Справа № 420/36347/25
18 листопада 2025 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Андрухів В.В.,
розглянувши матеріали:
за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) ( АДРЕСА_2 )
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_2 , в якому просить:
1. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_3 прикордонного загону) щодо:
- Ненарахування та не виплати ОСОБА_1 за період з січня 2023 року по вересень 2025 р. додаткову винагорооду ПКМ №168 від 28.02.22 (30000 грн);
- Ненарахування та не виплата ОСОБА_1 за період з січня 2023 року по вересень 2025 р. додаткову винагороду за безпосередню участь у бойових діях (100000 грн) без утримання військового збору.
2. Зобов'язати НОМЕР_4 прикордонний загін Державної прикордонної служби України виплатити позивачу:
- додаткові винагороди у розмірі 30000 грн за кожний місяць з січня 2023 року по вересень 2025 року, що не були нараховані та виплачені в установленому порядку;
- додаткову винагороду, збільшену до 100000 грн пропорційно перебуванню позивача у зонах виконання бойових завдань.
Ухвалою від 03.11.2025 року адміністративний позов залишено без руху та роз'яснено позивачу, що виявлені недоліки мають бути усунені шляхом: звернення до суду із заявою про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду у частині позовних вимог за період з січня 2023 року по 30.06.2025 року, з вказівкою поважних причин його пропуску.
На усунення вказаних недоліків позивачу надано 10-денний строк з дня отримання копії ухвали.
12.11.2025 року (вхід. від 13.11.2025 року) від представника позивача надійшла заява про поновлення строку звернення до суду з посиланням на практику Верховного Суду.
Також представник позивача вказав, що положення статті 233 КЗпП України не можуть бути застосовані при вирішенні даної категорії спорів, оскільки вони регулюють виключно трудові правовідносини, пов'язані з припиненням трудового договору або виплатою заробітної плати.
Позивач продовжує проходити військову службу, не був звільнений, а предмет спору стосується бездіяльності суб'єкта владних повноважень, який не здійснив належне нарахування та виплату гарантованих державою додаткових виплат.
Відповідно, спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, із застосуванням норм Кодексу адміністративного судочинства України, а не Кодексу законів про працю України.
Після отримання відповіді на адвокатський запит представника позивача, яка надійшла на електронну адресу представника позивача 29.09.2025 року, позивач повністю мав змогу ознайомитися з архівними відомостями щодо нарахування йому грошового забезпечення та додаткових винагород за період із січня 2023 року по вересень 2025 року.
Відповідно, 29.09.2025 року слід вважати датою, з якої позивач дізнався про порушення своїх прав та інтересів, що є підставою для обчислення строку звернення до адміністративного суду відповідно до ст.122 КАС України.
Розглянувши заяву представника позивача, суд зазначає таке.
Частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення військовослужбовців).
Такі правовідносини регулюються положеннями статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), зокрема, частиною другою цієї статті.
Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно з Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин») у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 Кодексу законів про працю України викладено в такій редакції:
“Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Вирішуючи питання щодо застосування ст.233 КЗпП України в частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати (грошового забезпечення) у справі за позовом особи до військової частини про визнання дій та бездіяльності протиправними, Верховний Суд у складі cудової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 21.03.2025 року у справі № 460/21394/23 дійшов таких висновків:
- якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії ст. 233 КЗпП України в редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії ст. 233 КЗпП України в редакції Закону України від 1 липня 2022 року “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», то правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце в період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням ст. 233 КЗпП України в попередній редакції; у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми ст. 233 КЗпП України в редакції Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»;
- з урахуванням п. 1 гл. XIX “Прикінцеві положення» КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651, відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними ст. 233 КЗпП України, почався 1 липня 2023 року.
Предметом спору в цій справі є ненарахування та не виплата позивачуза період з січня 2023 року по вересень 2025 р. додаткової винагороди ПКМ №168 від 28.02.22 (30000 грн) та додаткової винагороди за безпосередню участь у бойових діях (100000 грн).
Так, вказаний період з січня 2023 року по вересень 2025 року регулюється чинною редакцією ст. 233 КЗпП України, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду.
Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», який набрав чинності 2 квітня 2020 року, КЗпП України доповнено гл. XIX “Прикінцеві положення», зокрема п. 1 якої передбачає продовження строків, визначених ст. 233 цього Кодексу на строк дії карантину. Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 з 24:00 год. 30 червня 2023 року карантин скасовано.
Тому, з урахуванням цих правових актів, відлік тримісячного строку звернення до суду з цим позовом за період з січня 2023 року по 30 червня 2023 року почався 1 липня 2023 року та сплинув 30 вересня 2023 року.
У частині позовних вимог за липень 2023 року (з 01.07.2023 року по 31.07.2023 року) тримісячний строк звернення до суду сплинув 01.11.2023 року.
