Справа № 199/14642/25
(3/199/7266/25)
іменем України
17.11.2025 місто Дніпро
Суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра Лисенко В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу про адміністративне правопорушення відносно: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , який отримував посвідчення водія серії НОМЕР_2 , не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , який притягується до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
за участю: захисника Трубанової В.Г.,
16.10.2025 о 21:26 годині водій ОСОБА_1 у місті Дніпрі на Донецькому шосе, 122-К керував транспортним засобом «Opel Astra», н.з. НОМЕР_3 , з явною ознакою алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законодавством порядку водій ОСОБА_1 відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху.
ОСОБА_1 до суду не з'явився, був сповіщений про дату, час і місце судового розгляду справи судовою повісткою, яка направлялася поштою, через офіційний веб-сайт «Судова влада України», в тому числі SMS-повідомленням, яке доставлено адресату о 15:30 годині 06.11.2025.
Тобто судом прийнято вичерпні заходи для повідомлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, про дату, час і місце розгляду справи, забезпечивши можливість з'явитися до суду і висловити своє відношення до складеного відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано кожній фізичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Смірнов проти України» від 08.11.2005 слідує, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи.
Крім того, Європейський суд з прав людини в п. 41 рішення від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
За вказаних обставин, з метою дотримання розумних строків розгляду справи та, враховуючи, що ОСОБА_1 повідомлений про дату, час та місце судового засідання належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не подавав, визнано можливим розгляд справи у його відсутність, на підставі ч. 1 ст. 268 КУпАП.
У судовому засіданні захисник Трубанова В.Г. просила закрити провадження по справі за відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, оскільки:
- ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння за допомогою Драгер, оскільки не довіряє приладу та його у екіпажі не було, тому попросив поїхати до медичного закладу, від проходження якого він не відмовлявся;
-працівники поліції не перевірили у ОСОБА_1 ознаки сп'яніння;
-даний протокол не відображає всі обставини справи.
Вислухавши думку захисника Трубанової В.Г., вивчивши матеріали справи, вважаю, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується повністю дослідженими в судовому засіданні доказами:
- відомостями з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 485423 від 16.10.2025, що складений у відповідності до вимог ст. 256 КУпАП.
У той же час слід зазначити, що поліцейський у протоколі про адміністративне правопорушення зазначив про наявність таких ознак алкогольного сп'яніння у водія як: «дуже розширені зіниці, що не реагують на світло», «неприродна блідість» та «нестійка хода».
Проте, виходячи з п. 3 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 № 1452/735, такі ознаки, як: «дуже розширені зіниці, що не реагують на світло», «неприродна блідість» та «нестійка хода» не відносяться до ознак алкогольного сп'яніння. Вказаним пунктом передбачені такі ознаки, як: «порушення координації рухів» та «різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя», проте вони ОСОБА_1 у вину не ставляться.
Такі ознаки, як «дуже розширені зіниці, що не реагують на світло» та «неприродна блідість» згідно з п. 4 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 № 1452/735, є ознаками наркотичного сп'яніння, проте ОСОБА_1 у вину не ставиться керування автомобілем з ознаками наркотичного сп'яніння.
