Справа № 420/24095/23
18 листопада 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Аракелян М.М.
розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративною позовною заявою Приватного підприємства «ЗАХІД» до Одеської митниці визнання протиправними та скасування карток відмов, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного підприємства «Захід» (надіслана засобами поштового зв'язку 07.09.2023 року) до Одеської митниці, у якій представник позивача просить суд:
визнати протиправними та скасувати картки відмови у прийнятті митної декларації або митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500370/2023/000055 від 05.03.2023 року; № UA500370/2023/000058 від 10.03.2023 року та № UA500410/2023/000020 від 22.03.2023 року;
стягнути з відповідача судовий збір.
Також заявлено про очікувані витрати на правничу допомогу в орієнтовному розмірі 2000грн.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями адміністративна справа розподілена на суддю Аракелян М.М.
Ухвалами Одеського окружного адміністративного суду:
- від 18.09.2023 року позовну заяву залишено без руху;
- від 25.09.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін згідно ст. 262 КАС України.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що при митному декларуванні за митними деклараціями №23UA500370001725U9 від 05.03.2023, №23UA500370001818U1 від 10.03.2023 року, №23UA500410000611U7 товару «карбамід» виробника завод «Гарабогазкарбамид» (Туркменістан), за контрактом № 01/21 від 07.09.2021 року, укладеним з Державним концерном «Туркменхімія», позивач має податкову пільгу у вигляді звільнення від сплати митних платежів при ввезенні товарів на митну територію України з Туркменістану. Одеська митниця відмовила у митному оформленні (випуску) товарів, прийняла оскаржувані картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, в яких зазначила, що причиною відмови у митному оформленні (випуску) товарів є порушення правил прямого транспортування товарів походженням з Туркменістану. У межах двосторонніх та багатосторонніх угод про вільну торгівлю, укладених Україною з Туркменістаном, визначення країни походження товарів здійснюється відповідно Рішення про Правила визначення країни походження товарів від 24 вересня 1993 року (із змінами, до яких приєдналася Україна). Відповідно до пункту 9 цих Правил товар вважається як такий, що походить з митної території держави-учасниці Угоди про створення зони вільної торгівлі від 15 квітня 1994 року, якщо він відповідає встановленим цими Правилами критеріям походження, експортується резидентом однієї з держав-учасниць цієї Угоди і ввозиться резидентом держави-учасниці цієї Угоди з митної території іншої держави-учасниці цієї Угоди. Таким чином, Рішенням про Правила визначення країни походження товарів від 24 вересня 1993 року не передбачено можливість транспортування в Україну товарів походженням з Туркменістану транзитом через територію країн, які не є учасниками Угоди про створення зони вільної торгівлі від 15 квітня 1994 року. Роз'яснення надані листом Державної митної служби України від 05.07.2022 №08-1/15-03/7/3716. Позивач вважає картки відмови протиправними, що і зумовило звернення до суду з позовом.
12.10.2023 року відповідач подав суду:
- клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Суд не вбачає підстав для його задоволення з огляду положень ч. 6 ст. 262 КАС України, оскільки характер спірних правовідносин та предмет доказування у цій справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, адже категорія справи є типовою, її обставини не відрізняються суттєвими особливостями;
- відзив на позов, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив, що декларантом ПП «ЗАХІД» до митного оформлення були подані митні декларації № 23UA500370001887U1 від 10.03.2023 року; № 23UA500370001725U9 від 05.03.2023 року; № 23UA500410000611U7 від 22.03.2023 року; на товар "Добриво - сечовина (карбамід) у гранулах білого кольору (не у водному середовищі) - карбамід марки "Б" вищого ґатунку, без пакування, насипом. Згідно з інформацією, яка міститься в МД: - відправником (експортером) товару є завод "Гарабогазкарбамид", Туркменістан, м. Гарабогаз, 3-км (графа 2); - країна відправлення/експорту та походження -Туркменістан (графи 15, 34); Відповідно до графи 36 вищезазначених МД, декларант в даному випадку при декларуванні ввезених через митний кордон України товарів застосував податкову пільгу відповідно до розділу ІV "Застосування тарифних пільг (тарифних преференцій)" Класифікатора звільнень від сплати митних платежів при ввезенні товарів н митну територію України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 № 1011 "400", який означає "товари, що ввозяться в Україну згідно з міжурядовими угодами України з країнами СНД (крім Республіки Грузія), або двосторонніми міжурядовими угодами України з країнами СНД про вільну торгівлю". За результатами перевірки наданих документів, Одеською митницею складені картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення № UA500370/2023/000055 від 05.03.2023 року; № UA500370/2023/000058 від 10.03.2023 року та № UA500410/2023/000020 від 22.03.2023 року з підстав порушення «правила прямого транспортування» до товарів походження з Туркменістану. Підставою для відмови в даному випадку ПП «ЗАХІД» у митному оформленні товарів та прийняття митним органом