. Окрім того, заявниця зазначає, що розгляд справи відбувся без її участі, а сам судовий наказ було винесено без належного повідомлення про розгляд справи, що унеможливило своєчасне оскарження наказу. Вказує, що стягувачем направлений судовий наказ до виконавчої служби без попереднього пропозиції щодо добровільного врегулювання заборгованості, що суперечить вимогам законодавства. Тільки після того, як ОСОБА_1 змушена зареєструватися як внутрішньо переміщена особа і встановити додаток «Дія», що сталося лише 20.09.2024, їй стало відомо про наявність судового наказу.
З урахуванням вищезазначеного, заявник просить суд скасувати судовий наказ від 17.09.2021, оскільки він винесений без дотримання належних процесуальних процедур та є необґрунтованим.
Ознайомившись із заявою про поновлення пропущеного строку на звернення до суду із заявою про скасування судового наказу, приходжу до висновку, що у поновленні пропущеного строку на звернення до суду із заявою про скасування судового наказу слід відмовити з таких підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 170 ЦПК України, боржник має право протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4,5 частини першої статті 161 цього Кодексу.
За приписами ч. 2 ст. 171 ЦПК України заява боржника про скасування судового наказу, подана після закінчення строку, встановленого частиною першою статті 170 цього Кодексу, повертається, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку для подання цієї заяви.
ОСОБА_1 у заяві про скасування судового наказу зазначає, що судовий наказ із додатками отримано нею лише після того, як вона зареєструвалася як внутрішньо переміщена особа та про наявність судового наказу їй стало відомо 20.09.2024, після того як вона встановила додаток «Дія».
З цього приводу суд зазначає, що у матеріалах справи № 226/2538/21 міститься супровідний лист Димитровського міського суду Донецької області від 21.09.2021, яким судовий наказ направлений боржнику- ОСОБА_1 за її місцем реєстрації, а саме: АДРЕСА_1 . Також у матеріалах справи № 226/2538/21 наявний рекомендований лист на адресу боржника з формою № 119, який направлений 30.10.2021 засобами поштового зв'язку «Укрпошта». Рекомендований лист повернутий із позначкою «адресат відсутній за вказаною адресою».
У випадку, якщо зазначено, що «Адресат відмовився» чи «адресат відсутній за вказаною адресою», то відповідно до положень пунктів 3, 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК, судова повістка вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки, і особа вважається повідомленою.
Що відповідає висновку, який викладено в постанові КЦС ВС від 01.12.2023 № 591/4832/22 (61-10261св23): «Довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв'язку з «відсутністю за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки».
Крім того, відповідно до статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень», кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом, і всі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Подібну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 11 грудня 2018 року у справі № 921/6/18.
Отже, сам факт неотримання поштової кореспонденції, якою суд надсилав ухвалу для виконання відповідних дій за належними адресами, яка повернулася до суду через її неотримання адресатом, не може бути визнаний поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки це зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яку вона зазначила у своїй апеляційній скарзі.
Будь-яких доказів поважності пропуску строку суду не надала, на підставі чого суд вважає невиправданим поновлення процесуального строку без наявності доказів про поважність його пропуску, оскільки таке поновлення призводило б до порушення принципів цивільного судочинства, зловживання процесуальними правами, затягування судового розгляду, нехтування принципом правової визначеності, тобто поваги до остаточного рішення суду.
Щодо стверджень заявника, що у 2021 році вона змушена виїхати з місця свого проживання та реєстрації через активні бойові дії, а також не змогла отримати копію судового наказу з огляду на зазначені обставини, суд зазначає наступне.
Посилання заявника на те, що вона була змушена залишити місце свого проживання у 2021 році через бойові дії, є хибним, оскільки відповідно до Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309, Мирноградська міська територіальна громада була включена до переліку територій, на яких ведуться бойові дії, лише з 24 лютого 2022 року. Тобто, на момент подій, про які йде мова (2021 рік), активні бойові дії на зазначеній території не велися, що спростовує аргументацію заявника щодо неможливості отримання копії судового наказу через бойові дії. Також суд вважає підкреслити, що ОСОБА_1 зареєстрована як внутрішньо переміщена особа з 29.08.2024
За таких обставин, суд визнає вказану причину як неповажну, інші причини заявником не наведені.
За наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 про поновлення строку для подання заяви про скасування судового наказу, суд не знаходить підстав для її задоволення, оскільки жодних поважних причин пропуску такого строку не встановлено, а отже заява про скасування судового наказу підлягає поверненню.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.170,171, 259-261 ЦПК України, суддя,-
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку для подання заяви про скасування судового наказу - відмовити.
Заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу від 17.09.2021 № 226/2538/21, виданого Димитровським міським судом Донецької області - повернути заявнику.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя С.С. Потоцька