Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
18 листопада 2025 року № 520/5385/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мельникова Р.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Харківської митниці (61003, м. Харків, вул. Короленка, 16-Б, код ЄДРПОУ 44017626) про визнання протиправним та скасування рішення,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправними і скасувати рішення Харківської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів від 09.12.2024 № UA807000/2024/000694/2.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що Харківською митницею протиправно прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 09.12.2024 № UA807000/2024/000694/2.
Ухвалою суду від 14.03.2025 прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.
Представником Харківської митниці до суду подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, оскільки вважає, що рішення про коригування митної вартості товарів від 09.12.2024 № UA807000/2024/000694/2 прийнято правомірно та у відповідності до норм чинного законодавства.
Відповідно до ч.5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову і заперечень проти нього, суд встановив таке.
З метою здійснення митного оформлення товару в режимі імпорту, поставленого на виконання контракту від 12.09.2022 №1, укладеного між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (надалі - «позивач») і компанією «XINJANG XINYE AVTO PARTS CO.LTD», (Китай), позивачем до Харківської митниці (надалі - «відповідач» або «митний орган») 09.12.2024 було подано електронну митну декларацію (надалі - «МД») Nє24UA807200018094U5, відповідно до якої позивачем митна вартість товару була визначена за основним (першим) методом визначення митної вартості, який передбачений ст. 58 Митного кодексу України (надалі - «МК України»).
09.12.2024 року до митного поста «Барабашово» Харківської митниці ФОП « ОСОБА_1 » (код 3049804733) була подана митна декларація за №24UA807200018094U5 від 09.12.2024 (№UA807200/2024/018094) на товар: №1 «Зчеплення у складенні та його частини...» код товару 8708939098, №4 «Вироби з фрикційних матеріалів...» код товару 6813200090, №6 «Замки, використовувані у моторних транспортних засобах...» код товару 8301200090, №15 «Запасні частини до коробки передач...» код товару 8708409998, №16 «Частини ведучих мостів, до автомобілів...» код товару 8708509998, №17 «Запасні частини до кермових механізмів автомобілів...» код товару 8708949998, що надійшов від Xinjiang Xinye Auto Parts Co., LTD Xinjiang Urumqi two Street indust-rial Park,Yu Quan Road,modem economic and Technological Development Zone, №7 China на адресу ФОП « ОСОБА_1 ».
Під час здійснення митного оформлення митного контролю ЕМД №24UA807200018094U5 від 09.12.2024 спрацювали ризики, згенеровані АСАУР щодо можливого заниження митної вартості товарів (додаються), зокрема за кодами: 105-2 (Контроль правильності визначення митної вартості): По наступних товарах можливе заниження митної вартості товару: (1,6,15,16,17) Здійснити перевірку правильності визначення митної вартості відповідно до Митного кодексу України з урахуванням вимог наказу Державної митної служби України від 01.07.2021 № 476 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України» Ретельно опрацювати подані документи для оцінки наявності підстав для запиту додаткових документів відповідно до частин 3 та 4 ст. 53 МКУ. 106-2 (Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів). Також, спрацювали ще і додаткові форми контролю, а саме: 116-8 - Перевірка документації, яка має супроводжувати продукцію при наданні її на ринку відповідно до вимог щодо нехарчової продукції та її обігу на ринку України, встановлених технічними регламентами (Закон України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції»).
На підставі виявлених під час митного оформлення неточностей Харківською митницею застосовано другорядний метод визначення митної вартості (щодо подібних (аналогічних) товарів) та прийнято рішення про коригування митної вартості UA807000/2024/000694/2 від 09.12.2024.
Позивач не погоджуючись прийнятим відповідачем рішенням звернувся до суду з позовом.
Суд розглядаючи справу по суті заявлених позовних вимог виходив з такого.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовідносини, пов'язані зі справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України (далі за текстом також - МК України), Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування (частина 2 статті 1 Митного кодексу України № 4495-VI від 13.03.2012).
Положеннями статті 49 МК України передбачено те, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до частин першої та другої статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
За змістом частини другої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Положення статті 53 МК України визначають перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.
У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч. 1 ст. 53 МК України).
Згідно з частиною другою статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до частини п'ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Із положень частин першої та другої статті 53 МК України вбачається, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
За приписами частини другої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Згідно з частиною третьою статті 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
За частиною п'ятою статті 54 МК України орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 за № 631, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10.08.2012 за №1360/21672, затверджено Порядок виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа (далі - Порядок № 631).
Відповідно до п.4.5 розділу IV Порядку № 631 при здійсненні митного оформлення виконуються, зокрема, такі митні формальності:
4.5.4. Контроль із застосуванням системи управління ризиками, в тому числі оцінка ризику за МД шляхом аналізу ЕК МД та ЕК ДМВ (ЕМД та ЕДМВ) за допомогою АСАУР (автоматизованої системи аналізу управління ризиками).