карток відмови у митному оформленні стали обставини порушення «правил прямого транспортування» до товарів походженням з Туркменістану, оскільки Рішенням про Правила визначення країни походження товарів від 24 вересня 1993 року з поправками від 18.10.1996 року не передбачено можливість транспортування в Україну товарів походженням з Туркменістану транзитом через територію країн, які не є учасниками Угоди про створення зони вільної торгівлі від 15 квітня 1994 року. Декларантом до митного оформлення були подані транспортні документи на перевезення товару морським транспортом, відповідно до яких товар був ввезений в Україну транзитом через територію Туреччини, яка не є учасником Угоди про створення зони вільної торгівлі від 15.04.1994, а тому правило прямого транспортування при митному оформленні вказаного товару не дотримано. Товар до України прямував наступним маршрутом: з порту Гарабогаз (Туркменістан) - до порту Зіра (Азербайджан) - порт Хопа Туреччина(автотранспортом) - порт Ізмаїл , Україна (морським транспортом) (3-и окремо теплоходи для кожної партії : Jris Princess, Sara S, Olza). Товар ПП «ЗАХІД» не відповідає умовам визначеним, зокрема, пунктом 9 Правил визначення країни походження товарів від 24 вересня 1993 року, із змінами, внесеними 18.10.1996 року, оскільки був ввезений в Україну через територію Туреччини, яка не є учасником Угоди про створення зони вільно торгівлі від 15.04.1994 року, географічне положення України та Туркменістану дозволяло здійснити пряме транспортування товарів між їхніми територіями та компетентними органами України та Туркменістану не було погоджено випадки, коли товари можуть залишати території держав-учасниць Угоди, а тому при його митному оформленні не передбачено права на застосування преференцій у вигляді звільнення від сплати мита. Таким чином, Одеська митниця під час прийняття карток відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500370/2023/000055 від 05.03.2023 року; № UA500370/2023/000058 від 10.03.2023 року та № UA500410/2023/000020 від 22.03.2023 року діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову ПП «Захід». Оскільки Одеська митниця діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому вважаємо, що вимога позивача про стягнення на його користь судових витрат суперечить ст. 139 КАС України.
18.10.2023 року позивач подав суду відповідь на відзив, у якій, зокрема, зазначив, що ПП «Захід» вважає правильним висновок митниці, що ч. 3 ст. 1 МК визнає пріоритет міжнародних договорів України перед національним законодавством з питань митної справи, а до спірних відносин підлягає застосуванню Угода про вільну торгівлю від 05.11.1994 року, Правила визначення країни походження товарів в редакції від 18.10.1996 року, з урахуванням, серед інших ст. 36 МК («Визначення країни походження товару»). Позивач також погоджується із відповідачем, що товар дійсно прямував маршрутом з порту Гарабогаз (Туркменістан) до порту Зіра (Азербайджан) - автотранспортом до порту Хопа (Туреччина) - порт Ізмаїл (Україна). Відповідно до ч. 8 ст. 36 МК (у відповідній редакції) при існуванні встановлених правил прямого транспортування товарів із країни їхнього походження дозволяється відступати від них у випадках, коли таке транспортування неможливе в силу географічного положення та/або якщо товари знаходяться під митним контролем у третіх країнах. При застосуванні ч. 8 ст. 36 МК (в чинній редакції), пункту 9 Правил визначення країни походження товарів від 24.09.1993 року, Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур тощо слід застосовувати висновок ВС КАС, викладений у постанові від 27.07.2023 року у справі №420/17345/22, ЄДРСР 112470390 у повністю подібних відносинах, за участі тих самих сторін (ПП «Захід» та Одеської митниці), за одним й тим же контрактом між ПП «Захід» та ДК «Туркменхімія». Відповідач не повідомив своїм відзивом розумних пояснень підстав неврахування або відступу від висновків Верховного суду при застосуванні, зокрема пункту 9 Правил визначення країни походження товарів від 24 вересня 1993 року. Повідомлення приводу для прийняття рішень, а саме змісту листа Державної митної служби від 05.07.2022 року №08-1/15-03/7/3716, не спростовує тверджень позивача, що картки відмови суперечать закону та підлягають скасуванню.
13.12.2023 року позивач подав заяву, у якій просить стягнути з відповідача на його користь 20000грн. витрат на професійну правничу допомогу.
В додатки до заяви надано копію договору про надання правничої допомоги від 02.09.2022 року, копію додаткової угоди від 25.07.2023 року, копію рахунку №КМВ/24095/01 від 08.11.2023 року, копію платіжної інструкції №116 від 08.11.2023 року на суму 20000грн., копію інформаційного повідомлення про зарахування коштів № 116 від 08.11.2023 року та детальний опис наданих послуг у справі №420/24095/23.
Дослідивши матеріали справи, обставини, що мають значення для її вирішення, оцінивши докази, якими вони підтверджуються, суд встановив наступне.
Приватне підприємство «ЗАХІД», ідентифікаційний код - 32333300, зареєстроване 29.01.2003 як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
07.09.2021 року між Державним концерном «Туркменхімія», Туркменістан (продавець) та ПП «ЗАХІД» (покупець) укладений контракт № 01/21, на підставі якого позивач отримав товар: "Карбамід марки "Б", країна виробник - Туркменістан (а.с.12-14).
