Справа № 500/5372/25
18 листопада 2025 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд у складі судді Чепенюк О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ОСОБА_1 через представника звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Тернопільській області (далі - ГУ ДПС, відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення (далі - ППР) ГУ ДПС №0712088-2407-1918-UA61040070000079091 від 08.07.2025.
Позов обґрунтовано тим, що оскаржуваним ППР позивачу визначено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками об'єктів нерухомості, за 2024 рік в сумі 225 375,30 грн за об'єкт нерухомого майна - цілісний майновий комплекс площею 3 174,30 кв.м по АДРЕСА_1 .
З листа ГУ ДПС №15060/6/19-00-24-07-05 від 08.07.2025 стало відомо, що при визначенні податкового зобов'язання контролюючим органом було застосовано ставку податку для нежитлових будівель - будівель для збереження зерна, хоча належний позивачу об'єкт нерухомості є зернопереробний комплексом, а тому відноситься до будівель промисловості, віднесених до групи "Будівлі промислові та склади" (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000. З цього ж листа відповідача стало відомо, що при прийнятті оскаржуваного ППР застосовано ставки податку, визначені рішенням Великоберезовицької ОТГ від 24.06.2024 №2720 «Про внесення змін до рішення Великоберезовицької селищної ради від 21.06.22 року №1674 «Про встановлення ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території Великоберезовицької селищної ради».
Представник позивача вважає, що підстав для застосування ставок податку, визначених рішенням Великоберезовицької ОТГ від 24.06.2024 №2720, при визначенні податкових зобов'язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2024 рік не було. Згідно з інформацією, розміщеної на сайті ДПС України за адресою в мережі Інтернет: https://tax.gov.ua/zakonodavstvo/podatki-ta- zbori/stavki-mistsevih-podatkiv-ta-zboriv/ternopilska-oblast/zvedena-informatsiya-2024/, ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками нежитлової нерухомості щодо об'єктів, розташованих на території Великоберезовицької територіальної громади Тернопільського району Тернопільської області, починаючи з 01.01.2024, визначені рішенням Великоберезовицької селищної ради №2130 від 23.06.2023. Цим рішенням передбачено, що для будівель промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств, яким є належний позивачу зернопереробний комплекс, як для будівель сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства, до яких належний позивачу зернопереробний комплекс було віднесено контролюючим органом, ставки податку не передбачено.
Представник позивача вважає, що рішення контролюючого органу про нарахування позивачу податкових зобов'язань суперечить відомостям, опублікованим самим контролюючим органом на його офіційному сайті.
Застосування відповідачем ставок податку при визначенні податкових зобов'язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2024 рік, визначених рішенням Великоберезовицької ОТГ від 24.06.2024 №2720, є неправомірним, бо таке рішення місцевої ради прийняте після 15 липня року, що передував бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та/або зборів або змін.
Ухвалою суду від 19.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цій справі, постановлено справу розглядати суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
У відзиві на позовну заяву відповідач позову не визнає. Вказує, що відповідно до підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України (далі - ПК України) не є об'єктом оподаткування будівлі промисловості, віднесені до класу "Промислові та складські будівлі" (код 125) Класифікатора будівель і споруд ДК 018:2023, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб'єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B - F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку. Будівля промисловості має використовуватися суб'єктом господарювання протягом звітного (податкового) періоду за призначенням у господарській діяльності. Враховуючи те, що об'єкт оподаткування не відноситься до будівель промисловості згідно з класифікатором та не відповідає вимозі щодо використання за призначенням у господарській діяльності, підстави щодо звільнення позивача від оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відповідно до приписів підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України відсутні.
Ухвалою суду про відкриття провадження у справі від 19.09.2025 у відповідача витребувано копію рішення місцевої ради, яким встановлено ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості на 2024 рік, відповідно до яких позивачу нараховано відповідні податкові зобов'язання.
Відповідач надав суду копію рішення Великоберезовицької селищної ради від 24.06.2024 №2720 «Про внесення змін до рішення Великоберезовицької селищної ради від 21.06.22 року №1674 «Про встановлення ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території Великоберезовицької селищної ради».