Вказаний перелік форм митного контролю формується в автоматичному режимі програмно-інформаційним комплексом ЄАІС та є обов'язковим для відпрацювання.
Спрацювання АСАУР за напрямом перевірки правильності визначення митної вартості товарів у зв'язку з ризиком заниження митної вартості є рекомендацією посадовій особі митного органу більш ретельно опрацювати подані до митного оформлення документи.
В даному контексті доречно зауважити, що згідно зі статтею 361 МК України управління ризиками - це робота митних органів з аналізу ризиків, виявлення та оцінки ризиків, розроблення та практичної реалізації заходів, спрямованих на мінімізацію ризиків, оцінки ефективності та контролю застосування цих заходів. Під ризиком розуміється ймовірність недотримання вимог законодавства України з питань митної справи.
Митні органи застосовують систему управління ризиками для визначення товарів, транспортних засобів, документів і осіб, які підлягають митному контролю, форм митного контролю, що застосовуються до таких товарів, транспортних засобів, документів і осіб, а також обсягу митного контролю.
Цілями застосування системи управління ризиками є:
запобігання, прогнозування і виявлення порушень законодавства України з питань державної митної справи;
забезпечення більш ефективного використання наявних у митних органів ресурсів та зосередження їх уваги на окремих згрупованих об'єктах аналізу ризику, щодо яких є потреба у застосуванні окремих форм митного контролю або їх сукупності, а також у підвищенні ефективності митного контролю (областях ризику);
забезпечення в межах повноважень митних органів заходів із захисту національної безпеки, життя і здоров'я людей, тварин, рослин, довкілля, інтересів споживачів;
прискорення митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України.
Відповідно до частин 1, 2 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина 2 статті 54 МК України).
За положеннями статей 57, 58 Митного кодексу України митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору.
Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю.
Водночас кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Відповідно до частини восьмої статті 57 Митного кодексу України у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що обов'язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. Разом з цим, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з цим у розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Отже, наведені приписи зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
За результатами аналізу зазначених положень Митного кодексу України вбачається, що орган доходів і зборів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 Митного кодексу України.
Водночас митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов'язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, коли надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, тобто не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.
З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з'ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України.
Разом з тим витребувати необхідно тільки ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Верховний Суд у висновках за аналогічними справами сформував усталену позицію, відповідно до якої митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, виключають можливість застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів. При цьому, сам факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.
Зазначена вище позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 09.04.2019 у справі № 826/10733/15, від 09.04.2019 у справі № 825/1990/17, від 09.04.2019 у справі № 826/15850/15, від 07.05.2020 у справі № 400/2922/18.
За приписами статті 337 Митного кодексу України перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом. Разом з цим, контроль із застосуванням системи управління ризиками - це оцінка ризику шляхом аналізу (у тому числі з використанням інформаційних технологій) поданих документів у конкретному випадку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України з метою обрання форм та обсягу митного контролю, достатніх для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи (частини 1, 4 статті 337 Митного кодексу).
В свою чергу, згідно з частиною 1 статті 320 Митного кодексу України, форми та обсяги контролю, обираються: 1) посадовими особами митних органів на підставі результатів застосування системи управління ризиками; та/або 2) автоматизованою системою управління ризиками.
Зміст наведених норм дає підстави дійти висновку, що дані системи управління ризиками є підставою лише для обрання форм і методів митного контролю, однак самі по собі не є підставою для коригування митної вартості.
Як вбачається з матеріалів справи, при поданні МД позивачем було надано наступні документи: (перелік наведений в картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 09.12.2024 NєUA807200/2024/000838):
- Пакувальний лист від 13.09.2024 №01-09.24;
- Рахунок-фактура(інвойс) від 13.09.2024 №01-09.24;
- Коносамент від 18.09.2024 №82ПР24090002А;
- Автотранспортна накладна від 04.12.2024 б/н;
- Сертифікат про походження товару від 22.11.2024 №24С6500В 1291/50005;
- Акт про проведення огляду від 07.12.2024 №СІА500420/2024/001129;
- Банківський платіжний документ від 22.11.2024 №76;
- Банківський платіжний документ від 06.12.2024 №77;
- Рахунок про надання транспортно-експедиційних послуг від 15.11.2024 №-.1511 -24-1;
- Рахунок про надання транспортно-експедиційних послуг від 15.11.2023 №638;
- Рахунок про надання транспортно-експедиційних послуг від 05.12.2024 №845;
- Банківський платіжний документ від 18.11.2024 №150;
- Банківський платіжний документ від 06.12.2024 №160;
- Банківський платіжний документ від 21.11.2024 №3507666_00;
- Банківський платіжний документ від 21.11.2024 №74;
- Документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 06.12.2024 №21;
- Прейскурант від 01.09.2024;
- Додаткова угода до зовнішньоекономічного договору від 02.09.2023 №1. Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого с виробник товарів, що декларуються, від 12.09.2022 №1;
- Договір (контракт) про перевезення від 25.07.2023 №«GЕХ-2507/23 Договір (контракт) про перевезення від 12.09.2023 №G7EU/12092023;
- Заявка на транспортно-експедиторське перевезення від 03.12.2024 №0312-24;
- Заявка на транспортне експедирування від 17.09.2024 №1709-24;
- Заявка на транспортне експедирування від 03.12.2024 №0312-24;
- Декларація країни відправлення від 17.09.2024 №292020240000280029;
- Митна декларація, за якою відмовлено у випуску товарів від 09/12/2024 №« 24UA807200018094U5.
