Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
05 листопада 2025 року Справа № 520/99/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Садової М.І.,
за участю секретаря судових засідань Гурець Ю.Д.,
представника позивача Луценко О. І.,
представника відповідача Неонета К. В.,
представника відповідача Книги Ю. Ю.,
представника третьої особи Гетти Т. М. (в режимі відеоконференції),
розглянувши за правилами загального позовного провадження в місті Харкові в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції адміністративну справу за позовом державного підприємства "Завод імені В.О. Малишева" до головного управління ДПС у Харківській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору акціонерне товариство "Українська оборонна промисловість" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, у якому просить визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області від 11.11.2024 №00633940709; вирішити питання розподілу судових витрат.
В обґрунтування позову покликається на те, що позивач не є платником земельного податку, оскільки відсутня державна реєстрація права власності або права користування земельними ділянками, відсутні дані про земельні ділянки в Державному земельному кадастрі, що унеможливлює визначення об'єкта оподаткування, бази оподаткування та розміру податку. Позивач посилається на ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), ст. ст. 269, 270, 271, 286, 287 Податкового кодексу України (далі - ПК України), узагальнюючу податкову консультацію, затверджену Наказом Міністерства фінансів України від 06.07.2018 № 602, листи ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 17.02.2021 № 374/116-21, від 15.06.2023 № 11-20-9,1-201/19-23 та від 04.06.2021 № 11-20-9.2-4435/0/19-21, які підтверджують відсутність правовстановлюючих документів на земельні ділянки. Позивач стверджує, що ППР не містить детального розрахунку податкового зобов'язання та штрафних санкцій, що порушує порядок надіслання податкових повідомлень-рішень, затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 № 1204 (у редакції від 31.12.2020 № 846). Крім того, відсутній склад податкового правопорушення, оскільки немає вини позивача в несплаті податку. Просить позов задовольнити. У відповідності до ст. 139 КАС України здійснити розподіл судових витрат.
Відповідач головне управління ДПС у Харківській області подав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Відповідач обґрунтовує правомірність ППР тим, що на підставі наказу від 09.08.2024 № 3597-п проведено позапланову невиїзну перевірку позивача, за результатами якої складено акт від 07.10.2024 № 46453/20-40-07-09-06/14315629, що встановлює порушення ст. ст. 270, 271, 284, 286 ПК України, внаслідок чого занижено земельний податок на 331510259,65 грн за період з 01.07.2017 по 31.12.2020. Відповідач стверджує, що позивач є землекористувачем земель державної та комунальної власності на праві постійного користування, підтвердженому державними актами, рішеннями виконавчого комітету Харківської міської ради від 17.09.1952 № 17/252 та від 06.04.1960 № 190-4, технічними звітами з інвентаризації. На земельних ділянках розташована нерухомість позивача, яку він надає в оренду. Відповідач посилається на пп. 14.1.73, 269.1.1, 270.1.1.3 ПК України, ст. ст. 92, 125, 126 ЗК України, практику Верховного Суду (постанови від 20.05.2021 у справі № 826/5220/17, від 03.08.2020 у справі № 826/13307/18 та ін.), яка підтверджує, що обов'язок сплати земельного податку виникає з фактичного користування землею, незалежно від реєстрації в кадастрі. Відповідач зазначає, що дії позивача є умисними, оскільки він не зареєстрував права на землю, попри обов'язок згідно з Порядком впровадження нормативної грошової оцінки земель м. Харкова від 25.09.2013 № 1269/13. Підставою для нарахування податку є не лише дані кадастру, а й дані державних актів, реєстрів речових прав, рішень органів місцевого самоврядування (п. 286.1 ПК України). Відповідач нарахував штрафні санкції в сумі 48228993,88 грн за умисне заниження податку.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, акціонерне товариство «Українська оборонна промисловість» подала пояснення, в яких підтримує позов у повному обсязі. Третя особа обґрунтовує відсутність підстав для нарахування податку тим, що земельні ділянки не сформовані, не мають кадастрових номерів, відсутні дані в кадастрі, що унеможливлює оподаткування (ст. ст. 79-1, 125 ЗК України, ст. ст. 269, 270, 271, 286 ПК України, узагальнююча консультація № 602). Третя особа стверджує незаконність перевірки, оскільки це перевірка з того ж питання, результати попередніх скасовано ДПС України через неврахування відсутності прав на землю. Третя особа заперечує умисність дій позивача, посилаючись на неоднозначність розрахунків відповідача в попередніх актах. Третя особа просить задовольнити позов і скасувати ППР.
Позивач подав відповідь на відзив, в якій спростовує аргументи відповідача, наголошуючи, що податкові декларації не є правовстановлюючими документами (п. 46.1 ст. 46 ПК України), рішення виконавчого комітету від 1952 та 1960 рр. не свідчать про виникнення права користування без реєстрації (ч. 1 ст. 125 ЗК України, п. 287.1 ст. 287 ПК України). Позивач зазначає, що не є власником нерухомості - власником є держава (п. 4.1, 1.1 статуту позивача), тому податок повинен сплачуватись державою. Позивач просить задовольнити позов.
Відповідач подав заперечення на відповідь на відзив, в яких посилається на практику Верховного Суду (постанова від 30.09.2021 у справі № 0440/4935/18), яка підтверджує, що обов'язок сплати податку виникає з фактичного користування землею, незалежно від реєстрації в кадастрі. Відповідач зазначає, що правовстановлюючі документи (державні акти, рішення комітету) надані суду, і позивач сам вказував їх у деклараціях.
Ухвалою суду від 08.01.2025 адміністративний позов залишено без руху для усунення недоліків, які викладені у мотивувальній частині цієї ухвали.
На виконання ухвали суду від 08.01.2025 про залишення позову без руху, позивач надав до суду платіжний документ про сплату судового збору.
Ухвалою суду від 20.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 09.04.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 30.04.2025 у клопотанні представника позивача від 29.04.2025 про поновлення процесуального строку для подання до справи № 520/99/25 доказів відмовлено.
Ухвалою суду від 30.09.2025 у судовому засіданні продовжено перерву за клопотання сторони позивача.
Ухвалами суду неодноразово вирішувалось питання щодо участі представника третьої особи у засіданнях в режимі відеоконференція.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги повністю з підстав викладених у заявах по суті.
У судовому засіданні представники відповідача заперечили порти позову повністю з підстав викладених у заявах по суті.
У судовому засідання представник тертої особи підтримав позов повність з підстав викладених у письмових поясненнях.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд прийшов до наступного з огляду на таке.