У відповіді на відзив представник позивача зауважує на пропуск ГУ ДПС строку для подання відзиву та без подання клопотання про його поновлення, а також звертає увагу, що відзив подано не по суті підстав позову. У відзиві відповідача наведені обґрунтування неможливості застосування пільги, встановленої підпунктом «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, однак застосування чи незастосування пільги не було підставою позову. У позовній заяві наводились обґрунтування з приводу неправильної класифікації контролюючим органом належного позивачу об'єкту нерухомості. Основним аргументом протиправності оскаржуваного ППР є неправомірність застосування відповідачем рішення органу місцевого самоврядування при визначенні ставки податку. Так, на сайті ДПС України за адресою в мережі Інтернет: https://tax.gov.ua/zakonodavstvo/podatki-ta-zbori/stavki-mistsevih-podatkiv-ta- zboriv/ternopilska-oblast/zvedena-informatsiya-2024/, як рішення, яким визначено ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками нежитлової нерухомості щодо об'єктів, розташованих на території Великоберезовицької територіальної громади Тернопільського району Тернопільської області, починаючи з 01.01.2024, опубліковано додаток до рішення Великоберезовицької селищної ради №2130 від 23.06.2023 №2130. Натомість контролюючим органом при визначені позивачу податкових зобов'язань було застосовано ставки, вказані у рішенні Великоберезовицької селищної ради від 24.06.2024 №2720 «Про внесення змін до рішення Великоберезовицької селищної ради від 21.06.22 року №1674 «Про встановлення ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території Великоберезовицької селищної ради». Підстав для застосування ставок податку, визначених рішенням Великоберезовицької селищної ради від 24.06.2024 №2720 при визначенні податкових зобов'язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2024 рік не було.
Інших заяв по суті справи до суду не надходило.
Судом встановлено, що копія ухвали про відкриття провадження у цій справі від 19.09.2025 доставлена до електронного кабінету ГУ ДПС 19.09.2025, визначений судом строк для подання відзиву на позову сплинув 06.10.2025.
Фактично відзив ГУ ДПС подано до суду 15.10.2025, тобто з пропуском визначеного судом строку для вчинення цієї процесуальної дії. При цьому причини пропуску строку для подання відзиву на позовну заяву у вказаній заяві по суті не наведено. Так само відповідачем не подано клопотання про продовження чи поновлення цього процесуального строку.
Водночас з метою повного та всебічного з'ясування всіх обставини справи, та враховуючи, що позивачем після отримання відзиву на позов подано відповідь на відзив, то суд вважає за необхідне продовжити ГУ ДПС строк на подання відзиву на позовну заяву до 15.10.2025 (по день фактичного подання відзиву на позовну заяву до суду).
Дослідивши докази та перевіривши доводи, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.
ОСОБА_1 належить на праві власності об'єкт нерухомого майна -зернопереробний комплекс з надвірними спорудами, загальною площею 3174,3 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , та складається з складу №1 площею 136,8 кв.м, складу №2 площею 248,8 кв.м., складу готової продукції з автоваговою і адміністративно-побутовими приміщеннями площею 940,5 кв.м, млинзаводу площею 1287,4 кв.м, перехідної галереї площею 14,2 кв.м, насосної площею 8,2 кв.м, робочо-очисної башні площею 538,4 кв.м (а.с.11). Право власності на нерухоме майно зареєстровано 08.01.2014.
Зернопереробний комплекс з надвірними спорудами розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 6125286400:01:001:0490, цільове призначення: землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
ГУ ДПС стосовно цього об'єкта оподаткування (зернопереробного комплексу з надвірними спорудами) за 2023 та 2024 роки були прийнятті такі ППР: від 19.10.2024 № 0886437-2407-1918- UA61040070000079091 на суму зобов'язання 319 017,15 грн та від 29.03.2025 № 0132247-2407-1918-UA61040070000079091 на суму зобов'язання 338 062,95 грн відповідно (а.с.9).
За 2023 рік обчислено суму податку, виходячи зі ставку податку 1,5% від мінімальної заробітної плати за 1 кв.м, визначеної на 01.01.2023 (6700 грн), за 2024 рік обчислено суму податку, виходячи зі ставку податку 1,5% від мінімальної заробітної плати за 1 кв.м, визначеної на 01.01.2024 (7100 грн).
