18 листопада 2025 року Справа № 480/10859/24
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Осіпової О.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/10859/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_1 ), в якій просить:
1. Визнати протиправними бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації щорічної додаткової відпустки військовослужбовця за виконання обов'язків військової служби пов'язане з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я за період з 2013 року по 2018 рік включно, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби,
2. Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію щорічної додаткової відпустки військовослужбовця за виконання обов'язків військової служби пов'язане з підвищеним неовово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я за період з 2013 року по 2018 рік включно року, виходячи з грошового забезпечення станом на день.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що під час звільнення з військової служби відповідачем не нараховано та не виплачено грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки за період з 2013-2018 роки, передбаченої ч.4 ст.10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 №702 Про затвердження переліку місцевостей з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами та переліків військових посад, виконання обов'язків військової служби за якими пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, а також Порядку надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в зазначених умовах. У зв'язку з чим, звернувся до суду із цим позовом.
Ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Представник відповідача, заперечуючи проти позовних вимог, у відзиві зазначив, що під час особливого періоду щорічні додаткові відпустки та окремі інші додаткові відпустки військовослужбовцям не надаються, а їх використання за минулі роки після закінчення особливого періоду законодавством не передбачено. У зв'язку з цим додаткова відпустка, яка не надавалася в особливий період, не вважається такою, що є невикористаною.
Пояснив, що абзац другий пункту 14 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ, у свою чергу, поширюється виключно на військовослужбовців, які звільняються зі служби: за віком; за станом здоров'я; у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі; у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів. Більш того, ця норма стосується військовослужбовців, які на момент звільнення ще виконують обов'язки військової служби.
Таким чином, абзац третій пункту 14 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ не передбачає нарахування компенсації за додаткові відпустки, а також не регламентує нарахування компенсації особам, які вже звільнені з військової служби і в яких припинені правовідносини з військовою частиною.
Також зазначив, що спеціальною нормою Переліку №702 не передбачено механізму виплати компенсації у випадку невикористання додаткової відпустки.
У зв'язку з наведеним представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Суд, перевіривши матеріали справи, повно та об'єктивно оцінивши докази в їх сукупності, встановив такі обставини.
Позивач проходив військову службу у НОМЕР_2 прикордонному загоні та наказом начальника НОМЕР_3 прикордонного загону від 18.09.2024 №1068-ОС його виключено зі списків особового складу частини та визначено вважати остаточною датою закінчення військової служби 18.09.2024.
Зі змісту вищевказаного наказу вбачається, що при звільненні грошову компенсацію за всі невикористані дні щорічної додаткової відпустки за виконання обов'язків військової служби пов'язане з підвищеним неовово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я позивачу виплачено не було, і ця обставина відповідачем не заперечується.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся за їх захистом до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом ч.1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Військова служба є особливим видом публічної служби, тому її проходження передбачає особливе регулювання, а саме: межі реалізації військовослужбовцями своїх службових прав у зв'язку з специфікою їх правового статусу, а також відносини щодо звільнення та проходження військової служби врегульовані як загальним законодавством України про працю, так і спеціальним законодавством.
Соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом (ст.1 Закону №2011-XII).
Право військовослужбовців на відпустки, порядок їх надання та відкликання з них визначено статтею 10-1 Закону №2011-XII.
Відповідно до п.8 Закону №2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України «Про відпустки». Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України. У разі, якщо Законом України «Про відпустки» або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення.
Згідно з п.4 ст.10-1 Закону №2011-XII військовослужбовцям, виконання обов'язків військової служби яких пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров'я, крім військовослужбовців строкової військової служби, надається щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої щорічної додаткової відпустки визначається залежно від часу проходження служби в цих умовах та не може перевищувати 15 календарних днів.
Перелік місцевостей з особливими природними географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами, військових посад, виконання обов'язків військової служби яких пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, а також порядок надання та тривалість щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в зазначених умовах визначаються Кабінетом Міністрів України.
Військовослужбовцям, які одночасно мають право на отримання щорічної додаткової відпустки, передбаченої абзацом першим цього пункту та іншими законами, щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення надається за однією з підстав за вибором військовослужбовця.
Крім того, Постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 2012 року №702 затверджено, зокрема, переліки військових посад, виконання обов'язків військової служби за якими пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, що дають право на щорічну додаткову відпустку: Збройних Сил, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту - згідно з додатками 2 - 5.
За змістом п.17 ст.10-1 Закону №2011-ХІІ в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені пунктами першим, шостим та дванадцятим цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин.
Пункт 18 ст.10-1 Закону №2011-ХІІ передбачає, що в особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися частина щорічної основної відпустки, а також відпустка за сімейними обставинами та з інших поважних причин із збереженням грошового забезпечення. Кожна із зазначених відпусток може бути надана тривалістю не більш як 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець.
