Справа № 420/33779/25
18 листопада 2025 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Токмілова Л.М., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо відмови в зарахуванні ОСОБА_1 , трудового стажу за період з 01.01.1992 по 01.04.2002 у фермерському господарстві "Надія" та з 25.10.2003 по 29.12.2005 у селянському фермерському господарстві "Надія";
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 11.08.2025, зарахувавши до страхового стажу період роботи з 01.01.1992 по 01.04.2002 на посаді голови фермерського господарства "Надія" та з 25.10.2003 по 29.12.2005 на посаді голови селянського фермерського господарства "Надія".
Ухвалою суду від 08.10.2025 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 11.08.2025 він звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення йому пенсії за віком, однак рішенням №155050003007 від 18.09.2025 йому відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Позивач вважає дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо не зарахування періоду роботи з 01.01.1992 по 01.04.2002 та з 25.10.2003 по 29.12.2005 протиправними, тому звернувся до суду з даним позовом.
22.10.2025 до Одеського окружного адміністративного суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому відповідач вважає вимоги, викладені у позовній заяві необґрунтованими та зазначає, що за принципом екстериторіальності, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області прийнято рішення №155050003007 від 18.09.2025 про відмову у призначенні пенсії Позивачу на підставі відсутності необхідного страхового стажу. Головне управління вважає помилковими доводи Позивача про достатність трудової книжки для підтвердження його страхового стажу, адже трудова книжка є основним документом про стаж лише до запровадження персоніфікованого обліку. Система персоніфікованого обліку впроваджена з 01.07.2000, тобто увесь спірний період роботи позивача., зокрема періоди роботи з 01.01.1992 по 01.04.2002, з 25.10.2003 по 29.12.2005 має бути підтверджений саме за даними персоніфікованого обліку.
24.10.2025 до Одеського окружного адміністративного суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, в якому відповідач вважає вимоги, викладені у позовній заяві необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав. Відповідно до частини першої статті 26 Закону право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років. У зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу право на призначення пенсії по віку настає після досягнення 63 років при наявності стажу у 2025 році від 22 до 32 років, при цьому страховий стаж Позивача становить 14 років 02 місяці 23 дні. Так, до страхового стажу згідно наданих документів не зараховано: період навчання згідно довідки від 01 листопада 2022 року № 428, оскільки вказане прізвище ОСОБА_2 , що не відповідає паспорту - ОСОБА_3 ; періоди роботи згідно довідок від 27 липня 2022 року № 14-24-329, від 16 вересня 2022 року № 14-24-463, оскільки ПІБ вказано скорочено; періоди роботи у фермерському господарстві з 01 січня 1992 року по 01 квітня 2002 року, з 25 жовтня 2003 року по 29 грудня 2005 року, оскільки відсутня інформація про сплату страхових внесків до ПФУ. Щодо позовної вимоги Позивача зарахувати до страхового стажу періоди роботи у фермерському господарстві з 01 січня 1992 року по 01 квітня 2002 року, з 25 жовтня 2003 року по 29 грудня 2005 року, то відповідач зазначив, що до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески. Факт сплати страхових внесків підтверджується даними Державного реєстру, який є єдиним джерелом про наявність та періоди, за які було сплачено страхові внески. Натомість, в Індивідуальних відомостях про застраховану особу Форми ОК-5 інформація, щодо сплати єдиного соціального внеску за період з 01 січня 1992 року по 01 квітня 2002 року, з 25 жовтня 2003 року по 29 грудня 2005 року - відсутня.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.
11.09.2025 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із з заявою про призначення пенсії за віком, однак за принципом екстериторіальності заяви про призначення пенсії та документи які були надані позивачем до заяви, передані до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 18.09.2025 №155050003007 заявнику відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Зазначено, що необхідний страховий стаж визначений статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" становить від 22 до 32 року, натомість страховий стаж позивача становить 14 років 02 місяця 23 дні. Так, за доданими документами до стажу не зараховано: період навчання згідно довідки від 01 листопада 2022 року № 428, оскільки вказане прізвище ОСОБА_2 , що не відповідає паспорту - ОСОБА_3 ; періоди роботи згідно довідок від 27 липня 2022 року № 14-24-329, від 16 вересня 2022 року № 14-24-463, оскільки ПІБ вказано скорочено; періоди роботи у фермерському господарстві з 01.01.1992 по 01.04.2022, з 25.10.2003 по 29.12.2005, оскільки відсутня інформація про сплату страхових внесків до ПФУ.
Не погоджуючись з діями відповідача щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу періодів роботи у фермерському господарстві з 01.01.1992 по 01.04.2022, з 25.10.2003 по 29.12.2005 та вважаючи їх протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи даний публічно-правовий спір, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел передбачено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон України №1058-IV).
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно положень пункту 1 частини 1 статті 8 Закон № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Відповідно до статті 26 Закону № 1058-ІV Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років.
У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 року.
