Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
18 листопада 2025 р. № 520/9154/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Полях Н.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Безлюдівської селищної ради Харківського району Харківської області (код ЄДРПОУ 04396555, вул. Зміївська, буд. 48, с-ще Безлюдівка, Харківська обл., 62489) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Харківського окружного адміністративного суду звернувся представник позивача з адміністративним позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Безлюдівської селищної ради Харківської області щодо надання листом вих.№03-18/33 від 14.03.2025 неповної інформації на інформаційний запит №9 від 07.03.2025 р. позивача;
- зобов'язати Безлюдівську селищну раду Харківської області повторно розглянути запит №9 від 07.03.2025 р. позивача, надавши точну, повну та достовірну запитувану в ньому інформацію та документи відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації";
- визнати протиправними дії Безлюдівської селищної ради Харківської області щодо надання листом вих.№03-18/39 від 14.03.2025 неповної інформації на інформаційний запит №15 від 07.03.2025 р. позивача;
- зобов'язати Безлюдівську селищну раду Харківської області повторно розглянути запит №15 від 07.03.2025 р. позивача, надавши точну, повну та достовірну запитувану в ньому інформацію та документи відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації";
- визнати протиправними дії Безлюдівської селищної ради Харківської області щодо надання листом вих.№03-18/40 від 14.03.2025 неповної інформації на інформаційний запит №16 від 07.03.2025 р. позивача;
- зобов'язати Безлюдівську селищну раду Харківської області повторно розглянути запит №16 від 07.03.2025 р. позивача, надавши точну, повну та достовірну запитувану в ньому інформацію та документи відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації";
- стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_1 ) з Безлюдівської селищної ради Харківської області (62489, Харківська область, Харківський район, смт. Безлюдіка, вул. Зміївська, 48, ЄДРПОУ 04396555) витрати на правничу допомогу в суді першої інстанції в сумі 6000 грн.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.
Сторони були належним чином повідомлені про відкриття провадження у справі.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що у спірних правовідносинах він діяв згідно чинного законодавства.
Керуючись приписами ст. 171, 257, 262 КАС України, суд зазначає, що розгляд позовної заяви здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно з ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
З огляду на вказане вище, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до приписів ч. 4 ст. 229 КАС України, оскільки розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи згідно із приписами ст. 258 КАС України, то фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, повно виконавши процесуальний обов'язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
Судом встановлено, що 07.03.2025 позивач, відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації», звернувся до Безлюдівського селищного голови з запитам №9, №15, №16 на отримання публічної інформації, в яких просив надати повний перелік площ, проспектів, вулиць, узвозів, провулків, в'їздів, проїздів, скверів, бульварів, парків, розташованих на території селища Васищеве, селища Хорошеве, селища Безлюдівка (відповідно), вказавши їх протяжність. А також, просив надати повний перелік домоволодінь на території селища Васищеве, селища Хорошеве, селища Безлюдівка (відповідно), вказавши назву вулиці, нумерацію будинку, кількість зареєстрованих мешканців, кількість зареєстрованих ВПО за відповідною адресою. Відповідь щодо виконання зазначеної вимоги просив надіслати на свою електронну пошту vipabba@ukr.net та на свою поштову адресу в визначений законодавством термін.
За результатами розгляду звернень листами вих.№03-18/33, вих.№03-18/39, вих.№03-18/40 від 14.03.2025 надано відповіді на електронну пошту позивача vipabba@ukr.net, якими відповідач зазначив, що Безлюдівська селищна рада не є розпорядником інформації, яка запитується в запитах №9, №15, №16 від 07.03.2025 р.
Також листами вих.№03-18/33, вих.№03-18/39, вих.№03-18/40 (відповідно) від 14.03.2025, відповідач зазначив, що Безлюдівська селищна рада в процесі надання адміністративних послуг є органом, який передає інформацію яка запитується у запитах від фізичних та юридичних осіб, органам державної влади в особі відповідних Мінвстерств.