Відповідно до п.19 ст.10-1 Закону №2011-ХІІ надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток припиняється, крім відпустки військовослужбовцям-жінкам у зв'язку з вагітністю та пологами; відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та в разі якщо дитина потребує домашнього догляду - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку (якщо обоє батьків є військовослужбовцями, - одному з них за їх рішенням); відпустки у зв'язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії.
Спірні правовідносини щодо отримання грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки у зв'язку із звільненням позивача виникли в особливий період.
За приписами ст.1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (затверджений Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX) в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Воєнний стан надалі неодноразово продовжувався та діє донині.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію» оголошено про проведення загальної мобілізації.
В особливий період з моменту оголошення мобілізації до припинення відповідного періоду надання інших видів відпусток, зокрема, додаткової відпустки, передбаченої п.4 ст.10-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», припиняється.
Згідно з абз.3 п.14 ст.10-1 Закону №2011-ХІІ у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.
Зі змісту зазначеної норми вбачається, що військовослужбовець, який під час проходження військової служби не використав додаткову відпустку, право на яку він мав відповідно до закону, при звільненні його з військової служби має право на виплату грошової компенсації за всі невикористані дні такої відпустки. Тобто, у разі невикористання додаткової відпуски протягом календарного року, в якому у особи виникає право на таку відпустку, додаткова соціальна відпустка переноситься на інший період, тобто особа не втрачає самого права на надану їй чинним законодавством України соціальну гарантію, яке може бути реалізовано в один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати невизначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.
При цьому, норми Закону №2011-XII не обмежують та не припиняють право військовослужбовця на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження військової служби в особливий період з моменту оголошення мобілізації.
За змістом п.3 розділу XXXI Порядку №260 у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
При цьому, грошове забезпечення за період наданої відпустки або розмір грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки у рік звільнення обчислюється з такого розрахунку: тим, які мають вислугу до 10 календарних років, - 2,5 календарних дня; тим, які мають вислугу від 10 до 15 календарних років, - 2,9 календарних дня; тим, які мають вислугу від 15 до 20 календарних років, - 3,3 календарних дня; тим, які мають вислугу 20 і більше календарних років, - 3,8 календарних дня. Одержана в результаті обчислення тривалість відпустки округлюється в бік збільшення до повного дня.
Таким чином у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі, передбаченої пунктом 4 статті 10-1 Закону №2011-XII.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач проходив військову службу в органах Державної прикордонної служби України, зокрема, у період з 17.02.2012 до 25.03.2015 на посаді інспектора прикордонної служби 2 категорії 1 відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_2 " ІІ категорії (тип А), у період з 25.03.2015 до 23.06.2018 на посаді інспектора прикордонної служби 2 категорії 1 відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_3 " ІІ категорії (тип А).
Згідно із затвердженим Додатком №2 до Постанови Кабінету Міністрів України від 01 серпня 2012 року №702 Переліку військових посад Збройних Сил виконання обов'язків військової служби за якими пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, що дають право на щорічну додаткову відпустку (далі Перелік військових посад Збройних Сил) у розділі Посади військовослужбовців, які проходять службу у підрозділах, що виконують завдання з охорони державного кордону органів Держприкордонслужби під номером 4 передбачена посада інспектор прикордонної служби 1, 2, 3 категорії максимальна тривалість щорічної додаткової відпустки 7 календарних днів.
Суд встановив, що позивач як військовослужбовець, який у період з 2013 по 2018 роки проходив військову службу на посадах, передбачених у Переліку військових посад Збройних Сил, затвердженому Додатком №2 до Постанови Кабінету Міністрів України від 01 серпня 2012 року №702, мав право на отримання у вказаний період додаткової відпустки із збереженням грошового та матеріального забезпечення відповідно до пункту 4 статті 10-1 Закону №2011-XII, при цьому у 2013-2018 роках своїм правом на отримання вищевказаної додаткової відпустки не скористався.
Зі змісту листа відповідача від 12 жовтня 2024 року вбачається, що позивачу відпустка, передбачена посановою КМУ №702 від 01.08.2012, не надавалася, а її кількість становить за 2012-2024 роки 34 дні: 2013 рік - 3 дні; 2014 рік - 7 днів; 2015 рік - 7 днів; 2016 рік - 7 днів; 2017 рік - 7 днів; 2018 рік - 3 дні.
При цьому, у матеріалах справи відсутні відомості про виплату позивачу грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки за 2013-2018 роки, передбаченої абзацом першим пункту 4 статті 10-1 Закону №2011-XII.
Відтак позивач мав право на отримання при звільненні з військової частини НОМЕР_1 компенсації за невикористані дні додаткової відпустки за 2013-2018 роки.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.
Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Зважаючи на встановлені під час розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору, розподіл судових витрат відповідно до вимог ст.139 КАС України судом не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - задовольнити в повному обсязі.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації щорічної додаткової відпустки військовослужбовця за виконання обов'язків військової служби пов'язане з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ) грошову компенсацію щорічної додаткової відпустки військовослужбовця за виконання обов'язків військової служби пов'язане з підвищеним неовово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я за період з 2013 року до 2018 рік включно, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.О. Осіпова