До Одеської митниці ПП "ЗАХІД" подано митні декларації:
- № 23UA500370001725U9 від 05.03.2023 року (а.с.23-24), на товар "Добриво - сечовина (карбамід) у гранулах білого кольору (не у водному середовищі). Карбамід марки "Б" вищого ґатунку у кількості 2339,932 тон, спаковано у 2591 біг-беги (графа 31 митної декларації). В графі 34 "Код країни походження" митної декларації декларантом зазначений відповідно до Переліку кодів країн світу для статистичних цілей, затвердженого наказом Державної служби статистики України від 08.01.2020 № 32 літерний код альфа-2 країни походження товару, описаного в графі 31 митної декларації - ТМ (Туркменістан), в графі 15 "Країна відправлення/експорту" назва країни, з якої товари відправлені в Україну - Туркменістан, а графі 15а "Код країни відправлення/експорту" зазначений літерний код альфа-2 країни, назва якої зазначена в графі 15 - ТМ (Туркменістан). В графі 36 "Преференція" митної декларації декларантом зазначений код податкової пільги відповідно до розділу ІV "Застосування тарифних пільг (тарифних преференцій)" Класифікатора звільнень від сплати митних платежів при ввезенні товарів на митну територію України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 № 1011 - "400000000", який означає "товари, що ввозяться в Україну згідно з міжурядовими угодами України з країнами СНД (крім Республіки Грузія). Двосторонні міжурядові угоди України з країнами СНД про вільну торгівлю". В графі 47 "Нарахування платежів" митної декларації зазначений код виду платежу "020" - "Мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами господарювання"; у четвертій колонці "Сума" зазначена нарахована сума ввізного мита; у п'ятій колонці "Спосіб платежу" зазначений код способу розрахунку відповідно до Класифікатора способів розрахунку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 № 1011 - "06", який означає "Сума податку, нарахована умовно, у зв'язку із звільненням від оподаткування, передбаченим Митним кодексом України, Податковим кодексом України, іншими законами України та міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України при поміщенні товарів у митні режими Імпорту (випуск у вільний обіг), експорту".
- № 23UA500370001887U1 від 10.03.2023 року (а.с.44), на товар "Добриво - сечовина (карбамід) у гранулах білого кольору (не у водному середовищі). Карбамід марки "Б" вищого ґатунку у кількості 2426,740 тон, спаковано у 2694 біг-беги (графа 31 митної декларації). В графі 34 "Код країни походження" митної декларації декларантом зазначений відповідно до Переліку кодів країн світу для статистичних цілей, затвердженого наказом Державної служби статистики України від 08.01.2020 № 32 літерний код альфа-2 країни походження товару, описаного в графі 31 митної декларації - ТМ (Туркменістан), в графі 15 "Країна відправлення/експорту" назва країни, з якої товари відправлені в Україну - Туркменістан, а графі 15а "Код країни відправлення/експорту" зазначений літерний код альфа-2 країни, назва якої зазначена в графі 15 - ТМ (Туркменістан). В графі 36 "Преференція" митної декларації декларантом зазначений код податкової пільги відповідно до розділу ІV "Застосування тарифних пільг (тарифних преференцій)" Класифікатора звільнень від сплати митних платежів при ввезенні товарів на митну територію України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 № 1011 - "400000000", який означає "товари, що ввозяться в Україну згідно з міжурядовими угодами України з країнами СНД (крім Республіки Грузія). Двосторонні міжурядові угоди України з країнами СНД про вільну торгівлю". В графі 47 "Нарахування платежів" митної декларації зазначений код виду платежу "020" - "Мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами господарювання"; у четвертій колонці "Сума" зазначена нарахована сума ввізного мита; у п'ятій колонці "Спосіб платежу" зазначений код способу розрахунку відповідно до Класифікатора способів розрахунку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 № 1011 - "06", який означає "Сума податку, нарахована умовно, у зв'язку із звільненням від оподаткування, передбаченим Митним кодексом України, Податковим кодексом України, іншими законами України та міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України при поміщенні товарів у митні режими Імпорту (випуск у вільний обіг), експорту".
- № 23UA50041000611U7 від 22.03.2023 року (а.с.60) на товар "Добриво - сечовина (карбамід) у гранулах білого кольору (не у водному середовищі). Карбамід марки "Б" вищого ґатунку у кількості 2398,096 тон, спаковано у 2692 біг-беги (графа 31 митної декларації). В графі 34 "Код країни походження" митної декларації декларантом зазначений відповідно до Переліку кодів країн світу для статистичних цілей, затвердженого наказом Державної служби статистики України від 08.01.2020 № 32 літерний код альфа-2 країни походження товару, описаного в графі 31 митної декларації - ТМ (Туркменістан), в графі 15 "Країна відправлення/експорту" назва країни, з якої товари відправлені в Україну - Туркменістан, а графі 15а "Код країни відправлення/експорту" зазначений літерний код альфа-2 країни, назва якої зазначена в графі 15 - ТМ (Туркменістан). В графі 36 "Преференція" митної декларації декларантом зазначений код податкової пільги відповідно до розділу ІV "Застосування тарифних пільг (тарифних преференцій)" Класифікатора звільнень від сплати митних платежів при ввезенні товарів на митну територію України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 № 1011 - "400000000", який означає "товари, що ввозяться в Україну згідно з міжурядовими угодами України з країнами СНД (крім Республіки Грузія). Двосторонні міжурядові угоди України з країнами СНД про вільну торгівлю". В графі 47 "Нарахування платежів" митної декларації зазначений код виду платежу "020" - "Мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами господарювання"; у четвертій колонці "Сума" зазначена нарахована сума ввізного мита; у п'ятій колонці "Спосіб платежу" зазначений код способу розрахунку відповідно до Класифікатора способів розрахунку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 № 1011 - "06", який означає "Сума податку, нарахована умовно, у зв'язку із звільненням від оподаткування, передбаченим Митним кодексом України, Податковим кодексом України, іншими законами України та міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України при поміщенні товарів у митні режими Імпорту (випуск у вільний обіг), експорту".
