з питань залишення позову без розгляду
17 листопада 2025 року м. РівнеСправа №460/16352/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дорошенко Н.О., розглянувши в порядку письмового провадження окреме процесуальне питання у адміністративній справі за позовом:
ОСОБА_1
доВійськової частини НОМЕР_1
про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій,
У провадженні Рівненського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , у якому позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невключення до складу грошового забезпечення позивача сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток;
зобов'язати відповідача здійснити перерахунок грошової компенсації позивача за невикористані дні оплачуваних відпусток в загальній кількості 132 дні, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", та провести її виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
До початку розгляду справи по суті відповідач подав клопотання про залишення позовної заяви без розгляду з підстав пропуску строку звернення до адміністративного суду.
Клопотання обґрунтоване тим, що позивач знав або повинен був знати про склад і розмір належних йому сум при звільненні у день виключення його зі списків особового складу. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 15.04.2025 №107 позивача виключено зі списків; у той самий день здійснено остаточний розрахунок, у тому числі нараховано грошову компенсацію за всі невикористані відпустки у загальній кількості 132 календарних дні (90 днів щорічної основної відпустки за 2022-2025 роки і 42 дні щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2023-2025 роки). Ще до виключення зі списків сам позивач звернувся рапортом, зареєстрованим у військовій частині 31.03.2025 (вх. №690/ЛЮ/25), з проханням про звільнення та засвідчив: «…після звільнення прошу направити особову справу до ТЦК та СП… виплата відбудеться після мого виключення зі списків частини… із складом і розміром грошового забезпечення ознайомлений. Претензій до командування не маю». Наведене є підтвердженням про обізнаність позивача зі складом і розміром грошового забезпечення, висловленим до моменту виключення зі списків. У день виключення грошовий атестат було належно оформлено фінансово-економічною службою, однак позивач для його отримання до фінансової служби не з'явився, у зв'язку з чим атестат не вручався під підпис і зберігається/передається за належністю відповідно до пункту 11.3 Порядку, затвердженого наказом Міністерства оборони України №280 від 22.05.2017.
При вирішенні клопотання суд виходить з такого.
Згідно з ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (ч. 5 ст. 122 КАС України).
Водночас, строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів визначені статтею 233 КЗпП України.
Відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України (в редакції з 19.07.2022) із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
Таким чином, роботодавець має обов'язок письмово повідомити працівника про суми, нараховані та виплачені при його звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) в день їх виплати.
Порядок повідомлення працівника про розміри оплати праці, передбачено статтею 110 КЗпП України, за змістом якої при кожній виплаті заробітної плати роботодавець повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці:
а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат;
б) розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати;
в) сума заробітної плати, що належить до виплати.
В позовній заяві позивач зазначив, що відповідач не повідомляв позивача про складові його грошового забезпечення і він був впевнений у дієвості Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», де чітко передбачено порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям і той факт, що йому могли щось не доплачувати був для нього не відомий. Оскільки зі змісту наказу неможливо встановити, чи при обрахуванні компенсації за невикористані відпустки враховувалась додаткова грошова винагорода, в інтересах позивача направлено адвокатський запит з проханням надати відповідну інформацію. Тобто раніше дізнатися про порушене право у позивача не було можливості, тому строку звернення до адміністративного суду ним порушено не було.
Суд зазначає, що рапорт позивача (вх. №690/ЛЮ/25 від 31.03.2025) про звільнення з військової служби, поданий до його виключення зі складу військової частини (15.04.2025) та до повного розрахунку з ним (15.04.2025), із зазначенням про те, що він "...із складом і розміром грошового забезпечення ознайомлений. Претензій до командування не маю», - не є повідомленням про розміри оплати праці позивача в розумінні статей 110, 116 КЗпП України, а сам наказ про виключення позивача зі складу військової частини від 15.04.2025 №107 не містить детального розрахунку сум, нарахованих та виплачених при його звільненні, із зазначенням окремо кожного виду складових в день їх виплати.
Відтак, ні рапорт про звільнення, ні вказаний наказ не підтверджують обставин, що про порушення своїх прав позивач дізнався при виключенні його зі складу військової частини 15.04.2025, а тому покликання відповідача в клопотанні на такі обставини суд відхиляє.
У постанові від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23 Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду, вирішуючи питання щодо застосування статті 233 КЗпП України, в частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати, дійшов висновку, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову [у частині вимог за період з 19 липня 2022 року по 30 березня 2023 року] слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, що, у цій справі, відбулося шляхом вручення грошового атестата (тобто, письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні). Виходячи з цього, Судова палата вважає обґрунтованим висновок про те, що саме дата вручення позивачу зазначеного документа, а саме 30 березня 2023 року, є подією, з якою пов'язаний початок перебігу строку звернення до суду. Водночас слід наголосити, що визначення моменту вручення грошового атестата як початку перебігу строку у цій справі відповідає вимогам частини другої статті 233 КЗпП України та не суперечить принципу юридичної визначеності (п.77-79 Постанови).
Разом з тим, як ствердив відповідач у клопотанні, грошовий атестат було належно оформлено фінансово-економічною службою, однак позивач для його отримання до фінансової служби не з'явився, у зв'язку з чим атестат не вручався під підпис.
Щодо покликань відповідача на те, що позивач не довів жодних обставин об'єктивного й непереборного характеру, які б унеможливили своєчасне звернення до суду, суд зазначає, що згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
У даному випадку обов'язок доказування обставин пропуску позивачем строку звернення до суду з цим позовом, на яких ґрунтується клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, належить відповідачу - Військовій частині НОМЕР_1 .
Разом з тим, доказів, які підтверджують повідомлення позивача про розміри грошового забезпечення, які підлягали виплаті йому при звільненні, відповідно до статей 110, 116 КЗпП України, відповідач не надав.
Суд зауважує, що частина друга статті 233 КЗпП України пов'язує початок перебігу строку звернення до суду з позовом щодо виплати всіх сум, що належать працівникові при звільненні, з днем одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Оскільки про порушення свого права на отримання у належному розмірі грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток позивач дізнався з листа відповідача (від 14.07.2025) і доданих до нього документів, то його звернення до суду з цим позовом 10.09.2025 відбулося в межах строку, встановленого законом.
При вирішенні питання про відкриття провадження у цій судовій справі судом були враховані вищевказані обставини, оцінивши які, суд дійшов висновку, що позов подано у строк, установлений законом, про що зазначено в ухвалі від 15.09.2025.
Крім того, цією ж ухвалою суд витребував у відповідача, зокрема, інформацію щодо дати письмового повідомлення позивача про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати відповідно до статті 116 КЗпП України.
Разом з тим, відповідачем таких доказів не надано.
Відтак, наразі відсутні підстави вважати, що при відкритті провадження у справі суд дійшов передчасного висновку про подання позивачем позову у строк, установлений законом.
Враховуючи викладене, клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 121, 166-167, 240, 243, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити у задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про залишення позовної заяви без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та окремо не оскаржується.
Повну ухвалу складено 17 листопада 2025 року.
Суддя Н.О. Дорошенко