Суд установив, на підставі наказу ГУ ДПС у Харківській області від 09.08.2024 № 3597-п, було проведено позапланову невиїзну перевірку ДП «Завод ім. В. О. Малишева», за результатами якої складено акт від 07.10.2024 № 46453/20-40-07-09-06/14315629 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.11.2024 № 00633940709.
Перевіркою ДП «Завод імені В. О. Малишева» встановлені порушення вимог статті 270, підпункту 271.1.2 пункту 271.1 статті 271, пункту 284.1 статті 284, пункту 286.1, пункту 286.2 статті 286 Кодексу, внаслідок чого платником податку занижено суму земельного податку всього на загальну суму 331510259, 65 гривень.
Так, статтею 270 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначено об'єкти оподаткування платою за землю, зокрема, згідно з підпунктом 270.1.1.3 пункту 270.1 статті 270 ПК України, об'єктом оподаткування податком на землю є земельні ділянки державної та комунальної власності, які перебувають у володінні на праві постійного користування.
Згідно із статтею 271 ПК України базою оподаткування податком на землю є: -нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом (підпункт 271.1.1 ПК України); - площа земельної ділянки, нормативну грошову оцінку якої не проведено (підпункт 271.1.2 ПК України).
Перевіркою встановлено, що ДП «Завод імені В. О. Малишева» у періоді з 01.07.2017 по 31.12.2020 до контролюючих органів за місцезнаходженням земельних ділянок надавались декларації з плати за землю за земельні ділянки, по яких нерухоме майно (приміщення) передано в оренду іншим суб'єктам господарської діяльності.
За даними декларацій, документами, які засвідчують право користування земельними ділянками є: рішення виконавчого комітету Харківської міської ради депутатів трудящих від 17.09.1952 № 17/252 та від 06.04.1960 № 190- 4; державні акти на право постійного користування землею I- ХР № 004895 від 04.08.2000, I- ХР № 002198 без дати, I- ХР № 002099 від 03.03.2000, I- ХР № 005664 від 08.12.1999; технічні звіти по інвентаризації.
Згідно з деклараціями ДП «Завод імені В.О. Малишева» за період з 01.07.2017 по 31.12.2020 самостійно задекларовано земельного податку на загальну суму 74314624,55 гривень.
За даними актів попередніх перевірок, відповідно до листування контролюючого органу з ДП «Завод імені В.О. Малишева» платником податків застосовувалась нормативна грошова оцінка землі станом на 2000 рік.
Нормативна грошова оцінка земель міста Харкова здійснювалась на замовлення Харківської міської ради, як розпорядника землі та передавалась до Державного земельного кадастру разом з технічною документацією для проведення вказаної оцінки: - рішення 25 сесії Харківської міської ради 6 скликання «Про затвердження «Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013» від 03.07.2013 № 1209/13, яка застосовується з 01.01.2014; - рішення 25 сесії Харківської міської ради 7 скликання «Про затвердження «Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2018» від 27.02.2019 № 1474/19, яка застосовується з 01.01.2020.
ДП «Завод імені В.О. Малишева» до перевірки не надано документального підтвердження державної реєстрації прав на земельні ділянки, розташовані на території м. Харкова, які перебувають на праві постійного користування (відсутні державні акти на землю, кадастрові номера тощо); витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, а інформація відносно земельних ділянок, якими користується платник податків, не внесена до відомостей Державного земельного кадастру.
Враховуючи зазначене, перевіркою встановлено, що розрахунок земельного податку підприємством здійснено без дотримання норм чинного податкового та земельного законодавства.
ГУ ДПС у Харківській області здійснено розрахунок плати за землю відповідно до статей 270, 271, 284, 286 ПК України на підставі рішень Харківської міської ради "Про місцеві податки і збори у місті Харкові", технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013, яка застосовується з 01.01.2014, та станом 01.01.2018, яка застосовується з 01.01.2020, затвердженої рішеннями Харківської міської ради та інших нормативно - правових актів щодо порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів.
11.11.2024 контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 00633940709, форми «Р», яким позивачу за платежем земельний податок з юридичних осіб нараховану суму грошового зобов'язання 331510259,65 грн та за штрафними санкціями 48228993,88 грн, за період 2017-2020 роки /том 1 а.с. 23/.
Підприємство не погоджується з податковим повідомленням-рішенням від 11.11.2024 №00633940709 та вважає його протиправним і таким, що підлягає скасуванню, у зв'язку із чим звернулось до суду із цим позовом.
Так, в силу статті 1 ПК України цей Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до статті 8 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.
До місцевих податків належить податок на майно (підпункт 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 ПК України).
Відповідно до статті 10.3 ПК України місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.
Податок на майно складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю (стаття 265 ПК України).
Позивач, заперечуючи взагалі його обов'язок сплачувати земельний податок, зазначив, щодо земельні ділянки відносно яких нараховано на переконання контролюючого органу, занижені суми податку на землю, не є землекористувачем, такі землі не передавались у користування позивача, відносно них не склалась позивачем нормативно-грошова оцінка та про ці землі відсутні відомості у Держгеокадастрі.
Натомість сторона відповідача заперечувала такі доводи позивача, покликаючись на те, що позивач є землекористувачем таких земель, нерухоме майно, яке розміщено на цих землях передавалось позивачем в оренду та останнім розраховувався земельний податок за земельні ділянки, по яких нерухоме майно передано в оренду, про що свідчить податкова звітність, зокрема декларації з плати за землю.
За підпунктами 14.1.72 і 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 ПК земельним податком визнається обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачами можуть бути юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.
Так, згідно підпункту 269.1.2. пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками земельного податку є землекористувачі.
Статтею 270 цього Кодексу визначено, що об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності.
Суд установив, рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради депутатів трудящих від 17.09.1952 № 17/252 позивачу відведено земельну ділянку орієнтовною площею 50 га /том 1 а.с. 112/. Відповідно до вказаного рішення позивач стверджує,що на праві користування перебувають земельні ділянки загальною площею 33,3889 га (33,2556 га та 0,1333 га). Дані обставини підтверджено податковими деклараціями з плати за землю за 2017-2019 роки /том 2 а.с 97-111/. Аналогічна плаща зазначена позивачем у протоколі засідання робочої інвентаризаційної комісії від 28.03.2025 /том 3 а.с. 10/.
Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради депутатів трудящих від 06.04.1960 № 190-4 позивачу відведено земельну ділянку орієнтовною площею 110 га по АДРЕСА_1 та орієнтовною площею 5 га на АДРЕСА_2 , на якій розташовані житлові домоуправління по Есхарівській вул. № 35-а, 35-б, одноповерховий будинок по Есхарівській вул. № 36, який належить на праві власності громадянину, та водопровідні щілини /том 1 а.с. 112/. Відповідно до податкових декларацій з плати за землю позивачем задекларовано на праві користування відповідно до вказаного рішення місцевої ради такі площі земельних ділянок: 2017 рік: 1,5000 га, 132,9978 га, 0,5131 га, 0,6878 га, а всього загальна площа 135,6987 га; 2018 році: 1,5000 га, 132,5004 га, 1,1852 га, 0,5131 га, а всього загальна площа 135,6987 га; 2019 рік: 1,5000 га, 132,0313 га, 1,6546 га, 0,5131 га, а всього 135,699 га; 2020 рік: 1,5000 га, 132,0978 га, 1,5878 га, 0,5131 га, а всього 135,6987 га/ том 2 а.с. 97-111/. У акті перевірки від 07.10.2024 зазначено загальну площу земельних ділянок, яка належить на праві користування позивачу відповідно до вказаного рішення загальною площею 135,6987 га /том 1 а.с. 6-19/. Відповідно до протоколу засідання інвентаризаційної комісії позивача від 28.03.2025 відповідно до рішення від 06.04.1960 у місті Харкова обліковується: основний майданчик, АДРЕСА_3 , площею 133,6856 га, автостоянка по АДРЕСА_3 , площею 0,5131 га, центральні очисні споруди на АДРЕСА_4 , площею 1,5000 га, а всього загальною площею 135,6987 га, про що також відображено у вищевказаних документах /том 3 а.с. 10-14/. Разом із тим, станом на 2000 рік за позивачем зареєстровано у Державному земельному реєстрі міста Харкова: земельна ділянка на АДРЕСА_1 , об'єкт - виробнича територія, кадастровий номер земельної ділянки 690205521, площа земельної ділянки 1501792 кв.м; АДРЕСА_1 , об'єкт - автостоянка, кадастровий номер земельної ділянки 690205525, площа земельної ділянки 5131 кв.м /том 1 а.с. 74/.
Відповідач стверджує, що позивачу на праві користування також належать земельні ділянки у межах м. Харкова, загальною площею 3,4215 га, адже на них розміщені об'єкти нерухомості, які позивача передає в оренду третім особам та здійснює плату за землю, що відображено у податкових деклараціях за 2017-2020 роки із підставою набуття права користування - технічні звіти по інвентаризації.
Позивач наводить аргументи про те, що технічні звіти по інвентаризації, які зазначені у податкових деклараціях з плати за землю за 2017-2020 роки не підтверджують право користування позивача такими земельними ділянками, хоч і вказані як документ, що підтверджують право користування.
Відносно наведених доводів сторін, суд установив наступне.
Відповідно до даних Державного земельного кадастру установлено, що згідно з державного земельного кадастру міста Харкова за позивачем зареєстровані ділянки станом на 2000 рік: АДРЕСА_5 , 4, АДРЕСА_6 , об'єкт - житлові будинки, кадастровий номер земельної ділянки 690519502, площа земельної ділянки 1162 кв.м; АДРЕСА_7 , об'єкт - центральні очисні споруди, кадастровий номер земельної ділянки 690205522, площа земельної ділянки 15000 кв.м; АДРЕСА_8 , об'єкт - магазин, кадастровий номер земельної ділянки 690310501, площа земельної ділянки 1354 кв.м; АДРЕСА_7 , об'єкт - склад, кадастровий номер земельної ділянки 690401514, площа земельної ділянки 721 кв.м; АДРЕСА_9 , об'єкт - житлово-побутовий комплекс, кадастровий номер земельної ділянки 690401504, площа земельної ділянки 2479 кв.м; АДРЕСА_10 , об'єкт - управління, кадастровий номер земельної ділянки 690401513, площа земельної ділянки 2447 кв.м; АДРЕСА_11 , об'єкт - відкритий склад, кадастровий номер земельної ділянки 850202512, площа земельної ділянки 1978 кв.м; АДРЕСА_12 , об'єкт - житловий будинок, кадастровий номер земельної ділянки 690401505, площа земельної ділянки 5110 кв.м; АДРЕСА_13 , об'єкт - склад, кадастровий номер земельної ділянки 690401506, площа земельної ділянки 4944 кв.м; АДРЕСА_14 , об'єкт - заовражна площадка, кадастровий номер земельної ділянки 690401508, площа земельної ділянки 484417 кв.м; АДРЕСА_15 , об'єкт - житлово-побутовий комплекс, кадастровий номер земельної ділянки 690201505, площа земельної ділянки 23986 кв.м; АДРЕСА_16 , об'єкт - житлово-побутовий комплекс, кадастровий номер земельної ділянки 690814502, площа земельної ділянки 1343 кв.м; АДРЕСА_1 , об'єкт - виробнича територія, кадастровий номер земельної ділянки 690205521, площа земельної ділянки 1501792 кв.м; АДРЕСА_1 , об'єкт - автостоянка, кадастровий номер земельної ділянки 690205525, площа земельної ділянки 5131 кв.м; АДРЕСА_17 , об'єкт - житлово-побутовий комплекс, кадастровий номер земельної ділянки 690202504, площа земельної ділянки 1572 кв.м /том 1 а.с. 68-75/. Аналогічні площі земельних ділянок відображено у податкових декларація з плати за землю, за винятком площі земельної ділянки, об'єкт - виробнича територія по АДРЕСА_1 відображено у Державному земельному кадастрі 1501792 кв.м, тоді як у податкових декларація та у протоколі інвентаризаційної комісії від 28.03.2025 указано 1336856 кв.м /то 1 а. с. 68-75/.
Разом із тим, у матеріалах справи містяться довідки головного інженера позивача станом на 01.01.20016, 01.01.202017, 01.01.2018, 01.01.2019, 01.01.2020 щодо земельних ділянок, які перебувають у позивача для обчислення податку на землю /том 2 а.с. 123-138/, які суд не бере до увагам та не надає їм оцінки як окремо так і в сукупності іншими наявними у справі даними, адже визнає їх недопустимими у відповідності до ст. 74 кас України, оскільки за законом обставини справи за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування та не можуть підтверджувати іншими засобами доказування (довідками не уповноваженої на те особи згідно з законом).
Отже загальна площа земельних ділянок у місті Харкові відносно яких відповідачем установлено заниження податку за землю протягом 2018-2020 років становить 172,5091 га, що також підтверджено вищевказаними проаналізованими доказами з цього питання.