Для отримання інформації звернутись з відповідними запитами до Міністерства інфраструктури України, Міністерства юстиції України, Державної міграційної служби України та Міністерства соціальної політики України.
Позивач вважає дії відповідача щодо розгляду його інформаційних запитів №9, №15, №16 року протиправними, що стало підставою для звернення до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно вимог статті 5 Закону України "Про інформацію" кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес, врегульовано Законом України Про доступ до публічної інформації від 13.01.2011 № 2939-VI (далі за текстом - Закон № 2939-VI).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону № 2939-VI суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень.
Таким чином, приписи чинного законодавства надають будь-якій фізичній особі звернутися до відповідного розпорядника публічної інформації із запитом про надання інформації.
При цьому Законом № 2939-VI регламентований порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації.
Відповідно до положень статті 1 Закону № 2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Право на доступ до публічної інформації гарантується обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом (п.1 ч.1 ст.3 Закону № 2939-VI).
Відповідно до пункту 2 статті 5 Закону України № 2939-VI право на доступ до публічної інформації забезпечується шляхом надання відповіді на інформаційний запит.
Згідно з приписами частин першої, другої статті 19 Закону № 2939-VI запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.
Вимоги щодо запиту на інформацію встановлені частиною 5 статті 5 Закону України № 2939-VI.
Так, запит на інформацію має містити: 1) ім'я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв'язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.
Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 13 Закону № 2939-VІ розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються:
1) суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання;
2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів;
3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків;
4) суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них;
5) юридичні особи публічного права, державні/комунальні підприємства або державні/комунальні організації, що мають на меті одержання прибутку, господарські товариства, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) прямо чи опосередковано належать державі та/або територіальній громаді, - щодо інформації про структуру, принципи формування та розмір оплати праці, винагороди, додаткового блага їх керівника, заступника керівника, особи, яка постійно або тимчасово обіймає посаду члена виконавчого органу чи входить до складу наглядової ради.
До розпорядників інформації, зобов'язаних оприлюднювати та надавати за запитами інформацію, визначену в цій статті, у порядку, передбаченому цим Законом, прирівнюються суб'єкти господарювання, які володіють: 1) інформацією про стан довкілля; 2) інформацією про якість харчових продуктів і предметів побуту; 3) інформацією про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров'ю та безпеці громадян; 4) іншою інформацією, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідною інформацією).
На розпорядників інформації, визначених у пунктах 2, 3, 4 частини першої та в частині другій цієї статті, юридичних осіб публічного права з числа розпорядників інформації, визначених у пункті 5 частини першої цієї статті, вимоги цього Закону поширюються лише в частині надання відповідної інформації за запитами.
Частина 1 ст. 20 Закону № 2939-VI зобов'язує розпорядника інформації надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Статтею 22 Закону № 2939-VI передбачено право розпорядника інформації відмовити в задоволенні запиту, якщо: розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону).
Відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації (частина друга статті 22 Закону № 2939-VI).
У силу ч. 3 ст. 22 Закону № 2939-VI розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.
За приписами ч. 4 ст. 22 Закону № 2939-VI у відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено: 1) прізвище, ім'я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації; 2) дату відмови; 3) мотивовану підставу відмови; 4) порядок оскарження відмови; 5) підпис.
Отже, системний аналіз наведених вище положень дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право скористатися своїм правом на подання інформаційного запиту у встановленому законодавством порядку, якому кореспондує обов'язок розпорядника інформації надати на нього відповідь. При цьому, незалежно від результатів розгляду запиту про надання інформації (його задоволення чи відмова в задоволенні, відстрочка в задоволенні, перенаправлення належному розпоряднику, тощо) такий суб'єкт зобов'язаний проінформувати про це заявника з дотриманням вимог.
