Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
18 листопада 2025 р. № 520/4959/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Полях Н.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Харківського окружного адміністративного суду звернулася представник позивача з адміністративним позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не зарахування до трудового стажу ОСОБА_1 для обчислення пенсії періоду роботи з 01.06.1991 по 01.01.1999 згідно з трудовою книжкою НОМЕР_2 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.02.2025 із зарахуванням до трудового стажу ОСОБА_1 період роботи в Гонтовоярському дитячому ясла-садку з 01.06.1991 по 01.01.1999 та з врахуванням експертного висновку українського бюро лінгвістичних експертиз №056/195-n від 12.02.2025.
В обґрунтування позову зазначено, що відповідачем прийнято протиправне рішення від 25.02.2025 №203850002704 про відмову в призначенні пенсії позивачу за віком та протиправно не зараховано до її страхового стажу періоди її роботи з 01.06.1991 по 01.01.1999, у зв'язку з чим позивач звернулася до суду з даним позовом.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.
Сторони були належним чином повідомлені про відкриття провадження у справі.
Відповідач правом надати відзив на позов не скористався, у встановлений судом строк документи до суду не надходили.
Керуючись приписами ст.171,257,262 КАС України, суд зазначає, що розгляд позовної заяви здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно з ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
З огляду на вказане вище, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до приписів ч.4 ст.229 КАС України, оскільки розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи згідно із приписами ст. 258 КАС України, то фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, повно виконавши процесуальний обов'язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
Як зазначає позивач у позовній заяві, ОСОБА_1 звернулася до Відділу обслуговування громадян № 4 (сервісний центр м. Валки) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою про призначення пенсії.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 29.06.2023 №203850002 позивачу було відмовлено у призначенні пенсії.
Підставою для відмови у призначенні пенсії, згідно рішення Головного управління Пенсійного Фонду України в Черкаській області від 29.06.2023 №203850002 є відсутність необхідного страхового стажу, передбаченого ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Не зараховано до страхового стажу періоди роботи, що містяться в трудовій книжці від 07.07.1980 НОМЕР_2 , оскільки трудова книжка оформлена з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях, які затверджено постановою Державного комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20.06.1974 №162 та наказами Міністерства праці України, Міністерства Юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 р № 58, а саме на титульній сторінці ім'я не відповідає паспортним даним.
ОСОБА_1 звернулася до Українського бюро лінгвістичних експертиз з заявою про надання експертного висновку щодо встановлення ідентичності записів прізвища, імені.
12.02.2025 Українським бюро лінгвістичних експертиз зроблено експертний висновок №056/195-n, копія якого міститься у матеріалах справи. Відповідно до якого: український запис особового імені ОСОБА_2 (паспорт громадянина України, запис ОСОБА_3 ; картка фізичної особи - платника податків, запис ОСОБА_3 ) та російські записи ОСОБА_2 (паспорт громадянина України, запис російською мовою ОСОБА_4 ; свідоцтво про народження, запис російською мовою ОСОБА_5 ) і ОСОБА_2 (трудова книжка, запис російською мовою ОСОБА_6 / ОСОБА_7 ) в документах, наданих для експертизи, є ідентичними. Орфографічне розподібнення записів особового імені (укр.) ОСОБА_2 , (рос.) ОСОБА_2 та (рос.) ОСОБА_2 в документах, наданих для експертизи, є наслідком його міжмовних перетворень. Фіксація зазначених варіантів цього імені в різних документах однієї особи ілюструє типові динамічні тенденції в межах відповідної знімної парадигми і є регулярним явищем у практиці документування в умовах українсько-російської міжмовної взаємодії.
ОСОБА_1 повторно звернулася до Відділу обслуговування громадян № 4 (сервісний центр м. Валки) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою про призначення пенсії.
Рішенням Відділу призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 25.02.2025 №2000-0304-9/29958 позивачу було повторно відмовлено у призначенні пенсії.
Підставою для відмови у призначенні пенсії, згідно рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 25.02.2025 №2000-0304-9/29958, стала відсутність необхідного страхового стажу, передбаченого ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»: не зараховано до страхового стажу періоди роботи з 01.06.1991 по 26.06.2012 згідно з трудовою книжкою від 07.07.1980 НОМЕР_2 , зараховано частково - з 01.01.1999 по 26.06.2012, за даними Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, оскільки назва організації при прийомі не відповідає назві організації на печатці при звільненні, відсутня інформація про реорганізацію/перейменування організації.
Позивач, не погодившись із вищевказаним рішенням, звернулася до суду з даним позовом.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров'я; екологічної безпеки (пункт 6 частини першої статті 92 Конституції України).
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (в редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин).
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Частина 3 статті 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначає, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
У частині 1 статті 8 вказаного Закону зазначено, зокрема, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Згідно частини першої статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
До стажу роботи зараховується також: будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків (пункт а частини 3 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення»).
Так, судом встановлено, що рішенням Відділу призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 25.02.2025 №2000-0304-9/29958 позивачу було повторно відмовлено у призначенні пенсії
У рішенні пенсійного фонду зазначено, що не зараховано до страхового стажу періоди роботи з 01.06.1991 по 26.06.2012 згідно з трудовою книжкою від 07.07.1980 НОМЕР_2 (зараховано частково з 01.01.1999 по 26.06.2012), за даними Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, оскільки назва організації при прийомі не відповідає назві організації на печатці при звільненні, відсутня інформація про реорганізацію/перейменування організації.