За змістом пункту 286.1 статті 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
Згідно пункту 287.1 статті 287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
Нормою п. 287.6 ст. 287 ПК законодавець пов'язував обов'язок сплати податку за земельні ділянки з момент державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку (після 01.01.2015).
Згідно правової позиції, викладеної Верховним Судом України в постанові від 02.12.2015 (справа №21-3517а15), згідно зі статтею 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Права власності та користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 №1952-IV (надалі, також Закон №1952-IV) регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.
Статтею 2 зазначеного Закону встановлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження.
Згідно із підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 ПК України об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.
Відповідно до частини першої статті 90 Земельного кодексу України 1970 року на землях міст при переході права власності на будівлю переходить також і право користування земельною ділянкою або її частиною.
Пунктом 5 постанови Верховної Ради «Про порядок введення в дію Земельного кодексу УРСР» від 18.12.1990 було передбачено, що громадяни, підприємства, установи, організації, які мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення в дію Кодексу, зберігають свої права на користування до оформлення ними у встановленому порядку прав власності на землю або землекористування.
За положеннями пункту 7 Перехідних положень Земельного кодексу України 2001 року, громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі, на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.
Відповідно до частини другої статті 1 розділу VII «Прикінцевих та перехідних положень» закону України «Про Державний земельний кадастр» земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності).
Поряд із цим, за правилами статті 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.
Підстав припинення права користування вищевказаними земельними ділянками у позивача, суд не установив.
Верховний Суд у постанові від 3 серпня 2020 року у справі № 826/13307/18 зазначав про принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будівель і споруд, а також те, що обов'язок зі сплати земельного податку виникає у особи в силу фактичного використання земельної ділянки незалежно від дотримання такою особою вимог земельного чи цивільного законодавства щодо порядку оформлення права землекористування та підстав набуття прав користування.
ПК України як спеціальний акт, що регулює відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, визначає об'єктом оподаткування саме земельну ділянку, яка перебуває у власності та користуванні, не встановлюючи імперативних умов щодо оформлення відповідного права щодо неї для виникнення обов'язку з плати за землю. Останній, як вже зазначалося, пов'язується для особи саме із виникненням права власності або користування земельною ділянкою, а не із обставинами присвоєння такій земельній ділянці кадастрового номеру. При цьому, суд повторно відмічає, що згідно з пунктом 271.1 статті 271 ПК України базою нарахування земельного податку є нормативна грошова оцінка земельної ділянки або її площа, у разі якщо нормативна грошова оцінка не проведена.
Слід зазначити, що стаття 79-1 «Формування земельної ділянки як об'єкта цивільних прав» ЗК України (набула чинності з 01 січня 2013 року) визначає цивільно-правові ознаки земельних ділянок (площа, межі, внесення інформації до Державного земельного кадастру), наявність яких свідчить про публічне визнання державою прав щодо такого об'єкта нерухомості та можливість його подальшого використання у цивільно-правових відносинах. Несформовані земельні ділянки не можуть брати участь у цивільному обороті до присвоєння такій ділянці кадастрового номеру та реєстрації у Державному земельному кадастрі.
З огляду на викладене вище суд прийшов переконання про те, що наявне право користування позивача на несформовані земельні ділянки не припинилось із запровадженням Державного земельного кадастру, як і не припинився обов'язок плати за землю, що перебуває у його користуванні.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.09.2021 у справі № 0440/4935/18.
Попри те, відомості, які містяться у рішеннях місцевих рад унеможливлюють ідентифікувати площі земельних ділянок, які були відведені позивачу та відомості про які частково наявні та частково відсутні у даних Державного земельному кадастрі міста Харкова та які самостійно декларувались позивачем у податкових декларація з плати за землю за спірний період.
Зокрема, у податкових декларація загальна плаща основного майданчику на вулиці Плеханівська, 126 вказано 1336856 кв.м (1320978 кв.м та 15878 кв.м), а відповідно до даних Державного земельного кадастру міста Харкова об'єкт по вулиці Плеханівська, 126 виробнича територія, кадастровий номер земельної ділянки указано 1501792 кв.м.
Згідно з даних Державного земельного кадастру міста Харкова об'єкт житлові будинки на вулиці Зерновій, 2, АДРЕСА_18 , АДРЕСА_18 та на АДРЕСА_8 указано площу земельної ділянки 11620 кв.м, тоді як у податкових декларація та у протоколі засідання інвентаризаційної комісії указано земельні ділянки за вказаною адресою 3908 кв.м та 3376 кв.м, а всього 7284 кв.м.
Разом із тим, у Державному реєстрі речових прав міститься інформація про об'єкт речових прав: реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1688702863101, тип об'єкта: будівля гуртожитку літ. "А-5" загальною площею 4061,1 кв.м, об'єкт житлової нерухомості: так, адреса: АДРЕСА_19 , вид іншого речового права: право господарського відання, відомості про суб'єкта іншого речового права: особа, яка наділяється правом: ДЕРЖАВНЕ ПІДПРИЄМСТВО "ЗАВОД ІМЕНІ В.О.МАЛИШЕВА", код ЄДРПОУ: 14315629, країна реєстрації: Україна. Попри те, яка саме площа земельної ділянки, якій присвоєно кадастровий номер 690519502 для земельної ділянки на які розміщено житлові будинки, неможливо установити через відсутність належних доказів.
Згідно з даних Державного земельного кадастру міста Харкова об'єкт заовражна площадка на вулиці Морозова,13 (підстава набуття права користування рішення місцевої ради від 17/52) указано площу земельної ділянки 484417, тоді як у податкових декларація та у протоколі засідання інвентаризаційної комісії указано земельні ділянки за вказаною адресою 333889 кв.м. Разом із тим, за даною адресою розміщено ряд нежитлових приміщень, що підтверджено інформацією з Державного реєстру прав на речове майно та такі нежитлові приміщення зареєстровані на праві господарського відання за позивачем.
У Державному земельного кадастру міста Харкова на вулиці Московська,122, об'єкт - житлово-побутовий комплекс, кадастровий номер земельної ділянки 690201505, площа земельної ділянки 23986 кв.м. Тоді як у податкових декларація та у протоколі засідання інвентаризаційної комісії указано земельні ділянки за вказаною адресою площею 0,3367 га та 0,1616 га, а всього загальна площа землі 0,4983 га, тобто 4983 кв.м, на яких розміщено будинки. Разом із тим, за вказаною адресою розміщені як житлові так і нежитлові приміщення, що підтверджено інформацією з Державного реєстру прав на речове майно та такі об'єкти належать на праві господарського відання позивачу.