За таких обставин при описі суті вчиненого правопорушення суддя не приймає як належні ознаки алкогольного сп'яніння у водія: «дуже розширені зіниці, що не реагують на світло», «неприродна блідість» та «нестійка хода» та не посилається на них при описі суті вчиненого правопорушення та оцінки інших доказів, що не спростовує наявність у водія такої ознаки алкогольного сп'яніння, як «запах алкоголю з порожнини рота», що могло бути виявлено виключно поліцейським під час спілкування із водієм та перевірено шляхом проходження водієм огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому порядку;
- змістом направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 16.10.2025, з якого убачається, що огляд водія ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння в закладі охорони здоров'я не проводився;
- матеріалом відеозапису працівника поліції, з якого убачається, що працівник поліції перевірив у водія ОСОБА_1 документи та повідомив підставу його зупинки: те, що водій не ввімкнув покажчик повороту, на що водій погодився з порушенням. Працівник поліції виявив у водія ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп'яніння та запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння на місці за допомогою алкотестеру «Драгер» або в медичному закладі. Водій ОСОБА_1 спочатку погодився пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння в медичному закладі. Працівник поліції повідомив, що в такому разі буде складено письмове направлення, почав його складати, запропонував водію сісти в службовий автомобіль поліції та поїхати до медичного закладу. В цей момент із працівниками поліції почала спілкування власник автомобіля, яким керував ОСОБА_1 , яка у присутності водія ОСОБА_1 повідомила: «Ми відмовляємось». Працівник поліції повторно запропонував водію ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки або в медичному закладі, на що ОСОБА_1 змінив свою думку та відповів: «Я боюсь проходити в Дніпрі у вашому медичному закладі, у вас дихати боюсь, я боюсь їхати. Я завтра пройду», на що водію ОСОБА_1 поліцейський повідомив, що в такому разі буде складено протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП - за відмову від проходження огляду на стан сп'яніння. ОСОБА_1 також повідомлено, що його буде відсторонено від керування автомобілем. Крім того, у відношенні водія ОСОБА_1 був складений протокол про адміністративне правопорушення за ст. 173 КУпАП, через його нецензурну лайку.
Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За таких обставин дії ОСОБА_1 вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 130 КУпАП, як відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Надаючи оцінку позиції захисника про наявність підстав для закриття провадження по справі за п. 1) ч. 1 ст. 247 КУпАП, вважаю такі доводи необґрунтованими, з огляду на наступне.
Частиною ч. 1 ст. 266 КУпАП передбачено, що особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан алкогольного сп'яніння.
Згідно ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Частиною 3 ст. 266 КУпАП визначено, що у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Приписи статті 266 КУпАП, Правил дорожнього руху, Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 за № 1452/735, надають інспектору поліції виключні повноваження щодо виявлення у водія ознак сп'яніння.
Тобто це дискреційні повноваження поліцейського і водій, згідно п. 2.5 Правил дорожнього руху, повинен виконати вимогу поліцейського щодо проходження огляду на стан сп'яніння або нести відповідальність за безпідставну та необґрунтовану відмову від проходження огляду на стан сп'яніння.
Матеріалом відеозапису чітко зафіксовано, що водій ОСОБА_1 був повідомлений про наявність у нього ознак алкогольного сп'яніння, тому поліцейський мав підстави пред'явити вимогу водію пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння.
Проте водій ОСОБА_1 , погодившись пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння в медичному закладі, змінив свою думку під час складання поліцейським письмового направлення до закладу охорони здоров'я, відмовився сідати до службового автомобіля працівників поліції, які повинні були, в такому випадку, доставити його до найближчого закладу охорони здоров'я для проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
При цьому водій ОСОБА_1 висловив таке обґрунтування своєї відмови виконувати вимогу поліцейського щодо проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в закладі охорони здоров'я: «Я боюсь проходити в Дніпрі у вашому медичному закладі, у вас дихати боюсь, я боюсь їхати. Я завтра пройду», що свідчить про необґрунтованість відмови водія виконувати приписи п. 2.5 Правил дорожнього руху та вказує на умисну відмову ОСОБА_1 проходити огляд на стан алкогольного сп'яніння як на місці зупинки, так і в закладі охорони здоров'я.
У зв'язку із заявою водія ОСОБА_1 про те, що він «завтра пройде огляд» слід зауважити, що порядок огляду особи на стан сп'яніння в закладі охорони здоров'я врегульовано ч. 4 ст. 266 КУпАП, яка визначає, що огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Вказані вимоги закону також деталізовані приписами п. 9 розділу ІІ Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої Наказом МВС та МОЗ № 1452/735 від 09.11.2015.
Таким чином, водій ОСОБА_1 повинен був діяти виключно у відповідності до приписів п. 2.5 Правил дорожнього руху, ч. 4 ст. 266 КУпАП та п. 9 розділу ІІ Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої Наказом МВС та МОЗ № 1452/735 від 09.11.2015.