Надалі за заявою платника податків (його представника) ГУ ДПС провело звірку та представнику позивача адвокату Покотило Ю.В. надіслало листа №15060/6/19-00-24-07-05 від 08.07.2025. Зі змісту цього листа вбачається, що згідно з рішенням Великоберезовицької ОТГ від 21.06.22 року № 1674 «Про встановлення ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території Великоберезовицької селищної ради» на нежитлове приміщення, а саме будівлі для збереження зерна на 2023 рік ставку податку не встановлено. Відповідно до рішення Великоберезовицької ОТГ від 24.06.2024 № 2720 «Про внесення змін до рішення Великоберезовицької селищної ради від 21.06.22 року № 1674 «Про встановлення ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території Великоберезовицької селищної ради» на нежитлове приміщення, а саме будівлі для збереження зерна на 2024 рік встановлено ставку податку - 1% від мінімальної заробітної плати на 2024 рік станом на 01.01.2024 (а.с.8).
Ще у листі зазначено, що за результатами поданої заяви, контролюючим органом проведено звірку правильності нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, як наслідок, ППР від 19.10.2024 № 0886437-2407-1918- UA61040070000079091 на суму зобов'язання 319 017,15 грн та від 29.03.2025 №0132247-2407-1918-UA61040070000079091 на суму зобов'язання 338 062,95 грн з урахуванням норм підпункту 266.7.3 пункту 266.7 статті 266 ПК України скасовано (відкликано) та винесено нове ППР за №0712088-2407-1918-UA61040070000079091 на суму зобов'язання 225 375,30 грн.
08.07.2025 ГУ ДПС прийнято оскаржуване ППР форми “Ф» №0712088-2407-1918-UA61040070000079091, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, у розмірі 225 375,30 грн за податковий період 2024 рік, об'єкт оподаткування: цілісний майновий комплекс, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа об'єкта 3174,30 кв.м, ставка податку 1% від мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2024 (7100,00 грн) (а.с.7).
Позивач, вважаючи ППР №0712088-2407-1918-UA61040070000079091 від 08.07.2025 таким, що підлягає скасуванню, через представника звернувся до суду із цим позовом.
Підстави позову зводяться до того, що належний позивачу об'єкт належить до будівель промисловості та неправильно класифікований відповідачем як будівля для збереження зерна, а інший мотив позову вказує на те, що на 2024 рік не були встановлені місцевою радою ставки податку у визначеному ПК України порядку, тобто до початку бюджетного 2024 року, а прийняті у червні 2024 року, тому не підлягають застосуванню.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно зі статтею 92 Конституції України виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.
01.01.2015 набув чинності Закон України “Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 №71-VIII, яким запроваджено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Порядок оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визначено статтею 266 ПК України.
За змістом підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Приписами підпункту 266.2.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України визначено, що об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (підпункти 266.3.1 та 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України).
Отже, аналіз наведених правових норм дає підстави вважати, що власники нежитлової нерухомості, яка за своїми окремими характеристиками і площею підпадає під об'єкт оподаткування, є платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Згідно з підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Відповідно до підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Згідно з підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, разом з детальним розрахунком суми/сум податку, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
В силу вимог підпункту 14.1.129-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України об'єкти нежитлової нерухомості - це будівлі, їх складові частини, що не є об'єктами житлової нерухомості. До об'єктів нежитлової нерухомості відносяться:
а) будівлі готельні - готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку;
б) будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей;
в) будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування;
г) гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки;
ґ) будівлі промислові та склади;
д) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки);
е) господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо;
є) інші будівлі.
Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17.08.2000 №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000 (далі - ДК 018-2000), який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб'єкта господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об'єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення (чинний від 01.01.2001 р.).
У розділі І Вступ ДК 018-2000 вказано, що будівлі класифікуються за їх функціональним призначенням. Будівлі, що використовуються або запроектовані для декількох призначень, повинні бути ідентифіковані за однією класифікаційною ознакою відповідно до головного призначення.
Головне призначення повинно бути визначене таким чином:
обчислюється відсоткове співвідношення площ різних за призначенням приміщень будівлі в складі повної загальної площі з віднесенням цих приміщень згідно з їх призначенням чи використанням до відповідного класифікаційного угруповання;
потім будівля класифікується за методом "зверху - вниз". Будівлю спочатку відносять з розділу (один розряд коду), що охоплює всю чи більшу частку всієї її загальної площі. Далі їх відносять до підрозділу (два розряди коду) - житлові будівлі, нежитлові будівлі за найбільшою питомою вагою площі в цій будівлі.
Наступним кроком визначається група (три розряди коду) за найбільшою часткою в загальної площі в межах підрозділу.