У частині позовних вимог за серпень 2023 року (з 01.08.2023 року по 31.08.2023 року) тримісячний строк звернення до суду сплинув 01.12.2023 року.
У частині позовних вимог за серпень 2023 року (з 01.08.2023 року по 31.08.2023 року) тримісячний строк звернення до суду сплинув 01.12.2023 року.
У частині позовних вимог за вересень 2023 року (з 01.09.2023 року по 30.09.2023 року) тримісячний строк звернення до суду сплинув 01.01.2024 року.
У частині позовних вимог за жовтень 2023 року (з 01.10.2023 року по 31.10.2023 року) тримісячний строк звернення до суду сплинув 01.02.2024 року.
У частині позовних вимог за листопад 2023 року (з 01.11.2023 року по 30.11.2023 року) тримісячний строк звернення до суду сплинув 01.03.2024 року.
У частині позовних вимог за грудень 2023 року (з 01.12.2023 року по 31.12.2023 року) тримісячний строк звернення до суду сплинув 01.04.2024 року.
У частині позовних вимог за січень 2024 року (з 01.01.2024 року по 31.01.2024 року) тримісячний строк звернення до суду сплинув 01.05.2024 року.
У частині позовних вимог за лютий 2024 року (з 01.02.2024 року по 29.02.2024 року) тримісячний строк звернення до суду сплинув 01.06.2024 року.
У частині позовних вимог за березень 2024 року (з 01.03.2024 року по 31.03.2024 року) тримісячний строк звернення до суду сплинув 01.07.2024 року.
У частині позовних вимог за квітень 2024 року (з 01.04.2024 року по 30.04.2024 року) тримісячний строк звернення до суду сплинув 01.08.2024 року.
У частині позовних вимог за травень 2024 року (з 01.05.2024 року по 31.05.2024 року) тримісячний строк звернення до суду сплинув 01.09.2024 року.
У частині позовних вимог за червень 2024 року (з 01.06.2024 року по 30.06.2024 року) тримісячний строк звернення до суду сплинув 01.10.2024 року.
У частині позовних вимог за липень 2024 року (з 01.07.2024 року по 31.07.2024 року) тримісячний строк звернення до суду сплинув 01.11.2024 року.
У частині позовних вимог за серпень 2024 року (з 01.08.2024 року по 31.08.2024 року) тримісячний строк звернення до суду сплинув 01.12.2024 року.
У частині позовних вимог за вересень 2024 року (з 01.09.2024 року по 30.09.2024 року) тримісячний строк звернення до суду сплинув 01.01.2025 року.
У частині позовних вимог за жовтень 2024 року (з 01.10.2024 року по 31.10.2024 року) тримісячний строк звернення до суду сплинув 01.02.2025 року.
У частині позовних вимог за листопад 2024 року (з 01.11.2024 року по 30.11.2024 року) тримісячний строк звернення до суду сплинув 01.03.2025 року.
У частині позовних вимог за грудень 2024 року (з 01.12.2024 року по 31.12.2024 року) тримісячний строк звернення до суду сплинув 01.04.2025 року.
У частині позовних вимог за січень 2025 року (з 01.01.2025 року по 31.01.2025 року) тримісячний строк звернення до суду сплинув 01.05.2025 року.
У частині позовних вимог за лютий 2025 року (з 01.02.2025 року по 28.02.2025 року) тримісячний строк звернення до суду сплинув 01.06.2025 року.
У частині позовних вимог за березень 2025 року (з 01.03.2025 року по 31.03.2025 року) тримісячний строк звернення до суду сплинув 01.07.2025 року.
У частині позовних вимог за квітень 2025 року (з 01.04.2025 року по 30.04.2025 року) тримісячний строк звернення до суду сплинув 01.08.2025 року.
У частині позовних вимог за травень 2025 року (з 01.05.2025 року по 31.05.2025 року) тримісячний строк звернення до суду сплинув 01.09.2025 року.
У частині позовних вимог за червень 2025 року (з 01.06.2025 року по 30.06.2025 року) тримісячний строк звернення до суду сплинув 01.10.2025 року.
Разом з тим, позивач звернувся до суду з даним позовом 24.10.2025 року (через систему “Електронний суд»).
Суд наголошує, що суми в розмірі 30000 грн. та 100000 грн. є значними, тому про їх неотримання позивач повинен був бути обізнаний кожного місяця при отриманні ним заробітної плати.
За таких обставин, суд критично оцінює посилання позивача на те, що лише після отримання відповідей на адвокатський запит, позивачу стало відомо про його порушене право на отримання додаткової винагороди ПКМ №168 від 28.02.22 (30000 грн) та додаткової винагороди за безпосередню участь у бойових діях (100000 грн).
