Справа № 932/4829/25
Провадження № 2/932/1881/25
21 жовтня 2025 року м. Дніпро
Шевченківський районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого судді - Куцевола В.В.
при секретарі - Травкіній В.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Дніпрі за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, третя особа, що не заявляє самостійних вимог - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Восковець Оксана Олександрівна про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, -
30 квітня 2025 року до Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, третя особа, що не заявляє самостійних вимог - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Восковець Оксана Олександрівна про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_2 , яка за життя склала заповіт, відповідно до змісту якого усе належне їй майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося, усі майнові права та обов'язки, а також ті майнові права та обов'язки, які належатимуть їй на день смерті заповіла їй. Постановою приватного нотаріуса ДМНО Восковець О.О. від 01.04.2025 їй будо відмовлено у вчиненні нотаріальної дії у зв'язку із пропущеним строком для прийняття спадщини, оскільки вона не проживала із спадкодавцем на час її смерті, а отже не є такою, що фактично прийняла спадщину. Зазначає, що у встановлений шестимісячний строк вона не звернулася до нотаріальної контори із заявою при прийняття спадщини у зв'язку із тим, що під час дії «воєнного стану в Україні» введеного Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 (який неодноразово було продовжено), змушена була пережити виниклі умови, які супроводжувалися нестабільністю, обмеженнями пересування та доступу до державних реєстрів. У зв'язку із виниклими обставинами та з метою забезпечення власної безпеки, вона була змушена залишити м. Дніпро та переїхати в більш безпечне місце - до Закарпатської області для запобігання загрози життю. На підставі викладеного, просила суд визначити їй додатковий строк для прийняття спадщини після смерті її батька.
Ухвалою суду від 21.05.2025 року відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження. Сторонам встановлено строк на подання заяв по суті справи.
Ухвалою суду від 05.08.2025 витребувано від приватного нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Восковець О.О. належним чином засвідчену копію спадкової справи заведеної після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
19.08.2025 року на виконання ухвали суду від 05.08.225 року, до суду надійшла копія спадкової справи заведена після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою від 18.09.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.
У судове засідання представник позивача не з'явилась, подала заяву, у якій просила провести розгляд справи без її участі.
У судове засідання інші учасники справи не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, у заявах по суті справи просили провести розгляд справи без їх участі. Представник Дніпровської міської ради, просив прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про відмому у задоволенні позовних вимог з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є донькою ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 .
27.08.2005 року позивач уклала шлюб із ОСОБА_4 та відповідно змінила прізвище на « ОСОБА_5 », що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_3 від 07.12.2022 року.
ОСОБА_2 за життя на праві спільної власності на підставі свідоцтва проправо власності на житло № НОМЕР_4 від 23.02.2005 та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №6925559 від 05.04.2005, належала 1/3 частка квартири АДРЕСА_1 .
За життя ОСОБА_2 склала заповіт, відповідно до змісту якого усе належне їй майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося, усі майнові права та обов'язки, а також ті майнові права та обов'язки, які належатимуть їй на день смерті заповіла позивачу, який було посвідчено державним нотаріусом Третьої Дніпропетровської нотаріальної контори Крупською Л.В. та зареєстровано в реєстрі за №4-2810 від 24.09.2009.
Як вбачається, з витребуваних судом матеріалів після смерті ОСОБА_2 із заявою про прийняття спадщини 01.04.2025 року звернулася донька померлої ОСОБА_1 .
Постановою приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Восковець О.О. від 01.04.2025 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі Свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/3 частку квартири, оскільки пропущенно шестимісячний строк звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, після смерті матері, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).
За правилами ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не відмовився від неї.
Відповідно до статті 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Отже, закон розрізняє факти, які свідчать про прийняття спадщини особою, яка на час відкриття спадщини постійно проживала зі спадкодавцем, та особою, яка на час відкриття спадщини не проживала (постійно не проживала) зі спадкодавцем.
Подання заяви про прийняття спадщини є дією, яку повинен вчинити спадкоємець, який бажає прийняти спадщину тоді, коли такий спадкоємець не проживав на час відкриття спадщини постійно зі спадкодавцем. Відповідно, пропустити строк на прийняття спадщини може спадкоємець, який постійно не проживав на час відкриття спадщини зі спадкодавцем.
Надаючи правову оцінку причинам пропуску позивачем строку для прийняття спадщини, суд зазначає наступне.
Частиною першою статті 1270 ЦК України передбачено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
В даному випадку строк для прийняття спадщини після померлої минув.
Одночасно, ч. 3 ст. 1272 ЦК України передбачено, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини суд визнав поважними.
У пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз'яснено, що вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Суд звертає увагу, що законодавцем не надається ніякого значення тривалості періоду, який пройшов з дня закінчення строку для прийняття спадщини, що не виключає можливості одержання своєї частки спадкоємцем, який пропустив строк для прийняття спадщини, також і після спливу значного строку.