Будь-яких даних, які б підтверджували звернення відповідача до позивача щодо надання відомостей з цих питань суду не надано, як і не надано пояснень та доказів того, чому саме контролюючим органом при обчисленні плати за землю брались площі земельних ділянок із відомостей, які містяться у податкових деклараціях з плати за землю за 2017-2020 роки, а не відомості щодо площ земельних ділянок, які були наявними у контролюючого органу з Державного земельного кадастру міста Харкова відносно позивача щодо вищевказаних земель, які містять розбіжності у площа земельної ділянки.
Направлення контролюючим органом запиту до платника податку щодо надання правовстановлюючих документів щодо земельних ділянок не спростовує установлених судом розбіжностей.
Крім того, слід звернути увагу, що п. 286.5 ст.286 ПК України визначено, що платники плати за землю мають право письмово або в електронній формі засобами електронного зв'язку (з дотриманням вимог, визначених пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу) звернутися до контролюючого органу за своїм місцем реєстрації у контролюючих органах або за місцем знаходження земельних ділянок, у тому числі право на яку фізична особа має як власник земельної частки (паю), для проведення звірки даних щодо: розміру площ та кількості земельних ділянок, земельних часток (паїв), що перебувають у власності та/або користуванні платника податку; права на користування пільгою зі сплати податку з урахуванням положень пунктів 281.4 і 281.5 цієї статті; розміру ставки земельного податку; нарахованої суми плати за землю.
Суду не надано відомостей про те, чи вчиняв позивач дії щодо проведення звірки щодо об'єктів оподаткування, уточнення даних, які містяться у податковому органі відносно вищевказаних земельних ділянок, дані про які містять розбіжності.
Отже, установлені дані як кожен окремо так і сукупності між собою унеможливлюють визначити дійсні площі земельних ділянок: основного майданчику на вулиці Плеханівська, 126, на провулку Зерновий,2, 4, 4а та вулиці Киргизька,2, на вулиці Морозова,13, на вулиці Московська,122, на яких розміщені об'єкти нерухомості, що на праві господарського відання належать позивачу.
Незважаючи на те, що позивач не зареєстрував право користування земельними ділянками під належним йому на праві господарського відання об'єктах нерухомості, виходячи із принципу пріоритетності норм ПК України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 ПК України, обов'язок зі сплати земельного податку у позивача також виник з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 12 листопада 2020 року у справі № 826/9673/18, від 6 листопада 2020 року у справі № 826/10186/17, від 17 грудня 2019 року у справі № 804/4739/16, від 21 березня 2019 року у справі № 826/15276/17, від 16 травня 2018 року у справі № П/811/1839/16.
Щодо інших відображених у податкових накладних відомостей про площі земельних ділянок за період з 2017-2020 роки, то такі підтверджені відомостями з Державного земельного кадастру міста Харкова.
З огляду на викладене спростовано доводи позивача про те, що його не можна вважати платником земельного податку до моменту виникнення прав на земельну ділянку відповідно до запису, сформованого у Державному земельному кадастрі, адже податкове законодавство пов'язує виникнення в особи обов'язку зі сплати податку на землю одночасно з моментом набуття права користування землею, а також відносно сформованих земельних ділянок, які відображені у Державному земельному кадастрі м. Харкова та зареєстровані за позивачем та не встановлено, що право користування цими земельними ділянками припинено у позивача у відповідності до ст. 141 ЗК України.
З урахуванням вищевикладених обставин, встановлених судом, а також з огляду на положення частини першої статті 90 Земельного кодексу України 1970 року, пункту 5 постанови Верховної Ради УРСР «Про порядок введення в дію Земельного кодексу УРСР» від 18.12.1990, пункту 7 Перехідних положень Земельного кодексу України 2001 року, частини другої статті 1 розділу VII «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про Державний земельний кадастр», суд прийшов висновку що позивач, є користувачем вищевказаних земельних ділянок, відносно частини земельних ділянок, які частково накладаються на земельні ділянки, які перебувають у користуванні на підставі рішень місцевої ради, здійснено реєстрацію у Державному земельному кадастрі міста Харкова, а відтак зобов'язаний сплачувати плату за землю.
Щодо правильності проведення податковим органом розрахунку податку на землю, суд прийшов наступного.
Суд відмічає, що позивачем застосовувалась нормативного грошова оцінки землі станом на 2000 рік за оспорюваний період, що не відповідало вимогам чинних на той час нормативно-правових актів.
Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі (п. 286.2 ст.286 ПК України).
Враховуючи вищенаведене, податкові декларації з плати за землю (земельного податку та орендної плати) до контролюючих органів за місцезнаходженням земельних ділянок повинні подавати платники плати за землю - юридичні особи - власники та землекористувачі.
Згідно з пунктом 46.1 статті 46 ПК України податкова декларація - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючим органам у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата грошового зобов'язання, у тому числі податкового зобов'язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов'язку нарахування і сплати податку і збору. Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.
Згідно з податковими деклараціями з плати за землю, подані позивачем до контролюючого органу за період з 01.07.2017 до 31.12.2020 підприємством самостійно задекларовано земельного податку на загальну суму 74314624,55 грн. Такі податкові декларації містять відомості про: за 2017 рік: вид права - 2 право постійного користування, категорія земельних ділянок - 02 - землі житлової забудови, 11- землі промисловості; за 2018 рік: вид права - 2 право постійного користування, категорія земельних ділянок - 02 - землі житлової забудови, 03- землі громадської забудови, 11- землі промисловості, 15- землі оборони; за 2019 рік: вид права - 2 право постійного користування, категорія земельних ділянок - 02 - землі житлової забудови, 03- землі громадської забудови, 11- землі промисловості, 15- землі оборони; за 2020 рік: вид права - 2 право постійного користування, категорія земельних ділянок - 02 - землі житлової забудови, 03- землі громадської забудови, 11- землі промисловості, 15- землі оборони.
Підпунктом 12.1.2 пункту 12.1. статті 12 Податкового кодексу України визначено, що Верховна Рада України встановлює на території України загальнодержавні податки та збори і визначає перелік місцевих податків та зборів, установлення яких належить до компетенції сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад.
Як передбачено пунктом 12.3. статті 12 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.
Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом (підпункт 12.3.1. пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України).
Відповідно до положень підпункту 12.3.3. пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів.
Згідно з підпунктом 12.3.4. пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Відповідно до підпункту 12.4.3 пункту 12.4 статті 12 Податкового кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, щодо податків та зборів належать: до початку наступного бюджетного періоду прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів, зміну розміру їх ставок, об'єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг, яке тягне за собою зміну податкових зобов'язань платників податків та яке набирає чинності з початку бюджетного періоду.