Отримання відповідного пакету документів відповідачем не заперечується.
Разом з тим, приймаючи оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів від 09.12.2024 № UA807000/2024/000694/2, митний орган зазначив, що у відповідності до вимог пункту 5 статті 55 та пункту 4 статті 57 Митного кодексу України проведена процедура консультації між митним органом та декларантом з метою обміну наявної у кожного з них інформацією та обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі. Результати проведеної консультації наведено у електронному повідомленні, направленим декларанту
Обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано на підставі вимог ст.: 54, 55, 57, 58-63 Митного кодексу України: 1) невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МКУ, в зв?язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально а також в зв?язку з тим, що документи подані декларантом та зазначені у частині другій статті 53 МКУ, містять розбіжності які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (зокрема:
- відсутній транспортний договір щодо морського перевезення згідно коносаменту SZJF 24090002A;
- рахунок на оплату транспортних послуг надано від особи, яка безпосередньо не є перевізником, згідно наданій до митного оформлення CMR;
- відсутній договір, заявка перевізником FORMAG LIMITED між та експедитором;
- відсутній переклад митної декларації країни відправлення 292020240000280029, що суперечить вимогам ст. 254 МКУ;
- митної декларації країни відправлення 292020240000280029, маються розбіжність, саме номер коносамента та код товару не відповідає заявленому у МД;
- відсутні каталоги, специфікації, загальні прейскуранти (прайс-листи) виробника товару: (Наданий до митного оформлення прайс-лист є по суті офертою для конкретного покупця, тобто виданий продавцем безпосередньо та не відображає "дійсну вартість" у розумінні ст. VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року. Так відповідно до ст. VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю, під "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеним законодавством імпортуючи країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Згідно загальноприйнятої світової практики прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів)на товари та/або види послуги, який адресований невизначеному колу покупців).
- декларантом порушено правила заповнення Декларації митної вартості графи 4, згідно наказу МІНФІНУ Nє599 від 24.05.2024, а саме не заповнено реквізити документів, що підтверджують заявлену митну вартість.
- платіжне доручення П/Д надані з порушенням вимог постанови Правління НБУ Nє 216 від 29.07.2008 (в редакції постанови Правління НБУ від 25.08.2022 Nє189), а саме, відсутні печатка банку, ПІБ та підпис відповідальної особи, порушено правила заповнення платіжних інструкцій, згідно з нормами Закону України від 21 червня 2018 року Nє 2473-VIII «Про валюту і валютні операції», Положення про здійснення операцій із валютними цінностями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 Nє 2, для здійснення платіжної операції з переказу іноземної валюти використовується платіжна інструкція в іноземній валюті, реквізити якої передбачені Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 Nє 216; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;
- калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту: а також в зв?язку з неможливістю надати декларантом всі витребувані додаткові документи, передбачені п.3 ст.53 МКУ та вимогою надати рішення про визначення митної вартості;
2) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація щодо угод на ідентичні товари; 3) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація щодо угод на подібні товари; 4) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація:- щодо ідентичних чи подібних товарів, які продаються на митній території України у незмінному стані; виплату комісійних винагород, звичайних надбавок на прибуток та загальних витрат у зв?язку з продажом на митній території України;- відсутні дані щодо витрат понесених в Україні на навантаження, вивантаження, транспортування, страхування; 5) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація та документи, які мали вплив на процес формування ціни товару: - на матеріал та витрат, понесених виробником в зв?