Справа № 2а/1570/9443/2011
18 листопада 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Самойлюк Г.П. розглянувши в письмовому провадженні заяву Державного підприємства «Одеське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві» про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання, видачу виконавчого листа у справі №2а/1570/9443/2011, -
В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебувала справа за адміністративним позовом Державного підприємства «Одеське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві» до Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області, за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Міністерства аграрної політики та продовольства України про зобов'язання надати дозвіл на розробку проекту із землеустрою для відведення земельної ділянки.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2012 року у задоволенні адміністративного позову Державного підприємства «Одеське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві» відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного суду від 18.09.2012 року апеляційну скаргу Державного підприємства «Одеське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві» задоволено частково. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2012 року скасовано. Винесено по справі нову постанову, якою адміністративний позов Державного підприємства «Одеське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві» задоволено частково. Зобов'язано Комінтернівську районну державну адміністрацію Одеської області розглянути в межах наданих законом повноважень питання надання дозволу Державному підприємству «Одеське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві» на розробку проекту із землеустрою для відведення земельної ділянки розміром 338,308 для ведення дослідних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства і розвитку племінного тваринництва на території Першотравневої сільської ради Комінтернівського району Одеської області. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
07.11.2025 року до суду від Державного підприємства «Одеське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві» надійшла заява про поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання та видачу виконавчого листа.
В обґрунтування заяви заявник зазначив, що судове рішення набрало законної сили у вересні 2012 року, проте виконавчий лист не було отримано колишнім директором підприємства, у зв'язку з бездіяльністю попереднього керівництва та звільненням його з посади. Нинішнє керівництво випадково дізналося про наявність цієї постанови з реєстру судових рішень, у зв'язку з чим виникла необхідність для поновлення строку пред'явлення виконавчого листа до виконання та видачу виконавчого листа.
Судове засідання призначено на 14.11.2025 року о 09:30 год.
До судового засідання сторони не з'явились, були повідомлені належним чином та своєчасно.
Згідно ч.9 ст.205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Оскільки всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, на підставі ч.9 ст.205 КАС України заява про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку його пред'явлення до виконання розглянута в порядку письмового провадження.
Згідно ч. 9 ст. 205 КАС України заява розглянута в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи в частині поновлення строку пред'явлення виконавчого документа до виконання, суд дійшов висновку, що вказана заява не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з ч.1 ст.12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Згідно ч.2 ст.12 Закону України «Про виконавче провадження», строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.
Стаття 376 КАС України передбачає можливість поновлення пропущеного строку пред'явлення виконавчого листа до виконання лише у випадку наявності причин такого пропуску, які суд визнає поважними. При цьому, поважними причинами пропуску строку можуть бути визнані лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, які не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які, до того ж, повинні бути підтверджені належними доказами.
Відповідно до ч.1 ст.376 КАС України, стягувачам, які пропустили строк для пред'явлення виконавчого листа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.
Таким чином, вказаний строк для пред'явлення виконавчого листа до виконання підлягає поновленню лише у разі пропущення його за поважними причинами.
У поданій заяві представник заявника зазначає, що причини пропуску строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання є поважними у зв'язку з бездіяльністю попереднього керівництва та необізнаністю про стан справи.
Судом встановлено, що рішення набрало законної сили 18.09.2012 року. Відомості про видачу виконавчого листа відсутні. Між тим, із заявою про поновлення строку пред'явлення виконавчого листа до виконання заявник вперше звернувся 07.11.2025 року, тобто через 13 років, що свідчить про пасивну поведінку стягувача до повномасштабного вторгнення.
Суд вважає, що неналежне виконання обов'язків попереднього керівницта в частині не звернення до суду за отриманням виконавчого листа у справі або необізнаність стягувача про його виконання впродовж понад 13 років сам по собі не може свідчити про наявність об'єктивних перешкод, що не залежали від волі стягувача.
Водночас, ініціювавши судовий розгляд справи, позивач повинен активно використовувати визначені законом процесуальні права, здійснювати їх з метою, з якою такі права надано, в тому числі на стадії виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.
Суд дійшов висновку, що заявлені причини пропуску строку пред'явлення виконавчого листа до виконання є неповажними, тому підстави для його поновлення - відсутні.
Правова визначеність є універсальним правовим інститутом, дія якого поширюється на такі важливі сфери правовідносин між державою та особою, як реалізація і забезпечення прав і свобод людини і громадянина, встановлення юридичної відповідальності, підстав та порядку притягнення до такої відповідальності, неприпустимість дій і бездіяльності органів влади, спрямованих на необґрунтоване обмеження прав і свобод людини.
Зокрема, у п. 570 рішення у справі «ВАТ «Нафтова компанія Юкос» проти Росії» Європейський Суд з прав людини визначив термін давності, як передбачене законом право порушника не піддаватися попередженню або суду після закінчення певного терміну після здійснення правопорушення. Як зазначив ЄСПЛ, строки давності, які характерні для національних правових систем Держав-учасниць, відповідають декільком цілям, в числі яких забезпечення правової визначеності та остаточності.
Зміст принципу правової визначеності розкрито у Рішенні від 29 червня 2010 року №17-рп/2010, так Конституційний Суд України звернув увагу на правову визначеність як елемент верховенства права, зазначивши, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, в якому стверджується, що обмеження основних прав людини і громадянина та втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто, обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дозволять особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.
На підставі аналізу сформульованих цим судом позицій правова визначеність та принцип верховенства права є взаємопов'язаними, оскільки правова визначеність спрямована на чіткість та передбачуваність правового статусу особи, дій органів державної влади, їх посадових та службових осіб, недопущення безпідставного порушення чи обмеження прав і свобод людини і громадянина.
Крім того, чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. Однак, для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку, оскільки національним законодавством вирішення цього питання віднесено до дискреційних повноважень суду.
Отже, не заперечуючи наявності дискреційних повноважень у національних судів щодо вирішення питання про поновлення строку на звернення до суду, ЄСПЛ підкреслює, що останні повинні визначити, чи виправдовують підстави для подібного продовження строків втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує межі розсуду суду ні в тривалості, ні в підставах для визначеності подовжених строків (справа «Безруков проти Росії», п. 34).
Зазначені заявником обставини пропуску строку пред'явлення виконавчого листа до виконання не є об'єктивно непереборними, які б заважали пред'явленню виконавчого листа до виконання, а також такими, що не залежать від волі заявника чи перебувають поза межами його контролю.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 20.01.2012 року «Рисовський проти України» зазначив, що ризик будь - якої помилки державного органу, у тому числі тої, причиною якої є їх власна недбалість, повинен покладатись на саму державу та її органи.
Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Це є «гарантією стабільності суспільних відносин», яка породжує у громадян впевненість у тому, що їх існуюче правове становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, тому саме на державний орган покладається обов'язок виправити свої помилки.
З урахуванням встановлених по справі обстави, суд дійшов висновку, що пропущений стягувачем строк для пред'явлення до виконання вказаного виконавчого листа не підлягає поновленню у відповідності до вимог ч.1 ст.376 КАС України.
З огляду на те, що строк для пред'явлення виконавчого листа до виконання сплив, а суд не поновив цей строк, тому у задоволенні заяви про видачу дублікату цього виконавчого документа слід також відмовити.
Керуючись ст.ст. 248, 256, 293, 376, 379 КАС України, суд
У задоволенні заяви Державного підприємства «Одеське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві» про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання, видачу виконавчого листа у справі №2а/1570/9443/2011 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили у строки, визначені ст.256 КАС України.
Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки встановлені ст.ст. 293-295 КАС України.
Суддя Самойлюк Г.П.