Доводи захисника про те, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду в медичному закладі суддею не приймаються, оскільки ці доводи спростовуються сукупністю доказів, визначених в ст. 251 КУпАП: змістом протоколу про адміністративне правопорушення, яким зафіксовано те, що ОСОБА_1 відмовився від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому порядку і водій ОСОБА_1 , відмовившись від підпису у протоколі та отримання його копії, не вніс до нього своїх зауважень; змістом направлення на огляд водія ОСОБА_1 з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 16.10.2025, який зафіксував факт не проходження водієм ОСОБА_1 медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння в Комунальному підприємстві «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня психіатричної допомого» ДОР; матеріалом відеозапису працівника, яким зафіксовано те, що ОСОБА_1 на пропозицію поліцейського пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння у встановленому порядку відповів: «Я боюсь проходити в Дніпрі у вашому медичному закладі, у вас дихати боюсь, я боюсь їхати», що обґрунтовано було розцінено поліцейським як відмова водія від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Захисник посилалась на те, що в матеріалах справи є письмове пояснення водія ОСОБА_1 від 16.10.2025 на ім?я працівника поліції про те, що він не вірно зрозумів поліцейських і в дійсності не відмовлявся проходити огляду на стан алкогольного сп'яніння в медичному закладі, що йому не пропонували взагалі пройти огляд на стан сп'яніння в медичному закладі і, коли він зрозумів, що від нього вимагають, він бажав пройти такий огляд в медичному закладі.
Суддя критично оцінює зміст письмового пояснення ОСОБА_1 від 16.10.2025, виходячи з наступного.
Як слідує з п. 3 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008, огляд проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність); лікарем закладу охорони здоров'я (в сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Пунктом 6 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008, визначено, що водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я.
Аналогічні положення знайшли своє відображення і в Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ та Міністерства охорони здоров'я № 1452/735 від 09.11.2015, де в п. 7 розділу І визначено, що у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров'я).
При цьому згідно п. 8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008, у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Таким чином, пункт 8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008, надає право поліцейському скласти протокол про адміністративне правопорушення в разі відмови у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я, що фіксується технічними засобами відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів така відмова фіксується в присутності двох свідків.
В цій справі відмова водія ОСОБА_1 проходити огляд на стан алкогольного сп'яніння в закладі охорони здоров'я зафіксована технічними засобами відеозапису, про що зазначено у змісті протоколу про адміністративне правопорушення, а до справи долучено сам матеріал відеозапису, після чого відносно водія ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відтак, водій ОСОБА_1 через порушення п. 2.5 Правил дорожнього руху притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП у відповідності до вимог законодавства, зміст якого наведений вище, тому надання пояснення водієм про свою згоду проходити огляд на стан сп'яніння в медичному закладі після складання протоколу про адміністративне правопорушення не спростовує факту порушення водієм приписів п. 2.5 Правил дорожнього руху.
При цьому слід зазначити, що у відповідності до ст. 68 Конституції України незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності, згідно ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху, а згідно п. 1.3 Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Поліцейський дійсно має обов'язок інформувати особу, яка підлягає огляду на стан сп'яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу надати сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки, але лише перед проведенням огляду на стан сп'яніння, про що свідчить п. 5 Розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 за № 1452/735.
Тобто водій повинен надати згоду пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки, після чого поліцейський інформує особу про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу надає сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.
В цій справі, зважаючи на досліджені докази, водій ОСОБА_1 із самого початку відмовився проходити огляд як на місці за допомогою газоаналізатора, так і в закладі охорони здоров'я і відмова водія виконати п. 2.5 Правил дорожнього руху була мотивована виключно його страхом проходити такий огляд, що вказує на наявність всіх ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, в діях водія ОСОБА_1 .
Доводи захисника про те, що працівники поліції не перевірили у ОСОБА_1 ознаки сп'яніння, суддею не приймаються, оскільки матеріалом відеозапису зафіксовано те, що працівник поліції оголошує про наявність ознак сп'яніння у водія. Про це свідчать і зміст направлення на огляд ОСОБА_1 з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння від 16.10.2025, в якому є запис про наявність у водія ОСОБА_1 запаху алкоголю з порожнини рота, що також знайшло своє відображенні і в змісті протоколу про адміністративне правопорушення.