У акті перевірки здійснено посилання на рішення Харківської міської ради «Про місцеві податки і збори у місті Харкові», а отже контролюючий орган користувався ними під час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Будь-яких доводів сторони позивача про безпідставне їх використання податковим органом під час нарахування позивачу земельного податку, не було наведено.
Отже, нормативно-правовим актом, приписи якого зокрема змінюють для позивача права та обов'язки, є способом реалізації владних управлінських функцій радою як суб'єктом владних повноважень у відповідності до комплексного правового регулювання в межах розсуду цього органу, з урахуванням інтересів членів територіальної громади та кожного члена цієї громади. Дані рішення не скасовано в судовому або іншому порядку, адже доказів цього суду не надано, а відтак внаслідок чого є обов'язковим як для позивача, так і для відповідача у справі.
Базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено (пункт 271.1 статті 271 ПК України).
Пунктом 286.1 статті 286 ПК України визначено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
Закон України від 11 грудня 2003 року № 1378-IV «Про оцінку земель» (далі також Закон № 1378-IV) визначає правові засади проведення оцінки земель, професійної оціночної діяльності у сфері оцінки земель в Україні та спрямований на регулювання відносин, пов'язаних з процесом оцінки земель, забезпечення проведення оцінки земель, з метою захисту законних інтересів держави та інших суб'єктів правовідносин у питаннях оцінки земель, інформаційного забезпечення оподаткування та ринку земель.
Відповідно до статті 1 Закону України № 1378-IV нормативна грошова оцінка земельних ділянок - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.
Частиною п'ятою статті 5 Закону України № 1378-IV визначено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні (крім випадків спадкування спадкоємцями першої та другої черги за законом (як випадків спадкування ними за законом, так і випадків спадкування ними за заповітом) і за правом представлення, а також випадків спадкування власності, вартість якої оподатковується за нульовою ставкою) та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, вартості земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.
Приписами частини першої статті 13 Закону № 1378-IV визначено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі: визначення розміру земельного податку; визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності; визначення розміру державного мита при міні, спадкуванні (крім випадків спадкування спадкоємцями першої та другої черги за законом (як випадків спадкування ними за законом, так і випадків спадкування ними за заповітом) і за правом представлення, а також випадків спадкування власності, вартість якої оподатковується за нульовою ставкою) та даруванні земельних ділянок згідно із законом; визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва; розробки показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель; відчуження земельних ділянок площею понад 50 гектарів, що належать до державної або комунальної власності, для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд; проведення інвентаризації масиву земель сільськогосподарського призначення (у разі якщо попередня нормативна грошова оцінка земельних ділянок у цьому масиві не проводилася протягом 5 років до дня прийняття уповноваженим органом рішення про проведення такої інвентаризації).
Відповідно до частини першої статті 15 Закону № 1378-IV підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.
Статтею 18 Закону № 1378-IV передбачено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться: розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5 - 7 років; розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5 - 7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7 - 10 років. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України «Про землеустрій».
Згідно із частиною першою статті 20 Закону № 1378-IV за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт.
Згідно з положеннями статті 23 Закону України «Про оцінку землі» виготовлена технічна документація нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою.
Рішення рад щодо технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок набирають чинності у строки, встановлені відповідно до пункту 271.2 статті 271 ПК України. Зокрема, у цьому пункті зазначено, що рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що нормативна грошова оцінка землі проводиться в обов'язковому порядку для визначення розміру орендної плати за землі комунальної та державної форм власності. При цьому, технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, затверджується рішенням відповідної сільської, селищної чи міської ради. Таке рішення офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року.
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 2 березня 2016 року у справі № 3-476гс15, Верховного Суду від 31 липня 2018 року у справі № 804/7823/14, від 30 жовтня 2018 року у справі № 804/2111/14, від 12 листопада 2018 року у справі № 814/789/17, від 20 грудня 2018 року у справі № №826/11716/17 та від 28 вересня 2020 року у справі № 808/995/18.
Суд установив, нормативна грошова оцінка земель міста Харкова здійснювалась на замовлення Харківської міської ради, як розпорядника землі та передавалась до Державного земельного кадастру разом з технічною документацією для проведення вказаної оцінки: - рішення 25 сесії Харківської міської ради 6 скликання «Про затвердження «Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013» від 03.07.2013 № 1209/13, яка застосовується з 01.01.2014; - рішення 25 сесії Харківської міської ради 7 скликання «Про затвердження «Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2018» від 27.02.2019 № 1474/19, яка застосовується з 01.01.2020. Зміна нормативної грошової оцінки земель міста Харкова є підставою для отримання довідки (витягу) з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки у територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (на сьогоднішній день - це відділ у м. Харкові Головного управління Держгеокадастру у Харківській області) та її надання разом з податковою звітністю до контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки. Разом з цим, відсутність окремих документів, необхідних для обчислення розміру податку не є підставою для його не нарахування та сплати. Враховуючи зазначене, перевіркою здійснено розрахунок плати за землю відповідно до статтей 270, 271, 284, 286 Кодексу на підставі рішень Харківської міської ради "Про місцеві податки і збори у місті Харкові", технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013 та 01.01.2018, затвердженої рішеннями Харківської міської ради та інших нормативно- правових актів щодо порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів.
Положенням статті 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» та пунктом 12 Порядку № 1051 встановлено, що Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.
Відомості Державного земельного кадастру є офіційними і вважаються об'єктивними та достовірними, якщо інше не доведено судом.
Разом з тим, статтею 20 Закону України «Про оцінку земель» встановлено, що за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт.
Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.
Частиною третьою статті 23 Закону України «Про оцінку земель» визначено, що витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
У 2017 році введено в дію Порядок № 489 (далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), зареєстрований в Міністерстві юстиції України 19 грудня 2016 року № 1647/29777, який є обов'язковим для територіальних органів Держгеокадастру при формуванні витягів з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельних ділянок.
Зазначеним Порядком визначено процедуру проведення нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, змінено розрахунок нормативної грошової оцінки окремої земельної ділянки.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 489 нормативний акт набирає чинності з дня його офіційного опублікування і застосовується з 1 січня 2017 року.
Таким чином, в даному випадку, Порядок № 489 є чинним нормативно-правовим актом, застосування якого є обов'язковим для територіальних органів Держгеокадастру при наданні витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, та який в силу вимог чинного законодавства визначає процедуру проведення нормативно грошової оцінки земельних ділянок населених пунктів.