Суд зазначає, спір виник щодо не зарахування періоду роботи у Гонтовоярському дитячому ясла-садку ОСОБА_1 з 01.06.1991 по 01.01.1999 у зв'язку із тим, що назва організації при прийомі не відповідає назві організації на печатці при звільненні, відсутня інформація про реорганізацію/перейменування організації.
Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п.п. 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Зазначені норми права вказують на те, що першочергово страховий стаж встановлюється на основі трудової книжки і лише в разі її відсутності або відсутності записів у трудовій книжці трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів.
Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 надала відповідачу трудову книжку серії НОМЕР_2 , яка містить записи про періоди роботи позивача, зокрема, щодо спірного періоду:
- запис №8: 01.06.1991 - Гонтовоярський дитячий ясла-сад. Прийнята на посаду помічника вихователя,
- запис №9: 11.10.1992 - переведена на посаду вихователя тимчасово виконувача обов'язки завідуючої,
- запис №10: 02.08.1993 - переведена на посаду помічника вихователя, постійно виконує обов'язки завідуючої,
- запис №11: 26.06.2012 - звільнена з посади помічника вихователя з Гонтовоярського дитячого ясла-садку за власним бажанням.
Разом із тим, записи в трудовій книжці позивача Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області визнало недостатніми для підтвердження трудового стажу, з підстав того, що назва підприємства у записі про прийняття на роботу, не співпадає з назвою підприємства зазначеною на печатці у записі про звільнення. Інформація про реорганізацію/перейменування підприємства, відсутня.
Так, відповідно до пунктів 1.1, 2.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки і вкладиші до них заповнюються у відповідних розділах українською і російською мовами.
За змістом пункту 2.2 Інструкції №58 до трудової книжки вносяться, зокрема, відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.
Відповідно до п. 2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Відповідно до пункту 4.1 Інструкції №58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Відтак, обов'язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на роботодавця.
Працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.
Відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, в зв'язку з чим недотримання правил ведення трудової книжки не може спричиняти жодних негативних наслідків для особи якій належить трудова книжка, та відповідно не може впливати на її особисті права.
Неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист, в тому числі і щодо вирішення питання призначення пенсії за віком.
Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 19.12.2019 у справі №307/541/17 підставою для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Управління ПФУ не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи, а не правильність записів у трудовій книжці.
Наявні у справі докази свідчать, що вказаний вище періоди роботи засвідченні підписом та містить відбиток печатки.
Суд наголошує на тому, що всі записи в трудовій книжці ОСОБА_1 виконані послідовно (дати вчинення записів про прийняття на роботу узгоджуються із датами записів при звільнення або переведення з попередніх місць роботи), не місять суперечливих відомостей про періоди страхового стажу та узгоджуються між собою.
Також суд враховує, що відповідач не ставить під сумнів достовірність записів, внесених до трудової книжки позивача, а вказує на окремі недоліки під час заповнення трудової книжки.
Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області не врахувало, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідних періодів роботи до страхового стажу, оскільки визначальним для вирішення питання про призначення пенсії є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Таким чином, зазначені відповідачем недоліки щодо виправлення не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії та позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист.
Суд зазначає, що стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до пунктів 2-4 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язати утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Окрім того, суд звертає увагу відповідача на те, що частиною третьою статті 245 КАС України передбачено право суду у разі скасування індивідуального акта зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Статтею 58 Закону №1058-VІІ визначено, що Пенсійний фонд є органом, який, зокрема, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч.3 ст.2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.
Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Оскільки вирішення питання призначення пенсії є виключною компетенцією органів пенсійного фонду, з метою ефективного захисту прав позивача, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, визнавши протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 25.02.2025 №2000-0304-9/29958 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 та зобов'язавши Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 17.02.2025, зарахувавши до страхового стажу період роботи з 01.06.1991 по 01.01.1999, з урахуванням експертного висновку Українського бюро лінгвістичних експертиз №№056/195-n від 12.02.2025 та правової оцінки, наведеної судом у рішенні.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до положень статті 139 КАС України.
Судом встановлено, що судовий збір за подання позивачем даного позову до суду підлягав сплаті в розмірі 968,96 грн. Проте, як вбачається з матеріалів справи, останнім сплачено судовий збір у сумі 1211,20 грн.
Суми судового збору зайво сплачені позивачем при поданні позовної заяви, можуть бути повернуті за заявою позивача в порядку п.1 ч.1 ст. 7 Закону України " Про судовий збір".
Отже, з урахуванням задоволення позовних вимог, на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 968,96 грн.
Керуючись ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнавши протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022) від 25.02.2025 №2000-0304-9/29958 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (63040, с. Гонтів Яр, пров.Молодіжний, буд. 1, Богодухівський район, Харківська область, РНОКПП 2311104206) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про призначення пенсії за віком від 17.02.2025, зарахувавши до страхового стажу період роботи з 01.06.1991 по 01.01.1999, з урахуванням правової оцінки, наведеної судом у рішенні.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 968,96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 коп.).
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 18 листопада 2025 року.
Суддя Н.А. Полях