Разом з митними деклараціями декларантом до митниці подані наступні документи (копії документів):
По МД № 23UA500370001725U9 від 05.03.2023 року: сертифікат якості від 09.01.2023 року та від 17.01.2023 року; інвойс (invoice) № 0017 від 09.01.2023 та №0026 від 17.01.2023; коносамент № 1 та № 5 від 27.02.2023; вантажна відомість (Cargo Manifest) б/н від 27.02.2023; документ, що підтверджує вартість перевезення товару - додаткова угода № 5 та № 6 від 27.02.2023; документ, що підтверджує вартість страхування №09/01-181441 від 27.02.2023; загальна декларація прибуття № 22UA141000785028Z6 від 08.07.2022; контракт № 01/21 від 07.09.2021; додаток № 01 від 07.09.2021 (Специфікація) до контракту № 01/21 від 07.09.2021; договір (контракт) про перевезення №012023 від 22.12.2022; заява декларанта або уповноваженої ним особи, в вигляді внесення коду до митної декларації, про те, що агрохімікати та пестициди не підлягають державній реєстрації в Україні - Закон України № 86/95-ВР від 02.03.1995; сертифікат про походження товару форми СТ-1 № UA37951445 від 10.01.2023; сертифікат про походження товару форми СТ-1 № UA37951926 від 19.01.2023; копія митної декларації країни відправлення № 07331/090123/0000017 від 09.01.2023; копія митної декларації країни відправлення № 07331/170123/0000026 від 17.02.2023; митна декларація № 23UА500370001725U9 від 09.01.2023.
По МД № 23UA500370001887U1 від 10.03.2023 року: сертифікат якості від 17.01.2023 року; інвойс (invoice) №0026 від 17.01.2023; коносамент № 1 та № 2 від 03.03.2023; вантажна відомість (Cargo Manifest) б/н від 03.03.2023; документ, що підтверджує вартість перевезення товару - додаткова угода № 7 від 03.03.2023; документ, що підтверджує вартість страхування №09/01-181437 від 03.03.2023; загальна декларація прибуття № 22UA141000785028Z6 від 08.07.2022; контракт № 01/21 від 07.09.2021; додаток № 01 від 07.09.2021 (Специфікація) до контракту № 01/21 від 07.09.2021; договір (контракт) про перевезення №012023 від 22.12.2022; заява декларанта або уповноваженої ним особи, в вигляді внесення коду до митної декларації, про те, що агрохімікати та пестициди не підлягають державній реєстрації в Україні - Закон України № 86/95-ВР від 02.03.1995; сертифікат про походження товару форми СТ-1 № UA37951926 від 19.01.2023; копія митної декларації країни відправлення № 07331/170123/0000026 від 17.02.2023;митна декларація № 23UА500370001887U1 від 09.01.2023.
По МД № 23UA50041000611U7 від 22.03.2023 року: сертифікат якості від 17.01.2023 року; інвойс (invoice) №0026 від 17.01.2023; коносамент № 1 від 15.03.2023; вантажна відомість (Cargo Manifest) б/н від 15.03.2023; документ, що підтверджує вартість перевезення товару - додаткова угода № 8 від 15.03.2023; документ, що підтверджує вартість страхування №09/01-181336 від 14.03.2023; контракт № 01/21 від 07.09.2021; додаток № 01 від 07.09.2021 (Специфікація) до контракту № 01/21 від 07.09.2021; договір (контракт) про перевезення №012023 від 22.12.2022; заява декларанта або уповноваженої ним особи, в вигляді внесення коду до митної декларації, про те, що агрохімікати та пестициди не підлягають державній реєстрації в Україні - Закон України № 86/95-ВР від 02.03.1995; сертифікат про походження товару форми СТ-1 № UA37951926 від 19.01.2023; копія митної декларації країни відправлення № 07331/170123/0000026 від 17.01.2023; митна декларація № 23UА500410000611U7 від 22.03.2023.
Одеська митниця відмовила у митному оформленні (випуску) товарів, прийняла картки відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500370/2023/000055 від 05.03.2023 (а.с.25), №UA500370/2023/000058 від 10.03.2023 (а.с.45), №UA500410/2023/000020 від 22.03.2023 (а.с.61) в яких зазначила наступну причину відмови у митному оформленні (випуску) товарів: "Порушення "правила прямого транспортування" до товарів походженням з Туркменістану. У межах двосторонніх та багатосторонніх угод про вільну торгівлю, укладених Україною з Туркменістаном, визначення країни походження товарів здійснюється відповідно Рішення про Правила визначення країни походження товарів від 24 вересня 1993 року (із змінами, до яких приєдналася Україна). Відповідно до пункту 9 цих Правил товар вважається як такий, що походить з митної території держави-учасниці Угоди про створення зони вільної торгівлі від 15 квітня 1994 року, якщо він відповідає встановленим цими Правилами критеріям походження, експортується резидентом однієї з держав-учасниць цієї Угоди і ввозиться резидентом держави-учасниці цієї Угоди з митної території іншої держави-учасниці цієї Угоди. Таким чином, Рішенням про Правила визначення країни походження товарів від 24 вересня 1993 року не передбачено можливість транспортування в Україну товарів походженням з Туркменістану транзитом через територію країн, які не є учасниками Угоди про створення зони вільної торгівлі від 15 квітня 1994 року. Роз'яснення надані листом Державної митної служби України від 05.07.2022 №08-1/15-03/7/3716".
