Справа № 420/17478/25
18 листопада 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабенка Д.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін згідно зі ст.262 КАС України адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
03 червня 2025 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якій позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про відмову у призначенні пенсії №155350021934 від 06.12.2024, яким відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи, зазначені в трудовій книжці від 01.09.1980 НОМЕР_1 , з 31.07.1986 по 17.03.1989;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити ОСОБА_1 з 02.12.2024р. пенсію за віком у порядку, визначеному Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», сплативши неотриману суму пенсії.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що їй відмовлено у призначенні пенсії, зокрема у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Позивач з оскаржуваним рішенням не погоджується та зазначає, що її трудовою книжкою підтверджуються спірні періоди роботи. Вважає, що відповідачем протиправно не враховано періоди роботи до страхового стажу.
Відповідачі надали відзиви, в яких, зазначили, що пенсійний орган відмовляючи у призначенні пенсії діяв правомірно, оскільки у позивача недостатньо страхового стажу для її призначення.
Позивач подала відповіді на відзиви відповідачів, в яких підтримав позовні вимоги та наполягала на їх задоволенні.
Суд ухвалою від 10 червня 2025 року прийняв до розгляду позовну заяву, відкрив провадження у справі, вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до ст.262 КАС України, встановив відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі.
Також вказаною ухвалою суд витребував в порядку ст. 80 КАС України у відповідачів - Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області та Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області належним чином засвідчені копії:
заяви ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) про призначення пенсії за віком у порядку, визначеному Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
документи та матеріали, які слугували підставою для прийняття Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області рішення №155350021934 від 06.12.2024 р. про відмову в призначенні пенсії.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулась 02.12.2024 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо призначення пенсії за віком по досягненню 60 років.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №155350021934 від 06.12.2024 позивачу відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку з недостатністю страхового стажу.
Так, в оскаржуваному рішенні зазначено, що до страхового стажу не зараховано період роботи з 31.07.1986 по 17.03.1989 згідно трудової книжки від 01.09.1980 НОМЕР_1 , оскільки наявне виправлення в даті наказу про звільнення.
Відповідно до записів трудової книжки книжці НОМЕР_1 , в період з 31.07.1986 до 17.03.1989 позивач працювала на посаді інженера-технолога, майстера цехо-залізобетонних виробів, бухгалтера бухгалтерії на підприємстві «Завод ЖБИ №1 ПСМО «Тагилстрой».
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини четвертої статті 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV, іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, мають право на отримання пенсійних виплат і соціальних послуг із системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування нарівні з громадянами України на умовах та в порядку, передбачених цим Законом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Статтею 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV (далі - Закон №1058-IV), визначено, що страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до частини другої статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Пунктом 2.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженому постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1), визначено, що до заяви про призначання пенсії додаються документи, перелічені в підпунктах 1-4 пункту 2.1 цього розділу.
Відповідно до підпункту 2 пункту 2.1 Порядку №22-1, для призначення пенсії надаються, зокрема, документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - постанова КМУ №637).
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII), статтею 48 Кодексу законів про працю України, пунктом 1 Постанови КМУ №637 та пунктом 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція №58), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110, визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Як вбачається з оскаржуваного рішення, підставою для незарахування спірних періодів роботи з 31.07.1986 до 17.03.1989 стало наявне виправлення в даті наказу про звільнення.
Відповідно до записів трудової книжки книжці НОМЕР_1 , в період з 31.07.1986 до 17.03.1989 позивач працювала на посаді інженера-технолога, майстера цехо-залізобетонних виробів, бухгалтера бухгалтерії на підприємстві «Завод ЖБИ №1 ПСМО «Тагилстрой».
Пунктами 1,2,3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637), визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Зі змісту наведених норм слідує, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Тобто, чинним законодавством встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями про період роботи, що можуть міститися в інших документах, а також необхідність надання уточнюючої довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників для підтвердження спеціального трудового стажу лише у випадку, коли в трудовій книжці відсутні відповідні відомості.
Надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд у постанові від 06.03.2018 по справі №754/14898/15-а звернув увагу, що підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Пенсійний орган не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Окрім цього, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників», відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Вказану позицію сформував Верховний Суд в постанові від 06.02.2018 по справі №677/277/17.
Недотримання роботодавцем вимог Інструкції №162 (наявне виправлення в даті наказу про звільнення) не може бути підставою для незарахування позивачу спірного періоду роботи, оскільки працівник не може нести відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудової книжки.
З огляду на викладене, суд вважає, що спірні періоди роботи мають бути зарахованими до страхового стажу позивача.
Що стосується вимоги позивача про зобов'язання призначити пенсію за віком, то суд зазначає таке.
З практики Європейського суду витікає, що в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.
Частиною першою статті 58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, зокрема, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.
Суд зазначає, що пенсійним органом не розглядалось питання щодо достатності страхового стажу позивача для призначення пенсії за віком, у випадку зарахування до страхового стажу спірного періоду.
Суд зазначає, що частиною першою статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до п.10 ч.2 ст.245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
З огляду на викладене, з метою захисту порушеного права позивача суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги шляхом:
визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №155350021934 від 06.12.2024 про відмову у призначенні пенсії за віком;
зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 31.07.1986 до 17.03.1989, зазначені в трудовій книжці від 01.09.1980 НОМЕР_1 , та повторно розглянути по суті заяву ОСОБА_1 від 02.12.2024 №12695 про призначення пенсії за віком.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Відповідно до ч. 1. ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно зі ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч.1, ч.5 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене у сукупності, позовна заява підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Матеріалами справи підтверджено, що позивачем сплачено судовий збір за подачу позовної заяви у розмірі 968,96 грн.
Оскільки суд дійшов висновку про задоволення основної позовної вимоги позивача, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь позивача суму сплаченого судового збору у розмірі 968,96 грн.
Керуючись статтями 72-74, 77, 90, 139, 241-246, 262 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, Одеська обл., 65012, код ЄДРПОУ 20987385), Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (пл. Соборна, буд. 3, м. Слов'янськ, Донецька обл., 84122, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №155350021934 від 06.12.2024 про відмову у призначенні пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 31.07.1986 до 17.03.1989, зазначені в трудовій книжці від 01.09.1980 НОМЕР_1 , та повторно розглянути по суті заяву ОСОБА_1 від 02.12.2024 №12695 про призначення пенсії за віком.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 968,96 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Дмитро БАБЕНКО