Справа № 199/9306/25
(2/199/4645/25)
Іменем України
08 вересня 2025 року Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра в складі:
головуючого - судді Богун О.О.,
при секретареві Дубовик А.П.,
розглянувши порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради про визнання права на доприватизацію кімнати у гуртожитку, зобов'язаня вчинити певні дії, -
Позивач звернувся до суду з позовом до Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради про визнання права на доприватизацію кімнати у гуртожитку, зобов'язання вчинити певні дії. В обґрунтування заявлених вимог посилається на те що позивач проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . З 21.10.1983 по 11.04.1986 року та з 07.01.1988 по 29.07.2008 року, згідно довідки Департаменту адміністративних послуг від 16 січня 2025 року №10/5-71. Згідно відомостей з інформаційної довідки КП «ДМБТІ» від 06.03.2025 року, станом на 31.12.2012 року в інвентаризаційній справі за адресою: АДРЕСА_1 містяться відомості про право власності, яке було зареєстровано за позивачем ОСОБА_2 частина на підставі свідоцтва про право власності на житло від 03.02.2000 року, виданого Виконкомом мііської ради народних депутатів, згідно розпорядження №1/214-2000, зареєстроване в КП «ДМБТІ» ДМР та записано в реєстрову книгу №425п за реєстровим №318-474. Квартира загальною площею 65,8 кв.м. Таким чином позивачем було приватизовано 16,45 кв.м. На підставі договору дарування від 25.07.2005 року право власності перейшло до іншої особи. Згідно довідки КП «Жилсервіс-5» ДМР №30, ОСОБА_1 був зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 з 12.08.2008 року, знятий з реєстрації 18.12.2019 року. Позивач зазначає що 10 грудня 2019 року йому було надано кімнату, яка розташована в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_3 . Вказана кімнати була надана на підставі ордеру №259 виданого на підставі Наказу №90 генеральногодиректора ПАТ «КОМІНМЕНТ» про надання житлових кімнат у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_4 від 17 липня 2017 року. 12 березня 2025 року позивач звернувся до органу приватизації з заявою про приватизацію кімнати №4А АДРЕСА_4 . Листом №3/16-1496 від 26 березня 2025 року орган приватизації повідомив про те, що позивач використав своє право на приватизацію державного житлового фонду за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки відповідно до ч.5 п.5 ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду» кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або частковою доплатою один раз. 28 травня 2025 року позивач знову звернувся до відповідача з заявою та просив прийняти відповідне рішення про передачу йому безоплатно в порядку приватизації кімнати у гуртожитку за адресою АДРЕСА_3 за рахунок залишку невикористаних ним житлових чеків з правом викупу надлишкової загальної площі кімнати у гуртожитку. Листом від 12.06.2025 року №3/16-2942 позивачу було відмовлено, оскільки відповідач вважає, що своє право вже використав. Також у листі зазначено, що на теперішній час номінальна вартість житлового чека становить 4 гривні 20 коп. Позивач використав житловий чек на приватизацію житла в сумі 2 грн. 94 коп., залишок житлових чеків становить 1 грн. 26 коп.
На підставі викладеного позивач просить задовольнити його позовні вимоги та визнати незаконною відмову в безоплатній передачі у власність в порядку до приватизації кімнати у гуртожитку за рахунок залишку невикористаних чеків з правом викупу надлишкової загальної площі кімнати у гуртожитку.
Дослідивши матеріали справи та надані докази суд приходить до висновку про те що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частинами 1, 3 ст. 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом (ч.ч. 1,2 ст. 12 ЦПК України).
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.2 ст. 77 ЦПК України).
Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи, виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.
За ч. 1 ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та іншими міжнародно-правовими документами про права людини закріплено право на повагу до житла.
У ст. 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла, інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Відповідно до ст. 345 ЦК України фізична або юридична особа може набути право власності на майно у разі приватизації державного та комунального майна у порядку, встановленому законом. Зазначена норма є загальною, оскільки відсилає до спеціального законодавства.
У ч. 3 ст. 9 ЖК УРСР визначено, що громадяни мають право на приватизацію квартири (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.
Правові основи приватизації державного житлового фонду, його подальшого використання та утримання визначені Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».
Згідно із ч.11 ст. 8 цього Закону спори, що виникають при приватизації квартир, вирішуються судом.
Дослідивши матеріали судом встановлено, що на заяви ОСОБА_1 від Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради надійшли відповіді від 26.03.2025 року №3/16-1496 та від 12.06.2025 року №3/16-2942 в яких зазначається що законних підстав для передачі у власність позивачу, шляхом приватизації, жилого приміщення 4А у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_5 немає. Аналогічна інформація зазначена і у другій відповіді.
Виходячи з вищезазначеного суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 на підставі ч.5 п.5 ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду».
Судові витрати у виді покласти на сторони, які їх понесли.
Керуючись ст..ст. 4,13,81,77 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради про визнання права на доприватизацію кімнати у гуртожитку, зобов'язаня вчинити певні дії - відмовити.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення суду може бути оскаржене позивачем до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя О.О.Богун