Справа № 420/37899/25
про залишення позовної заяви без руху
17 листопада 2025 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Хлімоненкова М.В., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 від імені та в інтересах якого діє законний представник неповнолітнього його мати - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до 18 Регіональної військово-лікарської комісії, Військової частини НОМЕР_1 ,
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 від імені та в інтересах якого діє законний представник неповнолітнього його мати - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до 18 Регіональної військово-лікарської комісії, Військової частини НОМЕР_1 , у якому позивачі просять суд:
-у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду, визнати поважною причину та поновити строк звернення з позовною заявою позивачам малолітньому ОСОБА_1 та ОСОБА_3 та відкрити провадження у справі,
-визнати протиправною та скасувати постанову 18-ї Регіональної Військово-лікарської комісії, оформлену протоколом засідання комісії №1044 від 29.02.2024 р.,
-зобов'язати 18 Регіональну Військово-лікарську комісію переглянути медичні та військово-облікові документи матроса ОСОБА_4 з урахуванням висновків суду та винести відповідну постанову ВЛК з визначенням причинного зв'язку захворювань поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього матроса ОСОБА_4 ,
-зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 внести зміни в наказ (по особовому складу) №35-рс від 27.03.2024 р., згідно якого: «матрос ОСОБА_4 , колишній номер обслуги гранатометного відділення взводу вогневої підтримки роти морської піхоти військової частини НОМЕР_1 , який був звільнений від займаної посади і зарахований у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 , НОМЕР_3 ) Військово-Морських Сил Збройних Сил України із 12 січня 2024 року» у змісті якого, речення: «Захворювання, яке Призвело до смерті та причина смерті, ні, не пов'язані з проходженням військової служби» замінити на речення: «Захворювання, яке призвело до смерті та причина смерті, так, пов'язані з проходженням військової служби»;
-зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 внести зміни в наказ ВЧ НОМЕР_1 (по строковій частині) №89 від 27.03.2024 р., згідно якого: «матрос ОСОБА_4 , колишній номер обслуги ґранатометного відділення взводу вогневої підтримки роти морської піхоти військової частини НОМЕР_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в результаті «Ушкодження внаслідок контакту з тупим предметом. Вогнищева травма головного мозку. Набряк головного мозку». У зв'язку із смертю виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення від 12.01.2024 року і направити документи для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Травма, яка призвела до смерті, та причина смерті, ні, не пов'язані з проходженням військової служби 11 січня 2024 року», у змісті якого, словосполучення: «ні, не пов'язані» замінити на: «так, пов'язані». В останньому реченні Підстава 5: «Витяг з протоколу засідання 18 Регіональної військово-лікарської комісії вих. 1044 від 29.02.2024 року вх.. №1029 від 27.03.2024 р.», виключити з наказу ВЧ НОМЕР_1 (по строковій частині) №89 від 27.03.2024 р.
Позовна заява підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства та підсудна Одеському окружному адміністративному суду.
Відповідно до пунктів 3 та 6 частини 1 статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 КАС України та чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Вирішуючи питання про відкриття провадження в даній адміністративній справі в порядку ст.171 КАС України, суддя дійшов висновку про те, що позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки подана з порушенням вимоги, встановленої ст.161 КАС України, адже наявні ознаки звернення позивачем до суду поза межами 6-місячного строку.
За приписами п.9 ч.3 ст.2 КАС України однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства є неприпустимість зловживання процесуальними правами.
У відповідності до ч.2 ст.44 КАС України учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Частиною 1 ст.45 КАС України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (абз.1 ч.2 ст.122 КАС України).
Оскаржувані позивачами постанова 18-ї регіональної військово-лікарської комісії, оформлена протоколом №1044 була прийнята 29.02.2024, наказ Військової частини НОМЕР_1 №35-рс прийнято - 27.03.2024, наказ Військової частини НОМЕР_1 №89 - 27.03.2024.
Проте, з даним позовом до суду позивачі звернулись лише 10.11.2025.