язку з виробництвом товарів; митного кордону України; - прибутку, що одержує експортер у результаті поставки в Україну. З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄС Держмитслужби України та встановлено, що рівень митної вартості раніше визнаних (визначених) товарів, оформлених митними органами становить: - товар 1) 5,77 S/кг, товар 4) 2,23 $/кг, товар 6) 4,10 $/кг, товар 15) 6,17 S/кг, - товар 16) 5,27 $/кг, - товар 17) 6,24 S/кг. Враховуючи вищезазначене, митну вартість даних товарів скориговано до цього рівня. Джерелом інформації для даного Рішення по товарам є наявна у митного органу цінова інформація щодо раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях: - товар 1)24UA408020058012U0 (МД №UA408020/2024/58012 від 23.11.2024); - товар (т. 70), код товару згідно з УКТ ЗЕД 8708939098, країна походження CN (Китай), , умови поставки FOB, приблизно однакова вага; - товар 4) 24UA205050040262U1 (MД №UA205050/2024/40262 від 13.11.2024) (т. 4), код товару згідно з УКТ ЗЕД 6813200090, країна походження CN (Китай), умови поставки FOB, приблизно однакова вага; - товар 6) 24UA807200014241U5 (МД №UA807200/2024/14241 від 25.09.2024) (г. 15), код товару згідно з УКТ ЗЕД 8301200090, країна походження CN (Китай) , умови поставки FOB, приблизно однакова вага, - товар 15) 24UA100230519909U2 (МД №UA100230/2024/519909 від 01.10.2024) (г. 118), код товару згідно з УКТ ЗЕД 8708409998, країна походження CN (Китай), умови поставки FOB, приблизно однакова вага; - товар 16) 24UA100320440300U2 (МД № UA100320/2024/440300 від 25.11.2024) (т. 1), код товару згідно з УКТ ЗЕД 8708509998, країна походження CN (Китай), умови поставки FOB, приблизно однакова вага, - товар 17) 24UA100350732962U8 (МД №UA100350/2024/732962 від 14.10.24) (т. 14), код товару згідно з УКТ ЗЕД 8708949998, країна походження CN (Китай), умови поставки FOB, приблизно однакова вага.
Щодо зауважень митного органу про відсутності транспортного договору щодо морського перевезення згідно коносаменту від 18.09.2024 №SZJF24090002А, то суд зазначає таке.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до митного контролю надано пакет документів, серед яких, зокрема: договір (контракт) про перевезення від 25.07.2023 №«GЕХ-2507/23 Договір (контракт) про перевезення від 12.09.2023 №G7EU/12092023.
Зі змісту вище зазначеного документу, ТОВ «ДЖІ СЕВЕН ЄВРОПА» та ФО-П ОСОБА_1 уклали договір від 12.09.2023 №G7EU/12092023 про надання транспортно-експедиторських послуг, пов'язаних з організацією та забезпеченням перевезень експортно-імпортних та транзитних вантажів, а також додаткових послуг, необхідних для доставки товару.
Саме ТОВ «ДЖІ СЕВЕН ЄВРОПА» займалась організацією морського фрахту товару позивача, що зокрема підтверджується рахунком на оплату №638 від 15.11.2024 на суму 244 140,50 грн (сума без ПДВ) - витрати до перетину митного кордону України(а.с.46).
Також суд зазначає, що , відповідно до пункту 2.1.3. Договору, ТОВ «ДЖІ СЕВЕН ЄВРОПА» як експедитор має право залучати до виконання своїх обов'язків за Договором інші організації та осіб.
Тому як зазначено в автомобільній транспортній накладній міжнародного зразку від 04.12.2024, то безпосереднім перевізником значиться підприємство «FORMAG LIMITED», яке в рамках дії договору транспортного експедирування укладеного між позивачем і ТОВ «ДЖІ СЕВЕН ЄВРОПА» від 12.09.2023 №G7ЕU/12092023, а саме на підставі 2.1.1 та 2.1.3 договору було найнято для здійснення перевезень автотранспортом з порту вивантаження до митного кордону України (а.с.56).
На підтвердження легітимності таких послуг і їх доречності, є рахунок на оплату від 05.12.2024 №845 (а.с. 57), виставлений ТОВ «ДЖІ СЕВЕН ЄВРОПА» за міжнародне перевезення за маршрутом Констанца (Румунія) - митний пост Орлівка (Україна) по коносаменту від 18.09.2024 №SZJF24090002А (а.с. 44), а також платіжна інструкція від 06.12.2024 №160 за організацію міжнародного перевезення.
Відповідно до «Правил заповнення декларації митної вартості» затверджених наказом Міністерства фінансів від 24.05.2012 № 599, та для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати:
рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договор (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;
З інвойсу №1511-2-1 (а.с. 52) вбачається, що навантажувально-розвантажувальні роботи включені у вартість до транспортно-експедиційного обслуговування за межами державного кордону України і становить 3562,57 гри. (815 Євро), чому є підтвердження заявка на транспортно-експедиторське обслуговування від 03.12.2024 №0312-24 (а.с.51) та платіжними інструкціями від 21.11.2024 (а.с.53, 54-55), що свідчать про оплату таких послуг.
Крім цього в довідці про транспортні витрати зазначено вартість автотранспортного перевезення по маршруту порт Констанца (Румунія) - митний пост (Орлівка). Чому є підтвердження заявка від 03.12.2024 №0312-24, рахунок від 05.12.2024 №845 ЦМР від 05.12.2024, платіжна інструкція на оплату міжнародного перевезення.
