17 листопада 2025 рокум. ПолтаваСправа № 440/15316/25
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Супрун Є.Б., ознайомившись з матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Полтавської міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
09.11.2025 ОСОБА_1 засобами системи "Електронний суд" звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом (зареєстрований судом 10.11.2025), що заявлений до Виконавчого комітету Полтавської міської ради, в якому просить суд:
- визнати протиправним розпорядження Виконавчого комітету Полтавської міської ради №209-р від 16.03.1992 "Про державну реєстрацію колективного підприємства технічної інвентаризації "Інвентаризатор" як таке, що:
• прийняте без належного нормативного обґрунтування та без участі представницького органу - міської ради;
• не містить посилання на сесію, обговорення чи затвердження, а ухвалене одноосібно головою виконкому;
• порушує принципи законності, захисту прав, свобод і законних інтересів громадян, соціальної справедливості, гласності і врахування громадської думки, поєднання місцевих і державних інтересів, інтересів особи і всього населення відповідної території, передбачені ст. 3 Закону УРСР "Про місцеві Ради народних депутатів Української РСР та місцеве самоврядування" (ред. 11.10.1991);
• спричинило втрату позивачем права на участь у розпорядженні майном, що належало на праві спільної власності, та виключення його з процесу прийняття рішень щодо цього майна, навіть через представницький орган - міську раду;
- визнати, що зазначене розпорядження порушує його право на спільну сумісну власність на майно БТІ, гарантоване ст. 1 Закону України "Про власність" у редакції станом на 16.03.1992, оскільки:
• реєстрація КПБТІ була здійснена без згоди власника або уповноваженого ним органу;
• позбавила його можливості реалізувати право на участь у приватизації або заперечення проти неї;
- визнати за позивачем право на виконання відповідачем зобов'язання за ст. 3 Закону УРСР "Про місцеві Ради народних депутатів Української РСР та місцеве самоврядування" в редакції станом на 11.10.1991 (право на законослухняність);
- визнати, що порушенням зобов'язання встановленим ст. 3 Закону УРСР "Про місцеві Ради народних депутатів Української РСР та місцеве самоврядування" в редакції станом на 11.10.1991 для осіб публічного права, відповідачем порушено право позивача на законослухняність відповідача;
- визнати, що діями та порушенням прав позивача, до яких призвели дії відповідача, позивачу завдано моральної шкоди;
- стягнути з місцевого бюджету м. Полтави на користь позивача 10 000 000 грн в якості відшкодування моральної шкоди.
Відповідно до ч. 2 ст. 171 КАС України, суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
Як свідчить зміст позовної заяви, заявник звернувся до суду з вимогою про визнати протиправним розпорядження Виконавчого комітету Полтавської міської ради №209-р від 16.03.1992 "Про державну реєстрацію колективного підприємства технічної інвентаризації "Інвентаризатор", яке не носить ознак нормативно-правового акту, натомість є актом індивідуальної дії, який вичерпує себе у момент його реалізації.
Відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС України, частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч. 3 ст. 122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відтак для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатися на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів. При зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, згідно з частинами першою та другою якої у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Запровадження строків звернення до суду передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на звернення з позовом, тобто, відтоді коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Порівняльний аналіз термінів "дізнався" та "повинен дізнатися" дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
При визначенні початку перебігу строку суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Вищевказані правові висновки відображені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.02.2021 у справі № 9901/141/20.
У безпосередньому зв'язку з цим суд зазначає, що спірне рішення прийнято 33 роки тому.
З урахуванням вищенаведеного суд зазначає, що у даному випадку реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строків звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, оскільки нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Зміст поданої позовної заяви не містить будь-яких доводів з приводу того, що позивач з 1992 року не мав реальної, об'єктивної можливості виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії щодо оскарження спірного розпорядження.
Як свідчать відмітки системи "Електронний суд", позовна заява, яка є предметом цього аналізу, подана заявником до суду лише 09.11.2025.
Таким чином, позовні вимоги щодо визнання протиправним розпорядження Виконавчого комітету Полтавської міської ради №209-р від 16.03.1992 "Про державну реєстрацію колективного підприємства технічної інвентаризації "Інвентаризатор" заявлені з пропуском строку, встановленого ч. 2 ст. 122 КАС України.
Згідно з ч. 1 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відтак, позовну заяву слід залишити без руху із встановленням позивачу строку для усунення виявлених недоліків шляхом надання заяви про поновлення строку звернення до суду з цим позовом та доказів, які свідчать про поважність причин пропуску цього строку.
На підставі викладеного, керуючись статтями 122, 123, 160, 161, 169 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Полтавської міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Встановити позивачу строк на усунення недоліків 10 днів з дня отримання повідомлення про цю ухвалу та роз'яснити, що неусунення недоліків у встановлений судом строк є підставою для повернення позовної заяви.
Недоліки необхідно усунути шляхом надання до Полтавського окружного адміністративного суду заяви про поновлення строку звернення до суду з цим позовом з інших підстав, а також доказів, які свідчать про поважність причин пропуску цього строку.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Є.Б. Супрун