Справа № 420/19654/25
18 листопада 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марина П.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ПФУ в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ПФУ в Одеській області, в якому позивач просить:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (місцезнаходження: 65107, м. Одеса, вул. Канатна №83; код ЄДРПОУ:20987385) №155350013970 від 09.06.2025, яким відмовлено в переведенні ОСОБА_1 (паспорт серія: НОМЕР_1 , виданий Біляївським РВ УМВС України в Одеській області від 19 березня 1996 року, РНОКПП: НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу»;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (місцезнаходження: 65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83; код ЄДРПОУ 20987385) перевести ОСОБА_1 (паспорт серія: НОМЕР_1 , виданий Біляївським РВ УМВС України в Одеській області від 19 березня 1996 року, РНОКПП: НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на пенсію за віком з 02.06.2025 року відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XІІ, п.п. 10, 12 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII, з урахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця №144 від 27 травня 2025 року та №145 від 27 травня 2025 року, зарахувавши при цьому до його стажу роботи, який дає право на призначення пенсії державного службовця періоди роботи на посадах в митних органах.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 отримує пенсію за вислугою років відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та перебуваю на обліку в ГУ ПФУ в Одеській області (пенсійне посвідчення № НОМЕР_3 ). На звернення позивача щодо переведення на інший вид пенсії, відповідачем надано відповідь, в якій вказано, що оскільки відсутній стаж на посадах, віднесених до категорії посад державних службовців, тому права на призначення відповідно до Закону України «Про Державну службу» заявник не має. Враховуючи вищезазначене, Головним управлінням Пенсійного Фонду України в Одеській області прийнято рішення № 155350013970 від 09.06.2025 про відмову у перерахунку пенсій відповідно до Закону України «Про Державну службу».
Позивач вважає протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії та не врахування до стажу роботи період з 1994 до 2007 рр.
Відповідач у відзиві на позов проти позовних вимог заперечує та вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. В обґрунтування заперечень представник відповідача зазначає, що Прикінцевими та перехідними положеннями Закону 889 передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону 3723, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Водночас, для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, ст. 37 Закону 3723 передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж. Робота на посадах в органах державної митної служби України зараховується до стажу державної служби особам, яким не присвоювалося спеціальне звання. Згідно трудової книжки НОМЕР_4 з 04.12.1992 по 10.10.1994 ОСОБА_1 працював в Одеській митниці. Не зараховано до стажу державної служби період роботи з 17.10.1994 по 14.05.2007 в Білгород-Дністровській митниці де присвоєно персональне звання :
- 30.09.1997 присвоєно звання «Інспектор митної служби І рангу»;
- 25.11.1999 присвоєно персональне звання «Радник митної служби ІІІ рангу»;
- 30.05.2003 присвоєно персональне звання «Радник митної служби ІІ рангу»;
- 03.03.2004 присвоєно персональне звання «Радник митної служби І рангу»;
- 25.06.2005 присвоєно персональне звання «Радник митної служби ІІІ рангу».
На переконання представника відповідача, обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону 3723 після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених ч. 1 ст. 37 Закону 3723 і Прикінцевими та перехідними положеннями Закону 889, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби. Зважаючи на те, що у Позивача відсутній необхідний стаж державної служби, відсутні законні підстави для переведення його на пенсію за нормами Закону 889.
Також представник відповідача вказує, що позовна вимога позивача, щодо зобов'язання Головного управління перевести ОСОБА_1 на пенсію за віком з 02.06.2025 року відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ, п.п. 10, 12 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII, з урахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 25.06.2024 №148/7.4-22/51 та від 25.06.2024 №149/7.4-22/51, зарахувавши при цьому до його стажу роботи, який дає право на призначення пенсії державного службовця періоди роботи на посадах в митних органах, також не підлягає задоволенню з підстав, що судом не може прийматись відповідне рішення, оскільки це є втручання в дискреційні повноваження суб'єкта влади та буде виходити за межі завдань адміністративного судочинства.
Представником позивача подано відповідь на відзив, в якій зазначено, що у відзиві відповідач не спростував твердження позивача та аргументи стосовно суті позовних вимог. Також зазначив, що ОСОБА_1 проходив службу в Одеській митниці та Білгород-Дністровській митниці, де обіймав посади, включені до переліків посад державної служби. Сам факт присвоєння спеціального звання не змінює статусу посади, а лише доповнює її специфікою службових обов'язків. На момент проходження служби позивачем у митних органах, посади, які обіймав позивач в митних органах: відповідали ознакам державної служби; були прямо включені до офіційних переліків держслужбовців; підтверджують право позивача на пенсію відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII.
