Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
18 листопада 2025 р. № 520/26441/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитра Волошина, розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області № 204850021624 від 29.07.2025, яким відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити та виплачувати з 22 липня 2025 року ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 згідно з п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 ОСОБА_1 з 22 липня 2025 року зарахувати до пільгового стажу роботи за Списком № 1 період її роботи з 12.10.1990 по 04.09.1998;
- допустити до негайного виконання рішення суду в частині виплати заборгованості з виплати пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 ОСОБА_1 в межах суми стягнення за один місяць;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області подати звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду по даній справі протягом 20 днів з дня набрання рішенням законної сили.
В обґрунтування позовних вимог позивач послалась на протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області № 204850021624 від 29.07.2025, яким відмовлено їй у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1. Позивач вважає свої права порушеними, тому звернулася до суду з даним адміністративним позовом.
Ухвалою від 20.10.2025 відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України, та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження доставлена позивачу та відповідачу до їх електронних кабінетів через систему "Електронний суд", що підтверджується довідками про доставку електронних листів.
Відповідач правом надати відзив на позов не скористався, у встановлений судом строк документи до суду не надходили.
Згідно з ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України), суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази, судом встановлено наступне.
Позивач 22.07.2025 звернулася до пенсійного органу з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, що не заперечується сторонами.
Рішенням ГУ ПФУ в Рівненській області № 204850021624 від 29.07.2025, прийнятим за принципом екстериторіальності, позивачу відмовлено в призначенні пенсії відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" через відсутність необхідного пільгового стажу. (а.с. 38)
У вказаному рішенні зазначено, що пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах мають особи, яка працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Також, у рішенні зазначено, що вік заявниці - 53 роки 1 місяць 23 дні, страховий стаж з урахуванням кратності становить 20 років 5 місяців 22 днів. Пільговий стаж за Списком № 1 - невизначено, згідно довідки уточнюваної особливий характер праці або умови праці, що необхідна для призначення пільгової пенсії, оскільки довідка не відповідає вимогам додатку №5 до Постанови № 920 від 05.07.2006, а саме: в довідці відсутні номер та дата реєстрації; не зазначені номери і дати наказів про атестації робочих місць відповідно яких була атестована посада, не надано документи, що підтверджують право підпису виконуючого обов'язки директора.
Не погодившись з вказаним рішенням відповідача про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі за текстом - Закон № 1058-IV).
Умови призначення пенсії за віком на пільгових умовах визначені, зокрема, пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", відповідно до якого на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
У даній справі позивач звернулася до пенсійного органу 22.07.2025 саме з заявою про призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1.
З матеріалів справи судом встановлено, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області № 204850021624 від 29.07.2025, прийнятим за принципом екстериторіальності, позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу. (а.с. 38)
При цьому, звертаючись до суду з даним позовом позивач зазначила, що до її пільгового стажу протиправно не зараховано період роботи з 12.10.1990 по 04.09.1998, який підтверджується трудовою книжкою та додаткового підтверджується довідкою, уточнюючою особливий характер праці або умови праці, що необхідна для призначення пільгової пенсії, що була надана позивачем до пенсійного органу.
Згідно оскаржуваного рішення спірний період роботи не зарахований відповідачем до пільгового стажу, оскільки надана позивачем довідка не відповідає вимогам додатку №5 до Постанови № 920 від 05.07.2006, а саме: в довідці відсутні номер та дата реєстрації; не зазначені номери і дати наказів про атестації робочих місць відповідно яких була атестована посада, не надано документи, що підтверджують право підпису виконуючого обов'язки директора.
Суд зазначає що положеннями ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
У той же час, відповідно до п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Як передбачено п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Суд зазначає, що відповідно до п. 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, застосування Списків № 1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року №383, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2005 року за № 1451/11731, що при визначені права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Судом встановлено, що трудова книжка позивача серії НОМЕР_1 містить записи щодо роботи позивача в спірний період на посаді травильщика металу в гальванічному цеху (наказ про прийняття на роботу від 12.10.1990 № 172, наказ про звільнення з роботи від 04.09.1998 № 58).
Як вже було зазначеного судом, у силу приписів ст. 62 Закону №1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує трудовий стаж, є трудова книжка, й лише у випадку її відсутності чи не зазначення в ній відомостей, що визначають право на пільгову пенсію, можуть бути витребувані уточнюючі довідки.
Верховний Суд у постанові від 08.09.2022 у справі №200/8337/2-а та у постанові від 18.05.2021 у справі №229/2330/17 зазначив, що відсутність у трудовій книжці відомостей про зайнятість повний робочий день на роботах зі шкідливими і важкими умовами унеможливлює підтвердження пільгового стажу роботи тільки даними трудової книжки, що обумовлює підтвердження пільгового характеру роботи уточнюючою довідкою.
Так, матеріали справи містять надану позивачем довідку, уточнюючу особливий характер праці або умови праці, що необхідна для призначення пільгової пенсії (а.с. 33), яка також надавалася позивачем до пенсійного органу та не була врахована відповідачем при вирішенні питання про призначення пенсії позивачу, з посиланням на те, що в довідці відсутні номер та дата реєстрації; не зазначені номери і дати наказів про атестації робочих місць відповідно яких була атестована посада, не надано документи, що підтверджують право підпису виконуючого обов'язки директора.
Щодо доводів відповідача про відсутність у довідці номерів та дат наказів про атестацію робочих місць, суд зазначає, що факт проведення та своєчасність проведення атестації робочих місць за умовами праці не залежить від працівників і не може позбавити громадян їх конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсій за віком на пільгових умовах.