Нарешті, вибирається належність будівлі до класу (чотири розряди коду) за найбільшою часткою всієї загальної площі у межах групи.
Відповідно до ДК 018-2000 клас 1251 «Будівлі промислові» віднесено до групи 125 «Будівлі промислові та склади». Клас 1251 «Будівлі промислові» - це будівлі, що використовуються для промислового виробництва, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні тощо. Цей клас не включає: резервуари, силоси та складські приміщення (1252); будівлі сільськогосподарського призначення (1271); комплексні промислові споруди (електростанції, нафтопереробні заводи тощо), які не мають характеристик будівель (230).
До класу 1251 «Будівлі промислові» включені підкласи: 1251.1 «Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості»; 1251.2 «Будівлі підприємств чорної металургії»; 1251.3 «Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості»; 1251.4 «Будівлі підприємств легкої промисловості»; 1251.5 «Будівлі підприємств харчової промисловості»; 1251.6 «Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості»; 1251.7 «Будівлі підприємств лісової, деревообробної та целюлозно-паперової промисловості»; 1251.8 «Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро- фаянсової промисловості»; 1251.9 «Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне».
Відповідно до ДК 018-2000 виділяють клас 1271 «Нежитлові сільськогосподарські будівлі» у групі 127 «Будівлі нежитлові інші». Цей клас включає: будівлі, призначені для сільськогосподарської діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, конюшні, розплідники, промислові курники, зерносховища, ангари та фермерські господарські будівлі, погреби, виноробні заводи, винні чани, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо.
До нежитлових сільськогосподарських будівель класу 1271 включено підкласи: 1271.1 «Будівлі для тваринництва» 1271.2 «Будівлі для птахівництва» 1271.3 «Будівлі для зберігання зерна» 1271.4 «Будівлі силосні та сіножатні» 1271.5 «Будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства», 1271.6 «Будівлі тепличного господарства», 1271.7 «Будівлі рибного господарства», 1271.8 «Будівлі підприємств лісівництва та звірівництва», 1271.1 «Будівлі сільськогосподарського призначення інші».
Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об'єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.
Суд зазначає, що наказом Міністерства економіки України від 16.05.2023 № 3573 «Про затвердження національного класифікатора НК 018:2023 та скасування національного класифікатора ДК 018-2000» (набрав чинності 01.01.2024 ) затверджено новий класифікатор будівель та споруд.
Фактично в описаній вище судом класифікації будівель промисловості та сільськогосподарських будівель Класифікатор змін не зазнав.
У даному випадку мова йде про належний позивачу зернопереробний комплекс з надвірними спорудами, загальною площею 3174,3 кв.м, що знаходяться за адресою: Тернопільська область, Тернопільський район, село Острів, вулиця Польова, будинок 6, та складається з складу №1 площею 136,8 кв.м, складу №2 площею 248,8 кв.м., складу готової продукції з автоваговою і адміністративно-побутовими приміщеннями площею 940,5 кв.м, млинзаводу площею 1287,4 кв.м, перехідної галереї площею 14,2 кв.м, насосної площею 8,2 кв.м, робочо-очисної башні площею 538,4 кв.м, розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 6125286400:01:001:0490 з цільовим призначенням землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
Виходячи зі змісту документів, що підтверджують право власності позивача на нерухомість, а саме є витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з описом об'єктів нерухомого майна (склади, млинзавод, очисна башня), слід прийти до висновку, що зернопереробний комплекс з надвірними спорудами відноситься до класу 1251 «Будівлі промислові», бо призначений для використання у промисловому виробництві - зернопереробці (що визначається як комплекс технологічних процесів, які включають очищення, сортування, подрібнення та інші види обробки зернових культур з метою отримання кінцевої продукції, як-от борошна, круп, комбікормів тощо).
Позивач не надав суду доказів, як на даний час використовується належний йому зернопереробний комплекс, проте, зважаючи на підстави позову, у цій справі не підлягають встановленню обставини цільового використання належного позивачу об'єкта нерухомого майна, позаяк мотиви позову зводяться до протиправного застосування контролюючим органом ставки податку, яка не підлягала застосуванню, через несвоєчасне прийняття рішення місцевою радою щодо встановлення ставок податку на відповідний бюджетний рік.