У позовній заяві при цьому вказується, що з метою збору доказів для захисту прав та законних інтересів позивачів їх представником - адвокатом Муконіним О.В. на адресу відповідача - ВЧ НОМЕР_1 було направлено адвокатський запит №Аз/25/03-4 від 05.03.2025 р. у відповідь на який, військова частина НОМЕР_1 супровідним листом за №1475 від 19.03.2025 року надіслала копії матеріалів службового розслідування з додатками на 22 аркушах та витяги з оскаржуваних наказів і направлення на ВЛК, які було отримано лише в середині квітня. Оскільки з супровідного листа йшлося, що ВЧ НОМЕР_1 не є розпорядником всієї запитуваної в адвокатському запиті інформації та рекомендовано адвокату звернутись на адресу 18-ї Регіональної військово-лікарської комісії для отримання інформації щодо протоколу засідання ВЛК №1044 від 29.02.2024 р., тому у відповідь на адвокатський запит №АЗ/12/08-6 від 12.08.2025 р., Військово-медичний клінічний центр Південного регіону надано листом вих.№548/12406 від 14 серпня 2025 р. Тобто оскаржувані накази В/Ч та Постанова 18ї ВЛК були отримані позивачами на протязі строку звернення до адміністративного СУДУ, передбаченого абз.1 ч.2 ст.122 КАС України.
Крім того, посилаючись на приписи ч.4 ст. 261 Цивільного кодексу України, позивачі також вважають, що строк давності на право звернення до адміністративного суду малолітнім позивачем ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , застосовується з від дня досягнення ним повноліття.
При цьому, позивачі в тому числі просять врахувати, що з березня 2022 року вони вимушено проживають за кордоном з початком повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну, за адресою: АДРЕСА_1 та не можуть відлучатись на тривалий час - більше двох тижнів на календарний рік, щоб не бути депортованими з країни, яка надала їм прихисток. Малолітній ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , страждає на аутизм та потребує постійного стороннього догляду, як з боку матері ОСОБА_2 та бабці - позивачки ОСОБА_3 , що ускладнювало можливість звернення до суду.
Розглянувши клопотання позивачів про поновлення строку, суд не вбачає підстав для його задоволення, виходячи з такого.
Згідно ч.1 ст.121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
В свою ж чергу поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Суд звертає увагу, що аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
Разом з цим, зі змісту клопотання позивача про поновлення строку судом не встановлено, що позивач не мав реальної, об'єктивної можливості виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії щодо звернення до суду за захистом своїх прав у встановлений нормами чинного законодавства строк.
Перш за все суд звертає увагу, що з огляду на характер спірних правовідносин, підлягає застосуванню у спірному випадку норма абз.1 ч.2 ст.122 КАС України, якою передбачено 6-місячний строк для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Зазначені позивачами ж обставини не є підставою вважати пропущений ними строк звернення до суду таким, що відбувся з поважних причин, адже у їх доводах не вказано жодних переконливих фактичних обставин, які б свідчили про дійсні істотні перешкоди чи труднощі для своєчасного звернення позивачів до суду за захистом їх порушених прав у строки, встановлені абз.1 ч.2 ст.122 КАС України, не є достатніми для висновку про наявність обґрунтованих підстав для поновлення строку звернення до суду з даним позовом.
Суд звертає увагу, що оскаржувані постанова та накази датовані ще початком 2024 року. Тобто, до моменту звернення позивачів із цим позовом про оскарження таких постанови та наказів минуло більше ніж один рік з моменту їх прийняття.
З приводу доводів про те, що у зв'язку із необхідністю збору доказів для захисту прав та законних інтересів позивачів, адвокатом позивачів на адресу відповідача лише у березні 2025 року було направлено запит, суд звертає увагу на те, що відповідь на такий запит Відповідач надав від 19.03.2025 та вона була отримана, як безпосередньо у позовній заяві вказано, ще у квітні 2025 року. При цьому, у позові не зазначаються поважні причини таких зволікань із зверненням до суду упродовж встановленого 6-місячного строку навіть з моменту отримання відповіді від Військової частини НОМЕР_1 .