Ухвалою суду від 10.07.2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику сторін).
Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини та факти, якими обґрунтовувалися вимоги, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.
ОСОБА_1 з 30.08.2022 року призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
02.06.2025 року ОСОБА_1 звернувся до територіального відділу пенсійного органу з заявою про перерахунок пенсії. Вид перерахунку: перехід на інший вид пенсії за законом про державну службу.
До заяви додано, зокрема довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 25.06.2024 №148/7.4-22/51 та від 25.06.2024 №149/7.4-22/51.
Головним управлінням ПФУ в Одеській області прийнято рішення №155350013970 від 09.06.2025 про відмову в перерахунку пенсії з таких підстав:
«Відповідно до ст. 90 Закону України "Про Державну службу» від 10.12.2015 № 889 (далі Закон 889) пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». При цьому, прикінцевими положеннями Закону 889 збережено право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України "Про Державну службу" (далі-Закон 3723):
державних службовців, які на день набрання чинності цим Законом (01.05.2016) займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону 3723 та актами Кабінету Міністрів України;
осіб, які на день набрання чинності цим Законом (01.05.2016) мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст.25 Закону 3723 та актами Кабінету Міністрів України.
Основним критерієм, за яким слід визначити можливість зарахування періоду роботи на посаді державного службовця до стажу, що дає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону 3723, є встановлення згідно з посадою, яка обіймається, відповідного рангу.
Згідно трудової книжки НОМЕР_4 з 04.12.1992 по 10.10.1994 ОСОБА_1 працював в Одеській митниці. Не зараховано до стажу державної служби період роботи з 17.10.1994 по 14.05.2007 в Білгород-Дністровській митниці де присвоєно персональне звання:
- 30.09.1997 присвоєно звання «Інспектор митної служби І рангу»;
- 25.11.1999 присвоєно персональне звання «Радник митної служби III рангу»;
- 30.05.2003 присвоєно персональне звання «Радник митної служби II рангу»;
- 03.03.2004 присвоєно персональне звання «Радник митної служби І рангу»;
- 25.06.2005 присвоєно персональне звання «Радник митної служби III рангу».
Оскільки відсутній стаж на посадах, віднесених до категорії посад державних службовців, тому права на призначення відповідно до Закону України "Про Державну службу" заявник не має.»
Вважаючи рішення пенсійного органу протиправним, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями ст.46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
В свою чергу в п.6 ч.1 ст.92 Конституції України зазначено, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначається Законом України «Про державну службу» №889-VIII від 10 грудня 2015 року, який набрав чинності 01.05.2016 року.
Статтею 1 Закону України «Про державну службу» №889-VIII визначено, що державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави.
Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.
Як вбачається із записів у трудовій книжці позивача, в період з 04.12.1992 року по 30.04.2008 займав посади в митних органах України.
30.04.2008 звільнений з посади у зв'язку з ліквідацією Приморської митниці відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України.
Також, в трудовій книжці зазначено, що позивачу:
- 30.09.1997 присвоєно звання «Інспектор митної служби І рангу»;
- 25.11.1999 присвоєно персональне звання «Радник митної служби ІІІ рангу»;
- 30.05.2003 присвоєно персональне звання «Радник митної служби II рангу»;
- 03.03.2004 присвоєно персональне звання «Радних митної служби І рангу» (не вірно зазначено, вірно: інспектор митної служби І рангу);
- 25.06.2005 присвоєно персональне звання «Радник митної служби ІІІ рангу».
Частиною першою статті 588 МК України встановлено, що пенсійне забезпечення посадових осіб митних органів здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом №889-VIII. При цьому період роботи (служби) зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) в митних органах зараховується до стажу державної служби та до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону №889-VIII, незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.
Пунктом 8 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Отже, стаж державної служби за періоди роботи до 01.05.2016 обчислювався відповідно до законодавства, що діяло раніше, та на тих умовах і в порядку, що були ними передбачені.
Стаж державної служби до набрання чинності Законом №889-VIII обчислювався відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року №283 (далі - Порядок №283), та додатку до нього.
Абзацом третім пункту 2 Порядку №283 визначено, що до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті митного контролю.
Пунктом 3 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 2016 року №229, передбачено, що документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка, копія послужного списку, військовий квиток та інші документи, які відповідно до законодавства підтверджують стаж роботи (довідки, виписки з наказів, дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, тощо).
З урахуванням наведеного суд зазначає, що період роботи позивача у митних органах підлягає зарахуванню до стажу державної служби, оскільки припадає на період до 01.05.2016.