Отож, суд вважає слушними доводи представника позивача, що ГУ ДПС неправильно класифікувало належний позивачу об'єкт нерухомого майна зернопереробний комплекс з надвірними спорудами, загальною площею 3174,3 кв.м, що знаходяться за адресою: Тернопільська область, Тернопільський район, село Острів, вулиця Польова, будинок 6, як будівлі для збереження зерна.
Також судом встановлено, що у спірному випадку при обчисленні податкових зобов'язань з податку на нерухоме майно за 2024 рік відповідач застосував ставки податку визначені у рішенні Великоберезовицької селищної ради від 24.06.2024 № 2720 «Про внесення змін до рішення Великоберезовицької селищної ради від 21.06.22 року № 1674 «Про встановлення ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території Великоберезовицької селищної ради».
За змістом пункту 2 цього рішення Великоберезовицької селищної ради вирішила внести зміни до додатку 3 рішення Великоберезовицької селищної ради від 21.06.22 року № 1674 «Про встановлення ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на території Великоберезовицької селищної ради» та викласти його у новій редакції, що додається (а.с.30-35).
У додатку 2 до рішення Великоберезовицької селищної ради від 24.06.2024 № 2720 визначені ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, які вводяться в дію з 01.01.2024 та поширюються зокрема, на території села Острів.
У класі 1251 «Будівлі промислові» усі підкласи вказують на визначену однакову ставку податку для фізичних осіб 1,0% від розміру мінімальної заробітної плати.
У групі 127 виокремлено клас 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства». До цього класу будівель віднесено підклас 1271.3 «Будівлі для зберігання зерна» та встановлена ставка податку для фізичних осіб 1,0% від розміру мінімальної заробітної плати. Саме таку ставку податку по цьому підкласу застосував відповідач згідно з оскаржуваним ППР.
Спірним питанням у межах цих правовідносин є встановлення того, чи підлягає застосування рішення Великоберезовицької селищної ради від 24.06.2024 № 2720, яким визначені ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки з 01.01.2024 і яке застосоване ГУ ДПС при прийнятті оскаржуваного ППР.
До вирішення цього питання суд зауважує, що у позові представник позивача зазначає про те, що ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками нежитлової нерухомості щодо об'єктів, розташованих на території Великоберезовицької територіальної громади Тернопільського району Тернопільської області, починаючи з 01.01.2024 були визначені рішенням Великоберезовицької селищної ради №2130 від 23.06.2023. На офіційному сайті Великоберезовицької територіальної громади Тернопільського району Тернопільської області https://www.vbsr.gov.ua/pro-hromadu/vykonavchyi-komitet/vykonavchyi-komite.html?view=article&id=1152:rishennia-29-sesii-viii-sklykannia&catid=2 наявне посилання на рішення Великоберезовицької територіальної громади Тернопільського району Тернопільської області №2130 від 23.06.2023 «Про внесення змін до рішення Великоберезовицької селищної ради від 21.06.22 року № 1674 «Про встановлення ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території Великоберезовицької селищної ради» (а.с.47-48), проте сам зміст рішення на даний час відсутній.
Представник позивача долучив додаток до цього рішення, яким встановлювалися ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з 01.01.2024 (а.с.12). Зі змісту цього додатку вбачається, що для усіх «Будівель промислових» (клас 1251) ставку податку для фізичних осіб не встановлювалася. У групі 127, клас 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства», підклас 1271.3 «Будівлі для зберігання зерна» також не встановлена ставка податку для фізичних осіб.
Надалі Великоберезовицька селищна рада 24.06.2024 № 2720 приймає рішення, яким визначає ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, які вводяться в дію з 01.01.2024, зокрема, встановлює ставку для будівель підкласу 1271.3 «Будівлі для зберігання зерна» для фізичних осіб 1,0% від розміру мінімальної заробітної плати. Таке рішення застосовує відповідач для визначення з 01.01.2024 податкового зобов'язання позивачу.
Суд уже зазначав, що підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України встановлено, що ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості.
Як зазначено Конституційним Судом України у рішенні від 01.04.2010 (справа №1- 6/2010) органи місцевого самоврядування при вирішенні питань місцевого значення, віднесених Конституцією України та законами України до їхньої компетенції, є суб'єктами владних повноважень, які виконують владні управлінські функції, зокрема нормотворчу, координаційну, дозвільну, реєстраційну, розпорядчу.
Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначено Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 №280/97-ВР (далі - Закон №280/97-ВР).