Звернення після цього до 18-ї Регіональної військово-лікарської комісії для отримання інформації щодо протоколу засідання ВЛК №1044, суд вважає таким, що не обґрунтовує поважність причин пропуску строку для оскарження зокрема спірних наказів, про наявність яких беззаперечно позивачі, з викладених у позові доводів, дізнались ще у квітні 2025 року з листа військової частини НОМЕР_1 від 19.03.2025.
Окрім того, зі змісту адвокатського запиту від 12.08.2025 вбачається, що отримавши у квітні 2025 року відповідь на попередній адвокатський запит із копіями спірних наказів, позивачам було повідомлено про наявність також і протоколу від 29.02.2024 №1044 засідання ВЛК 18 Регіональної військово-лікарської комісії щодо ОСОБА_4 де йдеться про те, що травма, яка призвела до смерті та причина смерті, не пов'язані із проходженням військової служби.
Відтак, і про наявність спірної постанови 18-ї Регіональної Військово-лікарської комісії, оформленої протоколом засідання комісії №1044 від 29.02.2024 позивачі дізнались найпізніше - у квітні 2025 року.
Ґрунтовних та, поза розумним сумнівом, поважних обставин, які спричинили пропуск встановленого законом строку позивачами для подання цього позову, навіть з моменту отримання відповіді від військової частини НОМЕР_1 , клопотання не містить.
Також, на переконання суду є безпідставними та необґрунтованими і посилання позивачів у клопотанні на те, що пропущений строк припав на період дії воєнного стану на території України, у зв'язку із чим останні проживають на території іншої держави, яка надала їм прихисток та посилання позивачів на хворобу малолітнього ОСОБА_1 , адже ці обставини, не є такими, що беззаперечно свідчать про неможливість своєчасного звернення до суду із даним позовом та поважність причин пропуску позивачами строку для подання цього позову, у яких є адвокат, та який від їх імені уповноважений на здійснення всіх дій, пов'язаних зокрема із поданням позову, збором доказів, тощо.
Суд зазначає, що позивачем не додано до позовної заяви доказів на підтвердження неможливості своєчасного звернення до суду з даним позовом через те, що вони постійно та безперервно проживають на території іншої держави, зокрема не надано доказів, що вони не приїжджали протягом всього строку з моменту прийняття спірних наказів та протоколу до України, не могли звернутись за правничою допомогою ще у 2024 році, які обставин змінились у січні 2025 року, що дозволило позивачам укласти з адвокатом договір на представництво їх інтересів, тощо.
Посилання на приписи ч.4 ст.261 ЦК України у спірному випадку взагалі суд відхиляє як безпідставні. У спірному випадку, позивачі, в тому числі малолітній ОСОБА_1 звертаються до адміністративного суду, строк для звернення до якого за захистом своїх порушених прав встановлений у ст.122 КАС України. Законним представником малолітнього ОСОБА_1 у даному спорі виступає його мати ОСОБА_2 .
За наведених обставин, наразі позивачами не доведено поважності причин пропуску строку для звернення до суду із цим позовом.
Зазначені ними у позовній заяві обставини щодо поновлення пропущеного строку визнаються судом неповажними.
Про наявність інших підстав, які б свідчили про поважність причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом у заяві позивачі не повідомляють та судом, з матеріалів справи, таких не встановлено.
Ч.1 ст.123 КАС України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Згідно ч.2 ст.123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до вимог п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 121-123, 160, 161, 169, 171, 248, 256 КАС України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 від імені та в інтересах якого діє законний представник неповнолітнього його мати - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до 18 Регіональної військово-лікарської комісії, Військової частини НОМЕР_1 - залишити без руху.
Надати позивачам 10-денний строк з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви, шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду в якій вказати інші підстави для поновлення пропущеного строку.
У разі невиконання вимог цієї ухвали у встановлений строк, позовна заява буде повернута позивачу.
Копію ухвали надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Марина ХЛІМОНЕНКОВА