За таких обставин суд дійшов висновку, що зауваження митного органу, щодо непідтвердженості транспортних витрат позивача не знайшли свого підтвердження виходячи з наданих до митного оформлення документів та долучених до матеріалів справи доказів.
Щодо відсутності інформації щодо договорів (угод, контрактів) із третіми особами, пов'язаними з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів митна вартість яких визначається), суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що ТОВ «ДЖІ СЕВЕН ЄВРОПА» та ФО-П ОСОБА_1 уклали договір від 12.09.2023 №G7EU/12092023 про надання транспортно-експедиторських послуг, пов'язаних з організацією та забезпеченням перевезень експортно-імпортних та транзитних вантажів, а також додаткових послуг, необхідних для доставки товару.
Вказаний договір надавався відповідачу під час митного оформлення. Пояснень яких саме договорів (угод, контрактів) із третіми особами не вистачає відповідачем ні в повідомленні про надання додаткових документів, ні в оскаржуваному рішенні, а ні навіть в відповіді на відзив не містить, а тому суд вказані оводи відповідача вважає безпідставним.
Доводи про відсутність інформація щодо рахунків про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами договором (угодою, контрактом)) суд також вважає необґрунтованими, оскільки як вже встановлено судом, постачання товарів відбувалось за Контрактом з Xinjiang Xinye Auto Parts Co.ltd (Китай), а тому оплата здійснювались саме постачальнику.
Щодо відсутності калькуляції транспортних втрат, що містять відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр), суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що декларантом до митного органу для підтвердження митної вартості в частині яка стосується понесених транспортних витрат надавались: рахунок про надання транспортно-експедиційних послуг від 15.11.2024 №-.1511 -24-1; рахунок про надання транспортно-експедиційних послуг від 15.11.2023 №638; рахунок про надання транспортно-експедиційних послуг від 05.12.2024 №845; банківський платіжний документ від 18.11.2024 №150; банківський платіжний документ від 06.12.2024 №160; банківський платіжний документ від 21.11.2024 №3507666_00; банківський платіжний документ від 21.11.2024 №74; документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 06.12.2024 №21; договір (контракт) про перевезення від 25.07.2023 №«GЕХ-2507/23 Договір (контракт) про перевезення від 12.09.2023 №G7EU/12092023; заявка на транспортно-експедиторське перевезення від 03.12.2024 №0312-24; заявка на транспортне експедирування від 17.09.2024 №1709-24; заявка на транспортне експедирування від 03.12.2024 №0312-24; декларація країни відправлення від 17.09.2024 №292020240000280029.
Разом з тим, варто зауважити, що Відповідач до Позивача не звертався із запитами про надання калькуляцій, що містять відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр.
Разом із тим, відомості про початкові та кінцеві пункти транспортування вантажу, вагу вантажу, вартість транспортно-експедиторських послуг містяться в наданих відповідачу документах, що дає можливість провести відповідні розрахунки, а тому зауваження відповідача в цій частині є безпідставними.
Щодо посилань що декларантом було надано до митниці митну декларацію країни відправлення без перекладу на українську мову, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 254 МК України документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.
Згідно з листом Державної митної служби України від 08.10.2010 р. № 11/2-10.16/11627-ЕП, адресованим Начальникам регіональних митниць (крім Регіональної інформаційної митниці), Начальникам митниць, з метою вирішення питання практичної реалізації Угоди про інформаційне забезпечення між Держмитслужбою та Українським національним комітетом Міжнародної торгової палати, 02.08.2010 підписано протокол, яким передбачено, зокрема, що експортна митна декларація на товари походженням з КНР може використовуватися митними органами України як додаткова довідкова інформація за умови верифікації такої декларації та її перекладу на державну мову Українським національним комітетом Міжнародної торгової палати.
Відтак, вимога органу доходів і зборів про надання перекладу документів українською мовою є правомірною лише у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей.
Вказані висновки відповідають правовій позиції, викладеній в постановах Верховного Суду від 06.02.2020 у справі № 520/10709/18, від 31.03.2020 у справі № 160/7049/19, від 25.11.2020 у справі № 640/4941/19.
Разом з цим, відповідачем ані в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості не наведено обставин в обґрунтування необхідності надання перекладу вказаної експортної декларації, пов'язаних з перевіркою або підтвердженням відомостей, зазначених у митній декларації.
Доводи митного органу щодо відсутності каталогів, специфікацій, загальних прейскурантів (прайс-листів) виробника товару, суд вважає необґрунтованими з огляду на наступне.