У заяві про поновлення пропущеного строку позивачем не вказано жодних переконливих фактичних обставин, які б свідчили про дійсні істотні перешкоди чи труднощі для своєчасного звернення позивача до суду за захистом його порушених прав у строки, встановлені ст.233 КЗпП України, а наведені ним обставини носять загальний характер та не є достатніми для висновку про наявність обґрунтованих підстав для поновлення строку звернення до суду з позовом.
Отже, викладені позивачем у заяві від 12.11.2025 року (вхід. від 13.11.2025 року) про поновлення строку звернення до суду причини його пропуску суд визнає неповажними, оскільки вони не є об'єктивно непереборними для звернення до суду з даним позовом та не підтверджені належними доказами.
Тому суд не вбачає підстав для поновлення позивачу строку звернення до суду в вимогами за період з січня 2023 року по 31.12.2024 року.
Відповідно до ч.6 ст.161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Відповідно до ч.1 ст.123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Згідно ч.2 ст.123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Суд зазначає, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
У рішенні ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року у справі “Пономарьов проти України» зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є обмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.
За висновком ЄСПЛ, викладеним в його рішенні від 18 жовтня 2005 року у справі “МШ “Голуб» проти України», право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (п. 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі “Перетяка та Шереметьєв проти України»).
Отже, за практикою ЄСПЛ застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.
Вказана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2019 року по справі №9901/82/19.
Зважаючи, окрім викладеного, на непропорційно великий період пропуску установленого процесуальним законом строку звернення до суду, суд дійшов висновку про відсутність підстав для поновлення позивачу строку звернення до суду та наявність правових підстав для повернення позовної заяви ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії у частині позовних вимог з січня 2023 року по 31.12.2024 року.
Відповідно до п.9 ч.4 ст.169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо: у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
При цьому, як вбачається з матеріалів позовної заяви, наказом начальника НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 08.01.2025 року №14-ВВ (по особовому складу) позивача з 08 січня 2025 року було відряджено до НОМЕР_5 прикордонного загону Державної прикордонної служби України ( АДРЕСА_3 ) з метою виконання спеціальних (бойових) завдань.
Відповідно до наказу начальника НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 18.07.2025 року №328-ВВ (по особовому складу) позивача з 18 липня 2025 року прибув з відрядження.
Таким чином, оскільки з 08.01.2025 року по 18.07.2025 року позивач був відряджений з метою виконання спеціальних (бойових) завдань, суд вважає поважними причини пропуску позивачем строку звернення до суду з позовними вимогами за період з 01.01.2025 року по 30.06.2025 року.
У зв'язку вищевикладеним, у частині позовних вимог за період з 01.01.2025 по вересень 2025 зазначений спір підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства та підсудний Одеському окружному адміністративному суду.
Підстави для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви відповідно до ст.169 КАС України, а також підстави для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлені ст.170 КАС України, відсутні.
Згідно ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
З огляду на заявлені позивачем вимоги, справа підлягає розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Керуючись ст.ст. 12, 123, 160, 161, 171, 248, 256, 261, 262 КАС України,
Ухвалив:
Визнати неповажними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії у частині позовних вимог з січня 2023 року по 31.12.2024 року.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії у частині позовних вимог з січня 2023 року по 31.12.2024 року - повернути позивачеві.
Визнати поважними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії у частині позовних вимог за період з 01.01.2025 року по 30.06.2025 року.
Поновити ОСОБА_1 строк для звернення до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії у частині позовних вимог за період з 01.01.2025 року по 30.06.2025 року.
Прийняти до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії у частині позовних вимог за період з 01.01.2025 року по вересень 2025 року, та відкрити провадження у справі в цій частині позовних вимог.
Розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Розгляд справи по суті розпочнеться через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі та справу буде розглянуто у строк не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Визначити відповідачам строк для подання заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом п'яти днів з дня вручення ухвали.
Встановити строк для подання відповідачами відзиву на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Відзив подається разом з доказами направлення копії відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Встановити строк для подання позивачем відповіді на відзив протягом п'яти днів з дня отримання відзиву на позовну заяву. Відповідь на відзив подається з доказами направлення відповіді на відзив іншим учасникам справи.
Встановити строк для подання відповідачами заперечень на відповідь на відзив протягом п'яти днів з дня отримання відповіді на відзив. Заперечення подаються разом з доказами направлення заперечень на відповідь на відзив іншим учасникам справи.
Веб-адреса сторінки Одеського окружного адміністративного суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://adm.od.court.gov.ua/sud1570/.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Справа розглядатиметься Одеським окружним адміністративним судом, суддею одноособово, під головуванням судді Андрухіва В.В.
У частині повернення позовної заяви ухвала може бути оскаржена до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом 15 днів з дня складення ухвали.
У частині відкриття провадження у справі ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя В.В. Андрухів