Позивач, досягнувши 63-річного віку та вважаючи наявним у нього необхідного страхового стажу, 11.09.2025 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про призначення пенсії за віком.
Матеріалами справи підтверджується, що обчислений пенсійним органом (визначений для розгляду документів за принципом екстериторіальності) страховий стаж позивача становить 14 років 02 місяці 23 дні. При цьому, в призначенні пенсії за віком згідно наданої заяви відмовлено, за відсутності необхідного страхового стажу на дату звернення.
Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина 1 статті 24 Закону № 1058-IV).
Частиною 2 статті 24 Закону № 1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина 4 статті 24 Закону № 1058-IV).
З огляду на наведене, страховий стаж отриманий до впровадження системи персоніфікованого обліку обчислюється на підставі документів згідно законодавства, що діяло до набрання чинності Закону № 1058-IV.
За період до 1 січня 2004 року обчислення трудового стажу здійснювалося згідно зі статтями 56-63 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII).
Відповідно до частини 1 статті 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
До стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.
Статтею 62 Закону № 1788-ХІІ визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності такої книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
12.08.1993 постановою Кабінету Міністрів України № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637), пунктами 1 та 3 якого передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
За відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку № 637.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач при зверненні до пенсійного органу з заявою про призначення пенсії за віком подано трудову книжку колгоспника серії НОМЕР_1 від 10.12.1989, в якій наявні записи про трудову діяльність позивача наступного змісту:
- 01.01.1992 - голова фермерського господарства "Надія" - наказ №1 від 01.01.1992 (запис №3);
- 01.04.2002 - звільнений у зв'язку з обранням на посаду Заводівським сільським головою - наказ від 01.04.2002 (запис №4);
- 25.10.2003 - зарахований керівником С.Ф.Г. "Надія" згідно наказу - наказ №11 від 25.10.2003 (запис №9);
- 29.12.2005 - призначений головою С.Ф.Г. "Надія" - наказ від 29.12.2005.
Вказані записи трудової книжки позивача виконано розбірливо та є чіткими і завірені відбитками печатки та підписами відповідного роботодавця, що відповідачем не заперечується.
Разом з тим, згідно Форми РС-право частина з вказаних періодів роботи зараховано до страхового стажу позивача, а саме: період з 01.01.2001 по 31.12.2001.
Тобто, відповідачем не зараховано до страхового стажу період роботи позивача з 01.01.1992 по 31.12.2000, 01.01.2002 по 01.04.2002, та з 25.10.2003 по 29.12.2005 у зв'язку з відсутністю інформації про сплату страхових внесків до ПФУ.
При дослідження Форми ОК-5 судом встановлено, що дійсно в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутні відомості про сплату страхових внесків.
Однак, досліджуючи правомірність/протиправність незарахування до страхового стажу позивача період роботи з 01.01.1992 по 31.12.2000, 01.01.2002 по 01.04.2002, та з 25.10.2003 по 29.12.2005, слід виходити із наступного.
Згідно з частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до частини 4 статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
В період до 01 січня 2004 року обчислення трудового стажу здійснювалося згідно зі статями 56-63 Закону №1788-ХІІ.
Слід зазначити, що страховий стаж, який безпосередньо пов'язаний зі сплатою страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, зараховується починаючи з 1 січня 2004 року, при цьому, до 1 січня 2004 року стаж вимірювався періодом роботи (трудовий стаж), таким чином до 1 січня 2004 року трудовий стаж (періоди офіційної роботи, які підтверджуються записами в трудовій книжці) автоматично зараховується як страховий стаж.
Зазначеної правової позиції дотримується і Верховний Суд у своїй постанові від 14.02.2023 справі № 263/9178/17.
Згідно статті 56 Закону №1788-ХІІ до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Судом вже зазначалось вище, що статтею 62 Закону №1788-ХІІ та Порядком №637 визначено, що основним документом, який підтверджує наявний трудовий стаж, є трудова книжка, і лише у разі її відсутності, або відсутності в ній відповідних записів, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, зокрема, уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Згідно записів трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_1 від 10.12.1989 вбачається, що 01.01.1992 позивача прийнято головою фермерського господарства "Надія" (наказ №1 від 01.01.1992), 01.04.2002 позивача звільнено у зв'язку з обранням на посаду Заводівським сільським головою (наказ від 01.04.2002), 25.10.2003 позивача зараховано керівником С.Ф.Г. "Надія" (наказ №1 від 25.10.2003), 29.12.2005 позивача призначено головою С.Ф.Г. "Надія" (наказ від 29.12.2005).
Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо роботи позивача у фермерському господарстві «Поле» відповідачем суду не надано, а тому їх безпідставно не було взято до уваги.
При цьому, ГУ ПФУ у Волинській області посилається на відсутність інформації про сплату страхових внесків, як на підставу для не зарахування вищевказаного періоду роботи позивача.
Відповідно до частини 1 статті 15 Закону №1058-IV платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.