Інформаційною базою для нормативної грошової оцінки земель населених пунктів є затверджені генеральні плани населених пунктів, плани зонування територій і детальні плани територій, відомості Державного земельного кадастру, дані інвентаризації земель та державної статистичної звітності.
В основі нормативної грошової оцінки земель населених пунктів лежить капіталізація рентного доходу, що отримується залежно від місця розташування населеного пункту в загальнодержавній, регіональній і місцевій системах виробництва та розселення, облаштування його території та якості земель з урахуванням природно-кліматичних та інженерно-геологічних умов, архітектурно-ландшафтної та історико-культурної цінності, екологічного стану, функціонального використання земель.
Згідно із пунктом 5 розділу 11 Порядку № 489 коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), встановлюється на підставі Класифікації № 548.
Відповідно до примітки № 2 до Додатку № 1 до Порядку № 489 у разі якщо у відомостях Державного земельного кадастру відсутній код Класифікації видів цільового призначення земель для земельної ділянки, коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), застосовується із значенням 3,0.
Суд відмічає, що по земельних ділянках, відомості про які указано у Державному земельному кадастрі міста Харкова, надати інформацію про нормативно грошову оцінку земельної ділянки у формі витягу з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки з указаними кадастровими номерами не вбачається можливим /том 1 а.с. 83-102/.
Відтак, для обчислення земельного податку за земельні ділянки, відносно яких відсутня довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки здійснюється виходячи з добутку базової вартості одного квадратного метра земель міста Харкова (підлягає подальшому індексації в порядку, встановленому законодавством України), помноженої на коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф) та на зональний коефіцієнт, який характеризує містобудівну цінність території в межах населеного пункту (економіко - планувальної зони) (Км2).
Щодо частини податкового-повідомлення рішення в частині розрахунку сум земельного податку та штрафних санкцій відносно земельних ділянок на АДРЕСА_4 , площа земельної ділянки 15000 кв.м, Ковтуна,21, площа земельної ділянки 1259 кв.м та 95 кв.м., Ковтуна,38, площа земельної ділянки 721 кв.м, Ковтуна,40а, площа земельної ділянки 2479 кв.м, Ковтуна,42а, площа земельної ділянки 2447 кв.м, Ковтуна,42а, площа земельної ділянки 1978 кв.м, Ковтуна,46а, площа земельної ділянки 5110 кв.м, Морозна,9, площа земельної ділянки 4944 кв.м, Ньютона,6а, площа земельної діялнки 689, Ньютона,6а, площа земельної ділянки 654, Плеханівська,126, площа земельної ділянки 5131, Соїча,2, площа земельної ділянки 1572 кв.м, - обчислені вірно та такі обрахунки суд бере до уваги, адже жодних заперечень щодо неправильності застування даних для їх обрахунку сторонами не надавалось та судом не встановлено, а відтак таке прийнято в межах та у спосіб, що визначені чинним законодавством, адже підтверджено як право користування позивача, так і площі земельних ділянок, які перебувають у їх користування, так і відсутність проведення позивачем нормативно грошові оцінки цих земель станом на 01.01.2014 та на 01.01.2020, а відтак відповідачем вірно обчислено ставки земельного податку згідно з статтей 270, 271, 284, 286 Кодексу на підставі рішень Харківської міської ради "Про місцеві податки і збори у місті Харкові", технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013 та 01.01.2018, затвердженої рішеннями Харківської міської ради та інших нормативно- правових актів щодо порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів.
Згідно з правової позиції Верховного Суду, висловленої у постанові від 11.11.2019 по справі №803/1672/16, у випадку встановлення правомірності нарахування частини суми грошового зобов'язання оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням за основним платежем та можливості обрахунку розміру такої суми, суд, в силу наданих процесуальним законом повноважень, не позбавлений можливості скасувати податкове повідомлення-рішення у відповідній частині.
Розрахунок суми земельного податку за 2018 рік відносно земельних ділянок по вищевказаних вулицях з урахуванням періоду перевірки з 01.05.2018 до 31.12.2018 відхилення (ряд37-ряд27) становить у сумі 8473,86 грн із загальної суми відхилення 141726,20 грн. Такий розмір земельного податку перевірений судом при здійсненні відповідних обчислень та установлено їх вірне нарахування на загальну суму 8473,86 грн, а відтак сума земельного податку з урахуванням відхилення за указаний період становить 133252,34 грн (141726,20грн-8473,86грн).
Розрахунок суми земельного податку за 2019 рік відносно земельних ділянок по вищевказаних вулицях з урахуванням періоду перевірки з 01.01.2019 до 31.12.2019 відхилення (ряд37-ряд27) становить у сумі 4726065,33 грн із загальної суми відхилення 161993235,30 грн. Такий розмір земельного податку перевірений судом при здійсненні відповідних обчислень та установлено їх вірне нарахування на загальну суму 4726065,33 грн, а відтак сума земельного податку з урахуванням відхилення за указаний період становить 157 267 169,97 грн (161993235,30грн-4726065,33 грн).
Розрахунок суми земельного податку за 2020 рік відносно земельних ділянок по вищевказаних вулицях з урахуванням періоду перевірки з 01.01.2020 до 31.12.2020 відхилення (ряд37-ряд27) становить у сумі 5181763,37 грн із загальної суми відхилення 169393013,92 грн. Такий розмір земельного податку перевірений судом при здійсненні відповідних обчислень та установлено їх вірне нарахування на загальну суму 5181763,37 грн, а відтак сума земельного податку з урахуванням відхилення за указаний період становить 164211251,00 грн (169393013,92грн-5181763,37 грн).
Отже, земельний податок по вищевказаних земельних ділянках з урахуванням відхилення нараховано вірно за 2018 рік на суму 8473,86 грн, за 2019 рік на суму 2129586,47, за 2020 рік на суму 5181763,37 грн.
Щодо розрахунку штрафних санкцій по земельному податку за оспорюваний період у розрізі за 2018-2020 роки, суд прийшов наступного.
Відповідно до п. 123.1. ст. 123 ПК України вчинення платником податків діянь, що зумовили визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2 (крім випадків зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларованої до повернення з бюджету у зв'язку із використанням права на податкову знижку), 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 10 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.
Згідно з п. 123.2. ст. 123 ПК України діяння, передбачені пунктом 123.1 (крім діянь, передбачених пунктом 123.2- 1) цієї статті, вчинені умисно, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми визначеного податкового зобов'язання та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.