Відповідно до п.2 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII з 01 травня 2016 року втратив чинність Закон України «Про державну службу» №3723-XII від 16 грудня 1993 року, крім ст.37 («Пенсійне забезпечення державних службовців»), що застосовується до осіб, зазначених у п.10 і 12 цього розділу.
Зокрема, п.10, 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст.25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст.490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто, за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, які на 01 травня 2016 року займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа має право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723-XII, але за умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Частиною 1 ст.37 Закону №3723-XII встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону №1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 ч.1 ст.28 згаданого Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Таким чином право на пенсію державного службовця за змістом частини першої статті 37 Закону №3723-ХІІ мали особи, які:
а) досягли певного віку;
б) мають передбачений законодавством страховий стаж;
в) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Тобто, за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 15.12.2020 у справі №560/2398/19.
Разом з тим, до стажу державної служби може бути враховано лише стаж, набутий на посадах державної служби або прирівняних до них посад до 01 травня 2016 року та обрахований відповідно до положень Порядку № 283. Водночас стаж, набутий після 01 травня 2016 року на посадах державної служби зараховується до страхового стажу і відповідно до статті 90 Закону № 889 слугує підставою для призначення пенсії та обрахунку її розміру відповідно до Закону № 1058.
Обов'язковою умовою для збереження в особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723 після 01 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 цього Закону і Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889, а саме: щодо віку, страхового стажу та стажу державної служби.
Відповідний висновок виклав Верховний Суд у постанові від 22.05.2025 у справі №500/1404/23, вказавши що при призначенні пенсії на підставі пунктів 10 і 12 розділу XI «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII (відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ) після 01 травня 2016 року необхідно враховувати три критерії: вік особи, страховий стаж та стаж державної служби. При цьому до стажу державної служби може бути враховано лише стаж, набутий на посадах державної служби або прирівняних до них посад до 01 травня 2016 року та обрахований у відповідності до положень Порядку № 283. Водночас стаж, набутий після 01 травня 2016 року на посадах державної служби зараховується до страхового стажу і відповідно до статті 90 Закону № 889-VІІІ слугує підставою для призначення пенсії та обрахунку її розміру у відповідності до Закону №1058-IV.
Повертаючись до підстав для прийняття відповідачем оскаржуваного рішення, суд зазначає, що статтею 37 Закону №3723 визначено, що період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Згідно п. 8 розділу ХІ Закону №889 стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Пунктом 1 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року №283 (постанова втратила чинність на підставі Постанови Кабінету Міністрів України №229 від 25.03.2016) було регламентовано, що ним визначаються посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби.
Відповідно до п. 2 Порядку №283, до стажу державної служби зараховується робота (служба): на посадах державних службовців у державних органах, передбачених у статті 25 Закону України «Про державну службу», а також на посадах, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад державних службовців; на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.
Пунктом 4 Порядку №283 закріплено, що документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи.
У постанові від 26.06.2018 у справі №735/939/17 у подібних правовідносинах Верховний Суд вказав, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню Порядок №283.
Спеціальним законом, що визначає статус працівників митної служби в Україні, її функції та правові основи діяльності є Митний кодекс України.
Стаття 154 Митного кодексу України 1991 року передбачала, що службовим особам митних органів України присвоюються персональні звання відповідно до займаних посад і стажу роботи.
Статтею 430 Митного кодексу України 2002 року визначено, що пенсійне забезпечення посадових осіб митної служби України здійснюється відповідно до умов і порядку, встановлених Законом України «Про державну службу».
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 588 Митного кодексу України, пенсійне забезпечення посадових осіб митних органів здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу». При цьому період роботи (служби) зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) в митних органах зараховується до стажу державної служби та до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.
Аналізуючи наведені положення Митного кодексу України та пункту 2 Порядку №283, суд дійшов висновку, що період проходження служби посадовими особами митних органів зараховується до стажу державної служби та до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» і в тому разі, якщо таким особам присвоювалися спеціальні звання під час проходження служби.
Аналогічний підхід застосування означених норм права висловлений Верховним Судом у постанові від 03.07.2018 року (справа №586/965/16-а) та від 18.03.2021 року (справа №500/5183/17).
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач безпідставно дійшов висновку про не зарахування до стажу державної служби період роботи з 17.10.2024 по 14.05.2007 в Білгород - Дністровській митниці де присвоєно персональне звання, а тому рішення №155350013970 від 09.06.2025 є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо обраного позивачем способу захисту, суд зазначає таке.