Згідно з частин першої, четвертої статті 10 Закону №280/97-ВР сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Порядок формування та організація діяльності рад визначаються Конституцією України, цим та іншими законами, а також статутами територіальних громад.
Згідно з пунктом 24 частини першої статті 26 Закону №280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях відповідної місцевої ради вирішуються питання встановлення місцевих податків і зборів відповідно до Податкового кодексу України.
За змістом статті 69 Закону №280/97-ВР органи місцевого самоврядування відповідно до Податкового кодексу України встановлюють місцеві податки і збори. Місцеві податки і збори зараховуються до відповідних місцевих бюджетів у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України з урахуванням особливостей, визначених Податковим кодексом України.
Відповідно до статті 8 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
В підпункті 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 ПК України визначено, що податок на майно належить до місцевих податків.
Згідно з пунктом 10.3 статті 10 ПК України, місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору та земельного податку за лісові землі.
Відповідно підпункту 12.4.3 пункту 12.4 статті 12 ПК України до повноважень сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, щодо податків та зборів належить прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів, зміну розміру їх ставок, об'єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг, яке тягне за собою зміну податкових зобов'язань платників податків та яке набирає чинності з початку бюджетного періоду.
Одним із принципів, на яких ґрунтується податкове законодавство, є принцип стабільності, який полягає в тому, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року (підпункт 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 ПК України).
Пунктом 7.1 статті 7 ПК України передбачено, що під час встановлення податку обов'язково визначаються такі елементи: платники податку; об'єкт оподаткування; база оподаткування; ставка податку; порядок обчислення податку; податковий період; строк та порядок сплати податку; строк та порядок подання звітності про обчислення і сплату податку.
Отже, ставка податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, належить до обов'язкових елементів податку.
Суд звертає увагу на те, що принцип стабільності податкового законодавства перебуває у складі такого структурного елементу принципу верховенства права, як правова визначеність. Стабільність податкового законодавства передбачає законні очікування платника податку щодо незмінності правового режиму оподаткування. Разом з тим, такі очікування від законодавця мають урівноважуватись із правом держави приймати закони відповідно до суспільних (публічних) інтересів, тобто необхідно враховувати соціальні, політичні, економічні, безпекові чинники, які існують на момент прийняття законодавчого акта. Питання щодо застосування норм законів про зміну будь-яких елементів податків (зборів), які прийняті без врахування темпоральних меж, встановлених підпунктом 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 ПК України, не повинно вирішуватися шляхом прямого співставлення цих норм, оскільки, як вже зазначено, принцип стабільності діє і застосовується в нерозривному зв'язку з іншими правовими принципами.
Міра стабільності залежить від багатьох чинників. Оцінка змін у правовому режимі оподаткування на її відповідність правовій визначеності має відбуватись на підставі порівнювання та оцінювання обставин, внаслідок яких діяв законодавець, приймаючи рішення про зміну ставок податку (збору), а також з врахуванням того, чи є цей захід постійним або тимчасовим.
Постановою Верховного Суду від 19.04.2022 у справі №816/687/16 сформовано висновок, відповідно до якого: норми підпункту 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 ПК України не відміняють дію норми, якою встановлено (змінено) податок (збір) та/або будь-який елемент податку (збору) і яка запроваджена законом, що прийнятий пізніше, ніж за шість місяців до початку бюджетного періоду, в якому запроваджується податок (збір) та/або зміни будь-якого елементу податку (збору). Колізії між такою нормою та принципом стабільності немає, оскільки принцип стабільності застосовується в системному зв'язку з іншими принципами податкового законодавства. Така норма не застосовується лише тоді, якщо вона суперечить принципу верховенства права в контексті права платника податку на мирне володіння майном.
В той же час, пунктом 12.3 статті 12 ПК України передбачено, що сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів та податкових пільг зі сплати місцевих податків і зборів до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та/або зборів, та про внесення змін до таких рішень.
Згідно із підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 25 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та/або зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
У разі якщо до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування місцевих податків та/або зборів, сільська, селищна, міська рада не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків та/або зборів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки та/або збори справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування таких місцевих податків та/або зборів (підпункт 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 ПК України).
Отже, рішення, зокрема, щодо затвердження ставок податку на нерухоме майно має бути оприлюдненим органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.
До того ж, відповідно до підпункту 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 ПК України у разі якщо до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування місцевих податків та/або зборів, сільська, селищна, міська рада не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків та/або зборів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки та/або збори справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування таких місцевих податків та/або зборів.