Суд зазначає, що позивачем було надано до митного органу, зокрема, але не виключно, прейскурант від 01.09.2024; додаткову угоду до зовнішньоекономічного договору від 02.09.2023 №1, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого с виробник товарів, що декларуються, від 12.09.2022 №1; пакувальний лист від 13.09.2024 №01-09.24; рахунок-фактуру(інвойс) від 13.09.2024 №01-09.24; автотранспортну накладну від 04.12.2024 б/н; сертифікат про походження товару від 22.11.2024 №24С6500В 1291/50005; акт про проведення огляду від 07.12.2024 №СІА500420/2024/001129.
В позовній заяві позивач також пояснив, що придбання товару, якого стосуються оспорювані митні процедури, відбувалось на підставі Контракту. Умовами Контракту передбачено надання постачальником Покупцю пакувального листа (п. 2.6 Контракту) та інвойсу (п. 2.7 Контракту). Надання жодних інших документів, зокрема каталогів, специфікацій, тощо, Контрактом не передбачено, що, відповідно, унеможливлює їх надання Відповідачу
Суд також зауважує, що такі документи складаються виробником товару у процесі здійснення його господарської діяльності та не є технічними, товаросупровідними документами або документами, що засвідчують якість товару. Обов'язкової вимоги щодо отримання від суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності - виробника товару вказаної вище документації чинним законодавством, що регулює порядок виконання зовнішньоекономічних операцій, не передбачено.
Таким чином, відомості, наведені у вказаних документах виробника товару, не мають імперативного характеру, а, отже, у разі їх наявності можуть прийматися митними органами лише до уваги як додаткове джерело інформації.
Аналогічна позиція викладена у Постанові Верховного суду від 27.01.2022 року у справі № 810/3667/15.
Щодо доводів відповідача, що декларантом порушено правила заповнення Декларації митної вартості графи 4, згідно наказу Мінфіну №599 від 24.05.2024, а саме не заповнено реквізити документів, що підтверджують заявлену митну вартість, суд зазначає наступне.
Судом досліджено зміст поданої позивачем декларація митної вартості та встановлено, що у графі 4 містить реквізити документу, що підтверджує заявлену митну вартість, а саме рахунок-фактури (інвойс) від 13.09.2024 №01-09.24, який в силу п. 1.1, 2.1, 2,7 є єдиним документом який визначає, поміж іншого, вартість поставлених товарів.
А тому, з огляду декларування вартості товару саме за ціною договору, інвойс є документом, який підтверджує відомості про заявлену митну вартість.
Вказівка саме цього документу у графі 4 декларації митної вартості узгоджується із вимогами р. III «Правила заповнення граф ДМВ декларантом або уповноваженою ним особою.
Основний аркуш ДМВ Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених Наказ Міністерства фінансів України 24.05.2012 №599, де вказано, що у графі 4 декларації митної вартості зазначаються код згідно з класифікатором документів, номер, дата укладення зовнішньоекономічного договору (контракту), у тому числі змін до нього (за наявності), або іншого документа, що використовується в міжнародній практиці замість договору (контракту), рахунків-фактур (інвойсів), виставлених продавцем покупцеві, або рахунківпроформ та інших документів, що підтверджують відомості про заявлену митну вартість.
Таким чином, Позивач не припустився порушень про які вказує Відповідач. Водночас, варто зауважити, Позивач надав Відповідачу всі документи, які стосувалися поставки за декларацією U4, з яких чітко видно як вартість товару так і суми всіх реально понесених Позивачем витрат, що створює обставини обізнаності Відповідача про всі числові значення та розрахунки.
За таких підстав доводи відповідача в цій часині суд вважає необґрунтованими.
Щодо виявлених порушень заповнення декларантом платіжних інструкцій, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 1.4 Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28 липня 2008 ркоу №216, платник не позбавлений права надсилати платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах до уповноваженого банку як у паперовій формі, так і у формі електронного розрахункового документа за допомогою систем дистанційного обслуговування «клієнт-банк», «клієнт-Інтернет-банк» тощо. Розрахунки за допомогою систем дистанційного обслуговування "клієнт-банк", "клієнт-Інтернет-банк" тощо здійснюються відповідно до порядку, визначеного нормативно-правовими актами Національного банку з питань здійснення безготівкових розрахунків у національній валюті в Україні.
Так, положення Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою НБУ від 21 січня 2004 року №22, не містять жодних посилань на обов'язковість проставлення відбиток печатки банку при здійсненні розрахунків за допомогою систем дистанційного обслуговування.
Натомість, в наданих до оформлення платіжних дорученнях в графі «Відмітки банку» міститься дата, код банку та відмітка про виконання, тому посилання відповідача в цій частині суд вважає безпідставним.
Щодо посилань відповідача на розбіжність митної декларації країни відправлення 292020240000280029 та митної декларації у номері коносамента та коді товару, суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 254 МК України, документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.
Копію митної декларації країни відправлення декларант має надати на письмову вимогу митного органу, у разі якщо документи, зазначені у ч.2 ст.53 МК України містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У ст. 254 МК України передбачено три варіанти мови подання документів: українська мова; офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна; інша іноземна мова міжнародного спілкування.