Відповідно, підозра поліцейських щодо наявності у ОСОБА_1 такої ознаки алкогольного сп'яніння, як запах алкоголю з порожнини рота, могла бути спростована виключно виконанням водієм ОСОБА_1 вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху, для чого у ОСОБА_1 не було жодних перешкод.
Доводи захисника про те, що протокол про адміністративне правопорушення не відображає всі обставини справи, суддею не приймаються, оскільки протокол має у своєму змісті відомості, достатні для вирішення питання щодо наявності в діях водія ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Слід критично також оцінювати і доводи захисника про те, що у працівників поліції не було при собі газоаналізатору, відповідно ОСОБА_1 , начебто, не міг об'єктивно пройти такий огляд на місці зупинки.
Такі доводи захисника, по-перше, є припущенням, а, по-друге, не впливають на висновки судді щодо наявності або відсутності в діях ОСОБА_1 ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки матеріалом відеозапису поліцейського зафіксовано, що водій не цікавився наявністю чи відсутністю у поліцейських газоаналізатора, не ставив питання про його сертифікацію або останню повірку такого приладу та його відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння не була пов'язана із наявністю чи відсутністю газоаналізатора у працівників поліції.
При цьому, розділ ІІ Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої Наказом МВС та МОЗ № 1452/735 від 09.11.2015, регулює порядок проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння поліцейським і оформлення його результатів, а не наявність в екіпажі патрульної поліції спеціального технічного засобу, про що наголошує захисник.
Відповідно, суддя не може надавати оцінку можливої та нічим не доведеної відсутності у даному складі екіпажу поліцейських газоаналізатора, його сертифікації чи повірки, оскільки водій відмовився від проходження будь-якого виду огляду на стан алкогольного сп'яніння, а тому доводи захисту про відсутність газоаналізатора можливо могли би мати значення в разі згоди водія на проходження такого огляду на місці зупинки, чого в цій справі не має.
На підставі викладеного вважаю, що всі докази, які покладені в основу даної постанови, відповідають положенням ч. 1 ст. 251 КУпАП, тобто є належними, допустимими, достовірними, а в сукупності та їх взаємозв'язку - достатніми для прийняття рішення про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладення йому адміністративного стягнення.
Відповідно до ч. 1 ст. 284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов:
1) про накладення адміністративного стягнення;
2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу;
3) про закриття справи.
Оскільки під час розгляду справи встановлена вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення і останній підлягає адміністративній відповідальності, по справі необхідно винести постанову, передбачену п. 1) ч. 1 ст. 284 КУпАП, а саме: про накладення адміністративного стягнення.
Враховуючи характер вчиненого правопорушення, яке посягає на безпеку дорожнього руху, дані про особу ОСОБА_1 , який не працює, отримував посвідчення водія, ступінь його вини, відсутність обставин, що пом'якшують або обтяжують його відповідальність, вважаю за необхідне накласти йому адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.
Керуючись ст. 283, 284 КУпАП,
Накласти ОСОБА_1 адміністративне стягнення за ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу у розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто в сумі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Стягнути на підставі ст. 40-1 КУпАП зі ОСОБА_1 на користь держави судовий збір за ставкою 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто в сумі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.
Роз'яснити ОСОБА_1 вимоги ч. 1 ст. 307 КУпАП про те, що штраф має бути сплачений не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Попередити ОСОБА_1 , що у разі несплати ним штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу в порядку ст. 308 КУпАП буде надіслана для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується:
- подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу;
- витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 КУпАП.
Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра.
Строк пред'явлення постанови до виконання 3 місяці з дня її винесення. В разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги. У разі відстрочки виконання постанови відповідно до статті 301 КУпАП перебіг строку давності зупиняється до закінчення строку відстрочки.
Суддя: В.О.Лисенко