Згідно із частиною 2 статті 20 Закону №1058-IV обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Як передбачено частинами 4 - 6, 9, 10 статті 20 Закону №1058-IV, сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду, а сум страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування - на банківський рахунок Накопичувального фонду або на банківський рахунок обраного застрахованою особою недержавного пенсійного фонду - суб'єкта другого рівня системи пенсійного забезпечення.
Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є: для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону, - календарний місяць. Днем сплати страхових внесків вважається: у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду - день списання установою банку, органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Системний аналіз вказаних вище правових норм дає підстави для висновку про те, що до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески.
При цьому, на думку суду, виходячи зі змісту наведених вище правових норм, порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків тягне негативні наслідки лише щодо самого страхувальника (зокрема, у вигляді сплати недоїмки, штрафних санкцій та пені) та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді незарахування до страхового стажу періоду роботи, протягом якого такій особі нараховувалася заробітна плата, на яку у свою чергу нараховувалися страхові внески, проте не з вини застрахованої особи страхові внески не були зараховані на відповідні рахунки.
Крім того, несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї єдиного соціального внеску, не повинна порушувати законні права та інтереси позивача як застрахованої особи, зокрема, порушувати його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки обов'язок своєчасної сплати страхових внесків до Пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі.
Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 30.09.2019 у справі №414/736/17, від 20.03.2019 у справі №688/947/17, від 27.03.2018 у справі №208/6680/16-а.
Відповідно до статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року №2464-VI (далі - Закон №2464-VI) платниками єдиного внеску є, зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством.
Згідно із частинами 11 та 12 статті 9 Закону №2464-VI у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно закону.
Разом з тим, за наявними у цій справі матеріалами не вбачається, що селянське фермерське господарство "НАДІЯ" станом на 11.02.2010 мало заборгованість по страховим внескам Суд окремо зазначає, що позивачем заявлена вимога про зарахування до страхового стажу періоду його роботи в фермерському господарстві «НАДІЯ» в період з 01.01.1992 по 01.04.2002 та в селянському фермерському господарстві "НАДІЯ" з 25.10.2003 по 29.12.2005, при цьому в оскаржуваному рішенні відповідача не зарахованим є період з 01.01.1992 по 01.04.2002 та з 25.10.2003 по 29.12.2005, однак, як було встановлено судом частина з вказаних періодів роботи зараховано до страхового стажу позивача, а саме: період з 01.01.2001 по 31.12.2001.
Враховуючи наведене, суд дійшов до висновку про те, що підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача період його роботи з 01.01.1992 по 31.12.2000, 01.01.2002 по 01.04.2002, та з 25.10.2003 по 29.12.2005, оскільки в даному випадку позивач не несе відповідальність у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску, у зв'язку з відсутністю нарахування заробітної плати та сплати страхових внесків в Реєстрі.
Перевіряючи оскаржувану позивачем відмову суб'єкта владних повноважень на відповідність її критеріям, наведеним у частині 2 статті 2 КАС України, суд приходить до висновку, що відповідач діяв не на підставі закону, який регулює спірні відносини; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття такого виду рішень; нерозсудливо; без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване оскаржуване рішення.
Зважаючи на те, що звернення до суду з цим позовом обумовлено, фактично, незгодою позивача із діями Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо незарахування спірного періоду роботи до страхового стажу, суд вважає, що належним способом захисту порушених прав позивача буде визнання рішення №155050003007 від 18.09.2025 протиправним та як наслідок його скасування.
При вирішенні спору суд враховує правову позицію Верховного суду, викладену у постанові від 08.02.2024 у справі № 500/1216/23, у якій колегія суддів дійшла висновку про те, що дії зобов'язального характеру має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що призначив позивачу пенсію.
За наведеного, для ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.09.2025 про призначення пенсії відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зарахувавши до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи згідно трудової книжки, а саме: з 01.01.1992 по 31.12.2000, 01.01.2002 по 01.04.2002, та з 25.10.2003 по 29.12.2005.
Враховуючи вищевикладене, адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії підлягає задоволенню.
Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За правилами частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Статтею 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Суд вважає необхідним у відповідності до вимог статті 139 КАС України стягнути з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача судовий збір в розмірі 1211,20 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 12, 139, 242-246, 255, 262, 263, 295, 297 КАС України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385), Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43027, Волинська область, м. Луцьк, Київський майдан, буд. 6, код ЄДРПОУ 13358826) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправним і скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області №155050003007 від 18.09.2025 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.09.2025 про призначення пенсії відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зарахувавши до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи згідно трудової книжки, а саме: з 01.01.1992 по 31.12.2000, 01.01.2002 по 01.04.2002, та з 25.10.2003 по 29.12.2005.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43027, Волинська область, м. Луцьк, Київський майдан, буд. 6, код ЄДРПОУ 13358826) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені статтею 255 КАС України.
Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені статтями 293, 295 КАС України.
Суддя Токмілова Л.М.