Обов'язок надати переклад українською мовою документів, складених іншою мовою ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, виникає у декларанта тільки у разі відповідної вимоги митного органу, мотивованої тим, що дані, які містяться в таких документах, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації.
З наданих перекладів вбачається, що всі коди, зазначені у експортних митних деклараціях співпадають на рівні перших 6 цифр.
При цьому, указом Президента України від 17.05.2002 № 466/2002 "Про приєднання до Міжнародної конвенції про Гармонізовану систему опису та кодування товарів" Україна приєдналася до Конвенції про Гармонізовану систему опису та кодування товарів. У відповідності до ст. 67 Митного кодексу України Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) складається на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів та затверджуються законом про Митний тариф України. В УКТ ЗЕД товари систематизовано за розділами, групами, товарними позиціями, товарними підпозиціями, найменування і цифрові коди яких уніфіковано з Гармонізованою системою опису та кодування товарів. Для докладнішої товарної класифікації використовується сьомий, восьмий, дев'ятий та десятий знаки цифрового коду. Структура десятизнакового цифрового кодового позначення товарів в УКТ ЗЕД включає код групи (перші два знаки), товарної позиції (перші чотири знаки), товарної підпозиції (перші шість знаків), товарної категорії (перші вісім знаків), товарної підкатегорії (десять знаків).
Товарний код за ГС побудовано на шести знаках, тому всі коди товарних номенклатур, які базуються на ГС, співпадають на рівні перших шести знаків. Отже, гармонізована система опису та кодування товарів передбачає, що коди товарів повинні співпадати саме по першим 6 цифрам, а вже додаткові цифри в коді - кожна країна приймає свої внутрішні правила та кодування.
Відтак, відсутні підстави вважати наявними розбіжності між кодами товарів.
Також, щодо зазначення в митній декларації країни відправлення іншого номеру коносаменту представником позивача надано пояснення та вказано, що зазначені обставини сталися у зв'язку з наявністю так званого «домашнього коносаменту» - коносаменту з посиланням на лінійний коносамент, по якому вантаж прийнято до перевезення. Цей тип коносамента окремо виділяється як домашній рахунок коносамент. Коносамент видається перевізником (власником корабля) до вантажовідправника в підтвердження приймання вантажу для перевезення і укладення договору перевезення.
Головний коносамент також видається експедитору, коли він об'єднує в одному контейнері партію вантажів, які належать різним власникам вантажу і являють собою різні вантажі. У цьому випадку, як правило, видається кілька документів для кожної з сторін, об'єднаних в одному. Такі документи, видаються у вигляді замовлення на поставку, яке в деяких юрисдикціях визнається в якості коносамент. Вантажі, зазначені у всіх рахунках коносаментів в сумі, дорівнюють товарам, які перевозяться відповідно до початкового коносамента. Це також той випадок, коли партія товарів в дорозі, ділиться на менші партії, які продаються різним покупцям
Отже, представником позивача вказано, що позивач не може нести відповідальність за відомості зазначені у експортній декларації країни відправлення, оскільки не був учасником цих правовідносин. А також незначні недоліки цього документи: номер коносаменту або коди товарів, які відрізняються тільки останніми цифрами - ніяк не впливають на митну вартість товарів.
При цьому, з наданого перекладу вбачається, що і опис, і товарна номенклатура, і вага, і вартість, збігаються в експортній декларації країни відправлення з товарами, заявленими до розмитнення в Україні.
Суд зазначає, що позивач надав до митного оформлення усі документи, які документально підтверджують числові значення митної вартості товару, а також аргументовано додав до митної вартості товарів навіть більші витрати на транспортні послуги за доставлення товарів до місця ввезення на митну територію України, ніж повинен був.
Тому посилання відповідача на відсутність документального підтвердження числового значення складових митної вартості товарів є безпідставним та спростовується наданими до митного оформлення документами.
Крім того, суд зауважує, що спірне рішення про коригування митної вартості не містить обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованих митним органом та фактів, які вплинули на таке коригування, зокрема, пояснень щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки. Відповідач обмежився лише посиланням на номер та дату митної декларації, яка була взята за основу для коригування митної вартості оцінюваних товарів, не навівши при цьому жодних пояснень зроблених коригувань, зокрема, не зазначивши митна вартість якого товару (назва, характеристики, код за УКТ ЗЕД) бралася за основу, торгову марку, фактурну вартість, країну експорту цього товару в Україну, виробника, маршрут транспортування товару та інші комерційні умови поставки.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд зазначає, що Митниця не надала доказів на підтвердження обставин, що позивачем у митній декларації було зазначено не всі складові числового значення задекларованої митної вартості, неправильно здійснено розрахунок, внесено недостовірні або неточні відомості, або у наданих документах містяться розбіжності, ознаки підробки або не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів.