Атестація має проводитися у передбачені п. 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці № 442 строки, а відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації. Якщо чергова атестація була проведена з порушенням передбачених п.4 Порядку №442 строків, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації.
Аналогічний висновок викладено Верховним Судом України у постанові від 16.09.2014р. у справі №21-307а14, а також Верховним Судом у постанові від 23.01.2018р. у справі №732/2003/14.
Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі №520/15025/16-а викладено правовий висновок, відповідно до якого непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Отже, зважаючи на вищевикладені висновки, доводи відповідача про неможливість врахування спірної уточнюючої довідки через відсутність у ній номерів та дат наказів про атестацію робочих місць є необґрунтованими та не приймаються судом до уваги.
Щодо доводів відповідача про наявність у довідці інших недоліків, таких як відсутність дати та номера реєстрації, відсутність документів, що підтверджують право підпису виконуючого обов'язки директора, суд зазначає, що відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 06 березня 2018 року по справі № 754/14898/15-а підставою для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи та досягнення віку, що дає право на пенсію, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки (або первинних документів).
Зазначаючи на вказані підстави для відмови позивачу в зарахуванні спірного пільгового стажу, пенсійний орган фактично переклав відповідальність за належне та правильне оформлення уточнюючої довідки щодо відомостей про спірний період роботи на позивача, що є непропорційним заявленій легітимній меті (підтвердження періоду роботи позивача), тому зазначені дії не можна вважати такими, які вчинені обґрунтовано, добросовісно та розсудливо.
Зважаючи на висновки Верховного Суду, суд зазначає, що позивач не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на включення періоду роботи до пільгового стажу за порушення, вчинені підприємством, на якому він працював.
Окрім того, на думку суду, підстава відсутності документів, що підтверджують право підпису виконуючого обов'язки директора, перебуває поза межами волі особи якої стосується довідка, а тому такий формальний недолік не повинен спричиняти позбавлення права на пенсію. Відповідачем не подано до суду доказів відсутності повноважень зазначеної особи на підписання такої довідки.
Таким чином, позивач надала до відповідача уточнюючу довідку на підтвердження пільгового характеру роботи за спірний період (з 12.10.1990 по 04.09.1998), що дає змогу зарахувати спірний період роботи до пільгового стажу позивача.
Недоліки такої довідки, зазначені в рішенні відповідача про відмову в призначенні пенсії, жодним чином не спростовують факт трудової діяльності позивача в спірний період роботи. При цьому, запис про спірний період роботи також міститься в трудовій книжці позивача. Разом з тим, суд зазначає, що відповідачем також не здійснено жодних дій, спрямованих на отримання відомостей, додаткових документів, на підставі яких можна було б додатково підтвердити спірний пільговий стаж позивача.
Також, суд зазначає, що в даному випадку відповідач не був позбавлений можливості отримати відповідні відомості про пільговий стаж роботи позивача шляхом витребування відповідних документів, подання запитів тощо та за встановленими відомостями вирішити питання щодо зарахування до пільгового стажу позивача такого періоду. Однак, відповідачем таких дій вчинено не було. Матеріали справи відповідних відомостей не містять.
Отже, за викладених обставин судом встановлено, що відповідачем безпідставно та необґрунтовано не зарахованого до пільгового стажу позивача спірний період її роботи з 12.10.1990 по 04.09.1998.
На підставі вищевикладеного, суд доходить висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 29.07.2025 № 204850021624 є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Також, суд вважає, що з метою ефективного захисту прав позивача в спірних правовідносинах слід зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 період роботи з 12.10.1990 по 04.09.1998 та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 22.07.2025 (з дати звернення позивача до пенсійного органу з заявою про призначення пенсії).
Що стосується вимоги про виплату призначеної пенсії, суд зазначає, що відповідно до пункту 4.10 Порядку № 22-1 після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії.
Тобто, в даному випадку повноваження щодо призначення позивачу пенсії делеговані ГУ ПФУ в Рівненській області, як органу, що визначений за принципом екстериторіальності для розгляду заяви позивача про призначення пенсії, проте обов'язок виплати пенсії у випадку її призначення залишається в територіального органу Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонера.
Місце проживання позивача зареєстроване в місті Харкові, тому обов'язок щодо виплати пенсії позивачу після її призначення залишається в ГУ ПФУ в Харківській області, яке не є відповідачем у межах даної справи.
Отже, позовні вимоги про виплату призначеної позивачу пенсії в межах даної справи не підлягають задоволенню.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відносно вимоги позивача звернути рішення суду до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць, суд зазначає, що відповідно до пункту 1 частини 1 статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
Таким чином, негайне виконання застосовується виключно у разі стягнення грошових сум з відповідача та в межах сум платежу лише за один місяць.
Оскільки способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком, а не стягнення грошових сум, негайне виконання не застосовується.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Суд враховує, що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є правом, а не обов'язком суду, а також враховуючи приписи статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України щодо обов'язковості судових рішень та відсутності об'єктивних обставин щодо невиконання судового рішення з боку відповідача, суд наразі не вбачає підстав для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7, м. Рівне, 33028, ЄДРПОУ 21084076) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 29.07.2025 № 204850021624 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 період роботи з 12.10.1990 по 04.09.1998.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 22.07.2025.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області суму сплаченого судового збору в розмірі 484,48 грн (чотириста вісімдесят чотири гривні 48 копійок).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Дмитро ВОЛОШИН