Позивач вважає, що зазначені картки відмови є протиправними, такими, що суперечать положенням законодавства України та підлягають скасуванню, тому звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.
Положеннями частини другої статті 1 Митного кодексу України (далі - МК України) встановлено, що відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Частиною 1 статті 1 Митного кодексу України передбачено, що законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Згідно до пункту 24 частини першої статті 4 МК України митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів Україні, укладених у встановленому законом порядку.
Митний контроль здійснюється виключно митними органами відповідно до цього Кодексу та інших законів України. Митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Ст. 80 Митного кодексу України визначено, що у разі відмови у митному оформленні та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів митний орган зобов'язаний видавати заінтересованим особам письмове повідомлення із зазначенням причин відмови та вичерпним роз'ясненням вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення та пропуску цих товарів і транспортних засобів через митний кордон України.
Згідно з частинами 1, 2 статті 256 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом. У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.
Таким письмовим повідомленням відповідно до п.1 Порядку оформлення й використання Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, затвердженого наказом Державної митної служби України №1227 від 12.12.2005 р., є Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України (далі - Картка). Картка роздруковується у двох примірниках на аркушах формату А4 і підписується посадовою особою митного органу, яка прийняла рішення про відмову. У Картці повинні бути в стислому вигляді зазначені причини відмови з посиланням на норми законодавства України, а також вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення чи пропуску цих товарів і транспортних засобів через митний кордон України.
Картка заповнюється уповноваженою на це посадовою особою, має обов'язкову силу і породжує певні правові наслідки для власників товарів, а отже, є актом державного органу. Таким чином, на підставі оформленої митним органом відмови підприємство або перевізник чи особа, уповноважена на декларування, має право на звернення до суду з позовною заявою про оскарження дій митного органу та визнання недійсною Картки як акта ненормативного характеру.
При ввезенні товарів на митну територію України виникає обов'язок із сплати митних платежів. Частиною 5 статті 280 Митного кодексу України передбачено, що ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України. До товарів, що походять з України або з держав - членів Світової організації торгівлі, або з держав, з якими Україна уклала двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, якщо інше не встановлено законом. До решти товарів застосовуються повні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.
Згідно з частиною 1 статті 281 Митного кодексу України допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори.
Пунктом 2 частини 1 статті 292 Митного кодексу України передбачено, що митні платежі не сплачуються у разі, якщо відповідно до цього Кодексу, Податкового кодексу України, інших законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України щодо товарів надано звільнення або повне умовне звільнення від сплати митних платежів - у період дії такого звільнення і при дотриманні умов, у зв'язку з якими його надано.
П. 14.1.254 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що умовне звільнення від оподаткування податком на додану вартість та акцизним податком у разі ввезення товарів на митну територію України - це звільнення (умовне повне або умовне часткове) від сплати нарахованого податкового зобов'язання у разі розміщення товарів у митних режимах, що передбачають звільнення від оподаткування за умови дотримання вимог митного режиму, встановлених Митним кодексом України.
Умови надання звільнення (умовного звільнення) від оподаткування митними платежами визначаються цим Кодексом, Податковим кодексом України, іншими законами України та міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України. Порядок надання документів, необхідних для підтвердження права на звільнення (умовне звільнення) від оподаткування митними платежами, визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику ( ч. 1, 2 статті 300 МК України).
Згідно з частиною 3 статті 1 Митного кодексу України якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом та іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору України.
Позивач при декларуванні ввезених через митний кордон України товарів виробництва Туркменістану та країни походження, країни Країна відправлення/експорту Туркменістан вважає, що має податкову пільгу відповідно до розділу ІV "Застосування тарифних пільг (тарифних преференцій)" Класифікатора звільнень від сплати митних платежів при ввезенні товарів на митну територію України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 № 1011 - "400", який означає "товари, що ввозяться в Україну згідно з міжурядовими угодами України з країнами СНД (крім Республіки Грузія), або двосторонніми міжурядовими угодами України з країнами СНД про вільну торгівлю".
Відповідачем не заперечується, що товар "Карбамід марки "Б", який ввезено позивачем, повністю вироблений або підданий достатній переробці в Туркменістані та відповідає вимогам походження, встановленим відносно таких, цей факт підтверджений сертифікатами про походження товару форми, актами експертиз походження товару . Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених МК України.
Законом України від 04.11.1995 № 426/95-ВР (чинний) ратифіковано Угоду між Урядом України та Урядом Туркменістану про вільну торгівлю, підписану в м. Ашгабаті 5 листопада 1994 року. Відповідно до частини 1 статті 1 Угоди між Урядом України та Урядом Туркменістану про вільну торгівлю від 05.11.1994 Договірні Сторони не застосовують мито, податки та збори, що мають еквівалентний вплив на експорт та(або) імпорт товарів, що походять з митної території однієї з Договірних Сторін і призначені для митної території іншої Договірної Сторони. Вилучення з даного торгового режиму за погодженою номенклатурою товарів оформляється документами, які є невід'ємною частиною цієї Угоди, якщо Договірні Сторони визнають це за необхідне.