Позивач надав необхідні та достатні документи для підтвердження задекларованої митної вартості, проте митний орган не навів переконливих аргументів, що надані документи не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена за товар, та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не довів наявність підстав для коригування митної вартості із застосуванням другорядного (резервного) методу визначення митної вартості.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що рішення від 09.12.2024 № UA807000/2024/000694/2 про коригування митної вартості товарів прийняте відповідачем необґрунтовано, без урахування всіх обставин, які мали значення для його прийняття, не на підставі та не у спосіб, що передбачені Митним кодексом України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.
Як наслідок, підлягає скасуванню і спірна картка відмови в митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, прийняте відповідачем на підставі рішення про коригування митної вартості.
Розподіл судових витрат щодо сплати судового збору здійснюється відповідно до положень статті 139 КАС України.
З приводу клопотання про відшкодування понесених позивачем витрат на правничу допомогу при розгляді даної справи, які складають 10 000,00 грн., суд зазначає наступне.
Положеннями ст. 139 КАС України передбачено стягнення судових витрат стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1 ст. 134 КАС України).
Згідно з ч. 2 ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).
Відповідно до ч. 6 ст. 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 7 ст. 134 КАС України).
Відповідач у відзиві заперечував щодо відшкодування за його рахунок суми понесених витрат на правничу допомогу, оскільки сума 10 000,00 грн. є надмірною.
Статтею 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", визначено, що інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення; представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Відповідно до п.п. 1, 2, 6 ч. 1 та ч. 2 ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Таким чином, до правової допомоги належать консультації та роз'яснення з правових питань, складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права міститься у постанові Верховного Суду від 31.07.2018 по справі № 820/4263/17.
Також, згідно ч. 2 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 15 лютого 2022 року у справі №280/569/21, що враховується судом при вирішенні питання відшкодування понесених позивачем витрат на правничу допомогу.
Матеріалами справи підтверджено, що між адвокатським бюро «Віктор Васильцов і партнери» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір №02-02/25 про надання правової допомоги від 17 лютого 2025 року; договір про надання професійної правничої допомоги №02-02/1/25 між адвокатським бюро «Віктор Васильцов і партнери» та адвокатом Бакаєвим Олександром Сергійовичем для надання правової допомоги ФО-П ОСОБА_1 в межах договору №02-02/25; ордер №1062248 серії ВМ від 17.02.2025; платіжна інструкція №18 від 17.02.2025 на суму 10000 грн про сплату послуги професійної правничої допомоги за договором №02-02/25 від 17.02.2025.
Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат: 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Так, пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
В постанові Верховного Суду від 23.07.2023 у справі №340/4492/22 судом касаційної інстанції висловлено позицію, згідно якої наявність/відсутність з боку іншої сторони заперечень проти відшкодування витрат на професійну правничу допомогу має значення виключно для вирішення питання про співмірність заявлених до відшкодування судових витрат на правову допомогу як це передбачено частиною сьомою статті 134 КАС України, однак, не впливає на обов'язок суду при вирішенні питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу застосовувати вимоги частин першої-четвертої статті 134 КАС України і перевіряти заявлені витрати на відповідність іншим, окрім співмірності, критеріям.
Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу справи, враховуючи зміст та обсяг наданих послуг, принципу співмірності та враховуючи, що дана адміністративна справа розглядалась у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін за наявними матеріалами справи та відноситься до справ незначної складності, суд приходить до висновку, що розмір витрат 10000,00 грн., понесених на професійну правничу допомогу позивачем, є суттєво завищеним.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що сума в розмірі 5000,00 грн. в якості судових витрат, пов'язаних з правничою допомогою під час розгляду справи, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, є співмірною із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Вказану позицію підтримано постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2025 року по справі №520/13323/24 та від 10.09.2025 у справі №520/34114/24.
Отже, клопотання про розподіл витрат на правничу допомогу підлягає частковому задоволенню.
Стосовно розподілу витрат зі сплати судового збору, суд зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень підлягають стягненню на користь позивача судового збору у сумі 3410 грн, згідно з платіжною інструкцією №20 від 20.02.2025.
Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд
Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Харківської митниці (61003, м. Харків, вул. Короленка, 16-Б, код ЄДРПОУ 44017626) про визнання протиправним та скасування рішення, - задовольнити.
Визнати протиправними і скасувати рішення Харківської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів від 09.12.2024 № UA807000/2024/000694/2.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці (61003, м. Харків, вул. Короленка, 16-Б, код ЄДРПОУ 44017626) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у сумі 3410 грн (три тисячі чотириста десять гривень).
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці (61003, м. Харків, вул. Короленка, 16-Б, код ЄДРПОУ 44017626) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5000 грн (п'ять тисяч гривень).
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Мельников Р.В.