18 листопада 2025 року м. Рівне №460/9990/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Максимчука О.О., після одержання позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій,
В провадженні Рівненського окружного адміністративного суду перебуває вказана справа №460/9990/25 за позовом (позовною заявою) ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , у якому позивач просить суд :
- визнати протиправними дії відповідача та зобов'язати його здійснити перерахунок грошового забезпечення позивачу з 01.07.2022 по 31.12.2022, грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправними дії відповідача та зобов'язати його здійснити перерахунок грошового забезпечення позивачу з 01.01.2023 по 22.01.2023 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум..
Ухвалою від 12.06.2025 суд у складі судді Махаринця Д.Є. прийняв зазначену позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №460/9990/25 за вказаним позовом, вирішив розгляд справи здійснювати одноособово суддею за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи та встановив учасникам справи строки подання до суду інших заяв по суті спору.
Розпорядженням керівника апарату суду від 15.09.2025 №1067 на підставі пунктів 2.3.43, 2.3.44 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, Засад використання автоматизованої системи документообігу суду, затверджених рішенням зборів суддів Рівненського окружного адміністративного суду від 27.03.2025№1, у зв'язку із тимчасовим відстороненням від здійснення правосуддя судді Махаринця Д.Є., головуючого судді у справі №460/9990/25, та з урахуванням рішення зборів суддів від 25.08.2025 (протокол зборів №5) призначено повторний автоматизований розподіл справи №460/9990/25.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.09.2025 справу №460/9990/25 передано на розгляд судді Максимчуку О.О.
Ухвалою від 18.11.2025 суд прийняв до провадження адміністративну справу №460/9990/25, розгляд і вирішення цієї справи №460/9990/25 продовжив одноособово суддею Максимчуком О.О. за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) зі стадії розгляду справи по суті.
Від відповідача надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, з підстав пропуску позивачем строку звернення до суду. На обгрунтування такого клопотання зазначено, що з 19.07.2022 набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 1 липня 2022 року №2352-IX, яким внесено ряд важливих змін до діючого законодавства про працю. Так, частиною другою статті 233 КЗпП України, визначено, що для вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні. Відповідач зазначає, що при виключенні зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 позивачу видавався грошовий атестат, в якому зазначаються посадовий оклад, оклад за військовим званням тощо. Також зауважує, що позивачу було видано довідку про доходи від 26.02.2023 за № 563/02, яку позивач приєднав до позовної заяви, з якої йому було відомо про розмір його грошового забезпечення з 26.02.2023 року, у зв'язку із чим відповідач вважає, що позивач пропустив законний строк звернення до суду із даними вимогами про перерахунок грошового забезпечення.
Позивач звернувся до суду з клопотанням про поновлення пропущеного строку звернення до суду з цим позовом, де в обґрунтування такого клопотання зазначає, що дізнався про своє порушене право лише в 2025 році після звільнення з військової служби. Також зазначає, що закінчення строку звернення до суду припало на період запровадження воєнного стану та проходження позивачем військової служби, а реалізація права звернення до суду з цим позовом була здійснена позивачем без зволікань, що, на думку позивача, є підставою для поновлення йому строку звернення до суду з цим позовом.
Вирішуючи питання щодо наявності правових підстав для залишення позовної заяви без розгляду, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої та абзацу першого частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За правилом частини третьої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із статтею 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду (частина третя статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України).
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд звертає увагу, що положення статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення військовослужбовців).
Такі правовідносини регулюються положеннями статті 233 Кодексу законів про працю України, зокрема, частиною другою цієї статті.
Відповідно до частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 1 липня 2022 року №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 1 липня 2022 року №2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 Кодексу законів про працю України викладено в такій редакції: «Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Отже, до 19 липня 2022 року Кодекс законів про працю України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Суд наголошує, що відповідно до змісту позовних вимог, позивач просить про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок з 01.07.2022 по 22.01.2023 грошового забезпечення з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 року та Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
З наявного в матеріалах справи наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 22.01.2023 №23 слідує, що позивача виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 з 22.01.2023.