Частиною 2 статті 1 Угоди між Урядом України та Урядом Туркменістану про вільну торгівлю передбачено, що для мети цієї Угоди і на період її дії під товарами, що походять з територій Договірних Сторін, маються на увазі товари, визначені Правилами визначення країни походження товарів від 24 вересня 1993 року, затвердженими Рішенням Ради глав Урядів Незалежних Держав. Ці Правила підписані, серед іншого, главами урядів України та Туркменістану та відповідно набрали чинності та на підставі частини 2 статті 1 Угоди між Урядом України та Урядом Туркменістану про вільну торгівлю від 05.11.1994 застосовуються для України та Туркменістану.
Рішення глав урядів Співдружності Незалежних Держав від 18.10.1996 про нову редакцію пункту 9 Правил визначення країни походження країни походження товарів підписане серед іншого, главами урядів України та Туркменістану та відповідно набрало чинності для України та Туркменістану.
Пунктом 9 Правил визначення країни походження товарів від 24 вересня 1993 року, затвердженими Рішенням Ради глав Урядів Незалежних Держав, в редакції Рішення глав урядів Співдружності Незалежних Держав від 18.10.1996, передбачено, що товар вважається як такий, що походить з митної території держави-учасниці Угоди про створення зони вільної торгівлі від 15 квітня 1994 року, якщо він відповідає встановленим цими Правилами критеріям походження, експортується резидентом однієї з держав-учасниць цієї Угоди і ввозиться резидентом держави-учасниці цієї Угоди з митної території іншої держави-учасниці цієї Угоди. При цьому під резидентом мається на увазі організація, створена на території цієї держави, або фізична особа, яка постійно проживає на території цієї держави.
Пункт 9 Правил визначення країни походження товарів від 24 вересня 1993 року, затверджених Рішенням Ради глав Урядів Незалежних Держав, в редакції Рішення глав урядів Співдружності Незалежних Держав від 18.10.1996, не містить вимог до маршруту транспортування товару та вимог про те, що товар не повинен залишати території держав-учасниць Угоди про зону вільної торгівлі. Так зване правило прямого транспортування або відвантаження містилося в попередній редакції статті пункту 9 Рішення про Правила визначення країни походження товарів від 24.09.1993.
Відповідач посилається на п. 9 Правил визначення країни походження товарів від 24 вересня 1993 року (який передбачає, що товар вважається як такий, що походить з митної території держави-учасниці Угоди про створення зони вільної торгівлі від 15 квітня 1994 року, якщо він відповідає встановленим цими Правилами критеріям походження, експортується резидентом однієї з держав-учасниць цієї Угоди і ввозиться резидентом держави-учасниці цієї Угоди з митної території іншої держави-учасниці цієї Угоди) в редакції , яка затверджена Рішенням Ради глав урядів Співдружності Незалежних Держав від 30.11.2000, вказане рішення не підписане главою Уряду Туркменістану, а тому на підставі статті 11 Віденської конвенції про право міжнародних договорів від 23.05.1969 року не застосовуються у відносинах між Україною та Туркменістаном. Вимога про те, що товар не повинен залишати території держав-учасниць Угоди про зону вільної торгівлі від 15 квітня 1994 року міститься також в пункті 5.1 розділу 5 Правил визначення країни походження товарів, прийняті Угодою про Правил визначення країни походження товарів у Співдружності Незалежності Держав від 20.11.2009, які також не підписані главою Уряду Туркменістан.
Тому Туркменістан у відносинах з Україною застосовує Правила від 24.09.1993 (з поправками від 18.10.1996).
Такий факт встановлений в рішенні Економічного суду Співдружності Незалежних Держав від 10.04.2008 № 01-1/5-07, у якому зазначено, що пункт 9 Правил від 24 вересня 1993 року (в редакції від 18 жовтня 1996 року) на відміну від пункту 9 Правил від 30 листопада 2000 року не містить вимог до маршруту транспортування товару.
Щодо доводів Одеської митниці в оскаржуваних картках відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500370/2023/000055 від 05.03.2023, № UA500370/2023/000058 від 10.03.2023, № UA500410/2023/000020 від 22.02.2023, про те, що "Рішенням про Правила визначення країни походження товарів від 24 вересня 1993 року не передбачено можливість транспортування в Україну товарів походженням з Туркменістану транзитом через територію країн, які не є учасниками Угоди про створення зони вільної торгівлі від 15 квітня 1994 року", то суд вважає їх також непереконливими. Угода про створення зони вільної торгівлі від 15.04.1994 припинена внаслідок підписання 18.10.2011 Договору про зону вільної торгівлі, який підписаний Республікою Вірменією, Республікою Казахстан, Киргизькою Республікою, Республікою Молдовою, Російською Федерацією, Республікою Таджикистан, Україною, ратифікований Законом України № 5193-VI від 30.07.2012, набирає чинності для України, а також для російської федерації і Республіки Білорусь 20 вересня 2012 року.
Згідно з частиною 1 статті 70 "Наслідки припинення договору "Віденської конвенції про право міжнародних договорів від 23.05.1969 року (дата приєднання України 14.05.1986, дата приєднання Туркменістану 04.01.1996) якщо договором не передбачається інше або якщо учасники не погодились про інше, припинення договору відповідно до його положень або відповідно до цієї Конвенції звільняє учасників договору від усякого зобов'язання виконувати договір у майбутньому; не впливає на права, зобов'язання або юридичне становище учасників, які виникли в результаті виконання договору до його припинення.