У спірному випадку Великоберезовицька селищна рада 23.06.2023 прийняла рішення №2130 «Про внесення змін до рішення Великоберезовицької селищної ради від 21.06.22 року № 1674 «Про встановлення ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території Великоберезовицької селищної ради», яким встановила ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельного податку, на 2024 рік. Дане рішення міститься на офіційному сайті ГУ ДПС у розділі «Зведена інформація про розмір та дату встановлення на відповідних територіях ставок місцевих податків і зборів, а також про встановлені податкові пільги, які будуть діяти у 2024 році» (https://tax.gov.ua/zakonodavstvo/podatki-ta-zbori/stavki-mistsevih-podatkiv-ta-zboriv/ternopilska-oblast/zvedena-informatsiya-2024/, а.с.50-51).
Проте 24.06.2024 ця ж Великоберезовицька селищна рада приймає ще одне рішення №2730 «Про внесення змін до рішення Великоберезовицької селищної ради від 21.06.22 року № 1674 «Про встановлення ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території Великоберезовицької селищної ради», яким знову встановлює ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельного податку, на 2024 рік. При цьому щодо дії рішення від 23.06.2023 №2130 в цьому рішенні від 24.06.2024 нічого не згадується.
Виключно місцева рада має компетенцію щодо прийняття рішень стосовно формування розміру податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки протягом бюджетного періоду, причому таке рішення набуває чинності лише з початку наступного бюджетного періоду, але з урахуванням приписів підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України.
У свою чергу, положення підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України надають право на застосування норм такого рішення не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом, тобто відтерміновують початок їх дії.
Зазначений висновок узгоджується з висновками Верховного Суду викладеними в постанові від 17.01.2022 у справі №640/9593/20.
Оскільки рішення Великоберезовицької селищної ради №2720 «Про внесення змін до рішення Великоберезовицької селищної ради від 21.06.22 року №1674 «Про встановлення ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території Великоберезовицької селищної ради», було прийнято 24.06.2024, тобто після 15 липня року, що передувало бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та/або зборів або змін, тому воно не може застосовуватися контролюючим органом при визначенні податкових зобов'язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2024 рік щодо об'єктів нерухомого майна, які розташовані на території Великоберезовицької територіальної громади Тернопільського району.
Окрім того, відповідне рішення про встановлення ставок податку на нерухоме майно на 2024 рік було вже прийняте Великоберезовицькою селищною радою 23.06.2023 за №2130.
ГУ ДПС оскаржуване у цій справі ППР щодо визначення податкового зобов'язання позивачу з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2024 рік винесло з урахування ставок рішення Великоберезовицької селищної ради №2720 від 24.06.2024, які не підлягали застосуванню з 01.01.2024, а тому діяло протиправно.
Відповідач не довів та не обгрунтував підстав прийняття оскаржуваного у цій справі ППР з урахуванням ставок податку, які визначені місцевою радою на 2024 рік у червні 2024 року. Суд вважає слушними зауваження представника позивача, викладені у відповіді на відзив, що ГУ ДПС у відзиві на позов виклало довільні пояснення, які не стосуються підстав позову, не спростувало мотивів позову.
Отже, враховуючи встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги належить задовольнити шляхом прийняття рішення про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0712088-2407-1918-UA61040070000079091 від 08.07.2025, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, яке підлягає сплаті фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, за 2024 рік, у розмірі 225 375,30 грн.
Оскільки суд задовольняє позовні вимоги повністю, то відповідно до частини першої статі 139 КАС України на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути суму сплаченого судового збору за подання позовної заяви 1803,00 грн, перерахованого до бюджету згідно з платіжною інструкцією від 13.09.2025 з урахуванням понижуючого коефіцієнту 0,8 (а.с.5). Доказів понесення позивачем інших судових витрат матеріали справи не містять.
Керуючись статтями 72-77, 90, 139, 242-246, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Тернопільській області (вулиця Білецька, 1, місто Тернопіль, 46003, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу юридичної особи в ЄДРПОУ 44143637) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Тернопільській області №0712088-2407-1918-UA61040070000079091 від 08.07.2025.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Тернопільській області на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1803,00 грн (одна тисяча вісімсот три грн 00 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складено та підписано 18 листопада 2025 року.
Суддя Чепенюк О.В.