На момент звільнення позивача зі служби (22.01.2023) частина друга статті 233 Кодексу законів про працю України діяла в редакції, якою строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому при звільненні заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці обмежується тримісячним строком.
Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду, вирішуючи питання щодо застосування статті 233 КЗпП України в частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати, у постанові від 21.03.2025 у справі №460/21394/23 дійшов таких висновків: якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19.07.2022, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону №2352-IX, то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19.07.2022, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19.07.2022 підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону №2352-IX).
Судова палата сформувала висновок про те, що початку перебігу строку розпочинається з моменту вручення грошового атестата, що відповідає вимогам частини другої статті 233 КЗпП України та не суперечить принципу юридичної визначеності.
Суд також підкреслює, що положення частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції Закону № 2352-ІХ) не лише визначають строки реалізації права на судовий захист, а й визначають час, з якого починається перебіг такого строку, а саме з дня одержання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні, про що також зазначав Верховний Суд у постанові від 21.03.2025 у справі №460/21394/23.
Отже, саме з подією отримання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні, законодавець пов'язує перебіг тримісячного строку для звернення з позовом до суду.
Як слідує з матеріалів справи, позивачу було видано довідку про доходи від 26.02.2023 №563/02, з якої йому стало відомо про нараховані та виплачені суми його грошового забезпечення, а з вказаним позовом позивач звернувся до суду 10.06.2025, тобто поза межами тримісячного строку, визначеного статтею 233 КЗпП.
При цьому отримання позивачем листа відповідача у відповідь на його звернення не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку.
Поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.
Доводи позивача про те, що він з часу запровадження на території України воєнного стану виконує завдання пов'язані з несенням служби, не доводять неможливості вчасної реалізації права на судовий захист та не підтверджує існування реальних фактичних перешкод для звернення до суду. Отже такі доводи суд вважає необґрунтованими, а зазначені підстави пропуску строку звернення з цим позовом суд визнає неповажними, оскільки, до матеріалів позовної заяви не долучено докази на підтвердження обставин неможливості позивача звернутися до суду у встановлений строк.
У постанові від 04 жовтня 2024 року у справі № 200/1643/24 Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій у тому, що посилання позивача на проходження військової служби під час ведення воєнного стану на території України не може бути безумовною підставою для поновлення строку на подання позовної заяви без зазначення конкретних обставин, які вплинули на можливість своєчасного звернення до суду, та без надання доказів на підтвердження того, що виконання обов'язків служби під час введення військового стану вплинуло на позивача, і, відповідно, обумовило пропуск строку на звернення до суду.
За таких обставин суд констатує, що позивач пропустив тримісячний строк звернення до суду з позовною заявою щодо частини позовних вимог, які стосуються періоду з 20.07.2022 по 22.01.2023, а наведені позивачем у заяві про поновлення пропущеного строку причини пропущення такого строку не можуть бути визнані судом поважними.
Згідно з частиною 3 статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Відповідно до пунктів 7, 8 статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, зокрема, провадження в адміністративній справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам статей 160, 161, 172 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у строк, встановлений судом; з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Таким чином, суддя дійшов висновку про наявність підстав для залишення без розгляду позовної заяви в частині позовних вимог про зобов'язання відповідача здійснити з 20.07.2022 по 22.01.2023 перерахунок грошового забезпечення позивача з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 року та Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Керуючись статтями 122, 123, 167, 240, 248, 256, 294 КАС України, суд,-
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про поновлення строку звернення до суду з цим позовом.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 в частині позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача та зобов'язання його здійснити з 20.07.2022 по 22.01.2023 перерахунок грошового забезпечення позивача з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 року та Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум - залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання.
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст ухвали складений 18 листопада 2025 року
Суддя Олександр МАКСИМЧУК