Твердження Одеської митниці в оскаржуваних картках відмови про необхідність транспортування в Україну товарів походженням з Туркменістану транзитом через територію країн, які є учасниками Угоди про створення зони вільної торгівлі від 15 квітня 1994 року, суперечать тому, що Угода про створення зони вільної торгівлі від 15 квітня 1994 року припинена відносно цих держав, і тому вказані держави не є учасниками Угоди про створення зони вільної торгівлі від 15 квітня 1994 року.
Одеська митниця при прийнятті карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500370/2023/000055 від 05.03.2023, № UA500370/2023/000058 від 10.03.2023, № UA500410/2023/000020 від 22.02.2023 невірно трактувала положення міжнародних договорів - частин 1, 2 статті 1 Угоди між Урядом України та Урядом Туркменістану про вільну торгівлю від 05.11.1994, пункту 9 Правил визначення країни походження товарів від 24 вересня 1993 року, затвердженими Рішенням Ради глав Урядів Незалежних Держав, в редакції Рішення глав урядів Співдружності Незалежних Держав від 18.10.1996, що призвело до невиконання та порушення суб'єктом владних повноважень положень вищевказаних міжнародних договорів, а також до порушення частини 3 статті 1, частини 1 статті 281, пункту 2 частини 1 статті 292, частини 1 статті 300 Митного кодексу України.
Посилання митниці на роз'яснення, надані листом Державної митної служби України від 05.07.2022 року №08-1/15-03/7/3716, суд не приймає до уваги, оскільки лист Державної митної служби України не є нормативно-правовим актом, не відноситься до консультацій з питань митної справи згідно ч.ч.2, 3 ст.21 Митного кодексу України.
Тому суд погоджується з доводами позивача про те, що відсутні законодавчі підставі для відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а картки відмови №UA500370/2023/000055 від 05.03.2023, №UA500370/2023/000058 від 10.03.2023, №UA500410/2023/000020 від 22.02.2023 року були прийняті відповідачем Одеською митницею з порушенням законодавства.
Обгрунтованими є доводи позивача про те, що транспортування товарів не могло відбуватися шляхом прямого транспортування в силу географічного положення, а відповідно до частини 8 статті 36 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI при існуванні встановлених правил прямого транспортування товарів із країни їхнього походження дозволяється відступати від них у випадках, коли таке транспортування неможливе в силу географічного положення та/або якщо товари знаходяться під митним контролем у третіх країнах.
У статті 1 Закону України від 20.10.1999 № 1172-ХІV "Про транзит вантажів" визначено, що транзит вантажів - перевезення транспортними засобами транзиту транзитних вантажів під митним контролем через територію України між двома пунктами або в межах одного пункту пропуску через державний кордон України. В частині 1 статті 90 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI визначено, що транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між митними органами однієї чи кількох країн або в межах зони діяльності одного митного органу без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
В розділі І "Митний транзит" Спеціального додатку Е "Транзит" до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур від 18.05.1973 (дата приєднання України 05.10.2006, дата набрання чинності для України 15.09.2011) визначено, що митний транзит - митний режим, відповідно до якого товари транспортуються під митним контролем з одного митного органу в інший митний орган.
Відповідно до статті 1 Конвенції про процедуру міжнародного митного транзиту під час перевезення вантажів залізничним транспортом із застосуванням накладної УМВС від 09.02.2006 термін "міжнародний митний транзит" означає митну процедуру, відповідно до якої вантажі перевозяться через кордони однієї чи більше держав під митним контролем від митниці пункту відправлення до митниці пункту призначення.
Отже, у відповідності до положень національного законодавства України та міжнародних договорів товари знаходяться під митним контролем під час перевезення у режимі транзиту територіями країн.
Пунктом 12 розділу І "Правила визначення походження товарів" Спеціального додатку К до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур від 18.05.1973 (дата приєднання України 05.10.2006, дата набрання чинності для України 15.09.2011) передбачено: "12. Рекомендоване правило. У випадках, коли існують установлені правила прямого транспортування товарів із країни їхнього походження, дозволяється відступати від них, зокрема з географічних причин (наприклад, у випадку з країнами, оточеними з усіх боків сушею), а також у випадку з товарами, що знаходяться під митним контролем в третіх країнах (наприклад, у випадку з товарами, які демонструються на ярмарках або на виставках чи є поміщеними на митні склади)."
Товари зазначені у митних деклараціях (МД) № 23UA500370001725U9 від 05.03.2023, №23UA500370001887U1 від 10.03.2023, № 23UA500410000611U7 від 22.03.2023 переміщувались під митним контролем транзитом через території третіх країни, що дозволяє відступати від правил прямого транспортування товарів із країни їхнього походження.
Україна в даному випадку являється країною імпорту (країною, в яку ввозиться товар), а Туркменістан - країною експорту (країною, з якої вивозиться товар), тому інші країни в даних правовідносинах не виступають і не можуть виступати "країною ввезення/вивезення товару", адже товаросупровідні документи (зокрема, зовнішньоекономічний контракт, коносамент, інвойс, вантажна відомість, транзитні декларації, митна декларація країни відправлення) свідчать, що ввезення товару в Україну відбувалося з митної території Туркменістану, а інші країни виступали країнами проміжного транзиту. Відтак, товари, імпортовані позивачем в момент пред'явлення до митного оформлення на території України вважаються товарами, ввезеними з Туркменістану. Зазначене також підтверджується тим, що згідно правил заповнення графи 15 "Країна відправлення/експорту" Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 року №651, визначено, що у цій графі відповідно до класифікації країн світу наводиться українською мовою коротка назва країни, з якої товари відправлені в Україну. У графі 15 "Країна відправлення/експорту" (МД) № 23UA500370001725U9 від 05.03.2023, № 23UA500370001887U1 від 10.03.2023, № 23UA500410000611U7 від 22.03.2023, міститься позначення "Туркменістан", який є країною, з якої ввезено (експортовано) товар до України як країни імпорту.