Відповідно до прохальної частини позовної заяви, позивач просить суд зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (місцезнаходження: 65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83; код ЄДРПОУ 20987385) перевести ОСОБА_1 (паспорт серія: НОМЕР_1 , виданий Біляївським РВ УМВС України в Одеській області від 19 березня 1996 року, РНОКПП: НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на пенсію за віком з 02.06.2025 року відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XІІ, п.п. 10, 12 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII, з урахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця №144 від 27 травня 2025 року та №145 від 27 травня 2025 року, зарахувавши при цьому до його стажу роботи, який дає право на призначення пенсії державного службовця періоди роботи на посадах в митних органах.
При цьому, суд зауважує, що відповідачем при прийнятті спірного рішення, зазначено, що у позивача відсутній стаж роботи на посадах, прирівняних до відповідних категорій посад державних службовців.
Суд зазначає також, що постановою Пенсійного фонду України № 25-1 від 16.12.2020 внесено зміни до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 22-1 від 25.11.2005, якою передбачено застосування екстериторіального призначення та перерахунку пенсій.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд зауважує, що відповідач користуючись наданими широкими межами розсуду та можливістю вибору різними способами та засобами для дотримання своїх зобов'язань, взагалі не врахував ступінь втрати однієї сторони, в нашому випадку позивача, його конституційного права на пенсійне забезпечення.
Згідно ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного суб'єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.
Згідно частини 4 статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернення позивача, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Суд зазначає, що порушення права позивача фактично зводиться до того, що відповідачем, не зараховано до стажу державної служби позивача періоду роботи з 17.10.1994 по 14.05.2007 в органах митної служби.
З огляду на встановлені обставини справи та наведені норми закону, якими регулюються спірні відносини, враховуючи той факт, що суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати страховий позивача, суд вважає, що належним способом захисту прав позивача буде зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 період роботи з 17.10.1994 року по 14.05.2007 року в органах митної служби, та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.06.2025 про переведення з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком державного службовця, та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду, зазначених у цьому рішенні.
Саме такий спосіб є достатнім, необхідним та ефективним для захисту порушеного права позивача.
Суд наголошує, що при повторному розгляді заяви позивача відповідач не може прийняти рішення, яке по суті повторює рішення, що визнане судом протиправним, і повинен вирішити заяву позивача з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цій справі.
Висновки суду, викладені в мотивувальній частині його рішення є в однаковій мірі обов'язковими для врахування суб'єктом владних повноважень при здійсненні своїх повноважень на виконання рішення суду, як і висновки, визначені в резолютивній частині рішення.
Отже, суд зауважує, що при визначенні меж встановлених зобов'язань необхідно враховувати як резолютивну, так і мотивувальну частини судового рішення.
Щодо вимог позивача щодо призначення йому пенсії з урахуванням складових заробітної плати, наведених у довідках від №144 від 27 травня 2025 року та №145 від 27 травня 2025 року суд зазначає таке.
У даній справі спірні правовідносини виникли щодо права позивача на пенсію державного службовця відповідно до ст.37 Закону №3723-ХІІ з урахуванням п.п.10, 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII. При цьому, призначення позивачеві цього виду пенсії відповідач ще не здійснив та, відповідно, оцінку вказаним довідкам ще не надав. Судовому ж захисту, відповідно до положень ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягають лише порушені права та інтереси особи. Водночас захист права на майбутнє законодавством не передбачений. А тому, суд вважає, що зазначені позовні вимоги задоволенню не підлягають, у зв'язку з їх передчасністю.
Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.09.2023 року по справі №560/8328/22.
З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області підлягають частковому задоволенню.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць. Враховуючи те, що позивач звернулась за здійсненням перерахунку пенсії - суд не вбачає підстав для звернення до негайного виконання рішення.
Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Частиною 1 ст.72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши докази, які наявні у справі щодо їх належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає що позов підлягає частковому задоволенню.
За подання даного адміністративного позову позивачем сплачено суму судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, оскільки позивачем заявлено одну вимогу немайнового характеру (та похідну до неї позовну вимогу, за яку судовий збір не сплачується), слід стягнути з Головного управління ПФУ в Одеській області на користь позивача суму сплаченого судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Керуючись ст. ст. 9, 72-73, 77, 90, 242, 245, 255, 295 КАС України суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ПФУ в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №155350013970 від 09.06.2025, яким відмовлено в переведенні ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 період роботи з 17.10.1994 року по 14.05.2007 року в органах митної служби.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.06.2025 про переведення з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком державного службовця, та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду, зазначених у цьому рішенні.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління ПФУ в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн.
Відповідно до ст.295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи проводився в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 );
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, 65107, вул. Канатна, 83, м.Одеса);
Суддя П.П. Марин