Справа № 520/29400/25
Україна
про повернення позовної заяви
"17" листопада 2025 р. м. Харків
Cуддя Харківського окружного адміністративного суду Марина Лук'яненко, розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 до НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом, в якому просить суд:
1. визнати протиправними дії НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 21.05.2023 року по 31.12.2023 року, а також виплачених за вказаний період матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги для оздоровлення, премії без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 року;
2. зобов'язати НОМЕР_1 мобільний прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення з 21.05.2023 року по 31.12.2023 року, а також виплачених за вказаний період матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги для оздоровлення, премії, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44;
3. визнати протиправними дії НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.01.2024 року по 23.05.2024 року, а також виплачених за вказаний період матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги для оздоровлення, премії без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" станом на 01.01.2024 року;
4. зобов'язати НОМЕР_1 мобільний прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.01.2024 року по 23.05.2024 року, а також виплачених за вказаний період матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги для оздоровлення, премії, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" станом на 01.01.2024 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44;
5. зобов'язати НОМЕР_1 мобільний прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення весь час затримки виплати - за період з 21 травня 2023 року по день фактичної виплати грошового забезпечення.
Разом з позовною заявою позивачем подано до суду заяву про поновлення строку звернення до суду, в обґрунтування якої позивач посилався на воєнний стан в Україні та на те, що з лютого 2022 року він проходив військову службу та виконував бойові завдання, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи у зоні ведення бойових дій.
Ухвалою суду від 10.11.2025 зазначена позовна заява залишена без руху та надано строк на усунення недоліків десять днів з моменту отримання ухвали для надання до суду інших обґрунтувань поважності пропуску строку звернення до суду з доданням доказів на їх підтвердження.
13.11.2025 від представника позивача до суду надійшла заява про усунення недоліків, в якій зазначено про те, що позивач, будучи військовослужбовцем та несучи військову службу із охорони нашої держави та громадян, досить тривалий час був позбавлений можливості звертатися за правовою допомогою (гарантоване конституційне право), подавати запити, клопотання, заяви тощо. Окрім того, зазначено, що позивач має проблеми зі здоров'ям, неодноразово проходив та проходить лікування, що підтверджується медичною документацією: протоколом обстеження від 10.05.2024 року, амбулаторною карткою №378417, амбулаторною карткою №3083/2622 від 06.05.2024 року, витягом з медичної картки, протоколом №863 від 09.05.2024 року та довідкою влк №2622 від 14.05.2024 року.
Вирішуючи питання дотримання строку звернення до суду із даним позовом, суд зазначає, що за змістом п.9 ч.3 ст.2, ч.2 ст.44, ч.1 ст.45 КАС України кожен учасник суспільних відносин повинен забезпечити дотримання обов'язку вчинення процесуальних дій із захисту прав та інтересів у судовому порядку у строк, визначений відповідним процесуальним законом.
За змістом статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Приписами ч.ч.1 та 2 ст.233 КЗпП України у редакції, чинній до 19.07.2022, передбачалося, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до місцевого загального суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України №2352-IX від 01.07.2022 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» (далі Закон №2352-IX), який набрав чинності 19.07.2022, внесено зміни до деяких законодавчих актів України, у тому числі до КЗпП України, і відповідно до ч.ч.1 та 2 ст.233 КЗпП України.
Відповідно до частин першої та другої статті 233 Кодексу законів про працю України (в редакції, чинній на момент подання позовної заяви), працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Суд зазначає, що положення статті 233 КЗпП України у частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві.
Отже, зважаючи на зміст спірних правовідносин, позивачу, з 19.07.2022 встановлено тримісячний строк для звернення до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів.
Водночас, суд наголошує, що відповідно до пункту 1 глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Відтак, запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Відтак, строк, визначений частиною першою статті 233 КЗпП України, був продовжений на строк дії карантину, який відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023.
Як зазначено в ухвалі суду від 10.11.2025, позивач проходив військову службу у НОМЕР_1 мобільному прикордонному загоні Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) з 17.02.2023 по 23.05.2024.
Отже, з військової служби позивач був звільнений 23.05.2024.
Заявлений позовний період з 21.05.2023 по 23.05.2024.
До суду з даним позовом за захистом свого права позивач звернувся лише 05.11.2025, поштовим відправленням направлено 03.11.2025.
Вказане свідчить про пропуск позивачем тримісячного строку на звернення до суду, передбаченого ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України.
Суд відзначає, що згідно з ч.1 ст.118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
У силу приписів ч.1 ст.121 та ч.1 ст.123 КАС України умовою для поновлення пропущеного процесуального строку є поважність причини, котра зумовила такий стан практичної реалізації процесуальної дії.
Установлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Поновлення встановленого процесуальним законом строку для звернення до адміністративного суду здійснюється у розумних межах та лише у виняткових, особливих випадках, виключно за наявності обставин об'єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав, свобод або законних інтересів.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були об'єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на звернення з позовом, тобто коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Порівняльний аналіз словосполучення «дізналася» та «повинна була дізнатися» дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
У силу правового висновку постанови Верховного Суду від 21.04.2021р. у справі №640/25046/19 "Причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування. При цьому, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином. Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. В свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об'єктивний характер, та не залежить від волевиявлення сторони і пов'язана з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.".
Окрім того, у силу правових висновків постанови Верховного Суду від 20.04.2022р. у справі №807/627/16: 1) День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути, зокрема, день винесення рішення, яке оскаржується, якщо воно приймалося за участю особи, або день вчинення дії, яка оскаржується, якщо особа була присутня під час вчинення цієї дії; 2) Якщо цей день встановити точно не можливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо вона знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені; 3) Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
У даному випадку, позивач звільнений з військової служби 23.05.2024.
Зі спірного питання позивач звернувся до відповідача 18.07.2025.
У поданій заяві від 13.11.2025 позивач посилається на те, що досить тривалий час був позбавлений можливості звертатися за правовою допомогою (гарантоване конституційне право), подавати запити, клопотання, заяви тощо. Окрім того, зазначено, що позивач має проблеми зі здоров'ям, неодноразово проходив та проходить лікування, що підтверджується медичною документацією: протоколом обстеження від 10.05.2024 року, амбулаторною карткою №378417, амбулаторною карткою №3083/2622 від 06.05.2024 року, витягом з медичної картки, протоколом №863 від 09.05.2024 року та довідкою влк №2622 від 14.05.2024 року.
З цього приводу суд зазначає, що доводи заявника щодо неможливості звернення до суду у строк, зважаючи на позбавлення можливості звернутися за правовою допомогою, не спростовує факту обізнаності про порушення прав позивача.
До того ж, позивачем не зазначено жодних обставин, яким чином дія правового режиму воєнного стану в Україні позбавила можливості звернення позивача до суду з даним позовом впродовж часу з 23.05.2024 (з моменту звільнення) до 18.07.2025 (час звернення до відповідача).
Щодо проходження позивачем лікування, то суд зазначає, що лікування позивача відбувалось ще під час проходження військової служби.
Доказів проходження позивачем лікування у період з 23.05.2024 (з моменту звільнення) до 18.07.2025 (час звернення до відповідача) матеріали справи не містять.
У даному випадку, ані у позові, ані у поданій заяві позивачем не викладено жодних юридично спроможних аргументів та не подано жодних доказів існування об'єктивних перепон/перешкод (істотних труднощів чи значних ускладнень) для вчинення процесуальної дії з подачі позову до суду в частині згаданих вище вимог у межах тримісячного строку звернення до суду, передбаченого положеннями статті 233 Кодексу законів про працю України.
Вказані вище обґрунтування не є тією причиною, що є об'єктивно непереборною, не залежить від волевиявлення особи та пов'язана з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
А тому, вказані позивачем причини пропуску строку звернення до суду з даним позовом, суд не може визнати поважними.
Жодних інших обґрунтувань поважності пропуску строку звернення до суду заявником не зазначено.
Таким чином, подана заява про поновлення строку звернення до суду не містить доказів наявності поважних причин пропуску цього строку, які не дозволяли позивачу подати позовну заяву у встановлений законом строк без невиправданих зволікань.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відтак, суд доходить до переконання про те, що позов поданий поза межами строку звернення до суду, зазначені у поданій заяві підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду є неповажними, що згідно з ч.2 ст.121, п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України є підставою для повернення позовної заяви.
Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.4-12, 118, 121-123, 160, 169, 161, 171, 173, 241-243, 248, 256, 295 КАС України, суддя, -
1. Визнати неповажними підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду, зазначені в заяві від 13.11.2025 року вх.№01-26/124836/25.
2. Заяву представника позивача про поновлення строків звернення до суду від 13.11.2025 року вх.№01-26/124836/25 - залишити без задоволення.
3. Позовну заяву - повернути.
4. Роз'яснити, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
5. Копію ухвали надіслати особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами.
6. Роз'яснити, що рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги у строк згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України, тобто протягом 15 днів з дати складення повного судового рішення, а набирає законної сили відповідно до ст. 256 КАС України, тобто негайно після підписання.
Суддя Марина Лук'яненко