Так, матеріалами справи підтверджується, що позивач 07.03.2025 року подав до Безлюдівської селищної ради три окремі інформаційні запити №9, №15, №16, кожний з яких містив вимогу надати значний обсяг відомостей, що стосуються: повного переліку площ, проспектів, вулиць, узвозів, провулків, в'їздів, проїздів, скверів, бульварів та парків відповідних населених пунктів із зазначенням їх протяжності; переліку всіх домоволодінь із вказівкою адреси, кількості зареєстрованих мешканців та кількості зареєстрованих внутрішньо переміщених осіб.
Відповідач листами вих. №03-18/33, №03-18/39, №03-18/40 від 14.03.2025 повідомив позивача, що не володіє запитуваною інформацією, та запропонував звернутися до інших органів державної влади, які, на думку відповідача, можуть бути розпорядниками таких даних.
При цьому відповідач не здійснив перенаправлення запитів належним розпорядникам, як того прямо вимагає ч. 3 ст. 22 Закону №2939-VI, а лише надав заявнику рекомендацію самостійно звернутися до інших установ.
Аналізуючи вищенаведені положення законодавства, суд зазначає, що обов'язок розпорядника інформації полягає не лише у формальному інформуванні заявника про відсутність відповідних відомостей, а й у дотриманні встановленого законом алгоритму дій, що передбачає: надання тієї інформації, яка фактично існує та перебуває у володінні розпорядника; або, у разі її відсутності, належне мотивоване повідомлення про відмову, оформлене згідно з ч. 4 ст. 22 Закону, або обов'язкове перенаправлення запиту належному розпоряднику, якщо розпоряднику має бути відомо, хто такою інформацією володіє.
Суд зазначає, що розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача.
Однак, зазначених дій відповідач не вчинив; листи відповідача та матеріали справи таких відомостей не містять.
Судом встановлено, що листи відповідача вих.№03-18/33, вих.№03-18/39, вих.№03-18/40 від 14.03.2025 не містять конкретної відповіді по суті поставлених у заяві позивача запитань, що свідчить про те, що відповідач не розглянув належним чином заяв позивача №9, №15, №16 від 07.03.2025 та не надав запитувану позивачем інформацію або мотивовану відмову у наданні такої інформації із повідомленням причин цієї відмови, а також не вчинив дій щодо перенаправлення запиту позивача до органу, який, на думку відповідача, є розпорядником запитуваної інформації.
З огляду на вищевикладене, суд зазначає, що відповідач під час розгляду справи не довів правомірності своїх дій.
За таких обставин, враховуючи, що надана відповідачем відповідь на заяви позивача не відповідає вимогам обґрунтованості та вмотивованості, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, з метою ефективного захисту прав позивача, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправними дій відповідача при розгляді запитів позивача №9 від 07.03.2025, №15 від 07.03.2025, №16 від 07.03.2025 та зобов'язання відповідача повторно розглянути запити позивача №9 від 07.03.2025, №15 від 07.03.2025.
При цьому, суд зазначає, що оскільки відповідач не розглянув належним чином запити позивача, підстави для задоволення вимоги про зобов'язання Безлюдівську селищну раду Харківської області надати точну, повну та достовірну запитувану в запитах інформацію та документи відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації", відсутні.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Щодо стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч.ч. 2-5 ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч.ч. 1, 9 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Тобто, розмір суми витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу та вартості виконаних робіт.
На підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у сумі 6000,00 грн до суду надано копії наступних документів: договору №05/04/25 про надання правничої допомоги від 05.04.2025; ордеру серії АН № 1648711на представництво інтересів позивача адвокатом Голубовим Сергієм Геннадійовичем; свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю адвоката Голубова Сергія Геннадійовича серії ДН №5493 від 29.05.2019, виданого Радою адвокатів Донецької області; детального опису виконаних робіт адвокатом та здійснених ним витрат часу для надання правничої допомоги; рахунку для сплати правничої допомоги адвоката від 30.04.2025.
Дослідивши подані позивачем документи щодо надання правничої допомоги позивачу судом встановлено, що сторонами визначено розмір оплати праці (гонорару) адвоката, а саме 6 000,00 грн.