Розрахунок штрафних санкцій по податку за землю за 2018 рік: відхилення становить з урахуванням семи місяців 116595,78 грн; сума відхилення за 1 місяць становить 16656,54 грн (116595,7872); розрахункова сума фінансової санкції становить 29148,95 грн (16656,54грн*25/100*7 місяці) обраховано контролюючим органом невірно. Сума фінансової санкції з урахування суми вірного обрахунку плати за землю за сім місяців 2018 року становить 1853,66 грн обчислено вірно та підлягає сплаті позивачем.
Розрахунок штрафних санкцій по податку за землю за 2019 рік: відхилення становить 157267169,97 грн; сума відхилення за 1 місяць становить 13 105 597,4975 грн (157267169,97/12); розрахункова сума фінансової санкції становить 39 316 792,4925 грн (13 105 597,4975грн*25/100*12 місяці) обраховано контролюючим органом невірно. Сума фінансової санкції з урахування суми вірного обрахунку плати за землю за 2019 ріку становить 1 181 516,3375 грн обчислено вірно та підлягає сплаті позивачем.
Розрахунок штрафних санкцій по податку за землю за 2020 рік: відхилення становить 164211251,00 грн; сума відхилення за 1 місяць становить 14928295,50 грн (164211251,00/11); розрахункова сума фінансової санкції становить 7494004,34 грн (14928295,50 грн*25/100*2місяці) обраховано контролюючим органом невірно. Сума фінансової санкції з урахування суми вірного обрахунку плати за землю за два місяці 2020 року становить 205678,11 грн обчислено вірно та підлягає сплаті позивачем.
Будь-яких заперечень із сторони позивача щодо невірного нарахування штрафних санкцій по податку на землю стороною позивача у судових засіданнях не було наведено.
Отже, штрафні санкцій по податку за землю по вищевказаних земельних ділянках (з урахуванням відхилення нараховано вірно за 2018 рік на суму 8473,86 грн, за 2019 рік на суму 2129586,47, за 2020 рік на суму 5181763,37 грн) нараховано вірно на суми: за 2018 рік 1853,66 грн, за 2019 рік 1 181 516,3375 грн, за 2020 рік 205678,11 грн та підлягає сплаті позивачем.
Суд зазначає, що розрахунок розміру земельного податку за земельні ділянки, які перебувають у користуванні платника податків у розрізі податкових періодів та нормативно грошова оцінка цих земель, здійснено виходячи із площі земельних ділянок, які зазначені у податкових деклараціях платником податку, дані відносно деяких частково не відповідають інформації викладені у Державному земельному кадастрі по місту Харкову щодо позивача.
Відтак суд прийшов переконання про те, що податкове повідомлення рішення в частині розрахунку сум земельного податку та штрафних санкцій щодо частини земельних ділянок на АДРЕСА_1 , провулок Зерновий,2, 4, 4а та вулиці Киргизька, 2, по вулиці Морозова,13, на вулиці Героїв Харкова (Московська),122 обраховано невірно, адже суд не установив чіткості щодо площі цих земельних ділянок, що безпосередньо впливає на обрахунок земельного податку, що унеможливлює здійснити перевірку правильності нарахування контролюючим органом відповідних сум.
З огляду на викладене вище суд прийшов переконання про те, що оскільки відносно вказаної частини земельних ділянок, які на праві користування належать позивачу, містяться розбіжності у наданих суду доказах, які проаналізовані як кожен окрема так і в сукупності між собою, та відносно деяких установлено розбіжності у задекларованих площах землі та такі дані контролюючим органом не уточнялись у платника податку, та такі розбіжності не спростовні наявними даними у цій справі при здійсненні аналізу доказів, а відтак суд прийшов висновку, що обчислення розміру земельного податку здійснено контролюючим органом з урахуванням площ земельних ділянок, які між собою не узгоджуються, визначення нового розміру податкових зобов'язань є компетенцією контролюючого органу, а тому суд прийшов переконання про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення необхідно скасувати в цій частині.
Щодо доводів третьої особи про те, що у акті перевірки містяться відомості про право користування позивачем землею площею 65,6209 га без зазначення документів, то таким суд не надає оцінки, адже зазначена площа землі не була підставою для обчислення суми заниження плати за землю за оспорюваний період та в подальшому обрахунку штрафних санкцій, що підтверджено розрахунками суми земельного податку за 2018-2020 роки та актом перевірки від 07.10.2024.
Жодних інших фактичних даних, які б мали значення для розгляду цієї справи суд не встановив.
Відповідно до положень статті 90 КАС обставини у справі підлягають встановленню адміністративними судами під час розгляду відповідних спорів по суті на підставі всіх належних і допустимих доказів, при чому жоден з доказів не має наперед установленої сили, у тому числі будь-які дані, отримані в межах кримінальних проваджень. Ці дані підлягають ретельній перевірці безпосередньо судом, що розглядає справу, в силу офіційності з'ясування обставин справи, а також якщо платник податків обґрунтовано заперечує достовірність відповідних даних.
Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З огляду на викладене вище суд прийшов переконання про те, що позов слід задовольнити частково.
У відповідності до ст. 139 КАС України, з урахуванням пропорційності задоволення позовних вимог з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на коритесь позивача стягнути судовий збір у сумі 20922,27 грн (86,37% задоволення позовних вимог).
Керуючись ст. ст. 241-246, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов державного підприємства "Завод імені В.О. Малишева" до головного управління ДПС у Харківській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору акціонерне товариство "Українська оборонна промисловість" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення- задовольнити частково.
Скасувати податкове повідомлення-рішення головного управління ДПС у Харківській області від 11.11.2024 № 00633940709 в частині за платежем земельний податок з юридичних осіб: за податковими та/або іншими зобов'язаннями збільшення на суму +321 595 017,26 грн, за штрафними санкціями на суму 46 839 945,78 грн.
В решті частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань головного управління ДПС у Харківській області на користь Державного підприємства "Завод імені В.О. Малишева" судовий збір у сумі 20922,27 грн.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач державне підприємство "Завод імені В.О. Малишева", місцезнаходження - місто Харків, вулиця Георгія Тарасенка, будинок № 126, код ЄДРПОУ 14315629;
відповідач головне управління ДПС у Харківській області, місцезнаходження - місто Харків, вулиця Григорія Сковороди, будинок № 46, код ЄДРПОУ 43983495;
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору акціонерне товариство "Українська оборонна промисловість", місцезнаходження - місто Київ, вулиця Дегтярівська, будинок № 36, код ЄДРПОУ 37854297.
Повне судове рішення складено та підписано суддею 17.11.2025.
Суддя М. І. Садова