Відповідно до роз'яснень, зазначених у п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України.
З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду Постанові від 28 жовтня 2019 року, справа №761/42165/17-ц зазначив, що вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови.
Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, першочергово, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об'єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.
Безпідставне надання додаткового строку для прийняття спадщини є порушенням правової визначеності як елемента правовладдя (верховенства права) та є незаконним втручанням у права спадкоємців, які прийняли спадщину, а у разі відсутності таких спадкоємців - в інтереси територіальної громади, яка має право на визнання спадщини відумерлою.
У постанові Верховного Суду України від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17 зроблено висновок, що «право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Правила частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними».
У постанові Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15 зроблено висновок, що: «право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій».
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 жовтня 2020 року в справі № 234/17511/19 (провадження № 61-8215св20) вказано, що: «як свідчить тлумачення частини третьої статті 1272 ЦК України до поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини мають відноситися причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця щодо подачі заяви про прийняття спадщини. Правила частини третьої 1272 ЦК України про встановлення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 лютого 2022 року в справі № 756/957/18 (провадження № 61-5590св21) вказано, що: «поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Отже, строки на подання заяви про прийняття спадщини не визнаються преклюзивними, можуть бути поновлені з дотриманням правил частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини і можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними. Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через власну пасивну поведінку, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні. Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постановах: від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, від 14 вересня 2016 року у справі № 6-1215цс16».
Якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду із позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви. За конкретних фактичних обставин кожної справи пропуск строку для прийняття спадщини суд має оцінювати з урахуванням тривалості такого пропуску та загальних засад цивільного законодавства, як-от розумність, добросовісність та справедливість. Головною ознакою поважних причин такого пропуску є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини. Неподання заяви умисно чи з необережності (недбалості) не може бути підставою для визначення спадкоємцю додаткового строку для прийняття спадщини. Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, першорядно, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об'єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду. Суди мають враховувати, що безпідставне надання додаткового строку для прийняття спадщини є порушенням правової визначеності як елемента правовладдя (верховенства права) та є незаконним втручанням у права спадкоємців, які прийняли спадщину, а у разі відсутності таких спадкоємців в інтереси територіальної громади, яка має право на визнання спадщини відумерлою (див. пункти 53 58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року в справі № 686/5757/23 (провадження № 14-50цс24)).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Позивач, як на підставу поважності причин пропуску строку для подачі заяви про прийняття спадщини, посилається на те, що з 24 лютого 2022 року в Україні було введено воєнний стан (який неодноразово було продовжено), у звязку із чим вона змушена була пережити виниклі умови, які супроводжувалися нестабільністю, обмеженнями пересування та доступу до державних реєстрів та з метою забезпечення власної безпеки, вона була змушена залишити м. Дніпро та переїхати в більш безпечне місце для запобігання загрози життю.
Суд не вбачає підстав для поновлення строку для прийняття спадщини з підстав введення в Україні воєнного стану, зважаючи на те, що згідно матеріалів справи позивач проживає в м. Дніпро, а спадщина відкрилася на території м. Дніпра, де не ведуться активні бойові дії, у зв'язку із чим, з початку оголошення військового стану 24.02.2022 року і до теперішнього часу на території області безперебійно працюють як всі державні установи та організації, судові та правоохоронні органи, так і органи нотаріату.
Крім того, суд звертає увагу, що мати позивача помера ІНФОРМАЦІЯ_1 , а позивач лише 01.04.2025 звернувся з завою про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Восковець О.О.
Суд також критично оцінює твердження позивача про віддалену відстань проживання у звязку із введенням воєнного стану в країні спадкодавця та позивача, оскільки належних та допустимих доказів тому позивачем не надано.
Інших доказів на підтвердження поважності пропуску строку подачі заяви на прийняття спадщини стороною позивача не надано.
Частини 1, 2 ст. 77 ЦПК України встановлює, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Стаття 80 ЦПК України презюмує, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Наведені позивачем причини не є об'єктивними, непереборними та істотними труднощами, які згідно з частиною третьою статті 1272 ЦК України можуть визнаватися поважними для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Враховуючи вищевикладене, оскільки позивачем не доведено поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини, які б давали підстави для надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини понад установлений законом шестимісячний строк, підстави для задоволення позову у суду відсутні.
У разі відмови у задоволенні позову судові витрати у відповідності до ст. 141 ЦПК України покладаються на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 12, 76-81, 83, 141, 258, 259, 265, 268, 272-273, 352-355 ЦПК України, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, третя особа, що не заявляє самостійних вимог - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Восковець Оксана Олександрівна про визначення додаткового строку для прийняття спадщини - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 273 ЦПК України та може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду.
Суддя В.В. Куцевол