Загальний час роботи адвоката складає 8 годин. Загальна вартість послуг адвоката - 6000,00 грн.
Згідно наданого рахунку для сплати правничої допомоги адвоката від 30.04.2025, сума гонорару сплачується клієнтом протягом тридцяти днів з часу набуття законної сили рішенням суду по справі № 520/9154/25.
Суд враховує, що цей спір виник у справі незначної складності та не характеризується наявністю виключної правової проблеми, значним суспільним інтересом до її розгляду, великою кількістю зібраних і поданих до суду доказів тощо.
Матеріали справи не містять відомостей про збирання представником позивача доказів задля звернення до суду, обсяг наданих письмових доказів є незначним; всі надані докази наявні у позивача. Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників, судові засідання не проводились.
Зазначена справа належить до справ незначної складності, а тому складення позовної заяви не вимагало значного обсягу юридичної і технічної роботи, не потребувало тривалого часу та надмірних зусиль адвоката.
Суд акцентує увагу на тому, що особа має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Верховний Суд у постанові від 11.12.2019 у справі №545/2432/16-а зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
За обставин цієї справи суд, окрім вищенаведеного, також враховує, що визначений адвокатом розмір гонорару є непомірно завищеним щодо предмета спору.
Верховний Суд у постанові від 26.06.2019 у справі №200/14113/18-а звернув увагу на те, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України" заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Окрім того, з програми "Діловодство спеціалізованого суду" судом встановлено, що позивачем за участі адвоката Голубова Сергія Геннадійовича у 2025 році подавалися до Харківського окружного адміністративного суду позови фактично аналогічного змісту щодо ненадання повної інформації на його запит (справи № 520/1286/25, № 520/5041/25, №520/5082/25), але до інших відповідачів, з тим самим фактичним та нормативним обґрунтуванням та зазначенням вимоги про відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката в розмірі 6000,00 грн у кожній справі.
У даній справі представником позивача складено та подано до суду через систему "Електронний суд" позовну заяву, яка за фактичним та нормативним обґрунтуванням повторює вищезазначені позовні заяви, подані представником позивача до Харківського окружного адміністративного суду, а також відповідь на відзив, яка фактично повторює зміст позовної заяви. Інших дій представником позивача під час розгляду даної справи не вчинялося.
При цьому, суд зазначає, що в зазначеній категорії справ подання відповіді на відзив, відповідно до приписів статті 263 КАС України, взагалі не передбачено.
Так, при визначенні суми відшкодування судових витрат, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 19.09.2019 у справі №826/8890/18.
Виходячи з наведених обставин, зважаючи на те, що підготовлена представником позивача позовна заява не потребує значних затрат часу для її складення, суд, оцінивши надані представником позивача докази у їх сукупності, враховуючи принципи обґрунтованості, співмірності й пропорційності судових витрат, дійшов висновку про необхідність зменшення витрат на професійну правничу допомогу у цій справі до 1000,00 грн.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Безлюдівської селищної ради Харківського району Харківської області (код ЄДРПОУ 04396555, вул. Зміївська, буд. 48, с-ще Безлюдівка, Харківська обл., 62489) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Безлюдівської селищної ради Харківського району Харківської області при розгляді запитів ОСОБА_1 №9 від 07.03.2025, №15 від 07.03.2025, №16 від 07.03.2025.
Зобов?язати Безлюдівську селищну раду Харківського району Харківської області повторно розглянути запити ОСОБА_1 №9 від 07.03.2025, №15 від 07.03.2025.
У задоволенні адміністративного позову - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Безлюдівської селищної ради Харківського району Харківської області (код ЄДРПОУ 04396555, вул. Зміївська, буд. 48, с-ще Безлюдівка, Харківська обл., 62489) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на правничу допомогу у розмірі 1000 грн. (одна тисяча гривень).
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 18 листопада 2025 року.
Суддя Н.А. Полях