Частинами 1, 2, 7 та 8 статті 36 МК України визначено, що країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі. Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом. Повністю вироблені або піддані достатній переробці товари преференційного походження визначаються на основі законів України, а також міжнародних договорів України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.
В даному випадку при постачанні товару ПП "ЗАХІД"" мали місце обидві умови.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що Рішенням про Правила визначення країни походження товарів від 24.09.1993 не передбачено заборони на транзитне переміщення товарів, які користуються режимом вільної торгівлі на підставі двосторонньої Угоду між Урядом України й Урядом Республіки Туркменістан про вільну торгівлю, ратифікованою Законом N 426/95-ВР від 04.11.95, тому позивач при поданні митної декларації не порушив вимоги п. 9 Правила визначення країни походження товарів.
Такі обставини також не були враховані Одеською митницею.
Частиною 1 статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Згідно з правовою позицією, висловленою в рішенні Європейського Суду з прав людини від 20.09.2011 у справі "Рисовський проти України", принцип "належного урядування", зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.
Принцип правової визначеності є необхідним елементом принципу верховенства права. В свою чергу, вимоги державного органу, які адресовані суб'єкту господарювання під час проходження тих чи інших адміністративних процедур, мають бути аналогічними із практикою застосування таких процедур і в інших аналогічних умовах.
Конституційний Суд України в рішенні від 29.06.2010 у справі № 1-25/2010 (№ 17-рп/2010) зазначив, що "одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями" (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).
Враховуючи встановлене вище, слід дійти до висновку про те, що картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500370/2023/000055 від 05.03.2023, № UA500370/2023/000058 від 10.03.2023, № UA500410/2023/000020 від 22.02.2023 прийняті Одеською митницею не на підставі та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень , що свідчить про їх протиправність.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії та рішення.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду наведеного позов підлягає задоволенню повністю, а доводи відповідача суд відхиляє з вищенаведених мотивів.
Згідно ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Позивачем при поданні позовної заяви було сплачено судовий збір у розмірі 8052грн., ці витрати суд покладає на відповідача згідно ч.1 ст.139 КАС України.
Що стосується відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20000грн., то позивач доводить їх понесення наступним: договором про надання правничої допомоги від 02.09.2022 року, укладеним між позивачем та АБ «Колесніков Лігал», додатковою угоди від 25.07.2023 року до цього договору, рахунком №КМВ/24095/01 від 08.11.2023 року, платіжною інструкцію №116 від 08.11.2023 року на суму 20000грн., інформаційним повідомленням про зарахування коштів № 116 від 08.11.2023 року та детальним описом наданих послуг у справі №420/24095/23.
Відповідно ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до ч.ч.1-2 ст.134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно з ч.ч.3-4 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч.ч.5-7 ст.134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідачем не заявлено про зменшення витрат на оплату правничої допомоги у відзиві на позов у зв'язку з їх неспівмірністю.
Згідно з ч.1 ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Відповідно до ч.2 ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Згідно з ч.3 ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до ч.9 ст.139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" (заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" (заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява № 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Суд погоджується з доводами позивача про документальне підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу.
Враховуючи те, що дана справа має невеликий обсяг доказів, що підлягають дослідженню, суд, з урахуванням категорії та складності справи, вважає, що розмір понесених позивачем витрат на правничу допомогу адвоката 20000грн. є непропорційним до предмету спору та обсягу наданих адвокатом послуг, які суд вважає розумними до визначення у сумі 7000 грн. для цілей розподілу між сторонами.
На підставі ч. 1 ст.139 КАС України суд покладає витрати на професійну правничу допомогу у сумі 7000 грн. на відповідача.
Решту витрат на професійну правничу допомогу суд покладає на позивача.
Керуючись ст. ст. 134, 139, 241-246, 250, 255, 260, 262, 295, 297 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Приватного підприємства «ЗАХІД» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування карток відмов - задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати картки відмови у прийнятті митної декларації або митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500370/2023/000055 від 05.03.2023 року; № UA500370/2023/000058 від 10.03.2023 року та № UA500410/2023/000020 від 22.03.2023 року, прийняті Одеською митницею.
Стягнути з Одеської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь Приватного підприємства «ЗАХІД» витрати зі сплати судового збору у сумі 8052(вісім тисяч п'ятдесят дві)грн. 52коп. та 7000(сім тисяч)грн. 00коп. витрат на правничу допомогу.
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст. ст. 293,295 КАС України, до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Учасники справи:
Позивач: Приватне підприємство «ЗАХІД» (код ЄДРПОУ 32333300; адреса: пров. Першотравнений, буд.25/2, м. Миколаїв, 564031).
Відповідач: Одеська митниця (код ЄДРПОУ ВП 44005631; адреса: вул. Лип Івана та Юрія, буд.21А, м. Одеса, 65078).
Суддя М.М. Аракелян